Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми та молоддю, які повертаються з місць позбавлення волі

 

Сьогоденний стан суспільної моралі серед інших чинників ха- рактеризується й таким, що за роки кризових явищ в економіці по- глибилося розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачені важелі формування світогляду молодого покоління. Споконвічні заповіді “не вбий”, “не вкради”, “полюби ближнього” тощо недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і мо- лоді як з боку сім’ї, так і з боку державних та громадських інститутів суспільства. Навпаки, відбувається масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Усе це створює у значної частини молодих людей уявлення про вседозволеність будь-якої поведінки, широкі можли- вості швидкого збагачення кримінальним способом. Формування

такого “криміналізованого” менталітету – не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає.

Природньо, такий стан молодіжної злочинності не може задо- вольнити суспільство, що зумовлює відповідні завдання правоохо- ронним органам, державним і громадським організаціям, причет- ним до вирішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов’язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створення умов для ресоціалізації та адаптації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і поверну- лися з місць позбавлення волі.

Значна частина цієї роботи припадає на систему соціальних служб для молоді поліпшення якої сприяє відповідна нормативно- правова база. Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед ЦССМ, вельми складно. Адже саме неповнолітні й молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка най- частіше, порівняно з дорослими звільненими, опиняється у складній життєвій ситуації. Це зумовлено двома характерами проблем.

По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридич- ного та матеріального характеру – відсутність, зазвичай, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, досвіду спілкування і обстоювання своїх прав у численних інстан- ціях, брак набутих протягом попереднього життя на волі міцних соціальних зв’язків, які б допомогли у вирішенні проблем, які по- стають після звільнення з місць відбування покарань. По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально- психологічних стереотипів, усталених навичок дотримання загаль- ноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Усе це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевла- штуванні, подальшому навчанні, стосунках з оточенням.

Подолання зазначених труднощів і проблем потребує цілеспря- мованої скоординованої роботи багатьох державних установ і гро- мадських організацій щодо ресоціалізації та соціальної адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі, і однією з найважливіших ланок цієї роботи стають ЦССМ. Але для того, щоб діяльність соціального педагога та працівника щодо соціально- психологічної допомоги і соціального супроводу зазначеної катего- рії молоді була ефективною, він повинен мати чітке уявлення про

доцільні напрямки, передові технології і методики соціальної робо- ти у цій сфері.

Структуру об’єкта соціально-педагогічної роботи за цим на- прямком становлять три категорії клієнтів: неповнолітні (віком від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (віком від 18 до 35 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники соціального оточення (передусім, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлення волі, громада).

Мета соціально-педагогічної роботи із зазначеними вище кате- горіями клієнтів ЦССМ – допомогти неповнолітнім та молоді про- йти процес ресоціалізації та соціальної адаптації після звільнення з місць позбавлення волі, знайти своє місце у житті.

Ця мета має досягатися через реалізацію таких завдань:

- допомогти неповнолітнім та молоді оволодіти основами зако- нодавства України з питань забезпечення їхніх прав, виконан- ня громадянських обов’язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання щодо механізмів застосування чин- ного законодавства;

- сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо реалізації їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціальних проблем зазначеної категорії молоді;

- переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності їхніх активних дій щодо ресоціалізації та адаптації до нових умов життя, довести їх ефективність, показа- ти шляхи і механізми цієї діяльності;

- визнати основні соціальні проблеми, що виникають у неповно- літніх і молоді після повернення з місць позбавлення волі;

- здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем міжособистісних стосунків серед неповнолітніх і молоді, звіль- нених з місць позбавлення волі;

- вести роботу з батьками та найближчими родичами цієї катего- рії молоді щодо сприяння вирішенню соціально-психологічних проблем, які очікують клієнтів після звільнення з місць позбав- лення волі.

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з непо- внолітніми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття прийнятного для суспільства соціального статусу особистості, формування відчуття психологічного комфорту клі-

єнтів від ведення способу життя, сумісного із загальноприйнятими нормами і правилами.

Засобами досягнення очікуваних результатів є процеси ресоціа- лізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць позбавлення волі, спрямована на відновлення у них якостей, необ- хідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння від- повідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрям- ками:

- ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо);

- ресоціалізація

діяльності (відновлення позитивних навичок,

умінь, стилю спілкування тощо).

Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціаль- ного статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації осо- бистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.

Соціальна адаптація в цьому випадку розуміється як пристосуван- ня до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних причин у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення со- ціальної технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

- етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;

- оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти влас- ного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнят- ні і ті, що відхилятимуться з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природньо, позитивна дифе- ренціація здійснюватиметься лише за умов створення нових по- зитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливос- тей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;

- етап сумісності, на якому об’єкт соціальної роботи досягає стану адаптованості до нових умов життя.

Засобами і методами реалізації ресоціалізації та соціальної адап-

тації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний

супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але, водночас, кожна ситуація індивідуальна, основні соці- альні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі.

Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми ув’язненими. Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається із соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення волі (виховних чи виправних колоніях), а також із роботи на волі, після звільнення – ресоціаліза- ції та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За напрямками, діяльність соціальних працівників має такі види:

• дослідницька діяльність. У тому числі соціологічні дослідження, що мають на меті вивчення характерних проблем у сфері право- порушень та злочинності в певному регіоні, визначення першо- чергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них;

• організаційна діяльність. Поєднує планування заходів ЦССМ із залучення широкого кола організацій-партнерів до реалізації програм соціальної роботи з колишніми злочинцями, налаго- дження відповідних зв’язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультатив- них пунктів при ЦССМ, слідчих ізоляторах, колоніях тощо;

• науково-методична діяльність. Зокрема, розробка методик про- філактичного, просвітницького спрямування, психологічних, педагогічних, лекційно-тренінгових форм, методик для спеціа- лістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;

• рекламно-інформаційна діяльність – розробка та видання мате- ріалів з профілактики правопорушень та підвищення обізнанос- ті клієнтів з найбільш актуальних питань майбутнього влашту- вання життя;

• робота в громаді;

• безпосередня соціальна робота з клієнтами тощо.

Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, ефективно відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі діють при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, коло- ніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психоко- рекцію стану клієнта, тестування, тренінги тощо. Неповнолітнім, молоді, їхнім батькам надається правова та психологічна допомога

у формі групових та індивідуальних консультацій. У процесі соці- альної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різнома- нітні заходи щодо пропаганди здорового способу життя та правових знань, соціально-прийнятної поведінки та статевого виховання, сі- мейного життя та навчання спілкуванню з представниками різних організацій тощо – загалом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлення або поповнення для успішної ре- соціалізації та адаптації. ЦССМ надають допомогу адміністраціям установ кримінально-виконавчої системи в організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні культурно-масових заходів. Здійснюється соціальний супровід після звільнення з місць по- збавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житлово- побутових проблем тощо) (рис. 7.2).

Соціальні працівники та педагоги провадять роботу з учасника- ми соціально-реабілітаційного процесу за такими напрямками ді- яльності.

I. Соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю:

– збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка звіль- нятиметься (вивчення її характеристики, справи, медичної карт- ки);

– знайомство із сім’єю, оточенням молодої людини;

– бесіда-знайомство з молодою людиною (з’ясування мотивації подальшої поведінки, індивідуально-психологічних особливос- тей, стосунки з батьками, освіта, майбутня робота);

– розробка індивідуальних діагностичних карт;

– складання індивідуальної програми з реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів виховання (за- собів впливу на свідомість, почуття, волю);

– складання плану соціального супроводу;

– розробка та проведення тренінгів з питань соціальних ціннос- тей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис харак- теру, подолання особистих комплексів.

II. Соціально-реабілітаційна робота з батьками:

– знайомство із сім’єю (підготовка до зустрічі, з’ясування мотива- ції щодо проживання молодої людини в сім’ї, питання подаль- шої освіти, роботи);

– допомога у створенні позитивного сімейного мікроклімату;

– складання плану соціального супроводу сім’ї;

 

Етап 1. ПІДГОТОВЧИЙ

 

Робота у виховних колоніях:

– консультпункти

– підтримка соціально- корисних зв’язків

– організація дозвілля

– підготовка до звільнення

 

Співпраця з держав- ними установами

і громадськими організаціями

 

Етап 2. Звільнення

 

ОРІЄНТАЦІЙНИЙ ЕТАП (визначення напрямків, видів, форм соціальної роботи)

 

 

Соціальна допомога

 

Соціальні послуги

 

Соціальний супровід

Заклади соціального спрямування

 

ОЦІНОЧНИЙ ЕТАП (етап практичної соціальної роботи)

 

 

•Психологічні консультації

•Юридичнекон- сультування

•Інформацій- на допомога

•Матеріальна допомога

•Соціальна до-

Представництво в державних установах Тренінги соціально- психологічної адаптації

Клуб для батьків Кліб для молоді Волонтерство, гро- мадська робота

•Скла- дання плану

•Реалі- зація

•Оцінка резуль- татів

 

– спеціалізо- вані центри

– соціальні гуртожитки

помога

 

Етап 3. РЕЗУЛЬТАТ.

 

ЕТАП СУМІСНОСТІ (етап адаптації)

 

Показники ресоціалізації і адаптації

– Проживання (постійне, тимчасове)

– Юридичні документи

– Матеріальний стан

– Навчання, працевлаштування

– Соціально-психологічний стан

– Життєві плани очікування

Соціальне ін- спектування

 

Рис. 7.2. Модель соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які повертаються з місць позбавлення волі

– індивідуально-консультативна робота з батьками з подолання конфліктних ситуацій у сім’ї.

III. Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням:

– знайомство з оточенням, друзями;

– індивідуально-консультативна робота з друзями.

IV. Організаційна робота з державними установами та громадськи- ми організаціями:

– представництво і захист інтересів молодої людини, яка звільни- лася, в державних установах;

– налагодження порозуміння та взаємозв’язок між різними струк- турами;

– координація роботи фахівців різних установ і організацій.

Особливо значущим компонентом соціальної роботи в інтересах неповнолітніх і молоді, що відбули покарання, є створення спеціалі- зованих центрів ресоціалізації та адаптації. Центр соціальної адап- тації має вирішувати такі завдання:

- створення умов, які сприяють ефективному формуванню осо- бистісних якостей звільнених, сприяє їх адаптації до життя на волі, зміцненню та відновленню їх соціально корисних зв’язків, протидіє можливому негативному впливу на цих осіб;

- надання своїм клієнтам правову, психологічну, педагогічну, ме- дичну допомогу у вирішенні питань, які виникають у них після звільнення;

- сприяння своєчасному працевлаштуванню та вирішенню побу- тових проблем;

- проведення індивідуально-виховної роботи з клієнтами;

- залучення до роботи зі звільненими представників державних органів, установ, громадських та релігійних організацій, окре- мих громадян;

- вивчення та узагальнення досвіду роботи із звільненими від покарання у формі позбавлення або обмеження волі, розробка методичних рекомендацій щодо форм, методів роботи з ними, втілення їх у практичну діяльність;

- сприяння формуванню позитивної громадської думки стосовно звільнених від покарання осіб.

Форми та методи роботи в громаді з особами, які звільнилися з місць позбавлення волі:

- робота із засобами масової інформації, що має на меті вплив на громадську думку;

- залучення недержавних організацій, волонтерів з метою надан- ня окремих видів допомоги, здійснення патронажної діяльності стосовно осіб, звільнених від покарання у вигляді позбавлення волі, або членів їхніх сімей;

- організація взяття на поруки громадою (окремих осіб) при до- строковому звільненні особи або зміні міри покарання з позбав- лення волі на альтернативні види;

- пошук ресурсів для надання допомоги;

- вирішення окремих питань через виконавчі органи;

- організація взаємодії різних установ (для обміну інформацією, надання окремих видів допомоги, об’єднання ресурсів);

- організація спеціальних програм (приміром, громадських робіт, освітніх програм).

Соціальна допомога молоді, яка повернулася з місць позбавлен- ня волі, складається двох етапів: на першому етапі здійснюється під- готовка до повернення потенційного клієнта, особисте знайомство, встановлення контакту, розробка плану соціального супроводу клі- єнта. Другий етап – етап реалізації соціального супроводу; третій – припинення надання соціальної допомоги і оціночних заходів.

Соціальна робота починається ще до звільнення молодої лю- дини, з ініціативи соціального працівника, а не внаслідок звернен- ня клієнта. Доцільність цього зумовлена не лише тим, що клієнти цієї категорії можуть не мати бажання контактувати із соціальною службою, а ще й тим, що перші дні після повернення часто виявля- ються критичними для клієнта, такими, що значною мірою визна- чають подальше життя. Адже, як свідчить практика ЦССМ, велика частина клієнтів цієї категорії є вихідцями з асоціальних родин або вихованцями інтернатів, і саме в перші дні після повернення в місця попереднього проживання підпадають під негативний вплив обста- вин і оточення.

Оптимальна послідовність дій соціального працівника, який опікуватиме клієнта, передбачає заочне вивчення ситуації до по- чатку особистого знайомства. Цьому сприяє чинний порядок співп- раці ЦССМ і підрозділів Держдепартаменту виконання покарань, яким передбачено, що за місяць до звільнення у ЦССМ за місцем попередньої прописки молодої людини, яка звільняється, надається інформація з місця позбавлення волі, де майбутній клієнт відбуває покарання. На підставі цієї інформації соціальний працівник може починати підготовчу роботу.

На цьому етапі є потреба вивчити родину, куди повертається мо- лода людина. Якщо це родина, члени якої ведуть соціально прийнят- ний спосіб життя, соціальний працівник може вдатися до таких дій:

- ознайомити членів сім’ї із законодавчою базою стосовно мож- ливостей допомоги у вирішенні першочергових проблем з боку державних установ і організацій;

- за потреби, організувати попередні заходи щодо оперативного забезпечення документальної легалізації статусу клієнта, надан- ня матеріальної допомоги;

- вивчити можливості зайнятості клієнта (продовження навчан- ня, працевлаштування);

- вивчити позасімейне соціальне оточення, що існувало до ув’язнення клієнта, за потреби вжити соціально-педагогічних заходів до членів оточення, за доцільності – надати їм соціальну допомогу;

- за наявності негативного соціального оточення, імовірності його впливу на майбутнього клієнта, організувати співпрацю з право- охоронними органами з метою належної профілактики рециди- ву;

- надіслати листа в установу, де відбуває покарання клієнт, для інформування його щодо можливостей співпраці, яка пропону- ється після повернення.

Якщо клієнта очікує асоціальна сім’я, варто починати роботу з організації соціальної допомоги родині. З практики відомо, що така позитивна подія, як повернення дитини з місць позбавлення волі, інколи може стати стимулом для зміни стилю родинного життя за- галом. Якщо в цій родині хоча б один з членів не страждає хронічною алкогольною або наркотичною залежністю, має позитивні життєві орієнтації, існує ймовірність доцільності допомоги. Якщо ця родина не є асоціальною, а може бути визначена лише як неблагополучна, імовірність ефективності допомоги значно підвищується. Тоді до перелічених вище дій із вивчення родини через проблеми клієнта додається перша за послідовністю – вивчення ситуації в родині, чле- ни якої можуть стати клієнтами соціальної допомоги.

Особливо складна ситуація виникає у колишніх вихованців ін- тернатів, які не мають родин і житла. Вони можуть звертатися по допомогу до інтернатної установи, де перебували до ув’язнення, тому соціальному працівникові доцільно установити контакти з адміністрацією інтернату, яка може вчасно поінформувати про такі

звернення. Адже для цієї категорії клієнтів необхідно завчасно шу- кати місце проживання (гуртожитки, кризові центри для певних категорій молоді, притулки громадських та релігійних організацій). Досвід останніх років доводить ефективність притулків традицій- них релігійних конфесій, де молоді можуть запропонувати житло, харчування, зайнятість, моральну підтримку. Подібний варіант по- селення клієнта можна застосувати й у тому випадку, коли він зму- шений повертатися в асоціальну родину, яка не має перспектив по- зитивної зміни.

Підсумком роботи ЦССМ на етапі підготовки до повернення клієнта з місць позбавлення волі має бути розуміння того:

- де буде жити клієнт;

- як будуть вирішені термінові соціально-економічні потреби (одяг, харчування, гроші на необхідні першочергові витрати, зо- крема, оформлення документів);

- яка перспектива зайнятості (навчання, роботи) існує в місці по- вернення, що потрібно для її реалізації;

- наскільки найближче соціальне оточення (родина, друзі) спри- ятимуть адаптації і ресоціалізації клієнта, яких заходів потрібно вжити, щоб сприяти цьому процесу.

Особливо варто звернути увагу на те, щоб уже при першому кон- такті обіцянки соціального працівника бути реальними. Потенцій- ний клієнт повинен зрозуміти, що позитивний вихід можливий, але для його досягнення необхідно докласти чимало і власних зусиль.

Одним із важливих підсумків роботи першого етапу має стати план соціального супроводу. Цей план повинен містити такі на- прямки роботи:

- психодіагностика та психокорекція стану клієнта;

- правова допомога у формі групових та індивідуальних консультацій;

- медична допомога (через проблеми здоров’я значної частини ко- лишніх ув’язнених, особливо щодо захворювань на туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД);

- заходи щодо пропаганди здорового способу життя (безпечний секс, відмова від алкоголю, куріння тощо);

- робота з родиною;

- робота з позасімейним соціальним оточенням;

- робота з влаштування навчання, працевлаштування, змістовно- го дозвілля.

Процес соціального супроводу стандартизований тим, що соці- альний працівник виступає в ролі соціального менеджера, який ви- конує ряд типових функцій, зокрема:

1. Оцінююча – визначення конкретних потреб клієнтів і наявних ресурсів.

2. Допоміжна – забезпечення послуг клієнтам, що не здатні само- стійно вирішувати свої проблеми.

3. Організаційна – ініціювання зусиль різних установ і фахівців з метою задоволення потреб клієнтів і забезпечення якості по- слуг.

4. Освітньо-виховна – забезпечення клієнта необхідними знання- ми і навичками.

5. Консультативна – надання клієнтам інформації про наявні ре- сурси і допомогу інших фахівців щодо вибору найбільш ефек- тивного методу допомоги.

6. Посередницька – спрямування клієнтів у відповідні установи і до конкретних фахівців.

7. Координаційна – об’єднання і розподіл зусиль щодо допомоги з боку різних установ і фахівців.

8. Адвокатська – захист прав та інтересів клієнта.

9. Адміністративна – планування, облік і контроль заходів із надан- ня допомоги клієнтам та оцінки її ефективності.

10. Аналітична – збір і аналіз інформації, необхідної для прийняття рішень.

На підставі аналізу результатів соціального супроводу робиться висновок про його припинення або доцільність продовження ще на певний термін. Припинення може бути здійснено як при досягненні очікуваних результатів, так і у випадку невиконання умов угоди з боку клієнта.

Часові межі надання послуг. Якщо започатковується робота ще під час перебування клієнтів у місцях позбавлення волі, то після звільнення найбільш гостру потребу в соціальній допомозі клієнти відчувають протягом перших трьох місяців перебування на волі. За- галом протягом шести місяців, зазвичай, можна вирішити основні соціальні проблеми цієї категорії клієнтів.

Оцінка ефективності послуг. Критерії оцінки розрізняють за- лежно від місця реалізації соціальної роботи з неповнолітніми і мо- лоддю. Коли соціальна робота ведеться в місцях позбавлення волі, до основних показників оцінки належать:

• кількість неповнолітніх та молоді, охоплених соціальною робо- тою у виховних колоніях, інших установах;

• кількість і види соціально-психологічної допомоги, послуг, що реалізуються;

• результати соціально-психологічного тестування ув’язнених;

• результати роботи із сприяння підтримці соціально-значущих зв’язків (кількість і різноманітність соціально-значущих кон- тактів, листування, зустрічі, заходи тощо).

Коли соціальна робота відбувається на волі, до основних показ- ників оцінки належать:

• для оцінки ефективності консультування (соціального, юридич- ного, психологічного тощо) – кількість наданих послуг; кіль- кість клієнтів, які ними скористалися;

• для оцінки ефективності соціальної допомоги – кількість звер- тань за категоріями клієнтів; різноманітність видів соціальних проблем, що вирішуються; видів наданої соціальної допомоги; результати соціальної допомоги клієнту;

• для оцінки ефективності соціального супроводу – кількість клі- єнтів, щодо яких він здійснюється; кількість, різноманітність, значимість соціальних проблем клієнтів; застосовані шляхи їх вирішення; терміни вирішення проблем, відповідність результа- ту соціального супроводу визначеній меті.

Основними показниками ресоціалізації та соціальної адаптації неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць позбавлення волі можуть бути:

• проживання (постійне, тимчасове);

• юридичні документи;

• матеріальний стан;

• працевлаштування, навчання;

• соціально-психологічний стан;

• життєві плани, очікування.

Людина формується і дорослішає, збагачує свій життєвий досвід, здійснюючи безліч вчинків, в тому числі й негативних, навчаючись на помилках, здебільшого власних, а не чужих. Для декого вчинені помилки і конфліктні ситуації обмежуються колом сім’ї, найближ- чого оточення. Дехто внаслідок різних причин виходить у значно ширший соціум – конфлікт з державним законодавством. Проте мо- лоді люди, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі, потребують підтримки держави. Сприяння процесу реабіліта-

ції та соціальної адаптації є основним засобом надання можливості неповнолітнім та молоді повернутися до життя у суспільстві, знайти своє місце за покликанням.

 

Питання і завдання для самостійної роботи

 

1. Загальні риси характеру неповнолітніх і молодь, що звільнили- ся з місць позбавлення волі.

2. Розкрити соціальні проблеми неповнолітніх та молоді, які звіль- нилися з місць позбавлення волі.

3. Скласти таблицю нормативних документів України з питань за- хисту прав неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць по- збавлення волі.

4. Розкрити функції державних органів України, які займають- ся вирішенням соціальних проблем неповнолітніх і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

5. Визначити основні форми і методи діяльності центрів соціаль- них служб для молоді з вирішення соціальних проблем неповно- літніх і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

6. Обґрунтувати завдання і функції соціального працівника та пе- дагога у роботі з неповнолітніми і молоддю, які звільнилися з місць позбавлення волі.

7. Розкрити суть основних етапів соціальної роботи з молодими особами, які повернулися з місць позбавлення волі.

 

Література

 

1. Курс інформаційно-консультативної та психокорекційної робо- ти із засудженими, які готуються до звільнення з виховних ко- лоній: Практ. посіб. для використ. у роботі центрів соц.-психол. реабіліт. засудж. виховн. колоній Авельцева Т. П., Голишкіна Т. В., Вакуленко О. В., Янчук О. Б. / Під заг. ред. С. І. Скокова, О. Б. Ян- чука – К., 2003. (Модуль “Правова підготовка”, С. 92 – 143)

2. Башкатов И. П. Психология групп несовершеннолетних право- нарушителей. – М.: Прометей, 1993.

3. Беца О. Соціальна адаптація осіб, звільнених із місць позбавлен- ня волі // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – № 2. – С. 5–14.

4. Гнат І. Досвід роботи Львівського регіонального центру соціаль- ної адаптації та притулку для звільнених із ув’язнення // Соці- альна політика та соціальна робота. – 2002. – № 2. – С.103–114.

5. Діти “групи ризику”: психологічні, соціальні та правові аспекти

/ Київська міська державна адміністрація; Служба у справах не- повнолітніх. – К., 2001.

6. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального пе- дагога: Навч. посіб. для ВНЗ. – К.: Видавничий дім «Слово», 2008.

7. Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі / Упор.: С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук. – К.: Леся, 2002.

8. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Сфера, 2003.

9. Яровий А. О. Організаційно-правові питання соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених від відбуття покарання //Матеріали наук.-практ. конф. Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого „Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”, 30.06.2001 р., м. Харків. – С. 198–200.