Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку як соціально-педагогічна система

 

Реалії сьогодення стали поштовхом переосмислення традицій- них підходів до оздоровлення, відпочинку дітей, а також до діяль- ності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, забезпечення умов модернізації їх структури та змісту роботи.

У сучасних умовах оздоровлення потрібно розглядати як комп- лекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігі- єнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення стану фізичного і психічного здоров’я дітей, що здійсню- ються в дитячому закладі оздоровлення протягом оздоровчої зміни.

Відпочинок – комплекс спеціальних заходів, що забезпечують організацію дозвіллєвої діяльності дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духо- вності та соціальної активності дітей, що здійснюються в дитячому закладі відпочинку протягом зміни.

Відповідно, дитячий заклад оздоровлення та відпочинку – постійно або тимчасово діючий дитячий заклад, призначений відповідно для оздо- ровлення або відпочинку дітей, розташований у спеціально збудованому або пристосованому приміщенні (навчальний заклад, наметове містечко, табір тощо), в якого є необхідна матеріально-технічна база, кадрове забез- печення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Оздоровлення та відпочинок дітей може здійснюватися у дитя- чих закладах оздоровлення та відпочинку протягом року, у період канікул, цілодобово, протягом дня.

Діти віком від 7 до 18 років оздоровлюються та відпочивають у дитя- чих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно. Діти віком від 4 до 6 років можуть оздоровлюватися та відпочивати у таких закладах тільки разом із батьками, іншими законними представниками, якщо ці заклади спеціально облаштовані для такого оздоровлення та відпочинку.

До дитячих закладів оздоровлення належать:

- дитячий заклад санаторного типу – заклад, в якому діти пере- бувають цілодобово, і де поряд з оздоровчими надається комп- лекс медичних послуг, спрямованих на покращення стану їх здоров’я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно- кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадро- вого забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими;

- дитячий центр – заклад, що функціонує цілорічно, в якому діти перебувають цілодобово. Центр має відповідне кадрове забез- печення, спеціально відведену територію, матеріально-технічну базу, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, для органі- зації оздоровлення, відпочинку та навчання дітей.

До дитячих закладів відпочинку належать:

- заклад з денним перебуванням – заклад, що тимчасово утворе- ний у навчальному закладі, закладі позашкільної освіти, закладі культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту тощо, в якому забезпечується догляд за дітьми, їх змістовне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів;

- дитячий заклад праці та відпочинку – заклад з денним або ці- лодобовим перебуванням, в якому поряд із відпочинком органі- зовується трудова діяльність дітей із метою формування у них трудових інтересів і навичок;

- наметове містечко – тимчасово діючий заклад з денним або ці- лодобовим перебуванням, облаштований на спеціально відведе- ній території, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та нормам, в якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування у дітей навичок безпечної життєдіяльності, са- мообслуговування, колективізму.

Оздоровчі, відпочинкові та профільні зміни можуть комплекту-

ватися одночасно дітьми всіх вікових груп. Перерва між змінами не повинна бути коротше як два дні.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку зобов’язаний: ство- рити дитині безпечні умови проживання та харчування, які відпові- дають встановленим вимогам; забезпечити охорону життя і здоров’я

дитини, її майна, надання невідкладної медичної допомоги, страху- вання від нещасного випадку; забезпечити виконання освітніх про- грам, організацію змістовного дозвілля дитини.

Метою діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин- ку є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб. Кожен заклад відповідно до умов та кон- тингенту дітей самостійно визначає свою мету діяльності.

Мета і завдання діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку може формулюватися як на різних рівнях (заклад, змі- на, загін), так і різних масштабах (глобальному, локальному).

На основі визначеної мети та завдань діяльності в дитячих за- кладах оздоровлення та відпочинку можна сформулювати основні критерії щодо функціонування цих закладів:

– структура зайнятості дітей (протягом зміни і протягом кожного дня), її різноманітність;

– рівень і характер взаємин у дитячому і дорослому середовищу і між ними;

– реальна дитяча самодіяльність (що дитина може запропонувати і реалізувати);

– творчий продукт дітей, їх особисті культурні досягнення (аль- боми про життя закладу, вироби, грамоти, призи, сертифікати досягнень, нові знання й уміння, приміром, нові пісні, ігри, ту- ристичний досвід тощо);

– захищеність і комфортність дитини в закладі;

– репутація закладу (команди, що проводить зміну).

Принципи діяльності в дитячих закладах оздоровлення та від- починку – це керівні положення, які виконують регулюючу роль. Серед них основними є: гуманізація, гуманітаризація, демократиза- ція, індивідуалізація і диференціація.

Гуманізація передбачає організацію взаємовідношень “діти– діти”, “діти–дорослі” з орієнтацією на загальнолюдські цінності, створення необхідних умов для перебування в закладі дітей різних вікових категорій, формування в них гуманної особистості.

Гуманітаризація означає формування у дітей в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку цілісного ставлення до світу, культури.

Демократизація реалізує розвиток різноманітних форм співп- раці всіх учасників діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку на основі самовизначення видів діяльності.

Індивідуалізація і диференціація передбачає залучення дітей до оздоровчо–виховного процесу з урахуванням їх індивідуальних та психофізіологічних особливостей.

Зміст діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин- ку базується на їх напрямках. Серед них основними є: соціально- педагогічна, рекреаційно-оздоровча, освітньо-розвиваюча діяль- ність.

Соціально-педагогічна діяльність дитячого закладу оздо- ровлення та відпочинку може бути представлена в двох аспектах

– “широкому” і “вузькому”. У широкому аспекті така діяльність спрямована на соціалізацію особистості дитини, засвоєння нею осо- бистого соціального досвіду; у вузькому, – це спеціальний напрямок роботи закладу, який пов’язаний із наданням дітям кваліфікованої психолого-педагогічної допомоги і підтримки в соціальній адаптації й інтеграції, створенням умов для їх творчого розвитку і самороз- витку.

Цей напрямок діяльності закладу є підставою для того, щоб будь- яку оздоровчу і виховну роботу вважати соціально-педагогічною. Але тільки підставою. Для того, щоб оздоровчо-виховний процес став соціально-педагогічною діяльністю, роботу закладу потрібно будувати на основі гуманістичного підходу.

Самоцінністю є лише дитина. Вона стає в центрі уваги всієї ді- яльності. Відповідно, не дитина – для педагогів, закладу, а педаго- ги, заклад – для дитини. Дитина обирає вид діяльності, а педагог допомагає їй, починаючи взаємодію зі спільного вироблення мети майбутньої діяльності.

Специфіка роботи закладу і тимчасового дитячого колекти- ву впливає на використання дітьми нових умов для їх самоствер- дження. Розвивається здібність дітей до вибору позиції, ціннісно- орієнтаційної діяльності. Отже, основна концептуальна ідея діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку – самовиз- начення дитини в ситуації вибору.

Варто відмовитися від поглядів на заклад тільки як на систему оздоровлення дітей. Необхідно бачити у ньому унікальну систему духовного і фізичного саморозвитку дитини, поле для прояву її ак- тивності, взаємозв’язок з іншими соціальними інституціями (сім’єю, школою, організаціями тощо).

Протягом декількох днів діти звикають один до одного, зна- йомляться із середовищем, набувають впевненості. У багатьох дітей

відбувається зміна позицій, своєрідне руйнування колишнього сте- реотипу поведінки, зазвичай, негативної. Це зумовлено тим, що нові умови, специфіка життя закладу сприяє тому, що людина дивиться на себе більш критично, і самооцінка стає більш адекватною.

Важливе значення у змісті дитячих оздоровчих закладів має рекреаційно-оздоровча діяльність. Вона базується на двох осно- вних складових: оздоровлення і відпочинок. Перебуваючи в дитячо- му оздоровчому закладі, дитина знаходиться в середовищі, яке до- зволяє зняти напругу та забути про шкільні проблеми. Атмосфера закладу, його спрямованість дає можливість поновити фізичні та психологічні сили, зміцнити юний організм.

Концепція діяльності дитячих оздоровчих закладів має базува- тися на єдності оздоровчо-виховного процесу, який забезпечують всі працівники закладу. Кожен захід, який проводять соціальні пе- дагоги, повинен мати оздоровчий характер і педагогічну спрямова- ність.

Освітньо-розвиваюча діяльність закладу здійснюється в ак- тивних формах пізнавальної діяльності, різноманітних самостійних та достатньо складних видах робіт, матеріалізації результатів праці, діалозі. Вона забезпечує можливість дітей займатися улюбленими справами.

Творчому розвитку вихованців закладу, розширенню їх здібнос- тей, діапазону інтересів, гуманізації думок, почуттів, вчинків, фізич- ному і духовному оздоровленню сприяє дозвіллєва діяльність. У дитячих оздоровчих закладах вона спрямовується на надання мож- ливостей дитині брати участь у різноманітних її видах: творчість, яка забезпечує найвищий рівень дозвіллєвої діяльності; відпочи- нок, що знімає напругу; розваги, які забезпечують зміну настроїв, мають компенсаційний характер; самоосвіта, що сприяє залученню до цінностей культури; свята, які поєднують розваги і відпочинок, дозволяючи відчути емоційний підйом.

Насиченість протягом усього періоду зміни і кожного дня різ- ноплановою цікавою діяльністю роблять заклад дуже привабливим для дітей, які завдяки своєму віку прагнуть “спробувати все і встиг- нути всюди”. У дитячому оздоровчому закладі діяльність будується за допомогою соціально-структурованого соціального середовища. Це дозволяє протягом невеликого проміжку часу здійснити досить масштабну корекційну роботу.

Усю діяльність у закладі пронизує спілкування. Недооцінка важливості спілкування в дитячих закладах оздоровлення та відпо- чинку взагалі, і зокрема в загоні, призводить до того, що стосунки між учасниками оздоровчо-виховного процесу складаються зна- чною мірою стихійно. У результаті використовуються далеко не всі потенційні можливості спільної діяльності дітей. Тому, організову- ючи різноманітну діяльність учасників змін в закладі, соціальному педагогу необхідно бачити і використовувати всі можливості для спілкування учнів.

Не тільки різноманітний зміст, але й різні форми роботи (масо- ві, групові й індивідуальні) визначають діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

До масових форм належать свята, урочистості, ярмарки, фести- валі, акції, форуми та інші заходи, в яких є задіяними всі учасники оздоровчо-виховного процесу закладу. Саме в масових заходах вда- ється створити неповторну емоційну атмосферу радості, співпере- живання, азарту, єднання. Відмова від таких заходів обмежує мож- ливість вибору дитиною того виду діяльності і тієї форми, які для неї найбільш прийнятні.

Важливого значення в дитячих закладах оздоровлення та відпо- чинку набувають групові форми. Серед них: групові заняття, міні- лекції, відеозаняття, диспути тощо. Вони дозволяють учасникам за- кладу займатися обраною справою собі на радість і з максимальною користю для себе.

Особливого значення для дитячих оздоровчих закладів мають індивідуальні форми: консультації, бесіди тощо. Проте вкрай важли- вим є баланс між всіма видами форм роботи.

Система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту відповідно до сучасних вимог та досягнення пев- ного результату, утворюють процес оздоровлення та відпочинку. Він організовується з урахуванням кадрового потенціалу, матеріально- технічної і програмно-методичної бази дитячого закладу оздоров- лення та відпочинку.

Успішність здійснення процесу оздоровлення та відпочинку в закладі залежить від уміння керівництва і педагогів правильно ви- значити його етапи і відповідно до цього обрати адекватні цілі і засо- би педагогічної діяльності.

У практиці діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпо- чинку умовно можна назвати чотири етапи розвитку цього процесу:

I етап – проектування; II етап – становлення; III етап – стабільне функціонування; IV етап – завершення функціонування.

I етап – це час пропедевтичної підготовки закладу й організа- ційний період зміни. Триває 3–5 днів. На цьому етапі переважає діяльність з вивчення інтересів, потреб та інших особистісних ха- рактеристик учасників зміни, проектування бажаного образу закла- ду (зміни), визначення перспектив діяльності дорослого і дитячого співтовариства в період проведення зміни.

На II етапі, який триває приблизно першу частину основного періоду зміни, особлива увага приділяється зміцненню міжособис- тісних відносин, напрацюванню традицій тощо.

На III етапі – друга частина основного періоду – активно розви- ваються реальні співуправлінські справи. Діяльність в закладі почи- нає відповідати проектному задуму її творців. У цей час з’являється “обличчя” кожного загону і закладу загалом.

Для IV етапу, що відповідає заключному періодові, характерна тенденція “доброго сліду” закладу в житті дітей (а також і дорослих). Водночас за об’єктивними обставинами діяльність завершується.

Якість розв’язання завдань, які постають перед дитячим оздо- ровчим закладом, залежить від всіх учасників процесу оздоровлен- ня та відпочинку дітей, до яких належать діти, їхні батьки (опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі) та працівники дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Це зумовлено тим, що по-перше, всі вони беруть участь у створен- ні, управлінні та розвитку процесом, мають суб’єктні повноваження і безпосередньо впливають на його функціонування. По-друге, зміст і доцільність усієї діяльності закладу спрямовані на необхідність ре- алізації потреб кожного учасника зміни і всього співтовариства.

Особливу роль у побудові, функціонуванні і розвитку процесу оздоровлення та відпочинку відіграє керівництво – директор закла- ду. Існує прямий зв’язок між позицією директора і моделлю діяль- ності колективу закладу. Так, якщо директор займає активну життє- ву та педагогічну позицію, то і педагоги закладу, і діти відрізняються активністю й самостійністю.

Найбільш значущою і важливою складовою частиною процесу оздоровлення та відпочинку є діти – вихованці закладів. Саме від їх індивідуальних, психолого-педагогічних особливостей залежить своєрідність оздоровчо-виховного процесу. Вікова структура, стате- ве співвідношення, діапазон інтересів, соціальний статус, наявність

досвіду життя в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку – усе це і багато іншого повинно враховуватися педагогами при виборі оптимального варіанту побудови оздоровчо-виховного процесу в закладі.

Домінуючими мотивами участі дітей у діяльності дитячих за- кладів оздоровлення та відпочинку є (подається за значущістю для дітей від найбільш бажаного): задоволення бажань та інтересів; сто- сунки з друзями, спілкування; творча робота, яка дає можливість проявити себе і вимагає самостійного виконання; перевірка знань, вмінь; робота, яка допомагає обрати майбутню професію; бажання з інтересом провести вільний час.

Важливою складовою процесу оздоровлення та відпочинку в закладі є педагоги (соціальні педагоги), які працюють вихователями загонів, керівниками гуртків, психологами тощо. Специфіка діяль- ності соціального педагога вимагає чіткого розподілу сил, визначен- ня функцій, організації взаємодії із широким соціальним середови- щем.

Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку в межах покладених на них обов’язків несуть персональну відпові- дальність за безпеку життя і здоров’я дітей, що оздоровлюються та відпочивають в такому закладі. Вони мають право на:

- внесення пропозицій щодо поліпшення оздоровчо-виховного процесу, процесу відпочинку, подання на розгляд керівництву та педагогічної ради пропозицій про моральне та матеріальне за- охочення дітей, застосування стягнень до тих, хто порушує пра- вила внутрішнього розпорядку закладу;

- вибір форм підвищення кваліфікації, необхідної для продовжен- ня трудової діяльності у такому закладі;

- участь у роботі методичних об'єднань, нарад, зборів, інших ор- ганів самоврядування дитячого оздоровчого закладу, у заходах, пов'язаних з організацією оздоровчо-виховної роботи;

- вибір форм, методів, засобів роботи з дітьми тощо.

Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку зобов’язані: дотримуватися вимог статуту (положення) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, виконувати правила внутріш- нього розпорядку та посадові обов’язки; берегти життя та здоров’я дітей, захищати їх інтереси, пропагувати здоровий спосіб життя; ви- конувати накази і розпорядження керівника закладу.

Певний вплив на процес оздоровлення та відпочинку дітей у закладах мають батьки. Цей вплив не є прямим, він здійснюється опосередковано, переважно, через дітей, які відпочивають. Приїж- джаючи провідати своїх дітей, батьки зосереджують увагу на питан- нях організації харчування, дозвілля, міжособистісних стосунках. Колективу закладу варто звертати увагу на реальні пропозиції бать- ків щодо удосконалення роботи, які, зазвичай, стосуються органі- заційного, матеріально-технічного і змістовного аспектів діяльності закладів.

Однією із важливих умов, що забезпечує успішне розв’язання завдань оздоровчо-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах, є правильна організація режиму дня, що передбачає раціональний поділ протягом доби видів діяльності дітей. Режим має забезпечу- вати посильне розумове і фізичне навантаження, достатній сон, пра- вильний вибір годин харчування протягом дня, догляд за чистотою тіла та систематичне заняття фізкультурою.

Режим дня, режим зміни – це найважливіші атрибути життя закладу. Він дисциплінує дітей, привчає їх до певного розпорядку життя, праці і відпочинку, до чіткого і точного виконання трудових завдань, дотримання встановлених норм поведінки у взаєминах з вихователями, друзями.

Ефективне використання режиму дня в дитячих закладах оздо- ровлення та відпочинку базується на положеннях, основними з яких є: максимальне використання природнокліматичних умов; раціональна організація діяльності дітей; дотримання санітарно- гігієнічного режиму; організація повноцінного харчування; органі- зація сну.

Неодмінною умовою побудови правильного режиму дня стає раціональна організація діяльності дітей. Режим дня має бути орга- нізований так, щоб кожний режимний момент був регламентований відповідно до вікових особливостей дітей, не викликав надмірного наростання втоми, сприяв підтриманню працездатності на належно- му рівні. Тому велике значення має раціональне чергування різних видів діяльності, зміна роботи відпочинком і навпаки.

Аналіз досвіду організації життєдіяльності дітей у дитячих за- кладах оздоровлення та відпочинку показує, що у структурі дня ви- окремлюються три блоки: перша половина дня, друга та вечір. Від- повідно до цих блоків основні види діяльності доцільно групувати таким чином: у першій половині дня проводити освітню й трудову

діяльність; у другій – спортивну та пізнавальну діяльність; у вечір- ньому блоці – дозвіллєво-розважальну діяльність та вільне спілку- вання з однолітками і наставниками.

У плані на день важливо відводити час для “відпочинку один від одного”, тобто давати можливість дітям побути наодинці з собою. Загалом режимні моменти можуть (і повинні) варіюватися, зміню- ватися по ходу зміни залежно від конкретних умов.

Успішне розв’язання завдань процесу оздоровлення та відпочин- ку значною мірою залежить від правильного планування. Плануван- ня роботи – це складання комплексу конкретних взаємопов’язаних дій у закладі на конкретний період.

Плани роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку ра- зом із програмами, правилами, інструкціями, методиками регламен- тують процес перебування дітей у закладі (надання послуг у сфері відпочинку та оздоровлення). Вони допомагають відстежувати, ана- лізувати, систематизувати досвід роботи, ефективність та інтенсив- ність оздоровчо-виховного процесу для подальшого вдосконалення та проведення.

Планування роботи в закладі вимагає певної послідовності, сис- темності, має забезпечувати на практиці єдність мети, завдань, зміс- ту і форм роботи.

У кожному закладі складають комплексний план перспективної роботи на літо, який може такі розділи: характеристика природно- кліматичних та регіональних особливостей, матеріально-технічної бази, виховні завдання, зміст виховної роботи та її основні напрямки.

Умовно планування можна поділити на дві частини: організація ді- яльності закладу і організація процесу оздоровлення та відпочинку.

Перша група планів належить до компетенції організаторів ди- тячого оздоровлення та відпочинку – засновників та керівництва – і може мати плани:

• розвитку та вдосконалення матеріально-технічної бази; забез- печення всім необхідним для ефективної роботи та організації процесу відпочинку та оздоровлення;

• роботи з працівниками всіх категорій (педагогічного, медично- го, технічного, кухонного персоналу), в тому числі з формування позитивного психологічного та емоційного клімату в колективі;

• вдосконалення та розширення роботи з надання послуг, забезпе- чення безпеки життєдіяльності, формування документальної бази;

• менеджмент-план.

Друга група планів стосується організації процесу оздоровлення та відпочинку і має:

• календарні плани роботи закладу на кожну зміну;

• плани-сітки справ загонів;

• плани роботи спеціалістів: методиста, психолога, лікаря, куль- торганізатора, інструктора з фізичної культури і спорту, керів- ників гуртків тощо.

Календарні плани складаються на одну зміну з урахуванням за- вдань, зазначених у перспективному плані роботи закладу та про- позицій загонів. Вони обговорюються і затверджуються педаго- гічною радою. В календарних планах чітко визначається порядок, тема, форма роботи, відповідальні. У додатках до плану подається розклад занять гуртків, секцій, клубів за інтересами, роботи спеці- алістів, оздоровчих та загартовуючих процедур, екскурсій, походів, періодичність проведення дискотек, перегляду відео тощо.

На основі цього плану складається план-сітка роботи закладу та окремих загонів, які вивішуються у видному місці для загального ознайомлення. Календарні плани закладу та загонів можуть коригу- ватись, тому широко використовується щоденне планування роботи на день, де вносяться відповідні корективи та узгоджуються плани і розклад роботи всіх ланок.

При плануванні роботи треба враховувати такі фактори: корот- кочасність функціонування; відносна автономність існування; ко- лективний характер діяльності; ритм життя; принципи добровільної участі в різних справах, виборі занять.

Планування має сприяти оптимізації процесу оздоровлення та від- починку дітей, тому його слід розглядати не з точки зору насиченості заходами, а з точки зору ефективності, мобільності й керованості.

Успішність реалізації планів роботи залежить від: особливостей контингенту учасників літніх змін (віку, статі, соціального стату- су дітей, їх психологічних характеристик, розумових здібностей та пізнавальної діяльності, практичної активності, рівня морального розвитку); особливостей колективу дітей, складу конкретних заго- нів, груп за інтересами; наявності чи відсутності органів дитячого самоврядування, інших форм суспільної активності вихованців; за- цікавленості дітей; особливостей, пов’язаних із рівнем професійної компетентності педагогів, які працюють з дітьми (їх досвід, рівень кваліфікації, стиль взаємодії з дітьми тощо); специфіки системи ді- яльності закладу, пріоритетних напрямків роботи, ідей, що лежать в

основі програм (варіативність програм колективної творчої діяль- ності, багаторівневий та різноспрямований характер тимчасових об’єднань, можливість зміни видів діяльності тощо).

Написанню плану повинен передувати ресурсний аналіз. Слід враховувати всі чинники, що впливають на функціонування закладу:

• наявність концепції, програм, проектів діяльності;

• особливості й можливості матеріально-технічної бази;

• наявність різноманітних майданчиків, приміщень, споруд;

• наявність ігрового, спортивного, туристичного обладнання;

• наявність методичної та художньої літератури, аудіо-, відеофонду;

• наявність реквізиту та костюмів;

• можливість запросити до співпраці спеціалістів та рівень їх ква- ліфікації.

Корекцію планів слід робити після ознайомлення з континген- том дітей, які будуть втілювати його у життя.

Таким чином, діяльність дитячих закладів оздоровлення і відпо- чинку є феноменальною соціально-педагогічною системою, в якій про- цес соціалізації індивіда здійснюється в умовах мобільності, сприят- ливого простору для ініціативи, вияву власних здібностей та інтересів, пошуку нових технологій роботи, цікавих і корисних сучасним дітям.

 

Питання і завдання для самостійної роботи

 

1. Визначити мету, завдання, принципи, зміст та форми діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

2. Охарактеризувати основний зміст та напрямки діяльності дитя- чих закладів оздоровлення та відпочинку.

3. Розкрити основні засади оздоровчо-виховного процесу, етапи його реалізації в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку.

4. Встановити взаємозв’язок між змістом оздоровчо-виховного процесу, умовами його здійснення та організацією.

 

Література

 

1. Антонов В. И. Педагогические условия деятельности детских оздоровительно-образовательных лагерей в современных усло- виях: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – Е., 1997.

2. Організація відпочинку та оздоровлення дітей: концепції, техно- логії, досвід / О. В. Биковська, В. М. Горбинко, Ж. В. Петрочко та ін. – К.: ДІПСМ, 2004.

3. Законодательные, нормативные, инструктивные материалы по вопросам организации отдыха и оздоровления детей подростков

/ Под ред. Т. Н. Гулечко и др. – Д., 2002.

4. Биковська О. В. Теоретико-методичні основи позашкільної осві- ти в Україні: Монографія. – К.: ІВЦ АЛКОН, 2006.