Адаптація учнів як один з важливих видів роботи соціального педагога в школі

Входження дитини до шкільного колективу, її успішна адаптація у закладі освіти – важлива складова процесу соціалізації особистості, оскільки організаційно соціальне виховання, набуття соціального досвіду у закладах освіти здійснюється через колективи, яким як автономним системам завжди притаманні певні комплекси тих або інших норм і цінностей.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується посиленням тенденції до індивідуалізації навчально-виховного процесу освітніх закладів, що зумовлюється визнанням самоцінності кожного його суб’єкта. У цій позитивній тенденції виявилися в ході її реалізації й негативні боки: уособлення особистості у колективі, зменшення потреби у спілкуванні та взаєморозумінні, зниження здібності діяти у складі групи та ін. Вказані явища, що спостерігаються у навчально-виховному процесі сучасних закладів освіти різних рівнів, зокрема – школи, значно ускладнюють як процес навчання, так і соціальну адаптацію індивіда у соціальному середовищі. Вони призводять до виникнення конфліктів між однолітками, непорозумінь та нездорової конкуренції, викликають ізольованість особи у групі, що веде до депресивних станів, провокують кризові ситуації, викликані відсутністю підтримки чи допомоги з боку однолітків та вчителів тощо.

Адаптація - процес пристосування органів чуття до особливостей діючих на них стимулів з метою їх найкращого сприйняття і забезпечення рецепторів від перевантажень. У разі соціальної адаптації – це процес активного пристосування індивіда до змінювання середовища за допомогою різних соціальних засобів. Це складний тривалий процес, що ініціюється внутрішніми силами організму та передбачає активізацію різних органів чуття, стимуляцію психічних процесів особистості зовнішніми подразниками, що пов’язані зі зміною оточуючого середовища.

Соціальна адаптація розуміється у науці як пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії. Адаптація може здійснюватись у формі акомодації (повного підпорядкування вимогам середовища без їх критичного аналізу), конформізму (вимушеного підпорядкування вимогам середовища) та асиміляції (свідомого й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними).

Адаптація пов'язана з прийняттям індивідом різних соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв'язків. Вона відіграє вирішальну роль в соціалізації особистості. Порушення адаптації має негативні наслідки для особистості, провокуючи асоціальну поведінку, маргінальність, алкоголізм, наркоманію, суїцид тощо.

На процес соціальної адаптації учнів школа, як і інша виховна організація, впливає в залежності від змісту та форм організації життєдіяльності та взаємодії, які створюють більш або менш сприйнятливі можливості для розвитку людини, задоволення нею своїх позитивних потреб, здібностей та інтересів. Поглиблене вивчення цих процесів стає можливим за умови постійного контакту соціального педагога з дітьми, інформація отримана у ході таких перспективних досліджень допомагає глибше зрозуміти та позитивно спрямувати закономірності адаптаційних процесів у школі.

Відзначимо, що при вступі дитини до школи та переході до різних її ланок процес адаптації має місце завжди, а іноді має тривалий характер і супроводжується певними ускладненнями. Такі ускладнення призводять до порушення процесу засвоєння дитиною суспільних, зокрема навчальних, норм, цінностей, розриву соціальних зв’язків, патологічної трансформації поведінки та набуття учнем негативного досвіду соціальної адаптації, у цілому. Негативні наслідки ускладнень процесу адаптації, у першу чергу, відбиваються у особистих та навчальних проблемах учня.

Спостерігаючи розгортання процесу адаптації учнів, відзначимо, що певна кількість дітей, які мають досить високий адаптаційний потенціал, фактично відразу створюють «кістяк» колективу, інші приєднуються до нього поступово, а деякі ще довго тримаються відсторонено, створюючи так звану маргінальну частину класу. Часто це саме діти з неблагополучних родин, діти-сироти чи інваліди, досвід яких у спілкуванні та спільній діяльності обмежений, а можливості соціальної адаптації знижені. Такі діти, у наслідок психологічної травми пережитої у дитинстві чи фізичних обмежень, можуть уникати близьких контактів з оточуючими, а ті, у свою чергу, вважають таких дітей не здатними до спілкування, не цікавими та уникають їх. Отже, можливості отримання в умовах школи дітьми льотного контенгенту позитивного життєвого досвіду спільної з однолітками діяльності та спілкування значно обмежуються.

З метою згуртування дитячого колективу, подолання негативних явищ, пов’язаних з дезадаптацією учнів, соціальному педагогу спільно з вчителями та класними керівниками необхідно проводити виховні заходи, спрямовані на формування позитивного емоційно-почуттєвого клімату в класах, виховання у дітей потреби у спілкуванні з однокласниками, позитивного сприйняття усіх членів колективу. Серед таких заходів основними є: адаптаційні заняття, творчі ситуації, ситуації спілкування та самопізнання, різноманітні адаптаційні ігри, анкети та тести рефлексивного характеру, елементи спільного планування діяльності класу, соціально-педагогічні тренінги (Додаток 18). До таких заходів слід обов’язково залучати психолога, батьків, запрошувати фахівців різного профілю (працівників центрів зайнятості, лікарів, представників правоохоронних структур та ін.).

Наведемо методику проведення "Заняття-знайомства" (Додаток 19), оскільки адаптаційні засоби, які воно містить, ефективно сприяють створенню позитивної невимушеної довірливої атмосфери спілкування, згуртовують колектив, спрямовують його на досягнення певного результату спільної діяльності.

Заняття має майже універсальний характер, його з деяким змінами можна застосовувати у соціально-педагогічній роботі з учнями різного віку, батьками, педагогічним колективом. За допомогою заняття-знайомства можна встановлювати контакт і з представниками різновікової аудиторії. Проводиться як з метою сприяння знайомству абсолютно незнайомих між собою людей (перші батьківські збори), так й для встановлення контакту нової людини (соціального педагога) з існуючим колективом (первинна діагностика класу). Елементи заняття можуть застосовуватися при роботі з класом систематично для підвищення рівня згуртованості колективу, запобігання явища дезадаптації його членів.

Використання розумного розмаїття засобів протягом заняття є запорукою виникнення та закріплення у учнів інтересу до спілкування та спільної діяльності, вони мають нагоду проявити себе, якнайкраще узнати один одного, зацікавитися особистістю іншого. На процес адаптації людини впливають навіть малопомітні, на перший погляд, другорядні фактори оточуючого її мікросередовища. Отже, грамотна організація "Заняття-знайомства" потребує врахування та ретельної розробки кожної деталі, що може посилити або знизити адаптаційний ефект. Так, приміщення, у якому проводиться заняття повинно бути помірно просторим, світлим, з великими вікнами, прикрашеними квітами. Це допоможе створити неформальну домашню атмосферу спілкування. Необхідно розмістити учасників у формі кола – найбільш сприятливій для спілкування у колективі, адже між його членами немає зорових бар’єрів.

Заняття адаптаційного характеру передбачає створення в процесі його проведення сприятливої атмосфери знайомства прийняття кожного члену колективу, розділення його інтересів. Заходи, що проводяться протягом заняття дають позитивний адаптаційний ефект навіть коли учень неготовий до спілкування, поводиться пасивно або проявляє ворожість, агресію. Головне не примушувати людину висловлюватися і відразу виявляти активність, слід надати їй можливість спостерігати за тим, що відбувається навколо, поступово занурюючись у позитивне емоційне середовище. Бажання взяти участь у колективних іграх обов’язково дозріє у учня, а педагогу необхідно не упустити цей момент і стимулювати його намагання приєднатися до загалу.

Заняття, що триває не більше двох годин, закінчується так, щоб адаптаційний ефект, який було досягнуто, зберігся якомога довше. Для цього створюється ситуація рефлексії, усвідомлення кожним членом колективу результатів заняття. За результатами заняття при необхідності проводиться індивідуальне психологічне консультування учнів самим соціальним педагогом або психологом, де допомога надається у вигляді пролонгованого консультування або залучення в психокорекційні (чи тренінгові) групи. Активізація самодослідження і самоаналізу особистості сприяє не лише формуванню адекватної самооцінки, гармонізації Я-концепції в цілому, але і становленню творчої самостійної особистості.