Діагностична робота соціального педагога

Провідним у діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є діагностичний напрям роботи. Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потім проектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.

Метою психодіагностики є встановлення психологічного діагнозу як висновку про актуальний стан психічних особливостей особистості та прогнозування їх подальшого розвитку.

Метою соціальної діагностики є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґрунтованого висновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.

Педагогічна діагностика - це вивчення особистості дитини, підлітка, молодої людини та дитячого, молодіжного колективів з метою забезпечення індивідуального і диференційованого підходу в процесі навчання і виховання для більш ефективної реалізації його основних функцій.

Соціальний педагог повинен пам'ятати про те, що вивчення особистості повинно бути спрямоване не стільки на викриття недоліків, скільки на пошук резервів особистості, її нерозкритих можливостей і потенціалів.

Соціально-педагогічна діагностика за змістом і кінцевою метою є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціальними дослідженнями [Професія - соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.]. Тому соціальний педагог користується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети, і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження.

Процес соціально-педагогічної діагностики учнівського колективу має таку структуру.

1. Констатація певного неблагополуччя в діяльності і поведінці учня або у групі.

2. Усвідомлення можливих причин неблагополуччя, аналіз особливостей соціальної ситуації.

3. Висунення робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності виявлених даних.

4. Збір додаткової інформації, необхідної для перевірки гіпотези.

5. Перевірка робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності даних.

6. Повторення процедури, якщо гіпотеза не підтвердилася [Професія - соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.].

Согласно программе диагностической деятельности можно выделить следующие аспекты соціально-педагогической диагностики [Ингенкамп К. Педагогическая диагностика / Перевод с немецкого.‑ M., 1991]: изучение (сбор данных; сравнение; интерпретация; аналіз, прогнозирование; доведение до сведения учащихся результатов диагностической деятельности.

В педагогической диагностике требуется прежде всего изучение, осуществляемое в несколько этапов: сбор данных, на основе которых делаются все выводы, сравнение наблюдаемого нами поведение с прежним поведением того же лица, с поведением других лиц, с описанием стандартного поведения, интерпретация, чтобы после обработки имеющейся информации дать оценку тому или иному поведению и анализ с целью определить причины отклонения в поведении. Изучение отдельных учеников и класса в целом должно быть направлено на вскрытие причин поведения, мотивов, а не на констатацию фактов.

Исследование процесса развития каждого ученика должно осуществляться на протяжении всех лет его обучения. Диагностика должна охватывать всех учащихся без исключения и проводиться путём систематических диагностических срезов по каждому из параметров соціального развития. В случае невозможности проведения этого среза в отношении какого-либо ученика в установленное время (из-за болезни или по другим причинам) этот срез должен быть проведён в самое ближайшее время, но ни в коем случае не пропущен. Только в таком случае возможно эффективное использование результатов диагностической деятельности соціального педагога.

Не менее важно прогнозирование, которое позволяет предвидеть поведение в других ситуациях или в будущем.

Наконец, требуется сообщать другим (чаще всего учащимся и их родителям) результат диагностики, ибо с помощью обратной связи нужно оказать влияние на поведение детей в будущем. Необходимо контролировать воздействие этих сообщений на учащихся, для того чтобы знать, удалось ли достичь желаемого результата.

В зависимости от задач изучения, применяемые методы подразделяются на [Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов.‑ M.: Просвещение, 1988]: неэкспериментальные (служат для выявления наличия или отсутствия какой-нибудь психологической особенности); диагностические (для количественного измерения); экспериментальные (для объяснения психических явлений); формирующие (для выявления возможностей развития).

Неэкспериментальные методы часто используют как средство первоначальной «разведки», ориентировки, знакомства с учениками. Они позволяют собрать большой материал для установления предварительных данных. Также их можно использовать для долговременного наблюдения за динамикой изменений. Серед таких методов: анкетирование, анализ продуктов деятельности, наблюдение, беседа.

Диагностические методы позволяют не просто описать те или иные психические особенности личности или группы людей, но и измерить их. До цієї групи методів належать: шкалирование, тестирование

Шкалирование представляет собой метод измерения, с помощью которого реальные качественные психологические явления получают своё числовое выражение в форме количественных оценок. Наприклад за технологіею соціальної паспортизації класу [Дементьев И. Работа школы с детьми группы риска [Текст]// Воспитание школьника. - 2000. - № 7 - С. 24] соціальному педагогу необхідно зібрати інформацію про особистісні характеристики учня та соціально значимі характеристики інших членів сім'ї та умов її проживання. Збір такої інформації необхідно проводити за запропонованим алгоритмом, наведеним в таблиці «Матриця соціального благополуччя дитини» (Додаток 3), який дозволяє вирахувати узагальнений показник рівня соціального благополуччя дитини.

Тестирование – это стандартизированный метод, используемый для измерения различных характеристик отдельных лиц. Часто оно является наименее трудоёмким способом получить сведения об объективных данных или субъективных позициях. Серед психологічних тестов, доцільних у роботі соціального педагога: методи виміру товариськості учнів, діагностика міжособових стосунків, вивчення життєвих цілей, цінностей учнів, тест «Самооцінка» (Додаток 4) та інші.

Экспериментальные методы передбачають проведення експерименту. Эксперимент представляет собой метод психологического исследования, позволяющий не только описать явление, но и объяснить его. Исследователь планово воздействует на происходящее с целью выявить закономерности, вычленить комплекс наиболее благоприятных условий.

Этот метод применяется, в основном, в научной работе, хотя может использоваться в повседневной деятельности соціального педагога для проверки эффективности новых и оптимизации хорошо зарекомендовавших себя приёмов работы. До цієї групи методів належать: лабораторный експеримент (проводится в искусственных для ученика, специально создаваемых и точно учитываемых условиях), естественный експеримент (ученики, находящиеся в естественных для них условиях игровой, учебной или трудовой деятельности, не догадываются о проводимом психологическом исследовании), моделирующий експеримент (объяснение соціально-педагоических явлений посредством их моделирования).

Ранее описанные методы изучения учащихся носят, прежде всего, фиксирующий характер, выявляют лишь текущий уровень развития. Однако личность следует изучать в развитии. Только тогда можно в полной мере выявить её способности и возможности.

Формирующие методы как раз и отвечают данным требованиям. Суть этой группы методов – изучение психологических особенностей ученика в естественных условиях путём активного формирования интересующих исследователя качеств. "Попутно" решаются образовательные и воспитательные задачи. Такие методы, как аналіз, прогнозирование, сообщение клиентам результатов исследования, позволяя прослеживать развитие личности, удачно сочетают психологическое изучение школьников с поиском и разработкой оптимальных путей соціально-педагогической работы.

На основі діагностики соціальний педагог складає низку документів (Додаток 5):

1. Соціальний паспорт школи.

2. Список категорійних дітей.

3. Соціально-психологічний паспорт дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги.

4. Статистичний звіт про роботу соціального педагога.

5. Картотека дітей, що знаходяться під опікою.

6. Список дітей-сиріт та дітей, що залишились без піклування батьків і проживають з опікунами.

Важливою формою документації соціального педагога в школі є соціальна паспортизація класів (Додаток 6), яка здійснюється за спеціально розробленим алгоритмом та відображається у «Матриці соціального благополуччя дитини» (Додаток 3).

 

Планування роботи соціального педагога в школі

 

Планування навчально-виховної роботи у школі є однією з важливих умов її успішності, оскільки забезпечує цілеспрямовану діяльність (раціональне використання можливостей і резервів) усіх підрозділів.

Планування шкільної соціально-педагогічної діяльності – процес моделювання діяльності соціального педагога на певний період часу, коли він створює модель своєї діяльності: змістовну, організаційну, структурну. План – документ, що вказує змістові орієнтири діяльності і визначає їх порядок, обсяг і часові межі. Створення плану роботи є одним із етапів управління процесом соціального формування особистості та учнівського колективу, який упорядковує педагогічну діяльність, забезпечує виконання таких вимог до педагогічного процесу, як планомірність, системність, керованість і наступність результатів.

Планування має бути підпорядковане принципам науковості, передбачає систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальності та оптимальності передбачуваних заходів, виконання яких забезпечує рівномірний ритм роботи школи; соціальної детермінації, формуючи в учнів необхідні суспільству моральні, правові та інші якості.

Серед інших вимог до планування - чіткість, зрозумілість, педагогічна доцільність, єдине спрямування, організаційна, концептуальна єдність заходів у досягненні сформульованих цілей.

В узагальненому вигляді вимоги до плану представлено у книзі М. Рожкова, Л. Байбородової:

1. Цілеспрямованість, тобто плановий зміст і форми роботи, передбачає реалізацію конкретних, орієнтованих на результат цілей. Мета має формулюватися таким чином, щоб її досягнення можливо було легко перевірити. Завдання конкретизують мету та відповідають етапам, крокам діяльності (діагностика, корекція, профілактика, оцінка результатів тощо). Кожна справа, дія має сприяти вирішенню поставлених завдань. Залежно від мети кожна форма роботи має своє місце та специфіку використання.

2. План орієнтований на реалізацію потреб та інтересів дітей, на їх розвиток, що припускає врахування пропозицій школярів і батьків при плануванні, вивчення їх ціннісних орієнтацій.

3. План – це результат спільної творчості педагога та всіх учасників виховного процесу.

4. План роботи передбачає зв’язок виховного процесу з життям суспільства, практичною діяльністю дітей, що означає:

– створення умов для застосування школярами на практиці знань, отриманих на уроці, у позаурочний час;

– відображення основних подій країни в житті колективу;

– залучення дітей до активної діяльності, перетворення навколишнього середовища.

5. Орієнтація на комплексний характер планів, що передбачає:

– різноманітність змісту і форм роботи, спрямованих на розвиток різноманітних інтересів і здібностей дітей;

– позитивний вплив на різні сторони, властивості особистості;

– залучення школярів до різних видів діяльності;

– цілісність впливу на свідомість, почуття, поведінку дітей.

6. План передбачає створення умов для вибору різних видів, форм діяльності.

7. При плануванні необхідно забезпечити послідовність змісту і форм діяльності: виключити невиправдане дублювання, враховувати попередній досвід, бачити перспективи в роботі.

8. Конкретність і доцільність плану, обґрунтованість запланованої роботи, що припускає облік особливостей кожного учнівського та педагогічного колективу, рівня їхнього розвитку, сформованих традицій, педагогічну обґрунтованість запланованої роботи відповідно до задач колективу.

9. Реальність і розумна насиченість плану.

Планування діяльності соціального педагога має ґрунтуватися на науково-правовій базі освітньої галузі яку складають:

1. Положення про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти України за № 127 від 03.05.99 року).

2. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.

3. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

4. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.

5. Конституція (Основний Закон) України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року.

6. Закон України “Про освіту” від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями).

7. Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти, затверджена колегією Міністерства освіти і науки України 28 лютого 1996 року.

8. Проект Концепції виховання громадянина України//Позакласний час.плюс. – 2006. – № 3. – С. 15-31.

9.. Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 17.09.1999 р. № 1063-ХІV.

10. Указ Президента “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” від 15.03.2002 р. № 258/2002.

11. Указ Президента “Про Національну програму правової освіти населення” від 18.10.2001 р. № 992/2001.

12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства” від 15.09.1999 р. № 1697.

13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми” від 25.09.1999 р. № 1768.

14. Проект Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Української державності // Педагогічна газета. – 2000 р. - № 6(72) (червень).

За формою планування буває текстовим, графічним, змішаним (текстовим і графічним), при чому плану завжди повинна бути властива календарність (розподіленість заходів на чверті, місяці, тижні).

За терміном передбачення і реалізації дій планування діяльності школи, зокрема і роботи соціального педагога, поділяють на перспективне та оперативне (річне й поточне). Чітке перспективне і оперативне планування забезпечує високу ефективність соціально-педагогічної роботи, дозволяючи визначити найсуттєвіші напрями діяльності, зосередити зусилля педагогічного колективу на головному. План є документом який захищає соціального педагога від хаотичної діяльності і дозволяє запровадити системний підхід щодо організації соціально виховного процесу.

Перспективне планування. Характерна його особливість полягає у виробленні плану розвитку школи на 3-5 років, який забезпечував би цілеспрямовану діяльність керівництва школи та педагогічного колективу в чітко окресленій перспективі. Йому передує всебічний аналіз роботи за попередній період, визначення головних завдань на новий період, прогнозування організаційно-педагогічних проблем розвитку школи й основних напрямів удосконалення навчально-виховної роботи, особливостей функціонування та розвитку педагогічного та учнівського колективів, матеріально-технічної бази школи.

Перспективний план роботи школи забезпечує розподіл сил і засобів на тривалий період, надає системі навчально-виховної роботи школи системності, ритмічності, чіткого використання наявних засобів і залучення нових. Перспективне планування діяльності соціального педагога у школі забезпечує передбачення соціально-педагогічних проблем та підготовку усього педагогічного колективу до їх вирішення, а також вірне вироблення стратегій соціального виховання учнів та ін.

Річне планування. Визначає основні завдання педагогічного колективу на наступний рік. Загалом річний план школи охоплює такі розділи:

1. Вступ. Характеристика мікрорайону, школи, аналіз діяльності за попередній навчальний рік, завдання на новий навчальний рік.

2. Виконання Закону про освіту. Передбачає форми і строки оперативного обліку дітей шкільного віку в мікрорайоні, план використання фонду школи, забезпечення медичного нагляду, харчування дітей, створення груп подовженого дня.

3. Організація роботи з кадрами. Охоплює розстановку кадрів і розподіл обов'язків між ними, науково-практичну проблематику, над якою працює колектив, напрями методичної роботи, вивчення і поширення педагогічного досвіду, розвитку науково-педагогічної інформації, роботи педагогічної ради школи, використання досягнень науки та передового досвіду.

4. Керівництво навчально-виховним процесом. Об'єднує заходи щодо створення умов для навчального процесу (оснащення кабінетів, забезпечення технічними засобами навчання, поповнення фонду бібліотеки), організації позакласної і позашкільної виховної роботи гуртків, факультативів, товариств, клубів тощо.

5. Педагогічний контроль за навчально-виховним процесом. Окреслює цілі, форми перевірки (журналів, учнівських зошитів, якості знань та умінь учнів, виховних заходів, санітарного стану тощо), відповідальних за неї (адміністрацію, профспілковий актив, педагогів).

6. Робота з батьками, спонсорами, громадськістю. Передбачає заходи педагогічної пропаганди серед батьків, тематику батьківських зборів, роботу батьківського комітету, ради школи, спільну роботу громадських комісій сприяння сім'ї та школі.

7. Зміцнення матеріально-технічної бази, організаційно-господарська робота. Містить перелік заходів щодо створення й оснащення кабінетів, майстерень, спортзалу, приміщень для гурткової роботи, ігрових кімнат, поточного й капітального ремонту меблів, електрообладнання, теплові системи, забезпечення санітарно-гігієнічного режиму, протипожежної безпеки, розподілу коштів школи.

Поточне планування. Його основою є загальношкільний план, на підставі якого складають календарні плани організаційної, методичної та позакласної роботи на чверті: плани роботи вчителів (тематичні та поурочні), класних керівників (на чверть або півріччя), директора школи і його заступників (на тиждень), учнівських гуртків та організацій, розклад навчальних, позакласних занять і заходів та ін. Поточні плани мають графічну побудову (по горизонталі відмічають тижні й дні навчальної чверті, по вертикалі - організаційні форми роботи, їх тематику, прізвища відповідальних). Містять такі розділи: педагогічна рада, засідання методичних об'єднань, профспілкові збори та виробничі наради, наради у директора, засідання місцевого комітету, загальношкільні батьківські збори, шкільні вечори, спортивні змагання, масові культпоходи й туристичні походи, загальношкільна газета, робота наукових товариств, клубів, організація виставок та олімпіад.

Планування дає змогу уникнути дублювання, заздалегідь визначити питання, на яких слід зосередити увагу, спланувати роботу й особистий час вчителів та учнів.

Структура плану може включати такі розділи:

1. Персоніфікований аналіз діяльності соціального педагога за минулий рік.

2. Цілі та завдання діяльності соціального педагога (в новому навчальному році).

3. Основні напрями діяльності соціального педагога.

4. Вивчення стану та ефективності роботи соціального педагога.

Перший розділ плану традиційно називається «Персоніфікований аналіз діяльності соціального педагога за минулий рік». Без такої діяльності неможливо правильно визначити цільові орієнтири, пріоритетні напрями виховної роботи на наступний навчальний рік, обрати оптимальні форми, методи та прийоми її організації.

Залежно від організаторської культури школи, традицій виховної діяльності, особистісних якостей соціального педагога застосовуються такі види аналізу: аналіз реалізації цілей та виконання завдань (оцінюється ступінь досягнення мети, визначеної у плані роботи за минулий період); аналіз основних подій і педагогічних ситуацій (аналіз, оцінювання, облік результатів, тобто діагностування нової ситуації). Одним із видів аналізу є статистичний аналіз, що містить інформацію про кількість робочого часу затраченого на ті чи інші види робіт, а також про кількість осіб охоплених роботою соціального педагога, та відбивається у звіті про роботу соціального педагога (Додаток 7).

Аналіз діяльності може здійснюватися поквартально (Додатки 8 та 9) та узагальнюватися наприкінці навчального року. Доцільним є також аналіз окремих напрямів роботи соціального педагога в школі, наприклад: робота з обдарованими учнями; робота з попередження та профілактики правопорушень і злочинності, наркоманії, СНІДу серед учнів тощо (Додаток 10); соціально-педагогічний патронаж важковихованих дітей (Додаток 11).

При складанні звіту необхідно враховувати:

– позитивні аспекти здійсненої діяльності (що із запланованого вдалося реалізувати і завдяки чому);

– негативні аспекти здійсненої діяльності (що із запланованого не вдалося реалізувати і завдяки чому)

– що було особливо вдалим у визначенні змісту, форм та способів організації спільної діяльності соціального педагога та інших учасників виховного процесу; доцільність і результативність проведених заходів щодо розвитку колективу;

– які нові результати отримано в процесі підготовки, проведення та підбиття підсумків спільної діяльності;

– які педагогічні наслідки можуть мати проведені заходи – що не вдалося, хто не зміг впоратися зі своїм дорученням, які педагогічні та організаційні завдання не вдалося виконати;

– які проблеми можуть загостритись найближчим часом, проявитися у перспективі

Успішному проведенню такого аналізу сприяє колективний аналіз життєдіяльності, який передбачає активну участь в аналітичній роботі всіх суб’єктів виховного процесу, педагогів, учнів, батьків. Можна виділити такі форми колективного аналізу: усне опитування, анкетування, заповнення “відкритої сторінки думок”, різноманітні форми колективного творчого аналізу (усний журнал, “жива газета”, “телепрограма” тощо), огляд досягнень, самоатестації шкільного соціального педагога, загальношкільні збори, присвячені підбиттю підсумків роботи протягом року.

У другому розділі плану – “Цілі та завдання діяльності соціального педагога” (в новому навчальному році) – зазначаються цільові орієнтири діяльності соціального педагога. У підході до визначення і формування мети, бажано керуватися наступним:

– орієнтація на формування творчої особистості, її подальший розвиток і вдосконалення;

– визначення мети з урахуванням можливостей школи;

– орієнтація на те, щоб у кожній педагогічній дії, враховувалися гармонія взаємовідносин з людьми і самим собою;

– мета має бути сформульована таким чином, щоб результати наближення до неї можна було б передбачити і оцінити;

– цілі та завдання мають бути гнучкими, придатними до коригування, виконання яких дає змогу досягти поставленої мети.

У третьому розділі – “Основні напрями діяльності соціального педагога” відповідно до результатів, отриманих у процесі аналізу виховної діяльності зазначених у першому розділі плану, та на основі сформульованих цілей і завдань виховної роботи соціальний педагог визначає напрями, форми та способи організації життєдіяльності шкільного колективу. Добір заходів має бути системним, науково-обґрунтованим, тому соціальному педагогу слід під час планування спиратись на теоретичні та технологічні розробки з питань виховання. Перевагу слід віддавати тим заходам, які пропонувались вчителями та учнями. Також важливо правильно визначити термін виконання тих чи інших заходів.

У педагогічній практиці існує велика кількість форм планування. Планування – справа творча, тому соціальний педагог має право вибрати з різних варіантів створення планів такий, який найбільше відповідає його педагогічним переконанням, містить необхідну інформацію, є зручним для використання у повсякденній роботі.

Найбільш популярним серед педагогів є календарний план (Додаток 12).

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Час проведення	Назва заходу	Відповідальний	Позначка про виконання

 

Недолік такої форми планування полягає в тому, що всі виховні заходи прив’язані до календаря і план нагадує перелік видів діяльності соціального педагога, розташованих у хронологічному порядку. При цьому важко проаналізувати систему і технологію впливу на учнів, слабо простежується роль педагогічного колективу. За подібною структурою соціальними педагогом, як правило, складаються плани роботи школи з вирішення окремих соціальних проблем, наприклад з профілактики антисоціальних явищ серед учнів (Додаток 13)

У зв’язку із наявністю у роботі соціального педагога низки змістових напрямів, традиційними для багатьох шкіл стали календарно-тематичні плани. В них зміст соціально-педагогічної роботи на півроку чи навчальний рік представлено у вигляді розділів, система яких відображає основні напрями соціально-педагогічної роботи за соціально-педагогічними функціями або за видами такої роботи (Додаток 3):

Оперативна форма планування є різновидом календарного плану. Ця форма дозволяє визначити види діяльності учнів і технологічні функції соціального педагога на місяць (Додаток 14) або на кожен тиждень. У структуру плану вводиться колонка для оцінки результатів проведеної роботи.

ОПЕРАТИВНИЙ ПЛАН РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Навчальні тижні	Заходи	Оперативна робота соціального педагога	Оцінка результатів роботи
			.

 

Позитивним у такому плануванні є те, що в результаті оперативного планування можна відразу виокремити частину роботи, яку соціальний педагог виконує безпосередньо та визначити обов’язку покладені на учнівський колектив, орган самоуправління, вчителів, батьків, волонтерів, помічників соціального педагога.

Лінійно-хронологічний план містить перелік заходів, розташованих потижнево. Наприклад, понеділок як перший день навчального тижня контрастує з недільним відпочинком, і в цей день краще планувати збори, зустрічі та інші заходи просвітницького характеру. У вівторок можна провести батьківські збори і підготувати виставку творчих робіт учнів. У середу та четвер провести діагностично-корекційну консультативну роботу, запросити гостей з соціальних служб або інших установ. П’ятницю як переддень дня відпочинку краще присвятити організації занять за інтересами у творчих групах, гуртках і факультативах, КВК, турнірів, змагань з фізкультури і спорту.

Структурі планових заходів передує коротка характеристика рівня вихованості учнівського колектив і чергові завдання. За формою лінійно-хронологічний план виглядає наступним чином:

ЛИНЕЙНО-ХРОНОЛОГІЧНИЙ ПЛАН РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Профіль дня тижня	Апрель
30-й тиждень	31-й тиждень	32-й тиждень	33-й тиждень
Понеділок. День професійної орієнтації старшокласників	1.04. Профорієнтаційні уроки в 11-х класах із залученням волонтерів	8.04. Зустріч старшокласників з представниками Центру зайнятості	15.4. Участь у Дні відкритих дверей вищого закладу освіти	22.4. Бесіда психолога із старшокласниками "Здібності та можливості особистості – основа її майбутнього"

 

Перелік наведених заходів та профілі днів тижня показаний умовно. До того ж всі їх провести протягом одного тижня важко. Тому протягом тижня можуть бути методичні дні, вільні від виховних справ.

Однією з форм планування є графік роботи соціального педагога, який відображає дні тижня, інтервал робочого дня, види роботи соціального педагога (Додаток 15).

Четвертий розділ плану роботи соціального педагога – «Вивчення стану та ефективності роботи соціального педагога) – містить відомості про форми звітної документації, а також критерії, показники, методики, за допомогою яких буде здійснюватися вивчення успішності роботи соціального педагога.

За планом роботи соціального педагога, як правило, ведуться такі форми звітної документації як журнал щоденного обліку роботи соціального педагога, протоколи індивідуальних консультацій соціального педагога, журнал проведення профілактичної роботи соціального педагога, журнал патронажної роботи та обліку матеріальної допомоги дітям з малозабезпечених сімей (Додаток 16).

Досвід роботи соціальних педагогів показує, що форми фіксування отриманих результатів можуть бути й іншими та залежать від досвіду конкретного педагога (щоденник соціального педагога, тест, аналіз анкетування або усна інформація, що виголошується на засіданнях методичних об’єднань, зборах учнівського колективу тощо) та вимог закладу, у якому він працює.

Такі форми вивчення стану та ефективності роботи соціального педагога можуть дати уявлення про зміст роботи, яку здійснював соціальний педагог протягом року, кількість часу, витраченого на той чи інший вид робіт.

Більш об’єктивну картину вивчення ефективності роботи фахівця дає критеріально-орієнтований аналіз, спрямований на виявлення зміни показників результативності виховної роботи, ролі соціального педагога у даному процесі, відповідно до розроблених критеріїв ефективності виховної діяльності даного навчального закладу (Додаток 17).

Під час аналізу слід розрізняти критерії оцінювання результатів і критерії оцінювання процесу. Перші дають змогу визначити рівень розвиненості соціальних якостей особистості учнів, їх вихованості, культури поведінки, соціалізації, а також якість соціального середовища у школі. Інші допомагають з’ясувати ефективність роботи соціального педагога і те, як реалізується процес соціального виховання учнів, як на результати останнього впливають ті чи інші чинники (умови) соціального середовища у школі.

При визначенні якості соціального середовища у школі можуть бути обрані такі критерії:

– гуманність виховних відносин;

– ступінь залучення учнів до життєдіяльності шкільного колективу та суспільства у цілому;

– рівень ділових та міжособистісних взаємовідносин між вчителями, учнями, батьками;

– рівень розвитку учнівського самоврядування у школі;

– наявність зовнішніх соціальних зв’язків у шкільній спільноті.