Лекція 7 - 8. Зміст соціально-педагогічної профілактики правопорушень в школі, ПТУ

1. Особливості роботи СП школи з профілактики і корекції правопорушень

2. Взаємодія класного керівника, СП, психолога і лікаря з організації профілактичної і колекційної роботи

3. Критерії ефективності профілактичної діяльності в школі

4. Шляхи удосконалення соціально-педагогічної профілактики правопорушень учнів

5. Сутність профілактичної роботи в ПТУ

1. Офіційною задачею середньої школи в нашій країні признається навчання дитини, тобто формування у неї окремої системи знань, умінь та навиків, розвиток особистості школяра, становлення його життєвої позиції та системи цінностей. До чого ж, як склалося в шкільній практиці, всі навчальні предмети поділяються на «основні» та «неосновні» (мистецтво, світова художня культура, ОБЖД, які розвивають кругозір школяра, розвиток та становлення його моральних та естетичних якостей, формуванню комунікативних вмінь). Тому школа зацікавлена в тому, щоб з її стін вийшли не просто молоді люди з багажем знань, а люди самостійні, впевнені в собі, добре орієнтовані в нових умовах соціальної реальності, які не мають проблем пов’язаних з девіантною поведінкою, повинна по новому поглянути на свої задачі та можливості. Для школи є важливою на сучасному етапі її розвитку задача, пов’язана з вирішенням проблеми організації ефективної роботи по профілактиці та корекції девіантної поведінки дітей та підлітків. При чому акцент повинен бути саме на профілактичній роботі, оскільки завжди легше будь-що попередити, а ніж виправляти уже допущену помилку. Перші прояви девіантної поведінки іноді спостерігаються вже в молодшому шкільному віці і пояснюється відповідно низьким рівнем інтелектуального розвитку дитини,негативним впливом сімї та ближнього оточення. Чим старше дитина, тим більше причин, які викликають прояви девіації в поведінці. Систематична шкільна неуспішність – серйозна причина прояву девіантної поведінки. Наростання неуспішності веде до повної відсутності бажання вчитися. В результаті у підлітка з’являється багато вільного часу, який нічим заповнити, так як немає ні пізнаних стремлінь, ні інтересів дитини справ.
Можлива група факторів посилення і росту девіантної поведінки пов’язана з розповсюдженням різного роду соціальних паталогій – таких як ріст психічних захворювань, погіршення генетичного фонду населення, алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцид. Не маючи життєвого досвіду та не вміючи передбачити соціальні, фізіологічні наслідки проституції, алкоголізму, наркоманії, більшість підлітків, як показують дані проведеного дослідження, не вважають ці явища відхиленням від норми. Їх масове розповсюдження створює у підлітків ілюзіє нормальної поведінки. Виникають підліткові субкультури зі своїми нормами, дозволяючи ми робити все, що хочеться. В результаті відмовляються норми, встановлені дорослим суспільством, та насаджуються свої уявлення про нормальну поведінку. Складається підліткова, молодіжна система ціннісних орієнтирів зі своїми авторитетами та пріоритетами.
Аналіз причин девіантної поведінки школярів та її проявлення дозволяє зробити наступні висновки:

· Для ефективної діяльності загальноосвітньої школи по профілактиці та корекції девіантної поведінки дітей та підлітків необхідний комплексний підхід для вирішення проблем різних груп спеціалістів. На рівні школи це, в першу чергу, взаємодія класного керівника, СП, психолога і лікаря.

· Профілактичний напрямок роботи повинен бути пріоритетним в роботі з дітьми і підлітками.

· Профілактична і корекційна робота може здійснюватися в наступних формах: робота з сімєю, робота з групами дітей і підлітків, які проявляють групові девіації, індивідуальна робота.

· Організацію роботи по профілактиці та корекції девіантної поведінки краще здійснювати з обліком статевих розбіжностей.

· В цілях пріорітитного визначення профілактичного напрямку роботи з дітьми та підлітками девіантної поведінкою необхідно здійснювати прогнозування відхиляючого від норми поведінки учнів.

2. Взаємодія соціального педагога, класного керівника, психолога, и шкільного лікаря має за свою мету спільне виявлення проблем, виникаючих в дитини або групи дітей в поведінці, прогнозування розвитку особистості дитини та його поведінкових проявів, можливого розвитку групи школярів та організацію роботи з профілактики та корекції девіантної поведінки учня.
Основні задачі, які вирішують спеціалісти комплексної групи на рівні школи, можна сформулювати наступним чином:
Класний керівник:

- Являється зв’язуючи компонентом в комплексній групі спеціалістів в організації профілактичної та колекційної роботи з дітьми та підлітками;

- Робить первинний запит спеціалістом і дає первинну інформацію про дитину;

- Організує і координує комплексну роботу по профілактиці та корекції девіантної поведінки школярів.
Соціальний педагог:

- Вивчає життєдіяльність дитини поза щколою

- організує профілактичну та корекційну роботу в мікрорайоні

- підтримує дітей, які потрапили в екстремальні ситуації

- взаємодіє з центрами психологічної підтримки
Психолог:

- вивчає особистість учня та колективу класу

- аналізує адаптацію дитини в середовищі

- виявляє дезадаптованих учнів

- вивчає взаємовідношення дітей з дорослими та однолітками

- підбирає пакет діагностичних методик

- виявляє, розвиває інтереси, нахили та здібності школярів

- здійснює психологічну підтримку потребуючих в ній дітей.
Шкільний лікар:

- досліджує фізичне та психічне здоров’я учнів

- організує допомогу дітям

- розробляє рекомендації педагогам з організації роботи з дітьми, які мають різні захворювання

- Взаємодіють з лікарняними закладами.
Організовуючи профілактичну роботу, можна використовувати наступні форми:

- Комплексні консультації спеціалістів для учнів та їх батьків, які проводяться на основі даних соціально-психологічних, психолого-педагогічних і медичної діагностики як окремих учнів так и класу в цілому

- Оздоровлення психосоціального середовища розвитку дитини

- Просвітницька діяльність у питаннях навчання та виховання

- Попередження психологічних перегрузок в процесі навчання, які негативно впливають на психіку дитини

- Проведення соціального загартування дітей та підлітків з метою підготовки їх до стресових ситуацій, навчання їх раціональним способам зняття психо-емоційного напруження в проблемних ситуаціях

- Спільні семінари для учнів та їх батьків, присвячені проблемам девіантної поведінки.
Форми спільної колекційної роботи:

- Інформування учнів та їх батьків про ті види допомоги, які можуть отримати школярі та їх батьки та закладах, які надають різні види допомоги поза школою

- Проведення психолого-педагогічних практикумів з дітьми таїх батьками, де обговорюються питання відхилення в поведінці, їх причини. Шляхи подолання та способи корекції.

- Виявлення причин девіантної поведінки конкретного учня та групи школярів.

- Розробка програми колекційної роботи як на індивідуальному, так і на груповому рівнях.

- Реалізація розроблених програм на рівні школи.

Ефективність реалізації вказаних задач комплексною групою спеціалістів на рівні школи й організація профілактичної й колекційної роботи з девіантною поведінкою дітей та підлітків багато в чому залежить від грамотно організованого процесу вивчення особистості дитини та його близького середовища. Результати такого вивчення повинні бути основою розробки програм профілактичної та колекційної роботи з девіантною поведінкою школярами.

3. Ефективність діяльності загальноосвітньої школи по профілактиці та корекції девіантної поведінки школярів заклечається у визначенні ряду критеріїв.
Когнітивний критерій:

- Знання особливостей розвитку особистості дитини та формування його індивідуальності

- Знання рівня розвитку сучасного суспільства

- Знання сімей вихованців та відносин в них

- Знання причини девіантної поведінки дітей та підлітків та причини її породжуючи

- Знання особливостей розповсюдження девіантних проявів в своїй школі

- Розуміння причин поведінки дітей, що відхиляється від норми на рівні школи
Процесуальний критерій:

- Вміння проводити діагностичну роботу

- Вміння робити соціологічний аналіз особливостей девіантної поведінки і її причини на рівні школи

- Вміння складати науково обґрунтований прогноз розвитку поведінкових проявів на індивідуальному та групових заняттях

- Навики володіння різноманітними методами та формами профілактичної та колекційної роботи
Критерій психолого-педагогічної комфортності відношень:

- Гнучкість орієнтацій в утворюючій обстановці

- Творчий підхід до вирішуючи проблем

- Облік в роботі позиції дитини, його бажань, потреб та інтересів

- Вміння вибудовувати відношення з дітьми та їх батьками на основі довіри,взаєморозуміння, творчого діалогу

- Реалізація в роботі соціально-захисного підходу до дитини та його сімї

- Вміння працювати в комплексній групі спеціалістів по вирішені однієї причини.
Практично-діючий критерій:

- Вміння аналізувати отриману від дитини та її сімї чи групі дітей інформацію та організувати на її основі роботу

- Вміння організувати профілактичну та корекційну роботу з опорою на активність дітей та їх батьків

- Забезпечення умов для збереження та підтримки здоровя дитини

- Захист прав учнів та їх сімей

- Вміння розробляти та реалізувати програми профілактичної та колекційної роботи з дітьми та підлітками та оперативно вносить в них зміни в залежності від ситуації.
Представлені критерії та показники відображають ефективність діяльності загальноосвітньої школи з профілактики та корекції девіантної поведінки дітей та підлітків. Їх можна покласти основу оцінки ефективності розгляду нашої роботи. Роль адміністрації школи заклечається в управлінні та координації діяльності спеціалістів, які вирішують проблеми девіантної поведінки дітей та підлітків. Для цього адміністрація школи повинна володіти всією інформацією, яка є у спеціалістів про дитину.

4. В роботу дошкільного та шкільного закладів важливою задачею є питання про усесторонній розвиток особистості підростаючої людини, здійснення на практиці ліній на затвердження здорового способу життя. Важлива роль в цьому належить педагогам, вихователям, усім тим, хто неопосередковано вклений у навчально-виховний процес з дітьми на етапі їхнього фізичного розвитку та становлення особистості. Робота педагога повинна бути направлена не тільки на виконання загальноприйнятих програм навчання та виховання, але й включати заходи з профілактики та попередженню виникнення у дітей шкідливих звичок та відхиляючих від норми форм поведінки.
Основними формами роботи по профілактиці та корекції девіантної поведінки школярів являються:

1) Санітарно-просвітницька робота

2) Психогігієнічна і психопрофілактична форми

3) Організаційно-управлінська форми роботи, направлені на координацію зусиль спеціалістів різного профілю, школи та сімї

Санітарно-просвітницька форма роботи – одна із форм профілактики відхилень у поведінці дітей та підлітків.
Дану форму роботи з профілактики та попередженню відхилень в поведінці дітей і підлітків умовно можна розділити на наступні основні напрямки:

- Соціально-психологічне коріння виникнення відхилень в поведінці

- Правові аспекти наслідків відхиляючої від норми поведінки

- Клініко-біологічні наслідки аномальних звичок

- Лікування та соціальна реабілітація осіб з шкідливими звичками

- Шляхи та способи затвердження ЗСЖ.
Самі педагоги здійснюють профілактичну роботу як не опосередковано на уроках з предметів, так і на позакласних заходах. Корисно проводити цикл бесід з залученням спеціалістів, випускників, батьків учнів. Інформація для дітей повинна бути представлена широко та різносторонньо, з використанням засобів масової інформації, технічних засобів навчання.
Психогігієнічна і психопрофілактична форми роботи в дитячих закладах повинні включати в себе:

- Навчання дітей правилам та нормам гігієни з урахуванням статевовіковіх особливостей

- Вивчення особливостей фізичного та психічного розвитку дітей в період перебування у дитячому закладі

- Аналіз соціально-культурних умов виховання дітей в конкретному мікросоціальному оточенні – в сімї, в колі однолітків.

Ця робота дозволяє своєчасно виявити групу дітей з підвищеним ризиком формування різних шкідливих звичок та девіацій поведінки, а також особливості аномального розвитку дітей.
Для осіб підлітково-юнацького віку психогігієнічні і психопрофілактичні заходи зводяться в першу чергу до виявлення в їхньому середовищі осіб, схильних до алкоголю, наркоманії і токсикоманії, різних сексуальних девіацій. У випадку виявлення таких дітей педагогу необхідно повідомити про це адміністрацію школи та батьків для прийняття необхідних мір з лікування та реабілітації.
В роботі з дітьми необхідно перш за все дотримуватися принципу індивідуального підходу до виховання. Конкретні задачі педагога при здійсненні індивідуального підходу до дітей заклечається в наступному:

- Добре знати кожну дитину, її індивідуально-психологічні особливості та умови їх формування

- При виборі методів та прийомів навчально-виховного впливу на дітей враховувати їх індивідуальні особливості

- Проявляти педагогічний такт та вміти передбачати наслідки того чи іншого підходу до дитини.

5. Для ПТУ традиційно велика концентрація учнів з девіантною поведінкою. Це пов’язано з тим, що прихід в ПТУ часто обумовлений небажанням продовжувати навчання в школі в силу негативного відношення до них членів педагогічних колективів.
В силу цього в ПУ накопичений великий досвід виховуючи-профілактичної роботи з дітьми, які мають нахили до девіантної поведінки. Студенти ПТУ являються особливою соціальною групою молоді, що навчається. З однієї сторони головним видом їх діяльності являється навчання, а з другої, основна задача професійної школи – включення учнів у професійно-виробничу діяльність. У зв’язку з цим виникають складнощі та протиріччя тієї соціальної ролі, яку повинен прийняти учень ПУ.
Тому необхідно вести мову про особливий напрямок соціально-педагогічної роботи з цими дітьми.
Передумови цієї роботи:

- Дезінтегрованність соціальних інститутів

- Неготовність до самостійного вирішенню соціальних проблем, які виникають

- Нестабільність сучасної сімї

- Неготовність до вибору сфери своєї економічної діяльності

- Протиріччя між потребами кожного підлітка та неможливістю їх негайного задоволення

- Не достаток соціальних інститутів, які дозволяють підліткам реалізувати себе та самоствердитися в соціальних відносинах.

Грунт для відхилень від норми поведінки учнів ПТУ створюють наступні причини:

- Незадоволення процесом навчання, невпевненість в своїх знаннях, можливостях їх застосування

- Сумніви в правильності вибору професії, її перспективності, можливостях подальшого працевлаштуванні

- Труднощі адаптації в новому колективі

- Високий рівень тривожності

- Багаторазові особисті проблеми

- Проблеми взаємовідносин з педагогами

- Проблеми взаємовідносин з друзями по групі

- Конфліктність в сімях, нерозуміння, неприйняття старшими цінностей підлітками

- Неможливість, невміння організації повноцінного дозвілля

- Проблеми зі здоровям, висока втомленість, нервові перенапруження

- Матеріальні труднощі в сімях

- Неможливість самостійно заробляти у вільний час від занять.