Комп'ютерні ігри як чинник соціального виховання учнів

 

Комп’ютерні ігри – новий різновид ігрової діяльності, що виник у період активного інформаційного перетворення суспільства. Такі ігри, спрямовуючи свідомість дітей та підлітків у віртуальну реальність формують в них певну залежність, що заважає розширенню їхнього соціального досвіду, «живому» спілкуванню та соціальному розвитку, сприяє проявам дезадаптації, погіршанню стану соціального здоров’я підростаючого покоління, у цілому.

Розуміючи усю серйозність ситуації, пов’язаної зі зростанням впливу таких ігор на свідомість підростаючого покоління,

В наш час - добу комп'ютерного прогресу - підростаюче покоління часто інтегрується до "віртуального світу", забуваючи про те що саморозвиток і самовдосконалення відбуваються саме через "живе" спілкування, а не через віртуальний світ. Адаптація свідомості дітей та підлітків до віртуальної реальності сприяє виникненню залежності від ігор, заважає нормальному розвитку особистості, пригнічує психофізіологічне та соціальне здоров’я людини [Мудрик А. В. Социализация и смутное время. - М.: 1991. – С.12-34].

З іншого боку, у зв'язку зі швидкими темпами радикальних змін у житті суспільства в процесі виховання й навчання дитини батьки та педагоги стикаються з особливими труднощами, спостерігаючи явища, не відомі їм по особистому дитячому та юнацькому досвіду. Відповідно, для них становить істотну проблему сформувати правильне ставлення до цих явищ, одним із яких саме і є комп'ютерні ігри. Батьки сучасних дітей часто скаржаться на те що дитина майже не відходить від комп'ютера, не реагує на зауваження, з цього приводу, та якщо вдається витягти її з комп'ютерного крісла, то не на довго і весь час, що дитина не сидить за комп'ютером вона розмовляє про якісь новітні стратегії та технології, що дозволяють краще сприймати віртуальне бачення. Розуміючи зовнішній бік проблеми, вихователі звертаються у її вирішенні до примусових методів: заборон та покарань. Це ще більше відраджує дитину, що і так страждає на ігрову залежність, від реальності, робить стан її соціального здоров’я критичним.

У цій ситуації набуває актуальності активізація та популяризація серед батьків і вчителів різноманітних досліджень, проведених соціальними педагогами, педагогами, психологами, соціологами й представниками суміжних наук. щодо позитивного та негативного впливу комп'ютерних ігор на формування особистості дитини, на її соціальне здоров’я.

Необхідно окремо враховувати низку чинників, наприклад, надто слабку вивченість впливу комп'ютерних ігор на дитину, підлітка у вітчизняній науці через їх недавнє поширення, особливо в Україні: до самого останнього часу існування комп'ютерних ігор не мало статусу соціально-психологічного феномена.

Особливо негативно впливає залежність від ігор на нерозвинену свідомість дітей, підлітків та юнацтва. Протистояти цьому можливо лише через інтеграцію виховних зусиль школи, родини та територіальної громади, розробивши соціально-педагогічні умови профілактики ігроманії.

На основі вивчення праць вчених [Оранж Т. Медиадиета для детей: руководство для родителей: как преодолеть зависимость от телевизора и компьютерных игр / Т. Оранж, Л. О'Флин. - М.; СПб.: ДИЛЯ, 2007. – 272 с.] накреслимо шляхи профілактики виникнення у дітей та підлітків ігрової залежності через створення позитивного мікросередовища, спрямованого на компенсацію впливу комп’ютерних ігор на стан соціального здоров’я особистості.

Це, по-перше, створення психологічно-комфортного «соціально-виховного» середовища в сім’ї на засадах довірливої, толерантної міжоособистісної взаємодії батьків і дітей – найвагоміша умова розвитку позитивного самопочуття дитини, набуття моральних цінностей суспільства як противаги «віртуальним цінностям».

Залежність дітей від негативних впливів комп’ютерних ігор значною мірою зумовлена особливостями сімейного виховання. Такі чинники, як незадоволення багатьох потреб дітей, поява у них агресії, тривожності, фрустрації, відсутність самоконтролю поведінки, що розвивається в залежності від умов виховного середовища в сім’ї, роблять свідомість дитини сприятливою до будь-якої медіа-інформації без критичного вибору. Саме засобами сімейного середовища, що охоплює моделі гуманістичних стосунків, вияву пізнавального інтересу до позитивних сторін життя, батьки здійснюють вплив на розвиток особистості, привчають дитину до моральної поведінки, навіюють потяг до справедливості й доброти.

Другий шлях створення позитивного соціального середовища задля профілактики виникнення у дітей та підлітків ігрової залежності має базуватися на розумінні того, що спілкування дитини з комп’ютером не завжди відбувається зі знаком «мінус». Захоплення дітей комп’ютером, що розвиває пізнавальні інтереси, здібності, моральні цінності, допоможе нейтралізувати їхню увагу й надмірний потяг до таких ігор, що містять сюжети насильства, стимулюють жорстокість, викликають залежність.

Третій шлях боротьби за соціальне здоров’я підростаючих поколінь, нейтралізації негативного впливу комп’ютерних ігор на поведінку дітей, розвитку у них критичного ставлення до комп’ютерних засобів полягає у розширенні знань оточення - батьків, вчителів, педагогів-позашкільників - про причини й мотиви захоплення дітей тематикою насильства, що переважає у комп’ютерній реальності.

Шляхом спостереження за поведінкою дітей у процесі участі у комп’ютерних іграх, вивчення їхніх безпосередніх реакцій, а також організації діалогу з ними, можна виявити причини їх зацікавленості. Знання реальних чинників, що зумовлюють привабливість деяких ігор для дітей допоможе внести деякі корективи у виховне середовище школи для формування у дітей досвіду позитивної поведінки.

Ще один шлях гармонізації впливу комп’ютерних ігор на соціальне здоров’я підростаючого покоління - формування у дітей імунітету до моделей агресії, що зображуються у комп’ютерних іграх, який нейтралізує їх негативний вплив на особистість.

Беззаперечною істиною є те, що найкращий засіб уберегти дитину від насильства у віртуальній реальності – це вилучити сцени жорстокості, вбивства, знущання з сюжетів комп’ютерних ігор. Але в силу соціально-економічних причин зробити такі кроки неможливо. Тому педагогам залишається «вакцинувати» дітей від впливу насильства, що зображується в медіапродукції, формувати у них упереджене ставлення до агресії.

Список використаних джерел

 

1. Абрамчук О. В. Формування ціннісних орієнтацій студентів ВТНЗ у навчально-виховному процесі // Гуманізм та освіта: IX міжнародна науково-практична конференція. – КIВЦ ВНТУ, 2008. - Режим доступа: conf.vstu.edu.ua/humed/2008/1/

2. Моїсеєнко, О. Профорієнтаційна робота соціального педагога [загальноосвітнього навчального закладу] / О. Моїсеєнко // Відкритий урок. − 2008. − № 5. − С. 33−34.

3. Бійчук Г. Л. Формирование українського національного характеру старшокласників у процесу вивчення літератури: автореф. дис … канд. пед. наук: 13.00.02 / Галина Леонідівна Бійчук, Інститут педагогіки АПН України. – Київ, 2003. – 22 с.

4. Бурая Н. П. Соціальна робота: Навч. посібник / Н. П. Бурая. - X.: Ун-т внутр. справ, 1996. - 104 с.

5. Гилинский Я. И. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: учебное пособие / Я. И. Гилинский, В. С. Афанасьев. – СПб: Филиал Института социологии РАН, 1993.- 246 с.

6. Дем’янюк Т.Д. Зміст та методика народознавчої роботи в сучасній школі. – К.: ІСДО, 1996. – 108 с.

7. Дементьев И. Работа школы с детьми группы риска / И. Дементьев // Воспитание школьника. - 2000. - № 7 - С. 24.

8. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 80. Соціальні послуги. Номер 324. – Чинний від 2005-10-14. – Краматорськ, 2005. – С.1-6.

9. Україна. Закони. «Про попередження насильства в сім'ї»: закон України вводиться в дію від 15 листопада 2001 р. № 2789-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002. - № 10 - ст. 70.

10. Україна. Закони. «Про освіту»: закон України вводиться в дію від 04.06.91 ВР № 1144-XII (1144-12) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - № 34 - ст. 451.

11. Зоц І.О. Набуття морального досвіду слухачів підготовчих відділень та підготовчих курсів через ознайомлення з історією Голодомору / І. О. Зоц // Гуманізм та освіта: IX міжнародна науково-практична конференція. – КIВЦ ВНТУ, 2008. - Режим доступа: conf.vstu.edu.ua/humed/2008/1/

12. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика / К. Ингенкамп.- M., 1991. – 262 с.

13. Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика / социальная работа: навч. посібник / Л. Г.Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. - К.: ІЗМН, 1997. – 392 с.

14. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

15. Методологічні засади профілактики алкоголізму в загальноосвітній школі / І. О. Корнієнко // Науково-методичні засади діяльності психологічної школи: навч.-метод. Посібник: в 2 т. / за заг. ред. В. Г. Панка, І. І. Цушка. - К.: Ніка-центр, 2005. - Т.2. - 284 с.

16. Льдокова Г. М. Лабораторный практикум по специальной психологии / Г. М. Льдокова. – Елабуга: Изд-во ОАО "Алмедиа", 2007. – 64 с.

17. Малько А. Соціальна педагогіка в школі: культурологічний аспект / А. Малько // Рідна школа. – 2001. - №3. - С. 36-40.

18. Соціальна педагогіка: конспект лекцій. Ч. І. Основи соціальної педагогіки. / укл. А. О. Малько. – Харків: ХДІК, 1998. – 59 с.

19. Дмитренко Т. О. Методологічні основи соціальної педагогіки / Т. О. Дмитренко, К. В. Яресько/ - Харьков: Крок, 2003. – 32 с.

20. Міщік Л. І. Теоретико-методичні основи професійної підготовки соціального педагога у закладах вищої освіти: монографія / Л. І. Міщік. – Запоріжжя: Промінь, 1997. – 370 с.

21. Мудрик А.В. Социализация и «смутное время». – М.: Знание, 1991. – 80 с.

22. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / Под ред. В. А. Сластенина. - 5-е изд., доп. - М.: Издательский центр «Академия», 2005. - 200 с.

23. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 N 864 Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, cоціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами. www.yurist-online.com/zakoni/008/07/014641.php

24. Настільна книга соціального педагога / Автори – уклад.: О.Є. Марінушкіна, І.М. Вишнева, В.В. Носенко. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 204 c.

25. Національна програма "Діти України" ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 18 січня 1996 року N 63/96. - zakon.nau.ua › doc/?code=63/96

26. О.В. Гречановська Технологія написання сценарію\\ Гуманізм та освіта: IX міжнародна науково-практична конференція електронне наукове видання матеріалів конференції. - conf.vstu.edu.ua/humed/2008/1/

27. Операчук Г.О. Профілактика суїцидальної поведінки молоді // Культура безпеки, екології та здоров’я. – 2010. - №2. – С. 30 – 39.

28. Оранж Т. Медиадиета для детей: руководство для родителей: как преодолеть зависимость от телевизора и компьютерных игр / Т. Оранж, Л. О'Флин. - М.; СПб.: ДИЛЯ, 2007. – 272 с

29. Професія - соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.

30. Професія - соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.

31. Сейко Н.А. Соціальна педагогіка: Методичний посібник. – Житомир: Житомирський. держ. пед. ун-т, 2002. – С. 129 – 132.

32. Социальная энциклопедия / Редкол.: А.П.Горкин, Г.Н.Карелова, Е.Д.Катульский и др.. - М.: Большая Российская энциклопедия, 2000 – 438 с.

33. Социальное воспитание учащихся (основные теоретические положення). - М., 1990. - 33 с.

34. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й. Капської. – К., 2000. – С.181 – 205.

35. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю: Навчальний посібник / Трубавіна І. М. – К.: ДЦССМ, 2003. – 132 с.

36. Теоретико-методологічні основи соціально-педагогічної діяльності Гриньова В.М., Яресько К.В. Харьков: Крок, 2003. - 32 с.

37. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. Капської А.Й. – К., 2000. – 372 с.

38. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов: Кн. для учителя.– М.: Просвещение, 1988. - 206 с.

39. Цокур О., Іванова І. Розвиток гендерного підходу в освіті. – К., 2009 // Освіта.ua. - osvita.ua/school/upbring/1693

40. Шагивалеева Г.Р. Диагностический практикум по «Социальной психологии». – Елабуга: Издательство ЕГПУ, 2005. – 32 с.

41. Шульга, В. В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі [Текст]: методичні рекомендації. - К.: Ніка-Центр, 2004. -124 с.

42. Іванченко А.В., Сбруєва А.А. Дікова-Фаворська О.М. Соціалізація і соціальне виховання. Навчальний посібник.- Житомир, 2005, -168 c.