Проведення правової пропаганди.

Потрібні уміння:

- сприяти поглибленому вивченню на факультативних заняттях основ правознавства;

- організувати участь дітей, молоді та їхніх батьків у спеціалізова- них юридичних секціях чи у секціях з галузевого права;

- проводити просвітницьку роботу серед батьків „проблемних” дітей;

- сприяти створенню інформаційних стендів у загальноосвітніх навчально-виховних закладах, на виробництві, у медичних за- кладах, при житлово-експлуатаційних конторах, у культурно- освітніх закладах.

3. Надавати допомогу в оформленні документів, укладанні дого- ворів тощо.

Потрібні уміння:

• організувати особистісні зустрічі з клієнтами соціальних служб;

• проводити прийом громадян у громадських приймальнях при адміністрації району, міста, населеного пункту;

• сприяти організації особистих зустрічей з керівниками ви- робництва, закладів освіти, медичних закладів, житлово- експлуатаційних контор на правових засадах;

• проводити консультації з представниками адвокатури та прокуратури.

Звичайно, щоб реалізувати окреслені соціальні послуги клієн- там і здійснювати весь комплекс оцінювання ефективності соціаль- ної роботи, необхідне організаційне забезпечення оцінки ефектив- ності соціальної роботи.

Усі державні соціальні служби для молоді в Україні мають бути забезпеченими методичними рекомендаціями щодо оцінювання конкретних програм, проектів чи напрямків роботи, методиками оцінювання, що включають інструментарії та інструкції, програма- ми обробки результатів.

У кожній соціальній службі має бути працівник, який би володів професійними уміннями здійснювати оцінювання та відповідати за проведення оцінки ефективності соціальної роботи.

Підготовку працівників, котрі відповідають за проведення оці- нювання в державній соціальній службі, здійснює Державна соці- альна служба у справах сім’ї, дітей та молоді чи інша організація, якій ДСС замовляє цю роботу.

Що стосується організаційного забезпечення оцінки професій- ної компетентності спеціалістів у сфері соціальної роботи, то про- цес забезпечення оцінки професійної компетентності спеціалістів у сфері соціальної роботи здійснюється у чотири етапи:

1) розробка навчальних та методичних посібників для працівників ЦССМ з усіх напрямків та видів соціальної роботи;

2) забезпечити навчальними та методичними посібниками всі дер- жавні соціальні служби у справах, сім’ї, дітей та молоді;

3) створення можливостей для підготовки та перепідготовки фа- хівців соціальних служб і спеціалізованих центрів (очні, заочні, дистанційні та інші форми навчання);

4) постійна оцінка професійної компетентності спеціалістів у сфе- рі соціальної роботи (очна та з допомогою ІНТЕРНЕТ).

Отже, організація науково-методичного забезпечення організації оцінки ефективності соціальної роботи в Україні вперше дозволяє комплексно здійснити аналіз діяльності соціальних інститутів і соці- альних працівників. Це, безперечно, викликає необхідність створення пакету методів і методик надання соціальних послуг, спеціально орі- єнтованих на соціальну сферу і на різні категорії клієнтів. Все це за- галом має бути організовано на наукових засадах і правових нормах.

 

Питання і завдання для самостійної роботи

 

1. Виявити законодавчу базу щодо надання соціальних послуг.

2. Охарактеризувати основні послуги, що є обов’язковими при під- тримці та захисті клієнта.

3. Обґрунтувати можливі механізми надання одного з видів соці- альних послуг.

 

Література

 

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.02 р. № 1062 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу проектів про- грам, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї».

2. Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 04.02.02 р. № 10 «Про затвердження Положення про Держав- ний центр соціальних служб для молоді».

3. Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 04.02.02.р. № 13 «Про затвердження Критеріїв ефективності ді- яльності Державного, республіканського (АР Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, сільських і селищних центрів служб для молоді».

4. Наказ державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 04.09.02 р. № 709 «Про затвердження соціальних стандартів і нор- мативів здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різни- ми категоріями сімей центрами соціальних служб для молоді».

§ 5. Оцінка ефективності соціальних послуг різним категоріям населення

 

Відомо, що об’єктом соціальної і соціально-педагогічної роботи є всі люди, котрі потрапили у складні соціально-економічні умови, соціально-психологічну ситуацію і потребують відповідної допомо- ги кваліфікованих спеціалістів. Розглядаючи таких людей чи окремі групи людей, ми водночас розглядаємо їх як частину суспільства, як специфічну частину об’єкта професійної роботи. При цьому слід звернути увагу на такий факт: предметом соціології є думка і пове- дінка людей, а в соціально-педагогічній роботі вони є важливими характеристиками її об’єкта.

Кожен об’єкт, потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, зустрічаєть- ся з фахівцем соціальної сфери, який організовує, переадресовує чи сприяє створенню умов для усунення тих чи інших проблем кон- кретного об’єкта. До проблеми надання соціальних послуг різним категоріям клієнтів зверталися як соціологи (О. Балакірєва, Н. Па- ніна В. Полонський, О. Яременко), так і психологи (П. Бевз, С. Мак- сименко, В. Оржеховська), а також педагоги (В. Бочарова, І. Звєрє- ва, А. Капська, С. Толстоухова). Проте останнім часом на порядку денному постала нагальна проблема, яка потребує свого вирішення: оцінка ефективності надання соціальних послуг та оцінка ефектив- ності реалізації різного типу соціальних проблем.

Актуальність цього питання є незаперечною, оскільки його ви- рішення дозволяє об’єктивно оцінювати і зміст, і рівень, і механізми організації надання соціальних послуг та вносити адекватні зміни у всю систему соціальної роботи.

Оцінка ефективності соціально-педагогічної роботи здійсню- ється за двома напрямками:

1) оцінювання ефективності конкретних соціальних проектів чи напрямків діяльності;

2) оцінка професійної компетентності соціального працівника.

Ми вважали за доцільне звернути увагу на деякі підходи до оці- нювання ефективності конкретних соціальних проектів чи напрям- ків діяльності.

Оцінювання ефективності конкретних напрямків діяльності чи соціальних проектів має дві складові: моніторинг та оцінку.

Моніторинг – регулярне, періодичне вивчення кількісних по- казників одного і того самого об’єкта (явища, процесу), що здійсню-

ється за єдиною методикою. Найбільш поширеним прикладом моні- торингу є звіти за визначеними формами.

Оцінка – це дії щодо збору, обробки, систематизації, аналізу, уза- гальнення та порівняння даних стосовно процесів та/або результа- тів проекту за певними стандартами (еталонами), які є критеріями досягнення очікуваних результатів певній відповідності реальній діяльності, тому, що було заплановано.

З метою отримання вагомої та достовірної інформації у процесі оцінювання використовуються різні методи її збору за певною схе- мою.

Найбільш поширеними у практиці соціально-педагогічної робо- ти є три види оцінювання:

• формуюче;

• процесуальне;

• оцінювання за результатами.

Формуюче оцінювання здійснюється у стадії їхнього розгортання проектів. Воно передбачає збір даних щодо стану базових показни- ків (характеристик) об’єкта, на зміну яких спрямована конкретна ді- яльність. Наприклад, формуюче оцінювання програми, спрямованої на формування у молоді комунікативних навичок, має оцінити ко- мунікативні навички молоді на початку реалізації програми; у про- грамі соціального супроводу сім’ї формуюче оцінювання дозволяє виявити стан сім’ї на початок її соціального супроводу тощо.

Процесуальне оцінювання здійснюється під час реалізації кон- кретних проектів чи програм. Метою такого оцінювання є вивчення ефективності соціальної роботи. Процесуальне оцінювання доцільне лише за умови попереднього проведення формуючого оцінювання. Наприклад, для того, щоб врахувати та оцінити соціальні, психологіч- ні, педагогічні зміни, що сталися з дітьми під час їх перебування у при- йомній сім’ї, необхідно мати інформацію про дитину до її входження у таку сім’ю. Під час оцінювання ефективності програм можуть бути використані як показники зміни у поведінці, так і показники обізна- ності клієнтів щодо досліджуваної проблеми, ставлення до неї.

Оцінювання за результатами застосовується у соціально- педагогічній роботі під час реалізації конкретних проектів або після їх завершення.

Оцінювання за результатами може стосуватися як отримання короткострокових (залучення до процесу, поінформованість, знання або поведінка), так і довгострокових результатів, які мають більш

тривалу перспективу впливу соціальної роботи завдяки дії проекту на громаду чи окремих людей. При цьому вивчаються як прогнозо- вані, так і не передбачувані результати його впровадження.

Оцінювання за результатами прогнозує можливість оцінювання змін у ставленні клієнта до проблеми, у знаннях чи поведінці, а також кількісні оцінки, кому надані послуги, та тих хто бере участь у конкретному проекті.

Варто звернути увагу на те, що оцінювання соціально- педагогічної роботи має будуватися на певних принципах, які обу- мовлюють об’єктивність і достовірність отриманих даних і дозволя- ють застосувати адекватні методи і методики в оцінюванні.

1. Взаємозв’язок планування та оцінювання соціального проекту (програми).

Оцінювання є складовою частиною реалізації проекту (чи програ- ми) і здійснюється на усіх стадіях її дії. Тому оцінювання (формуюче, поточне, за результатами) доцільно обов’язково вводити до плану реа- лізації проекту, а також передбачати критерії та терміни оцінювання.

2. Моделювання програми оцінювання соціально-виховної роботи.

Програма оцінювання є комплексним соціологічним досліджен- ням. Тому як будь-яка програма дослідження вона містить: мету, завдання, методи оцінювання, терміни реалізації, кількісні та якісні критерії, інструментарії зі збору інформації.

Проведення будь-якого оцінювання має передбачати розробку конкретних рекомендацій щодо удосконалення програми дії соці- ального працівника.

3. Розробка інструментарію оцінювання.

Оцінювання як один із етапів соціального дослідження передба- чає наявність відповідного інструментарію. До інструментарію, що використовується в дослідженнях такого типу, належать анкети, ін- струкції до сценаріїв проведення фокус-групи для збору інформації, інструкції по підбору клієнтів для опитування, методичні рекомен- дації щодо процедури збору інформації тощо.

Вимоги до інструментарію оцінювання можна окреслити такі:

- інструментарій має бути конкретним і зрозумілим як для соці- ального працівника, так і для клієнтів;

- інструментарій має виходити із потреби знайти відповіді на го- ловні питання стосовно досягнення мети з того чи іншого на- прямку проекту;

- питання, використані в інструментарії, повинні співвідноситись з критеріями, що дозволяє порівнювати отримані результати;

- інструментарій оцінювання повинен охоплювати всі напрямки, окреслені у соціальному проекті;

- під час оцінювання можна використовувати інформацію (кіль- кісну чи якісну або ту і іншу), отриману з різних джерел.

4. Якісна й чітка звітність.

Звіт за результатами оцінювання складається за такою схемою:

- мета оцінювання;

- стислий зміст програми оцінювання;

- джерела інформації;

- методи аналізу даних;

- висновки і пропозиції.

Конкретні соціальні послуги можуть оцінюватися ззовні – пра- цівниками, котрі не залучені до реалізації соціального проекту, і зсередини – самими учасниками проекту (чи програми). Результа- ти цих оцінок зорієнтовані на вирішення одних завдань, але можуть відрізнятися за рівнем об’єктивності та компетентності. Оцінюван- ня соціально-педагогічної роботи в системі державних центрів со- ціальних служб та спеціалізованих центрів з проблем дітей, сім’ї та молоді найчастіше проводиться самими учасниками проектів.

Не можна обійти ще одне питання, яке постає у практичній ро- боті – методи оцінювання.

У практиці соціально-педагогічної роботи відомо чимало різних методів збору інформації для оцінювання ефективності конкретних соціальних проектів (чи програм). Немає „кращого” або „гіршого” методу, оскільки кожен із них має своє призначення. Нижче пропо- нуються кількісні та якісні методи оцінювання.

Якісні методи:

- фокус-групи;

- поглиблені інтерв’ю;

- інформація із щоденників спеціалістів, які ведуть індивідуаль- ний прийом клієнтів.

Кількісні методи:

- стандартизовані опитування;

- статистичний аналіз стандартизованих форм реєстрації процесу;

- безпосередні вимірювання змін показників здоров’я або поведінки клієнта (наприклад, зріст, вага, зловживання алкоголем тощо).

Ці методи отримання інформації описані у соціологічній та науково-методичній літературі.

З метою оцінювання ефективності соціальної роботи всі проек- ти та напрямки діяльності доцільно поділити на дві групи: надання соціальних послуг та превентивна робота.

Для розробки критеріїв оцінювання ефективності програм щодо надання соціальних послуг необхідно обов’язково враховувати спе- цифіку об’єктів соціально-педагогічної роботи. В такому випадку можна виокремити такі проблемні групи клієнтів:

1. ВІЛ-інфіковані діти та молодь, хворі на СНІД.

2. Діти, які перебувають у стані бездоглядності.

3. Діти, які зазнали від насильства.

4. Діти-інваліди.

5. Діти ДБСТ.

6. Жінки, які зазнали насильства.

7. Неповнолітні, які перебувають у місцях позбавлення волі.

8. Молоді наркомани.

9. Неповнолітні, які мають умовне засудження.

10. Молодь, яка повернулася з місць позбавлення волі, за зверненням.

11. Різного типу сім’ї, які опинилися у складних життєвих ситуаціях.

12. Жінки, що збираються відмовитись від дітей.

З метою об’єктивного оцінювання кожної із груп клієнтів скла- дається окрема програма, повинна мати такі складові: кількісні та якісні критерії, форми зняття інформації, інструкції для проведення оцінювання, описання методики обробки результатів, основні алго- ритми аналізу результатів та оформлення висновків.

Для оцінювання ефективності соціально-педагогічної роботи з надан- ня послуг конкретним категоріям клієнтів у кожній державній соціальній службі у справах сім’ї, дітей та молоді фахівці повинні користуватися ти- повою програмою дослідження, за необхідності, адаптувати її, робити ана- ліз та висновки щодо ефективності проектів чи видів діяльності.

Більшість превентивних соціальних проектів базується на мето- дах інформування та формування у дітей, молоді і дорослих пози- тивно орієнтованих навичок поведінки.

Як відомо, вплив інформації на індивіда здійснюється за кіль- кома стадіями: усвідомлення ним інформації, знання, ставлення, го- товність до дії, прояв уміння і поведінка клієнта.

Щоб здійснити, наприклад, оцінювання ефективності превен- тивного соціального проекту, необхідно виявити, які зміни відбули- ся у поведінці клієнта на кожній стадії потенційного проходження інформації.

Усвідомлення проблеми, на яку сфокусована програма, є показ- ником результативності будь-якого превентивного проекту. Як при- клад візьмемо програму формування здоров’я: важливо, щоб молода людина зрозуміла, наскільки є актуальною проблема здоров’я для неї, наскільки є важливими окремі її складові, які за певних умов можуть бути факторами ризику для здоров’я. Усвідомлення про- блеми спонукає молодих людей шукати можливі варіанти і шляхи вирішення цієї проблеми.

Зміна усвідомлення та критичної оцінки щодо тієї чи іншої про- блеми легко визначається завдяки застосуванню пакету соціологіч- них індикаторів.

Знання є спонукальним фактором для людини у вирішенні кон- кретних проблем. Саме знання дозволяють приймати адекватне рі- шення щодо того, який саме спосіб життя повинна вести конкретна молода людина. При цьому важливе значення мають не стільки зна- ння про бажану поведінку, скільки інформація про шкоду небажа- ної поведінки чи шкідливих звичок.

Зміну обсягу набутих знань можна визначити за допомогою тес- тування до початку і після завершення превентивної соціальної про- грами.

Знання можуть впливати на поведінку молодих людей або, на- впаки, можуть не впливати. Як відомо, про шкоду тютюнопаління більше знають самі курці. Тому можна говорити, що знання є необ- хідним, але недостатнім фактором у визначенні поведінки молодої людини.

Ставлення. Ставлення людини до власного життя, здоров’я може впливати як на пошук інформації щодо конкретної проблеми, так і на поведінку людини щодо власного життя та здоров’я.

Вимір зміни ставлення людини до тієї чи іншої складової життя та здоров’я також здійснюється соціологічними методами.

Готовність до дії – це прояв людиною готовності змінювати свою поведінку під впливом різних соціально-економічних та психолого- педагогічних чинників. Зміна цієї готовності визначається також за допомогою соціологічних методів.

Уміння. Для того, щоб зміцнити поведінку (наприклад, кину- ти палити) чи дотримуватись оптимально визначеної стосовно здоров’я поведінки, необхідно володіти певними уміннями. Відпо- відний „пакет” умінь, що допомагають молоді вести здоровий спосіб життя, зазвичай, містять всі превентивні проекти.

Виміряти наявність чи відсутність тих чи інших умінь можна як теоретично, шляхом використання конкретних контрольних за- вдань, так і шляхом проведення практичних занять, у ході яких ці уміння проявляються.

Поведінка. Зміна поведінки молоді після їхньої участі у пре- вентивному соціальному проекті є важливим показником його ре- зультативності, але складним щодо її досягнення. Тому міжнародна практика досить рідко використовує показник зміни в поведінці клі- єнта як показник ефективності превентивних заходів. Хоча, на нашу думку, вимір змін у поведінці індивіда також можна визначати за допомогою соціологічних методів: вхідним та вихідним анкетуван- ням, проведенням фокус-груп з учасниками соціальних проектів.

Отже, можна зробити такий висновок: оцінювання превентив- них проектів соціально-педагогічної роботи слід проводити за допо- могою методу соціологічних опитувань до початку дії конкретних програм та після їх завершення.

З метою організації проведення оцінки ефективності превентивних соціальних проектів фахівцям необхідно розробити типові інструмен- тарії, які повинні мати запитання та тести за такою тематикою:

1) профілактика правопорушень дітей та молоді;

2) профілактика ЗППШ та ВІЛ/СНІД;

3) профілактика паління;

4) профілактика вживання алкоголю;

5) профілактика вживання легких наркотиків;

6) профілактика вживання легких наркотиків;

7) сексуальне виховання молоді;

8) підвищення фізичної активності дітей та молоді;

9) підтримка психічного здоров’я дітей та молоді;

10) інші можливі проблеми.

Для оцінювання ефективності дії превентивних соціальних про- ектів у кожній державній соціальній службі чи центрах спеціалісти повинні користуватися типовою програмою дослідження, адаптува- ти її, а за необхідності, робити висновки щодо ефективності соціаль- ної роботи загалом.

 

Питання і завдання для самостійної роботи

 

1. Дати характеристику основних напрямків оцінювання ефектив- ності соціальної роботи.

2. Визначити види оцінювання і розкрити їх суть.

3. Розкрити основні принципи, на яких базується оцінювання соціально-педагогічної роботи.

4. Виявити складові, що характеризують і стимулюють зміну по- ведінки дітей та молоді.

 

Література

 

1. Антипина Г. С. Теоретико-методологические проблемы иссле- дования малых социальных групп. – Л., 1982.

2. Бургос М. История жизни. Рассказывание и поиск себя // Вопросы социологии. – 1992. – Т. 1. – № 2.

3. Бутенко И. А. Использование новых технологий при опросах // Социол. исслед. – 2000. – № 10. С. 118–124.

4. Журавлев В. Ф. Анализ коммуникации в качественном інтервью

// Соціологія: М. – 1996. – № 7.

5. Как провести социологическое исследование / Под ред. М. К. Горш- кова, Ф. Э. Шереги. – М.: Политиздат, 1994. – №3. – С. 110–116.

6. Оценка с привлечением к участию: Метод. реком. – К.: Межд.

Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине, 2001.

7. Паніна Н. В. Технологія соціального дослідження. – К.: Наукова думка, 1996.

8. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002. – 536 с //Соціальна робота. – Книга 4.