Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Соціальний педагог як організатор соціального патронажу клієнтівСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Забезпечення добробуту, соціального й морального здоров'я сі- мей і дітей – фундаментальний обов'язок соціальної держави, якою, згідно з Конституцією, є Україна. На сучасному етапі гуманізації суспільних відносин визначаються нові, самостійні напрямки соці- альної допомоги і підтримки сімей, що опинились у кризовій ситуа- ції, небезпечній, насамперед, для дітей, що народжуються і вихову- ються у несприятливому середовищі. Перенос акценту на раннє виявлення соціальних відхилень, тобто на профілактичні міри, потребує запровадження ефективних інноваційних технологій, що дозволили б реально впливати на ви- правлення складних життєвих ситуацій у сім'ї і суспільстві зага- лом. Комплексною соціальною технологією такого рівня є соціаль- ний патронаж як діяльність з надання адресної підтримки й різно- манітних соціальних послуг, що надаються на тривалій основі сім'ям і дітям (клієнтам), які потрапили у важку або небезпечну, кризову ситуацію, але об'єктивно не володіють здатністю, або втратили мож- ливість, самостійно її перебороти. Термін “патронаж” походить від французького раtrоnе – заступ- ник, заступництво. Під патронажем розуміється система соціально- педагогічної допомоги і підтримки людини, спрямована на поперед- ження ускладнень, рецидивних проявів у процесі активної роботи людини по самовдосконаленню, подоланню особистісних проблем, а також на закріплення і подальший розвиток у неї навичок соціально- педагогічної роботи над собою. Патронаж як комплекс дій щодо надання соціальних послуг на стабільній і регулярній основі протягом тривалого часу у струк- турному плані містить ряд ієрархічних ланок і має родову й видову структуру. Соціальний патронаж – базовий вид патронажу. Інший вид па- тронажу – це інституціональний патронаж, до якого належать: пси- хіатричний патронаж, який надається психіатричними службами; педіатричний патронаж немовлят; патронаж вагітних жінок; патро- наж абонентів Телефонів довіри; патронаж самотніх людей похило- го віку вдома тощо. Соціальний патронаж здійснюється на систематичній основі. Його тимчасові рамки повинні бути досить тривалими й мати еле- мент епізодичності. Метою соціального патронажу є створення умов для подолання кризової ситуації у клієнтів в результаті діяльності служб, що здій- снюють патронаж, а також власних зусиль суб'єктів патронажу. Соціальний патронаж не припускає пасивного використання клієнтами послуг. Він спрямований на активне освоєння, а потім і повсякденне застосування знань, умінь і навичок, прийомів самодо- помоги, самоорганізації сімейного життя й власної життєдіяльності, які формуються в клієнтів у процесі цілеспрямованої патронажної роботи. Інтенсивність послуг у процесі патронажу, різноманітних їх видів і форм детермінується мірою функціональної несамостійності і соціальної занедбаності окремої особи або сім'ї. Роль суб'єктивного фактора в поверненні клієнтів до нормаль- ного соціального функціонування або в превенції кризових сімейних і особистісних ситуацій досить значуща, якщо клієнти – дорослі, які соціально не деградували й психічно здорові люди, здатні усвідом- лювати свої вчинки й готові (або за умови здійснення необхідної роз'яснювальної роботи здатні) з розумінням і подякою сприйма- ти зусилля фахівців. Зазвичай, криза в сімейних, міжособистісних стосунках, у стосунках з дітьми у таких людей є наслідком їхньої недостатньої соціалізації, не повної готовності до сімейного життя, батьківської неспроможності, відсутності потрібних знань і вмінь, втрати окремих рис характеру. У цьому випадку заходи, прийняті в межах патронажу, здатні за- безпечити комплексний вплив на клієнтів і вирішення їхніх проблем аж до повернення до нормальної життєдіяльності (або її знаходжен- ня) і усвідомленого виконання сімейно-батьківських обов'язків. У випадках, коли клієнти через малолітство (діти, підлітки), со- ціальну занедбаність, психічні захворювання або з інших причин по- збавлені здатності до свідомого конструктивного співробітництва із фахівцями, не приймають соціальну підтримку, що їм надається, але при цьому піддають небезпеці життя й здоров'я дітей, жінок, інва- лідів, літніх членів сім'ї, соціальний патронаж повинен мати більш активний характер, поєднуватися з готовністю різних соціальних служб у моменти кризових проявів прийняти ефективні й рішучі дії щодо ізоляції потенційних жертв домашнього насильства від дже- рела загрози для їхнього життя й здоров'я. Соціальний патронаж спрямований на створення умов, у яких клієнти (сім'ї й діти) по- вністю усвідомлюють причини й передумови виникнення складної життєвої або кризової ситуації (як об'єктивні, так і ті, що з'явилися в результаті неправомірних дій в таких ситуаціях, що найчастіше є одночасно і їх джерелами), поступово здобувають здатність до само- стійного вирішення своїх життєво важливих проблем і повноцінно- го функціонування в соціальному середовищі. У процесі патрона- жу шляхом формування і розвитку нових соціальних навичок або відновлення раніше втрачених, підвищення соціальної компетент- ності й здатності до адаптації в суспільстві у клієнтів формується активно-діяльнісна позиція в сімейному, трудовому й соціальному житті. Саме це відрізняє соціальний патронаж від традиційних ви- дів соціальної підтримки: у процесі патронажу фахівці, а не клієнти, обирають комплекс соціальних послуг, які найбільш адекватні про- блемам, що з'явилися. Об'єктивна потреба в організації соціального патронажу визна- чається тим, що клієнти (потенційні або реальні) часто бувають не здатні самостійно усвідомити небезпеку свого становища як для себе, так і для оточуючих. Об'єктом соціального патронажу має бути будь-яка людина або сім'я у випадку реальної загрози появи, а тим більше, фактичного виникнення складної життєвої ситуації, в т.ч. ситуацію кризи. Пріоритет у встановленні соціального патронажу повинні мати, по-перше, сім'ї як фундаментальний суспільний інститут, від благо- получчя якого залежить соціальне, моральне, і, в підсумку, еконо- мічне благополуччя держави, і, по-друге, діти — найменш захищена й найбільш уразлива частина населення, майбутнє країни. Проте це не виключає необхідності проведення соціального патронажу й всіх інших груп і категорій населення, які потребують цього, наприклад, самотніх людей похилого віку, інвалідів. Процес соціального патронажу забезпечується застосуванням ряду методів: корекція, психотерапія, навчання, моделювання, спо- нукання, рефлексія, посередництво, розвиток у клієнтів соціальних і особистісних навичок, створення ситуацій, які допомагають зни- зити почуття тривожності у клієнтів, соціально-психологічний су- провід тощо. Під час здійснення патронажу використовуються різні форми соціально-педагогічної роботи: бесіда, консультування, поради, на- дання інформації, залучення в соціально активну діяльність та ін. Домінуючу роль у соціальному патронажі відіграє процес пря- мого (безпосереднього) і опосередкованого спілкування фахівців з клієнтами, що має багатогранний і різноплановий характер (вер- бальні, практичні, письмові, посередницькі й інші дії). Патронаж сім'ї й дітей має інтегративний характер, оскільки будь-які його технології й форми спрямовані як на поліпшення фі- зичного й матеріального становища клієнтів, зміцнення духовно- моральних засад їхньої особистості, так і на створення психологіч- ного комфорту, підвищення психологічного тонусу й формування атмосфери довіри, взаєморозуміння, зміну мотивації, відволікання від небажаних переживань, а в цілому ряді випадків – на навчання й виховання. Залежно від ситуації різні технології й форми патрона- жу можуть застосовуватися як у комплексі, так і окремо. Сьогодні частіше використовуються дві класифікації патронажу сім'ї і дітей, на основі яких можна розробляти і впроваджувати спеціалізовані дослідницькі, профілактичні і підтримуючі програми. Перша класифікація ґрунтується на характері тих дій, що здійснюються щодо сім'ї і дітей групи особливого ризику — клі- єнтів патронату. Вона містить такі види патронажу, як власне со- ціальний, медико-соціальний, соціально-педагогічний, соціально- психологічний, соціально-економічний. Друга класифікація ґрунтується на характеристиці об'єктів па- тронажу. Вони класифікуються за віком (діти, підлітки, старі), за статевою приналежністю (дівчата, хлопці, чоловіки, жінки), за ме- дичними показниками (інваліди, вагітні жінки та ін.), за соціальним статусом (бездоглядні діти, жертви насильства та ін.), за сімейними проблемами (неблагополучні родини, діти батьків-алкоголіків та ін.). Крім двох основних класифікацій, у ряді випадків патронаж систематизується за обставинами, у яких проходять патронажні дії, наприклад, домашній патронаж хворих дітей і старих, патронаж в умовах вуличної роботи з безпритульними дітьми і підлітками, па- тронаж сімей в умовах тимчасового проживання в них дитини. Медико-соціальний патронаж застосовується до хворих і фі- зично неповноцінних членів сім'ї, у тому числі дітей (інвалідів), що потребують систематичного і повсякденного догляду. Він включає доставку медикаментів, надання гігієнічних послуг, доставку про- дуктів, виконання нескладних фізичних вправ, тобто всього того, що людина не спроможна зробити у зв'язку з тим станом, в якому вона перебуває в певний момент. Соціально-психологічний патронаж реалізується в різних фор- мах довгострокової психологічної і соціальної допомоги клієнтам, що умовно поділяються на кризові, стресові та проблемні групи. Найчастіше соціально-психологічний патронаж у літературі нази- вають соціально-психологічним супроводом. Він містить: а) поради щодо кращого способу дій у сформованій ситуації; б) надання ін- формації, що цікавить клієнта; в) внесення системних змін (вплив на системи, що викликають у клієнта кризу й емоційну напругу, тоб- то робота з організаційного прояснення розвитку конфліктної ситу- ації); г) психологічне і психосоціальне консультування; д) допомога у плані розвитку в клієнта соціальних і особистісних навичок, що дозволяють йому справлятися з кризами. Власне, соціальний патронаж передбачає вивчення і з'ясування ситуації з урахуванням соціального і психологічного стану клієнта при використанні засобів, що знижують рівень тривожності і на- дають емоційну підтримку; надання конкретної (за необхідності – оперативної й екстреної) допомоги, спрямованої на вирішення специфічних кризових проблем при домінуванні прямого впливу і мобілізації всіх наявних у сім'ї ресурсів для “потрібних” змін у вза- єминах, а також досягнення оптимального функціонування в се- редовищі; надання послуг профілактичного плану, мається на меті не тільки задоволення потреб, пов'язаних з актуальною кризовою або критичною ситуацією, але і стабілізація сприятливих тенден- цій і закріплення успіхів, зменшення або усунення факторів ри- зику (навчання, моделювання, спонукання, посередництво й ін.); об'єднання зусиль учасників патронажу, налагодження їх взаємодії при вирішенні проблем клієнта залежно від характеру цих проблем і для забезпечення комплексного підходу (наприклад, економічного і культурно-освітнього – з одного боку, психологічного і психосоці- ального – з іншого). Соціально-педагогічний патронаж здійснюється з метою надан- ня всебічної допомоги дітям, що потрапили в особливо скрутну си- туацію, силами спеціалістів, що орієнтуються на власні педагогічні можливості, а також на ресурси соціально-педагогічного простору. Він сприяє залученню дітей до діяльності, що завдяки привертанню уваги, схваленню і повазі з боку оточуючих, а також виключенню покарань і “виправлень“ допомагає їм повною мірою проявити свої задатки, якості, інтереси і створює максимальні умови для життєді- яльності. Головна мета соціально-педагогічного патронажу дітей і підліт- ків – це зміна їхньої самосвідомості, ставлення до себе і оточуючих, почуття відповідальності, тобто соціальної позиції, що сприяє їх нормальному розвиткові. Соціально-педагогічний патронаж застосовується і в роботі з сім’ями. Мета соціально-педагогічного патронажу сімей: • формування у дитини з раннього віку загальнолюдських цінностей; • надання дитині допомоги та підтримки у гідному самоствер- дженні та повноцінному житті; • підвищення рівня готовності сім'ї до планування народження ді- тей, виконання виховної функції і первинної соціалізації дитини; • формування педагогічної культури батьків; • виховання дитини з позиції її інтересів і поваги до батьків; • створення сприятливого сімейного мікроклімату та зміцнення інституту сім'ї. Завдання соціально-педагогічного патронажу сім'ї: • організація цілеспрямованої фахової допомоги сім'ї у вирішенні її соціальних і психолого-педагогічних проблем; • допомога сім'ї у створенні оптимальних умов виховання дитини відповідно її віку, індивідуальних особливостей та потреб віко- вого і всебічного розвитку; • формування соціально-педагогічної компетенції сім'ї – набуття членами сім'ї соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя, які виникають під час спілкування з оточенням. Соціально-педагогічний патронаж базується на таких функціях: • виховна (що передбачає формування педагогічної компетенції сім'ї) – процес позитивної соціалізації дітей та батьків, спря- мований на вдосконалення, досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях на засадах компетентності, етики і мора- лі; вміння орієнтуватися у суспільних взаєминах; адаптацію батьків та дітей під час навчання та виховання дітей відповідно до вікових можливостей і соціальних потреб; допомога в під- готовці до школи дітей, на яких не поширюється суспільне до- шкільне виховання; здатність до прийняття, розуміння і поваги інших; • соціально-правова, що проявляється у піклуванні держави про сім'ю, дітей, у їх правовій підтримці та захисті; формуванні пра- вової компетентності та культури сім'ї шляхом ознайомлення із чинним законодавством; • соціально-реабілітаційна, яка передбачає виховну, освітню й певну опікунську роботу з неблагополучними сім'ями і сім'ями груп ризику. Основні принципи соціально-педагогічного патронажу сім'ї: • увага до потреб сім'ї; • повага до її членів незалежно від віку та соціального статусу; • уважне формування стратегії соціально-педагогічного патрона- жу; • коректність під час спілкування, вибору методів роботи; • диференційований підхід до проблем сімей, їх членів на основі врахування типу сім'ї, сімейного середовища і його виховного потенціалу; • індивідуальний підхід до членів сім'ї відповідно до рівня їхнього усвідомлення власних соціально-педагогічних проблем і мож- ливостей їх розв'язання; • опора на позитивний соціальний та педагогічний досвід; • співпраця педагога і сім'ї на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії; • компетентність соціальних педагогів у виконанні своїх обов'язків. Під час соціально-педагогічного патронажу використовуєть- ся як цілком традиційні форми допомоги — тренінги (наприклад, позитивного життєвого настрою, підтримки корисних соціальних навичок); корекційні методики (корекція деструктивних афектів у дітей); педагогічна освіта батьків, навчання соціальним умінням, навичкам соціальної поведінки, так і спеціальні, що використову- ються лише в патронажі – денне піклування про дітей, кондуктивна соціально-педагогічна допомога, кураторство. Денне піклування про дітей поширюється на сім’ї з низьким рів- нем доходів, неповні і багатодітні, що перебувають під патронатом соціальної служби (наприклад, у центрі соціальної допомоги родині і дітям, у центрі соціальної реабілітації дітей з обмеженими мож- ливостями). За їхньою допомогою реалізується турбота про дітей з боку суспільства. Кондуктивна соціально-педагогічна допомога в межах патрона- жу — соціально-педагогічний супровід дітей з обмеженими можли- востями, що не здатні в багатьох ситуаціях самостійно адаптуватися в суспільстві. Кондуктивний педагог допомагає відновити і повер- нути неповноцінній дитині здатність до адаптації і розвитку, посту- пово соціалізуючи її, навчаючи і приводячи в норму розбалансовані фізичні, психічні й особистісні можливості. Кураторство з елементами нагляду і контролю при патронажі спрямоване на зміну традиційних установок системи правосуддя і пошук альтернативних підходів (типу взяття на поруки, піклу- вання, часткового нагляду), здатних відмежувати дітей і підлітків, схильних до девіантної поведінки, від здійснення надалі більш сер- йозних правопорушень. Куратори, що мають справу з контингентом неповнолітніх пра- вопорушників, взаємодіють з правоохоронними органами і, за необ- хідності, активно співпрацюють з судовими інстанціями, домага- ючись зниження рівня міри відповідальності, що накладається на дітей і підлітків за провини, які не є карними злочинами. Ефективність соціального патронажу прямо пропорційна потен- ціалу надання підтримки й різного роду необхідних соціальних по- слуг, якими володіє суб'єкт (або суб'єкти) патронажної діяльності. Закономірно, що одна окремо взята соціальна служба, навіть якщо вона спеціалізується на здійсненні соціального патронажу, не в змозі забезпечити вихід із кризової ситуації всіх тих громадян (ді- тей і дорослих), які в них перебувають. Для повноцінного й всебічного вирішення проблем гострої жит- тєвої ситуації з використанням технологій соціального патронажу необхідне використання потенціалу всіх видів соціальних служб і інших установ соціальної сфери, кожна з яких у цьому випадку є елементом системи соціального патронажу, а всі вони в сукупності є системою соціального патронажу. Об'єктами цієї системи є установи й організації різної відомчої приналежності й організаційно-правових форм власності: Служба соціального захисту населення забезпечує залучення до со- ціального патронажу комплексних установ соціального обслуговуван- ня населення, спеціалізованих установ підтримки сім'ї й дітей. Їхніми силами вирішуються проблеми соціально-економічного змісту, надан- ня психосоціальних послуг, влаштування на тимчасове проживання в стаціонарних умовах, правового супроводу, реалізації комплексу про- філактичних, адаптаційних і реабілітаційних заходів та інших. Органи й установи охорони здоров'я здійснюють у межах соціально-патронажних програм своєчасну діагностику відхилень у стані здоров'я клієнтів, лікувально-оздоровчу роботу, динамічне спостереження за станом здоров'я, медико-гігієнічне навчання дітей і їхніх батьків, беруть участь у формуванні здорового способу життя, проводять комплекс лікувальних заходів щодо наркоманів, хворих алкоголізмом. Органи й установи освіти зосереджують увагу на забезпеченні умов для навчання й розвитку дітей груп ризику шляхом створен- ня спеціалізованих шкіл, класів і груп, що враховують специфіку фізичного, психічного й морального стану дитини, на залученні їх до занять у гуртках, клубах і секціях позашкільних центрів, на соціально-педагогічній роботі із сім'ями, що мають фактори ризику, оздоровленні в них умов сімейного виховання, організації середови- ща, що виховує, за місцем проживання, добросусідських відносин, сімейного дозвілля. Органи й служби внутрішніх справ забезпечують соціально- правовий захист дітей і підлітків групи ризику, здійснюючи їхній захист від кримінального середовища, від осіб, що втягують непо- внолітніх у злочинну діяльність. Процес соціального патронажу складається з кількох етапів, впродовж яких необхідно забезпечити взаємодію всіх зацікавлених органів влади й підвідомчих їм соціальних служб. 1. Етап відбору клієнтів. Пропозиції про встановлення соціального патронажу конкрет- ної сім'ї або дитини можуть бути висунуті органами влади або со- ціальними службами й установами соціального захисту населення, охорони здоров'я, у справах сім'ї й молоді, а також органами опі- ки й піклування, міліцією, відділами у справах дітей, суспільними об'єднаннями. 2. Етап збору початкових відомостей про клієнтів. З огляду на те, що для формування адекватної програми соці- ального патронажу потрібна максимально докладна й об'єктивна характеристика сформованої в сім'ї або у дитини кризової ситуації, патронажна служба повинна одержувати інформацію різноманітно- го характеру (психологічного, медичного, педагогічного, криміно- генного й іншого) із всіх можливих джерел. Цей етап завершується складанням кожним фахівцем, що про- водить вивчення ситуації, свого висновку. 3. Етап обговорення фахівцями отриманих результатів. На цьому етапі відбувається колективне осмислення й оцінка фахівцями, що представляють різні відомства й служби, накопиче- ної інформації про клієнтів, що дозволяє уникнути діагностичних помилок і однобічного підходу до висновків, що стосуються причин кризової ситуації й шляхів виходу з неї. Як організаційно-технологічний механізм цього процесу реко- мендується використати міжвідомчий соціальний консиліум. Ре- тельно обговоривши наявну інформацію про кожного з клієнтів, консиліум розробляє й складає підсумковий висновок, що містить два розділи: • причини кризової ситуації в сім'ї, у дитини або іншого клієнта; • основні напрямки діяльності, здатні вивести клієнтів із кризово- го стану. 4. Етап розробки міжвідомчих програм соціального патронажу. На основі рекомендацій міжвідомчого соціального консиліуму кожне відомство, підпорядковані йому соціальні служби або уста- нови вносять пропозиції у міжвідомчу програму соціального патро- нажу відповідно до профілю своєї діяльності. 5. Етап реалізації міжвідомчих патронажних програм. На цьому етапі служби, що становлять систему соціального па- тронажу, здійснюють у спільній діяльності реалізацію розроблених програм. 6. Етап підведення підсумків і визначення подальших перспектив. Соціальним консиліумом розглядаються попередні підсумки й оцінюється ефективність проведеної роботи. У випадку, якщо життєва ситуація клієнтів (сім'ї, дітей та інших) перестала мати кризовий характер, тобто настала фаза нормальної життєдіяльності, приймається рішення про завершення соціального патронажу. Якщо ж ситуація не покращилася або покращилася незначно й продовжує залишатися кризовою, приймається рішення про продо- вження соціального патронажу й розробку нової патронажної про- грами. Важливо зазначити, що етапи соціального патронажу мають циклічний характер: у випадку розробки повторних патронажних програм.
Питання і завдання для самостійної роботи
1. Розробити комплекс патронажних дій стосовно об’єкту патро- нажу (за власним вибором). 2. Скласти порівняльну таблицю діяльності елементів системи со- ціального патронажу у вирішенні гострої життєвої ситуації сім’ї. 3. Проаналізувати повноваження обраного вами об’єкту сис- теми соціального патронажу на кожному з етапів соціально- педагогічного патронажу. 4. Розробити тематику занять з соціально-педагогічного патрона- жу сім’ї групи ризику. 5. Розробити текст вступної бесіди з обраним потенційним клієн- том соціально-педагогічного патронажу.
Література
1. Адресный социальный патронаж семьи и детей: Научно-метод. пособ. / Под ред. Л. С. Алексеевой. – М.: Государственный НИИ семьи и воспитания, 2000. 2. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навч.-метод. посіб. – К: УДЦССМ, 2001. 3. Понятійно-термінологічний словник соціальної роботи / За заг. ред. Козубовської І. В., Воловича І. І. – У., 2001. 4. Репнова Т. Соціальний патронаж сім'ї // Соціальний педагог / Упоряд.: Т. Шаповал, Т. Гончаренко. – К., 2006. С. 45 – 60. 5. С ловарь-справочник по социальной работе / Беличева С. Л. и др. – М., 1997. 6. Холостова Е. И. Социальная работа: Учеб. пособ. – М., 2004.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 516; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.104.18 (0.017 с.) |