Роль соціального педагога в організації молодіжного дозвілля

 

В Україні усталеним є поняття «культурно-дозвіллєва сфера», що вказує на використання людиною свого вільного часу для розви- тку своїх творчих здібностей, культури, вмінь та навичок. Натомість в зарубіжних країнах «культурно-дозвіллєва сфера» набула інших назв: «індустрія дозвілля», «дозвіллєво-рекреаційна сфера» (США, Велика Британія), «сфера вільного часу» (Німеччина), «анімація» (Італія, Туреччина, Франція). Такі назви утвердилися не випадково

– вони історично зумовлені і залежать від соціальної, культурної, економічної політики конкретної країни.

Загалом, у європейському суспільстві, починаючи з другої по- ловини 20-го століття, сформувалися концепції, що розглядають до- звілля як складову часового простору, як вид людської життєдіяль- ності, як психологічний стан людини, як ознаку цілісного способу життя.

Дозвілля як складова часового простору (кількісна концепція до- звілля) передбачає розподіл бюджету часу людини на робочий та неробочий. Відповідно до цієї концепції, дозвілля ототожнюється з позаробочим часом, вивчається як вільний час людини і набуває характерних ознак вільного часу людини загалом; розглядається як істотна складова вільного часу, що звільняє людину від усіх побуто- вих, робочих та сімейних обов'язків, має рекреаційне та розважаль- не наповнення. Відповідно до кількісної концепції, дозвіллєвий час використовується людиною за її власним бажанням.

Дозвілля як окремий вид життєдіяльності людини – це діяль- ність: творча, конструктивна або ж безцільна та асоціальна. Дозвіл- лєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності лю- дини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення. З точки зору прибічників діяльнісної кон- цепції, роль дозвілля полягає у відновленні психічних та фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні лише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажан- ням людини і приносять їй задоволення у процесі самої діяльності.

Дозвілля як психоічний стан людини розглядається крізь емо- ційне сприйняття людиною дозвіллєвих занять. Згідно з цією кон- цепцією, дозвіллєвими вважаються лише ті види діяльності, що сприймаються людиною позитивно. Дозвілля є істотною складовою емоційної сфери життя, а тому залежить від якості цього життя, рів- ня його задоволення, дозвіллєвих можливостей та пропозицій, їх доступності.

Інтеграційною вважається концепція цілісного способу життя. Її сутність полягає в тому, що всі сфери людського життя мають до- звіллєвий потенціал, тобто, можливості для творчості, саморозвит- ку та самовдосконалення мають різні види людської життєдіяльнос- ті (сім'я, навчання, робота, релігія тощо).

Дозвілля характеризується специфічними ознаками, пріоритет- ними серед яких є:

- свобода вибору дозвіллєвої діяльності, свобода від обов'язків;

- добровільна участь у дозвіллєвій діяльності;

- бажання отримати радість та задоволення;

- самодостатність та самоцінність;

- компенсаційність дозвілля.

Головною ознакою дозвілля вважається свобода від обов'язків та добровільність участі. Фундаментальними ознаками дозвілля вважаються також: отримання задоволення, розваги та відпочинок, урізноманітнення життя.

Вперше відпочинок, розваги та розвиток особистості як пріо- ритетні функції дозвілля були визначені французьким вченим Ж. Дюмазедьє на IV Міжнародному соціологічному конгресі в Мілані 1959 року. Людина обирає конкретний вид дозвіллєвої діяльності з різних причин: прагне набути нового досвіду, поспілкуватися з друзями, відпочити від роботи, поглибити свої знання, принести ко- ристь суспільству, зміцнити здоров'я, розвинути вміння та здібнос-

ті. Та в будь-якому випадку вона бажає отримати задоволення від обраного виду дозвілля.

Аналіз змісту дозвілля як соціально-культурного явища в кон- тексті людської життєдіяльності дозволяє розглядати його за осно- вними параметрами:

1. Сімейний параметр охоплює широке коло людських потреб, зо- крема, виховання дітей, облаштування сімейного життя, участь в різноманітних формах «колективного побуту» (як святково- обрядового, так і утилітарного). Такі аспекти дозвіллєвої ді- яльності, як сімейно-побутові установки чи інтереси вказують на зростаючу потребу родини як мікросоціуму піднести власні культурні стандарти до певного рівня.

2. Освітній параметр характеризує дозвіллєву діяльність як об'єктивно необхідну й усвідомлену потребу багатьох людей здобути знання та набути вмінь для успішної виробничої діяль- ності, для підвищення виробничої культури (суб'єктивний ас- пект) та культури виробництва (об'єктивний аспект). Це спри- чинено, передусім, глобальною інтенсифікацією виробництва та жорсткою конкуренцією на ринку праці.

3. Політичні інтереси людини проявляються в її бажанні долучи- тися до політичного життя, до певної політичної діяльності, що відображається в намаганні брати участь у політичних заходах, заняттях, акціях, публічно висловлювати свою громадянську позицію, активно формувати громадську думку, бути причет- ним до вирішення партійних чи загальнонаціональних проблем, не стояти осторонь життя країни, етносу, нації.

4. Моральний параметр дозвілля відтворює відповідну установку на задоволення морально-етичних потреб особистості у процесі до- звіллєвих заходів. Необхідно зазначити специфіку цього параметру, який не має такої чіткої визначеності як політичний чи сімейний.

5. Естетичні параметри виражають потребу особистості в естетич- них переживаннях, в естетичній практиці. Головною особливіс- тю естетичних концепцій дозвілля є його змістове наповнення. Дозвілля розглядається як сфера розвитку особистісної та соці- альної культури, формування громадянської позиції, розкриття духовного потенціалу людини, відродження та збереження на- ціональних традицій, культурної спадщини народу.

6. Науково-технічні параметри дозвіллєвої діяльності є наслідком науково-технічної революції і пов'язані, здебільшого, з гострими

потребами людей у природничонауковій інформації, у знаннях з технологій, технічної організації виробництва. Дозвіллєва прак- тика останніх десятиліть свідчить про значне зростання потреб у знаннях з екології, в гармонізації відносин людини і природи.

7. Спортивні параметри подібні до попередніх (науково-технічних та естетичних) і свідчать про глибоке усвідомлення людиною своєї незахищеності у жорстокому світі. Дозвілля вивчається як засіб оздоровлення, зміцнення здоров'я, адаптації людини до змінюваних соціальних та природних умов, зменшення психо- логічної напруги особистості.

8. Соціальні параметри дозвілля проявляються у потребі людини пристосовуватись не тільки до природного світу, а власне, й до суспільства. Саме дозвілля багатьма практиками та керівниками визначається як основний фактор «соціального зв'язку» між різноманітними соціальними інститутами: сім'єю, роботою, на- вчальними закладами, мистецькими установами.

9. Економічні параметри дозвілля передбачають поєднання інтер- есів дозвіллєвої та економічної сфер. Дозвілля у дослідженнях кінця XX ст. розглядається як один з основних елементів довго- строкової економічної стратегії. З'явилися нові форми коопера- ції між дозвіллєвою сферою та економікою. Це простежується у відкритті в дозвіллєвих закладах прибуткових творчих май- стерень, у наданні комерційних послуг, виконанні дозвіллєвих заходів на замовлення, у створенні великої кількості робочих місць шляхом відкриття дозвіллєвих центрів з їх розгалуженою інфраструктурою.

Головними соціальними функціями дозвілля є рекреаційна, ко- мунікативна, соціальна, творча, ціннісно-орієнтаційна, пізнавальна та виховна.

Рекреаційна функція спрямована на зняття виробничої перевтоми, психологічної перенапруги, відтворення фізичних, інтелектуальних, емоційних сил людини; на зміцнення здоров'я шляхом здійснення дозвіллєвим об'єднанням ігрових, оздоровчих, розважальних, спор- тивних, туристично-екскурсійних програм, проведення вечорів від- починку, видовищних заходів, театралізованих вистав, масових свят. Рекреаційна функція є однією з провідних для сучасних дозвіллєвих закладів, її мета – сприяти відпочинку, неформальному спілкуванню.

Комунікативна функція дозволяє розширити можливості для спілкування, подолання самотності, знаходження нових друзів.

Вона яскраво виявляється в таких формах дозвілля, як диспути, дискусії, вечори відпочинку, конференції, конкурсні та розважальні програми, просвітницькі акції тощо.

Соціальна функція дозвілля сприяє тому, щоб кожна особистість мала власну гідність, розуміла зміст свого існування, сприяє інте- грації людини в суспільство, задовольняє можливість самоіденти- фікації, дозволяє відчути свою приналежність до певної спільноти. Вона поєднує, на нашу думку, функції адаптації, соціалізації, пси- хологічної профілактики і пов'язана з соціально-культурними, ре- креаційними, дозвіллєвими проектами для інвалідів, осіб похилого віку, представників етноменшин, «важких» підлітків.

Творча функція спрямована на створення умов для прояву й розви- тку творчого потенціалу особистості за межами професійно-трудової та сімейно-побутової діяльності шляхом участі особистості у виставках, творчих вечорах, в різноманітних гуртках, хобі-групах, у роботі майсте- рень, літературних, музичних, народознавчих віталень, художніх салонів.

У своїй пізнавальній функції дозвілля постає складовим компо- нентом неперервної освіти, підкреслюючи важливість самовдоскона- лення й самоосвіти, духовного збагачення особистості. Пізнавальна функція дозволяє задовольнити потреби в додатковій інформації, в поширенні та набутті нових знань.

Ціннісно-орієнтаційна функція полягає у формуванні системи цін- нісних уявлень та орієнтацій особистості, мотивів, ідеалів, переконань, життєвої позиції і виявляється у ставленні індивіда до навколишнього середовища, до інших людей, до самого себе. Сприймаючи певні події, факти, предмети, наукові концепції, поведінку інших людей, навколиш- ній світ, людина завжди оцінює та формує певне ставлення до них.

Функції дозвілля визначають його рівні:

- пасивний відпочинок як найпростіший рівень дозвілля, що не має перспективних цілей, дозволяє, звільнитися від виробничої пе- ревтоми, побути у спокої, психологічно розслабитися; пасивне дозвілля є складовою життя людини;

- розважальне дозвілля поєднує прогулянки, спортивні та ви- довищні шоу, відвідування театрів, ігри, рекреаційні заходи і сприяє емоційній та фізичній розрядці; розважальне дозвілля вимагає від людини певної підготовки, вольових зусиль, засто- сування фізичних та психічних сил;

- пізнавальне дозвілля передбачає активну участь людини у до- звіллєвій діяльності, спілкування в хобі-групах, з однодумцями,

формує світогляд людини, розвиває її духовний світ, соціальні зв'язки та творчі уподобання;

- творче дозвілля характеризується духовною насиченістю, соці- альною активністю, сприяє культурному збагаченню, створен- ню нових духовних цінностей.

Закономірності дозвілля полягають в тому, що:

- дозвіллєва діяльність здійснюється у вільний для людини час, на- дає свободу вибору дозвіллєвих занять та участі в них, зміст до- звіллєвої діяльності нерегламентований і не запрограмований;

- багатоманітність видів дозвіллєвої діяльності, синтетичність та великий діапазон, дозволяють інтегрувати різні види дозвіллєвої діяльності, створюють підвищені (порівнянно з іншими складо- вими соціально-культурної діяльності) можливості для вияву й розвитку творчого потенціалу людини, залучення до кращих до- сягнень світової культури;

- міжособистісне культурне спілкування на дозвіллі посилює привабливість дозвіллєвої діяльності для людини і відкриває можливості для розвитку культури особистості;

- самодіяльна й ініціативна основа дозвіллєвої діяльності перед- бачає активну участь особистості в дозвіллєвих заходах; якщо зміст дозвіллєвої діяльності неадекватний інтересам та потребам особистості, можливості дозвілля лишаються нереалізованими і не впливають на творче розкриття особистості;

- дозвілля створює умови для духовного розвитку особистості, обміну, засвоєння та створення нових духовних цінностей;

- дозвілля є засобом соціалізації особистості; завдяки участі у дозвіллєвій діяльності особистість засвоює досвід суспільства, його цінності, накопичує соціальні знання та норми поведінки. Принципи дозвілля становлять теоретичні, соціальні, культурні,

політичні, організаційні засади, на яких ґрунтується дозвіллєва діяль- ність. Вчені визначають такі загальні принципи дозвіллєвої діяльності: системність, добровільність, диференціація, доступність та якісність дозвіллєвих послуг, відповідність дозвіллєвих послуг місцевим умовам.

У сучасному суспільстві не знаходить реального підтвердження думка про те, що формування особистості є справою лише педагогіч- них закладів. Актуальним сьогодні є розвиток дозвіллєвих центрів, що охоплюють різні вікові категорії населення, різні суспільні струк- тури (сім’ю, вулицю, любительські об’єднання, підліткові групи).

Зміст виховання особистості у дозвіллєвій сфері залежить від орієнтації людини у вільний час. На характер проведення людиною свого часу впливає багато чинників, найголовнішими серед них є соціальне становище, національні традиції, психічні та фізіологічні зміни, ціннісні орієнтації, притаманні конкретному віковому стану.

Виховання гармонійної особистості передбачає цілісний підхід до дитини, що полягає у створенні спільними зусиллями викладачів, бать- ків, вихователів гуманного педагогічного середовища для кожної дитини. Натомість, життя сучасної людини з самого дитинства характеризується гострими суперечностями та вкрай суперечливими цінностями, що про- понуються дитині школою, сім’єю, вулицею, засобами масової інформа- ції. І саме дозвіллєва діяльність як педагогічний процес здатна усунути бар’єри між школою, сім’єю та внутрішнім життям дитини.

Актуальність дозвіллєвої діяльності особливо підвищується під час шкільних канікул. Канікули у сфері дозвілля повинні бути наси- ченими заходами різнопланового характеру для повноцінного відпо- чинку школярів. Форми роботи у цей період можуть бути найрізно- манітнішими. В період осінніх, зимових і весняних канікул можуть бути запропоновані такі види дозвіллєвих заходів: творчі тижні (літе- ратурні, музичні, театральні, кінотижні); конкурсно-ігрові програми; рекреативний відпочинок (туристичні походи); екскурсійна робота (відвідування музеїв, пам’яток історії та архітектури тощо); влашту- вання концертів, виставок, фестивалів самодіяльних колективів.

Під час літніх канікул головна увага організатора звертається на сезонні особливості відпочинку: екскурсійні подорожі та туризм, організацію дитячих ігрових майданчиків і підліткових клубів за ін- тересами і т.п.

 

Питання і завдання для самостійної роботи

 

1. Підібрати можливі форми дозвілля молоді відповідно до кон- цепцій, що сформувалися у другій половині 20-го століття.

2. Охарактеризуйте алгоритм діяльності соціального педагога, орієнтуючись на фундаментальну ознаку дозвілля: урізноманіт- нення життя.

3. Створити авторську картотеку ігор для дітей з особливими по- требами за обраною вами тематикою.

4. Розробити систему оформлення ігротеки (стенди, інформаційні матеріали, допоміжні засоби, ігрові майданчики та ін.), орієнту- ючись на відповідну групу клієнтів.

Література

 

1. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля: Підручник. – Х.: ХДАК, 1999.

2. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основи социально-культурной деятельности. – М., 1995.

3. Молодь і дозвілля: Теорія і практика роботи з підлітками та мо- лоддю за місцем проживання. – Вип. 2. – К., 1996.

4. Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник. – К.: Кондор, 2005.