Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Соціальний педагог як суб’єкт професійної діяльностіСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Потреба в соціально-педагогічній діяльності, спрямованої на со- ціальний захист, соціально-педагогічну допомогу окремій людині та соціальним групам, які опинилися у важкому становищі, зростає в умовах соціально-економічної і духовної кризи. Водночас, якщо думати на перспективу, в процесі стабілізації суспільства, поряд з наданням допомоги, соціальна педагогіка буде вирішувати завдання щодо створення і підтримки конкретного соціального середовища для молоді, а це вимагає цільової підготовки соціальних педагогів, які володіють необхідними знаннями й уміннями. Період сьогодення потребує стійких мотиваційних установок, високоморальних принципів суб'єкта, любові і поваги до людей, уміння розуміти інших. Тому в процесі підготовки фахівців у галузі соціальної педагогіки важливу роль відіграє формування психоло- гічної готовності до професійної діяльності, набуття особливої якос- ті – чуйного, психолого і педагогічно грамотного контакту з дітьми та молоддю. Питання теорії людської діяльності, що охоплюють проблеми психолого-педагогічної взаємодії, розглядаються у працях вітчиз- няних і зарубіжних учених (К. Абульханової-Славської, Б. Ананьє- ва, В. Бочарової, І. Звєрєвої, В. Лисого, І. Миговича, С. Москвичова та ін.). Узагальнюючи зміст соціальної педагогіки як професійної ді- яльності, насамперед, окреслимо цілі цієї діяльності: - створення умов, за яких кожна людина може в максимальній мірі проявити свої можливості й отримати все, що вона повинна отримати за законом; - збільшення рівня самостійності клієнтів, що звернулися до со- ціального педагога, їхньої здатності контролювати своє життя і більш ефективно розв'язувати проблеми, що з’являються; - адаптація або реадаптація людей у суспільстві; - створення умов, в яких людина, незважаючи на фізичне калі- цтво або за умови життєвої кризи, може жити, зберігаючи по- чуття власної гідності, поваги до себе з боку оточення; - досягнення соціальним педагогом такого результату роботи, коли необхідність у його допомозі відпадає. Незважаючи на те, що традиції соціальної допомоги, добродій- ності, милосердя в нашій країні мають глибокі корені, соціальна пе- дагогіка як наука і як професія проходить своє становлення. Високий професіоналізм у соціальній педагогіці винятково важ- ливий, тому що ця діяльність належить до типу професій «людина – людина». Від рішень фахівців часто залежать долі клієнтів і їхніх родин, їхня діяльність частково побудована на судженнях оточую- чих, а характер роботи такий, що її результати не можуть бути про- гнозовані з повною точністю. Постійно існує небезпека ухвалення помилкового рішення, створюється необхідність для соціальних педагогів отримувати спеціальні знання з різних галузей науки, що вимагаються в робо- ті з людьми. Пильна увага суспільства до соціальної педагогіки на- лежить до факторів, що змушують соціальних педагогів постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, часто обговорювати етичні проблеми своєї професії, а також систематично аналізувати результати власних зусиль. Отже, організація системи використання загального психоло- гічного і педагогічного потенціалів для особистості є змістом соці- альної педагогіки. В науковій літературі широко вивчається питан- ня суб’єкт-об’єктних відносин в соціально-педагогічній діяльності. Зокрема, вітчизняними науковцями (А. Капською, А. Міщиком, С. Харченко) зазначається, що об’єктами соціально-педагогічної діяль- ності виступають „окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги, чи підтримки, діти, молодь та члени їх сімей”. Об'єктом соціальної педагогіки, на наш погляд, є людина, чи група людей, що добровільно звернулися за допомогою. Об'єктом може виступати окрема особа, родина, група людей незалежно від розходжень (раса, стать, мова, релігія, політичні й інші переконан- ня, національне і соціальне походження чи соціальний статус). Со- ціальна педагогіка поступово отримала належний розвиток і буду- ється на таких принципах: - добровільність (допомога повинна виявлятися, виходячи з до- бровільного звертання або представлення інтересів клієнта службою; зі своєї ініціативи соціальний педагог (працівник) на- дає допомогу лише за згодою клієнта або особи, нездатної пра- вильно оцінити своє становище: малолітні діти, особи, визнані недієздатними, алкоголіки й ін.); - своєчасність (допомога не повинна бути запізнілою, вона може бути лише випереджуючою або своєчасною); - персоналізація (особистісний підхід при наданні допомоги); - повага (допомога не повинна принижувати честь і достоїнство, самооцінку і самоповагу особистості, що потребує допомоги); - активізація клієнта; - комплексність (допомога повинна бути комплексною і спрямо- ваною на зняття небажаних емоційних переживань, на ліквіда- цію причин, що викликають такий стан у людини). У процесі організації соціально-педагогічної допомоги набуває розвитку ідея створення для людини педагогічно доцільного серед- овища. В науці наполегливо вирішується питання щодо об'єднання зусиль всіх соціально-виховних інститутів зі створення найбільш сприятливих умов для творчого розвитку особистості в соціумі, надання їй допомоги у складних життєвих ситуаціях. Головним суб'єктом і організатором цієї роботи виступає фахівець соціальної сфери – соціальний педагог (працівник). Соціальна допомога вимагає від суб'єкта високого рівня спеці- альної підготовки, наукового державного регулювання і правового обґрунтування. Тому, ще раз відзначаємо, що не кожна людина придатна для соціально-педагогічної роботи. Визначальним фактором тут є сис- тема цінностей особистості, що, у підсумку, визначає її професійну придатність і ефективність практичної діяльності. Уявлення про аб- солютну цінність кожної людської істоти переходить тут з розряду філософського поняття в категорію базисного психологічного пере- конання як основи ціннісної орієнтації індивіда. Більшість із тих, хто збирається стати фахівцем у цій галузі, можуть знайти серйозні «розбіжності в поглядах” між своїми установками і системою цін- ностей соціальної педагогіки як професії і як визнання – у цьому випадку їм доведеться присвятити себе іншій діяльності. Ті, котрі починають опановувати цю професією, незабаром усві- домлюють величезний вплив на неї таких факторів, як: політична ситуація, економічні умови, демографічні тенденції і технічний про- грес. Соціально-педагогічна робота була і залишається однією із най- більш складних професій. Вона не завжди адекватно сприймається суспільством одним. Але водночас соціально-педагогічна робота є однієї із самих шляхетних видів діяльності людини. Стиль поведінки соціального педагога, обумовлений сукупністю його особистісних якостей, його ціннісними орієнтаціями, інтереса- ми, впливає на систему відносин, які він формує не лише з клієнта- ми, але й зі своїми колегами, підлеглими та адміністрацією. Можна спостерігати, що одним соціальним педагогам вдається порівняно легко переборювати конфліктні ситуації, інші почувають себе в них дискомфортно; одні більш уміло вирішують проблеми з багатослівними, занадто балакучими клієнтами, інші швидше „зна- ходять мову” із відлюдними і мовчазними. Тому роль особистісних якостей соціального педагога, безсумнівно, важлива, особливо при виборі напрямку професійної діяльності. Розкриваючи особистісні якості соціального педагога, їх можна розділити на три групи: - перша група: психологічні характеристики, що є складовою час- тиною здатності до певного виду діяльності; - друга група: психолого-педагогічні якості, орієнтовані на удо- сконалення соціального працівника як особистості; - третя група: психолого-педагогічні якості, спрямовані на ство- рення ефекту індивідуальності. До першої групи якостей належать вимоги, характерні для пси- хічних процесів: сприйняття, пам'ять, уява, мислення. Також впли- вають психічні стани: утома, апатія, стрес, тривожність, депресія, увага як стан свідомості. У формуванні цілісного образу особистості істотну роль відігра- ють, з одного боку, досвід роботи з людьми, а з іншого – установки і ціннісні орієнтації. Орієнтація на цілісний образ соціального педа- гога дозволяє результативно вирішувати питання відбору абітурієн- тів на навчання або фахівців на роботу. До другої групи якостей належать психо-аналітичні якості, такі, як самоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків, а також фі- зична тренованість, уміння переключитися і керувати своїми емоціями. До третьої групи якостей відносяться: комунікабельність (швидко встановлювати контакт із людьми); емпатійність (улов- лювання настрою людей, виявлення їхніх установок і чекань, спів- переживання їх нестаткам); візуальність (зовнішня привабливість особистості); красномовство (уміння вселяти віру і переконувати словом) та інші. Визначення особистісних якостей соціального педагога враховує теоретичне обґрунтування ним процесу професійного самовизна- чення. У зарубіжній психологічній літературі існує безліч теоретич- них „конструкцій”, спрямованих на те, щоб суб'єкт правильно обрав професію. Серед них теорія Т. Парсонса [11], в якій стверджується, що для того, щоб суб'єкт правильно обрав професію необхідно: чітке розуміння „себе”, своїх здібностей, інтересів, прагнень, можливос- тей; знання вимог і умов для досягнення успіху; правильне співвід- ношення перших двох факторів. При самовизначенні особистості щодо обрання професії одним із основних завдань є виявлення загальних здібностей та прогнозу- вання їхнього розвитку, визначення сукупного впливу інтересів і здібностей на процес формування професійних досягнень. Як показує досвід, від соціального педагога очікується дуже ба- гато. Так, наприклад, відповідно до Стандарту спеціальності „соці- альний педагог”, необхідно знати про: - теорії і методики роботи з окремим клієнтом і групою; - ресурси і послуги, які надаються суспільством (громадою); - програми і цілі соціальних служб як на місцевому, так і на дер- жавному рівнях; - організацію місцевої інфраструктури і розвиток служб охорони здоров'я і соціального забезпечення; - основи соціально-економічної і політичної теорії; - расові, етнічні та інші культурні групи, їх моральні цінності, життєві устрої і проблеми, що звідси випливають; - результати професійних і наукових досліджень, які можна ви- користовувати в практичній роботі; - концепції і методи соціально-виховного планування; - теорію і практику проведення спостережень, зокрема за прак- тичною соціальною роботою; - теорію і практику управління діяльністю інших людей; - соціальні, психологічні, статистичні дослідницькі методи і методики; - теорію і концепції управління службами для дітей та молодю; - фактори навколишнього середовища і суспільства, що вплива- ють на клієнта; - теорію і методи психосоціальної оцінки різних видів і форм; - теорію організаційних і соціальних методів заохочення дітей та молоді до активної життєдіяльності; - теорію і методи соціально-правової практики; - стандарти і практику професійної соціально-педагогічної роботи; - теорію і методи викладання та навчання; - тенденції щодо проведення політики соціального захисту і під- тримки дітей та молоді; - закони і постанови на місцевому, регіональному і державному рівнях, що впливають на різні види послуг. Однак запас теоретичних знань ще не забезпечує ефективного проведення соціальної допомоги. Соціальний педагог, зокрема, повинен уміти: - слухати інших цілеспрямовано і з розумінням; - збирати інформацію, щоб підготувати соціальну оцінку і звіт; - формувати і підтримувати професійні відносини, спрямовані на надання соціальної допомоги; - спостерігати й інтегрувати вербальну і невербальну поведінку; - спрямовувати зусилля юних клієнтів на вирішення їхніх про- блем і завойовувати їх довіру; - обговорювати делікатні проблеми з увагою і підтримкою, ви- кликаючи довіру в клієнта; - знаходити творчі шляхи вирішення проблем клієнта; - визначати необхідність припинення допомоги клієнтові; - проводити дослідження й інтегрувати їхні результати; - бути посередником і вести переговори між конфліктуючими сторонами; - забезпечувати зв'язок між різними організаціями й окремими людьми. Крім того, соціальний педагог повинен уміти просто, грамотно говорити і писати, навчати інших, уважно і доброзичливо реагувати на емоційні і кризові ситуації, бути зразком у професійних відноси- нах, пояснювати складні асоціальні явища, ефективно організовува- ти свою роботу, вишукувати джерела і діставати кошти на надання допомоги іншим, оцінювати власну поведінку і почутя. Формування ефективної професійної діяльності соціального педагога розгортається як дія цілісної структури: управління фор- муванням професійної діяльності забезпечує функціональне, зміс- тове і структурне усвідомлення діяльності; співвідношення між уза- гальненою функціональною моделлю діяльності і різноаспектними її окремими проявами визначається взаємозв’язком загального з окремим через особливе, що здійснюється за умови реалізації прин- ципу відповідності. Без сумніву, діяльність соціальних педагогів на кожному із зазна- чених рівнів, потребує від нього необхідності реалізувати низку про- фесійних функцій, окреслених у Державному галузевому стандарті. А це, своєю чергою, обумовлює створення оптимальних умов для фор- мування у майбутнього соціального педагога ряд професійних знань, умінь і навичок, тобто формування професіонала, до характеристики якого можна віднести як психологічні якості, педагогічні здібності, так і низку особистісних якостей (гнучкість, емоційність, емпатій- ність, самоконтроль, самовдосконалення, принциповість та ін.). Отже, можна стверджувати, що соціальний педагог повинен во- лодіти чималим арсеналом умінь, навичок, мати глибокі знання в га- лузі наук про людину: психології, акмеології, соціології, педагогіки, права. Знання й уміння в поєднанні з відповідними особистісними якостями і здатністю до творчості можуть розглядатися як готов- ність до професійної діяльності.
Питання і завдання для самостійної роботи
1. Визначити цілі соціально-педагогічної діяльності та окреслити їх особливості. 2. Визначити характерні особливості об'єкта соціальної педагогі- ки. 3. Розкрити зміст основних професійних та індивідуальних якос- тей соціального педагога. 4. Якими теоретичними знаннями та практичними уміннями по- винен володіти соціальний педагог?
Література
1. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підруч. для студ. ВНЗ / за ред. І. Д. Звєрєва. Алєксєєнко Т. Ф., Басюк Т. П., Безпалько О. В. та ін. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. 2. Богданова І. М. Соціальна педагогіка: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. 3. Бочарова В. Г. Профессиональная социальная работа: личност- но ориентированный подход. - М.: Ин-т педагогики соц. работы Рос. акад. образования, 1999. – 182 с.; – Библиогр.: С. 173–182. 4. Звєрєва І. Д. Діяльність соціального педагога в середовищі: змі- ни, форми, методи // Соціальна робота: теорія, досвід, перспек- тиви. — У., 1999. — Ч.1. — С. 268–271. 5. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно- целевая основа компетентностного подхода в образовании. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специа- листов, 2004. 6. Капська А. Й. Соціальна робота: Навч. пос. – К.: Центр навчаль- ної літератури, 2005. 7. Карпенко О. Г. Об’єкт, предмет та методи соціальної роботи: сис- темний підхід // Науковий часопис Національного педагогічно- го університету імені М. П. Драгоманова. Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – С. 99–107. 8. Лукашевич М. П., Мигович І. І. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. 9. Марченко С. Я. Дидактические основы подготовки студентов к социально-педагогической деятельности. – Л.: Альма-матер, 1999. 10. Мигович І. І. До питання про зміст професійної підготовки фа- хівців соціальної сфери // Актуальні проблеми професійної під- готовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. – У.: Art Line, 2003. – С. 227–230. 11. Парсонс Т. О. О структуре социального действия / Под общей ред. В. Ф. Чеснокова. – М.: Академ. Проэкт, 2002. 12. Фирсов М. В., Студенова Е. Г. Теория социальной работы: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений. – М.: ВЛАДОС, 2000. 13. Харченко С. Я. Історія, теорія і практика соціальної роботи в Україні: Навч. посіб. – Л.: Альма-матер, 2005. 14. Холостова Е. И. Профессионализм в социальной работе: учеб. пособ. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2007.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 432; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.203.246 (0.013 с.) |