Основні аспекти діяльності соціального педагога у загальноосвітніх закладах

 

Одним із провідних мікрофакторів соціалізації підростаючого покоління є інститути соціального виховання. Пріоритетне місце серед них, без сумніву, належить школі. Школа – це досить склад- ний соціально-виховний феномен. Тут стикаються та перегукують- ся найрізноманітніші сторони життя людини. Саме школу більшість науковців розглядають як провідний інститут соціального вихован- ня.

У нових умовах соціально-формуюча місія школи значно поси- люється. У ситуації кризи дитинства, соціальної невлаштованості значної частини населення, сімейного неблагополуччя, агресивності соціального середовища школі необхідно значно актуалізувати, роз- ширити та поглибити такі соціально-педагогічні функції як:

- соціально-адаптивну та соціально-стабілізуючу, що забезпечить включення дитини в реальні соціальні відносини та пом’якшить соціальну напруженість та соціальні конфлікти;

- соціально-перетворюючу, що забезпечить підготовку молодих людей до життя в умовах швидкозмінних ситуацій;

- соціально-захисну, пов’язану з турботою про дітей, яким сім’я та суспільство не змогли створити необхідних умов для розвитку та життя;

- здоров’я-зберігаючу, пов’язану з формуванням в особистості усвідомлення здоров’я як базової життєвої цінності. Функціональні обов’язки соціального педагога окреслені в

листі МНО України від 02.08.2001 р. “Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх на- вчальних закладів”. Відповідно до цього листа перед соціальними педагогами ставляться такі професійні завдання:

- формування гуманних стосунків між вихованцями, учнями та педагогами;

- охорона та захист прав та інтересів дітей;

- вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдіяльності;

- вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;

- створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у на- вчальній та позанавчальній діяльності;

- організація та координація різних видів позанавчальної діяль- ності дітей та підлітків;

- попередження конфліктів в учнівських колективах;

- допомога старшокласникам у професійному самовизначенні;

- орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;

- профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями “групи ризику”;

- посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститута- ми;

- взаємодія з педагогами, психологом, батьками або опікунами для надання допомоги учням;

- попередження суїцидальних спроб неповнолітніх.

До посадових обов’язків соціального педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин виключені зі школи; надан- ня допомоги та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, що є представниками націо- нальних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманіт- них благодійних акцій.

Листом Міністерства освіти і науки України від 18 серпня 2003 року № 1/9-385 визначені нормативи чисельності соціальних пе- дагогів у навчальних закладах. Ним передбачено, що, починаючи з 2004 року, посади соціальних педагогів вводяться у штати загально- освітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти незалежно від наявності там посад практичних психологів. Ці фахівці, як і передбачено їхніми посадовими інструкціями, мають співпрацювати, оскільки їхні функції в навчальному закладі є вза- ємодоповнювальними (раніше навчальний заклад мав обирати для працевлаштування психолога або соціального педагога).

Соціальний педагог є рівноправним членом педагогічного ко- лективу загальноосвітнього закладу. Він бере участь в роботі педа- гогічних рад, методичних об’єднань.

Основними функціями соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах є такі [1; 4; 5]:

Діагностична – вивчення та оцінювання реальних особливос- тей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу заголом, неформальних молодіжних об’єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та дже- рел негативного впливу на дітей та підлітків.

Прогностична – прогнозування на основі спостережень та дослі- джень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситу- ації, що впливає на розвиток особистості чи групи.

Консультативна – надання порад, рекомендацій учням, бать- кам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального пе- дагога.

Захисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних ін- станціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).

Профілактична – переконання учнів в доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно здоров’я та способу жит- тя.

Організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім’ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі.

На основі цих функцій виокремлюють такі основні напрямки професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх за- кладах:

- вивчення соціально-психологічних особливостей особистос- ті та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на ви- хованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв’ювання, тестування, аналізу документів;

- організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із про- блемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім’єю, школою та громадою;

- соціально-психологічна допомога та підтримка особистості в кризових ситуаціях здійснюється шляхом з’ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчо- го оточення особистості, створення груп підтримки;

- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в твор- чому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моде- люванні ситуацій, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє “Я“, підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості. Враховуючи специфічний характер соціально-педагогічної ді-

яльності, режим роботи соціального педагога має бути варіативним та гнучким. Режим роботи соціального педагога затверджується ке- рівником загальноосвітнього закладу. При розробці режимних по- зицій враховується час, який втрачається на виконання службових обов’язків поза навчальним закладом.

Результативність діяльності соціального педагога оцінюєть- ся в процесі поточного та підсумкового контролю адміністрацією загальноосвітнього закладу та самоконтролю спеціаліста. Велику роль в цьому відіграє наявність та якість оформлення відповідної документації. В інструктивно-методичних листах, які регламенту- ють діяльність соціального педагога, наводиться такий орієнтовний перелік документів спеціаліста в загальноосвітніх закладах.

1. Тексти нормативних документів щодо соціально-педагогічної роботи, законів та підзаконних актів щодо захисту прав дітей.

2. Посадова інструкція.

3. Перспективні плани роботи на рік, чверть, місяць.

4. Графік консультацій.

5. Програми за окремими напрямками соціально-педагогічной ро- боти, які реалізує спеціаліст в школі.

6. Документація щодо соціального супроводу дітей, які скоїли пра- вопорушення.

7. Документація щодо питань опіки та піклування учнів школи.

8. Журнал реєстрації звертань учнів, батьків, вчителів з зазначени- ми видами наданої їм допомоги.

9. Соціальні паспорти кожного класу.

10. Соціальні паспорти неблагополучних сімей, в яких було здій- снене соціальне інспектування.

11. Звіти про роботу з неблагополучними сім’ями учнів.

12. Методичні матеріали для реалізації різних напрямків соціально- педагогічної роботи в школі (інформаційні матеріали для бать- ків, матеріали для вчителів щодо здорового способу життя, фор- мування навичок соціальної компетентності тощо).

13. Інформація про діяльність різних соціальних служб та організа- цій, які діють в мікрорайоні школи.

Із метою ефективного забезпечення функціональних обов’язків соціальний педагог у своїй практичній роботі широко використовує такий метод аналізу соціуму, як складання соціального паспорту класу. Соціальна паспортизація класних шкільних колективів здій- снюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у ре- зультаті вивчення біографічних даних учнів, індивідуальних бесід з ними, а також батьками та класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні в соціально-педагогічній практиці не існує стандартизованої форми соціального паспорту класу. Це пояснюється наявністю широкого спектру різних типів навчальних закладів, що, своєю чергою, обумовлює специфіку пев- ного контингенту учнів. Орієнтовна структура соціального паспор- ту класу може мати такі блоки:

I. Гендерна характеристика класу:

- кількість хлопців;

- кількість дівчат.

II. Вікові характеристики учнів класу (кількість учнів певного року народження).

III. Стан здоров’я вихованців:

- здорові;

- мають тимчасові розлади здоров’я; мають хронічні соматичні хвороби;

- мають психосоматичні захворювання;

- мають інвалідність.

IV. Види позанавчальної діяльності вихованців:

- кількість дітей, які навчаються в музичних школах;

- кількість дітей, що відвідують спортивні секції;

- кількість дітей, що займаються в гуртках та клубах за інтересами;

- кількість осіб, які не відвідують позашкільні заклади.

V. Соціальна поведінка учнів класу:

- кількість учнів, що скоїли різні правопорушення;

- кількість учнів, що стоять на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх;

- наявність учнів з різними видами адиктивної поведінки;

- кількість учнів, які систематично порушують дисципліну, мають стійкі конфлікти з вчителями.

VI. Інформація про соціальне середовище розвитку учнів:

- кількість учнів з повних сімей;

- кількість учнів з неповних сімей;

- кількість учнів, яких виховують опікуни чи прийомні батьки;

- кількість учнів, що проживають з алкозалежними батьками;

- кількість учнів, які проживають з наркозалежними батьками;

- кількість учнів з матеріально забезпечених сімей;

- кількість учнів з малозабезпечених сімей;

- кількість учнів з багатодітних родин.

У запропонованому варіанті соціального паспорту класу помітне місце належить характеристиці родин учнів. Це не випадково, оскільки сім’я є важливим інститутом соціального виховання підростаючого по- коління. Вона є персональним середовищем життя та розвитку дітей. Якість цього середовища залежить від освітнього рівня батьків та їхньої участі в житті суспільства, від майнового стану та зайнятості на робо- ті, від умов проживання та структури родини. Водночас, сучасна сім’я переживає період глибоких змін. Взаємини дітей та батьків стають все більш емоційно психологічними, на зміну батьківській владі приходить авторитет особистості батьків. Часто діти мають вищий рівень освіти, проводять більшість вільного часу поза родиною. Характер занять та місце проведення часу з однолітками, зазвичай, не задовольняє батьків. А контролювати, дозволяти чи забороняти батьки не завжди вміють і можуть. Взаємини між батьками та дітьми часто загострюються, стають драматичними. На жаль, класний керівник чи інші вчителі не завжди можуть надати кваліфіковану допомогу батькам. Тому саме робота со- ціального педагога з сім’ями вихованців сприяє створенню педагогічно доцільних стосунків у сім’ї. Батьків більше за все хвилюють труднощі в поведінці, спілкуванні, навчанні дитини, конфлікти з вчителями, тяжка сімейна атмосфера, бездуховність, гіперактивність, неврози, суїцидаль- ні спроби, проблеми, пов’язані з сексуальною поведінкою та статевим вихованням дітей. Робота шкільного соціального педагога з сім’єю про- водиться в кілька етапів: інформаційно-теоретичний (лекції, семінари для батьків); тренінговий; консультативний. Варто зазначити, що саме останні два етапи роботи соціального педагога з батьками відносно не- давно увійшли в соціально-педагогічну практику школи. Ще одним із надзвичайно важливих напрямів роботи соціального педагога в за- гальноосвітніх закладах сьогодні є популяризація серед учнів переваг здорового способу життя. Досить тривожним є той факт, що з року в рік збільшується кількість неповнолітніх з різними видами наркоген- ної залежності. Широкомасштабна профілактична робота з підлітка-

ми, яка проводиться в Україні останнім часом, на жаль, не принесла відчутних результатів. Однією із причин цього є те, що в більшості ви- падків ця робота не ведеться систематично в загальноосвітніх закладах, а має, переважно, епізодичний характер. Останніми роками в Україні почали впроваджуватися профілактичні програми за методом “рівний

– рівному”, ефективність яких перевірена в інших країнах. Реалізація їх в умовах школи, безперечно, не може відбутися без активної роботи в цьому напрямку соціального педагога, оскільки інформація, отримана в процесі соціальної діагностики дасть йому можливість відібрати та підготувати потрібних для підлітків інструкторів-однолітків. Спільно з соціальним педагогом вони зможуть сформувати позитивне ставлення ровесників до здорового способу життя.

Оцінка результативності професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітньому закладі може проводитися за такими параметрами.

1. Відповідність соціально-педагогічної роботи спеціаліста розро- бленим планам.

2. Використання в роботі широкого спектру різноманітних мето- дів та форм.

3. Адекватне використання технологічного інструментарію для вирішення соціально-педагогічних завдань.

4. Оцінка батьками та учнями якості роботи соціального педагога.

5. Інформаційно-методичне забезпечення різних напрямків робо- ти соціального педагога в школі.

6. Кількість сімей, з якими ведеться соціально-педагогічна робота.

7. Проведені заходи щодо соціально-правового захисту дітей.

8. Соціально-психологічний супровід дітей групи ризику.

9. Організація роботи з педагогічним колективом школи.

10. Налагодження взаємодії з різними соціальними службами та ор- ганізаціями.

 

Питання і завдання для самостійної роботи

 

1. Розкрити зміст основних напрямків роботи соціального педаго- га в загальноосвітньому закладі.

2. Порівняти функціонал соціального педагога школи та спеціаліс- та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

3. Описати досвід роботи соціального педагога одного з загально- освітніх навчальних закладів.

Література

 

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009.

2. Василькова Ю. В., Василькова Т. А. Социальная педагогика. Курс лекций. – М.: Академия, 1999.

3. Мустаева Ф. А. Основы социальной педагогики: Учеб. для студ.

высш. пед. заведений. – М.: Академический проект, 2002.

4. Никитина Л. Е. Социальный педагог в школе. – М.: Академичес- кий проект, 2003.

5. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога. – М.: ТЦ „Сфера”, 2001.

6. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / Л. Я. Олифиренко, Т. И. Шульга, И. Ф. Дементьева. – М.: Академия, 2002.

7. Сорочинська В. Є. Організація роботи соціального педагога: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Кондор, 2005.

8. Шептенко П. А., Воронина Г. А. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. за- вед. / Под ред. В. А. Сластенина. – М.: Академия, 2000.