Робота соціального педагога в школі як один з напрямів соціально-педагогічної діяльності

 

Діяльністю можна назвати сукупність дій людини, що спрямована на бажану зміну певного предмету. Існує економічна, політична, правова, культурна, технічна, наукова та інші види діяльності. До особливого виду діяльності відносимо соціальну роботу. Соціальна робота - діяльність, що спрямована на здійснення допомоги людям, які ії потребують, бо не здатні самостійно вирішити життєві проблеми: діти, пенсіонери, інваліди, хворі, біженці, безробітні та ін. [дмитренко]. Така діяльність через поняття «допомога» безпосередньо пов’язана із соціально-педагогічною.

Соціально-педагогічна діяльність (робота соціального педагога) також є особливим видом людської діяльності. Її специфіка визначається тим, що соціальний педагог виступає як посередник між особистістю та соціумом, який здатен впливати на формування гуманних, виховних, соціально здорових відносин між соціальним середовищем та окремими його членами. Соціальний педагог у процесі роботи використовує не тільки власний виховний потенціал, а й можливості різних фахівців та соціальних інститутів, і, таким чином, значного розширює коло свого соціально-педагогічного впливу. У процесі встановлення контакту та первинної діагностики соціальний педагог диференціює клієнта, з’ясовує, з яким спеціалістом його треба зв'язати у відповідності з виявленою проблемою (з службою психічного чи фізичного здоров'я, правового чи економічного захисту, культурного дозвілля і педагогічної анімації та ін.) [Дмитренко]. Важливу роль у соціально-педагогічній діяльності відіграють так звані волонтери, які за покликанням займаються тим чи іншим видом соціального виховання або соціально-педагогічної допомоги.

У цілому, соціально-педагогічна діяльність - це вид професійної або волонтерської діяльності, спрямований на створення умов у соціумі для духовного розвитку людини або групи людей, гуманізації їх відносин, надання людині психологічної, моральної, фізичної, медичної та інших видів допомоги з метою гармонізації її життя. Соціально-педагогічна діяльність має на меті розвиток та саморозвиток особистості, створення умов найбільшого сприяння та психологічного комфорту. Соціальний педагог допомагає людям у їх повсякденному житті, забезпечує консолідацію всіх сил і можливостей суспільства щодо конкретного громадянина, розвиваючи його активність як суб'єкта цього процесу [Дмитренко].

Соціальна допомога повинна мати активний характер і сприяти залученню до соціальної роботи як самих клієнтів, так і соціальних працівників, зокрема соціальних педагогів. Вона спрямована на поступове створення своєрідного механізму саморозвитку, що сприяє виявленню взаємної турботи і взаємодопомоги, милосердю, послабленню соціального і міжнаціонального напруження, формуванню сприятливого мікроклімату в соціумі.

Таким чином, залежно від характеру роботи соціального педагога визначають два основних види його діяльності: соціальне виховання та соціально-педагогічну допомогу.

Соціальне виховання вміщує: культурно-дозвіллєву діяльність (організація діяльності дітей, молоді, сімейно-сусідських спільнот, культурно-освітня робота за місцем проживання, організація фізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку, соціальна анімація), соціальне навчання та ін.

Соціально-педагогічна допомога вміщує: правоохоронну роботу (попередження правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційна діяльність); психологічну діяльність (консультативно-посередницька, охорона здоров'я та пропаганда здорового способу життя, медико-реабілітаційна діяльність); профілактичну роботу (консультативно-посередницька, охорона здоров'я та пропаганда здорового способу життя, медико-реабілітаційна діяльність) [Коваль Л.Г., Звєрева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 392 с., с.67].

Становлення, розвиток і реалізація духовності людини, гармонізація та демократизація відносин людини та суспільства складають основну мету соціально-педагогічної діяльності [малько].

Таким чином, на відміну від звичайного педагога, який працює в навчальному закладі і виконує, перш за все, навчальну, виховну, розвиваючу функції, соціальний педагог повинен реалізувати функції соціального виховання, соціальної допомоги і захисту.

Крім того, функціями роботи соціального педагога є:

· організаторська, яка включає організацію тієї чи іншої діяльності, здійснює вплив на зміст дозвілля, допомогу у працевлаштуванні, професійній орієнтації та адаптації, координує діяльність підліткових і молодіжних об'єднань, взаємодіє з медичними, освітніми, культурними, спортивними, правовими закладами, товариствами і благодійними організаціями.

· прогностична, яка визначає та вивчає ознаки, які характеризують стан розвитку (перш за все духовного) людини, групи, мікросередовища та визначає можливості перспективи їх розвитку при збереженні даної сукупності соціальних впливів.

· попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична, у відповідності з якими соціальний педагог передбачає і приводить у дію механізм попередження і подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані, організовують соціально-терапевтичну допомогу, забезпечують захист прав у суспільстві, допомагають підліткам і молоді в період соціального і професійного визначення.

· комунікативна полягає у встановленні контактів з тими, хто потребує допомоги та підтримки, організації обміну інформацією, залученні добровільних помічників і населення мікрорайону до соціальної праці та відпочинку, ділових та особистісних контактів, зосередження інформації І налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами в роботі з клієнтами.

· правозахисна використовує арсенал правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, для їх підтримки сприяє застосуванню заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які допускають прямі або опосередковані протиправні дії.

· соціально-педагогічна - у відповідності з якою соціальний педагог повинен встановлювати інтереси та потреби людей у різноманітних видах діяльності (культурно-дозвіллєвій, спортивно-оздоровчій, технічної та художньої творчості, туризму) та залучати до роботи з ними різні установи, організації, суспільні, творчі спілки, спеціалістів і організаторів культурно-дозвіллєвої діяльності.

· психологічна передбачає різноманітні види консультування та корекції міжособистісних відносин, допомогу в соціальній реабілітації всім тим, хто цього потребує, повинна сприяти соціальній адаптації особистості.

· соціально-медична передбачає організацію роботи з профілактики здоров'я, надання першої медичної допомоги, роботу з питань культури харчування, санітарно-гігієнічних норм, по плануванню родини, формування відповідального ставлення до репродуктивної та сексуальної поведінки, сприяння підготовці молоді до сімейного життя та формуванню здорового способу життя.

· морально-гуманістична є інтегральною, вона поєднує риси всіх попередніх функцій, надає соціально-педагогічній діяльності гуманістичної спрямованості, створює умови для гідного функціонування людини, групи людей у суспільстві.

Аналіз функціональної структури соціально-педагогічної діяльності представлений у таблиці.

Таблиця. Функціональна структура діяльності фахівця – соціального педагога

№	Функції діяльності	Предмет	Засоби діяльності	Процедура діяльності	Продукт	Уміння	Знання
	організаторська	групи дітей та підлітків	виховні та організаційні засоби	включає організацію тієї чи іншої діяльності, здійснює вплив на зміст дозвілля, допомогу у працевлаштуванні, професійній орієнтації та адаптації, координує діяльність підліткових і молодіжних об'єднань	організований вихований дитячий колектив	організовувати: культурно-дозвільну діяльність учнів, їх батьків, інших громадян як у сімейно-побутовому середовищі, так і в інших закладах (центрах дитячої творчості, позашкільних закладах та ін.); застосовувати засоби ефективної організації творчої діяльності дітей і молоді в навчально-виховному процесі школи, позашкільних закладів, осередків соціальної роботи з різними категоріями населення; розробляти заходи по організації вільного часу, науково-технічної та художньої творчості	усвідомити, що таке феномен культури та її роль у людській життєдіяльності; оволодіти способами надбання, збереження та передачі соціального досвіду, базисних цінностей культури; знати форми та типи культури, основні культурно-історичні центри та регіони світу, закономірності їх функціонування та розвитку; історію України та її місце у системі світової культури та цивілізації
	прогностична	групи дітей та підлітків	діагностичний інструментарій (тести, анкети)	визначає та вивчає ознаки, які характеризують стан розвитку (перш за все духовного) людини, групи, мікро-середовища та визначає можливості перспективи їх розвитку при збереженні даної сукупності соціальних впливів	визначені ознаки, які характеризують стан розвитку людини, групи, мікро-середовища та перспективи їх розвитку	складати психологічну характеристику особи (її темпераменту, здібностей); давати інтерпретацію власного психічного стану; володіти найпростішими способами психічної саморегуляції; надавати психологічну допомогу дітям і їх батькам; здійснювати психокорекційний вплив на дітей і молодь, які перебувають у кризовому стані та конфліктних ситуаціях	усвідомлення: основних закономірностей розвитку особистості; основних психічних функцій та їх фізіологічних механізмів; співвідношення природних і соціальних факторів у становленні психіки; розуміння значення волі та емоцій, потреб і мотивів, а також підсвідомих механізмів у поведінці людини; вікових та індивідуальних особливостей людини; методів психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей різного віку та їх оточення
	попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична	діти девіантної поведінки	корекційні та профілактичні програми, тренінги	різноманітні види консультування та корекції міжособистісних відносин, допомогу в соціальній реабілітації всім тим, хто цього потребує, повинна сприяти соціальній адаптації особистості	зменшення кількості асоціальних явищ неповнолітніх та у соціальному середовищі, у цілому	використовувати та укладати нормативні та правові документи стосовно майбутньої діяльності; вживати необхідних заходів щодо відновлення порушених прав; запобігати конфліктних ситуацій або вирішувати їх на правовій основі; виявляти шляхи подолання міжособистісних конфліктів.	сучасний стан здоров’я дітей та молоді, шляхи підтримки та відновлення здоров’я, зокрема, репродуктивного, людини, здоровий спосіб життя, основи фізичної культури, особливості роботи з категоріями людей, що знаходяться у групі ризику щодо стану здоров’я (люди хворі на СНІД та їх сім, інваліди та ін.)
	комунікативна	особистість, сім’я, заклади освіти та виховання, соціальні служби тощо	комунікативні тренінги, засоби обміну інформацією	встановлення контактів з тими, хто потребує допомоги та підтримки, організації обміну інформацією, залученні добровільних помічників і населення мікрорайону до соціальної праці та відпочинку, ділових та особистісних контактів, зосередження інформації, налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами в роботі з клієнтами	система соціального виховання, взаємодії між різними соціальними інститутами в роботі з клієнтами	вільно володіти державною мовою України; на науковій основі організовувати свою справу; володіти культурою мислення, знати її загальні закони; уміти в письмовій чи усній формі логічно оформити свої думки; володіти комп'ютерними методами збирання, зберігання та обробки інформації, що застосовується у сфері його професійної діяльності; користуватися правилами мовного етикету; вести бесіду – діалог загального характеру іноземною мовою; освоїти зміст підручників, програм для загальноосвітньої школи, методику використання різних видів наочності, комп'ютера; використовувати методи розв'язання завдань під час визначення оптимальних співвідношень параметрів різних систем	оволодіння: основами загальної педагогіки (цілі, принципи, зміст, форми, методи, засоби освітньо-виховної роботи у соціальну середовищі, сім'ї); формами, засобами та методами педагогічної діяльності; сучасним станом і тенденціями розвитку дитячих і підліткових спілок, рухів, організацій, їх вплив на особистість; функціями, правами, системами державних установ, інститутів, громадських, релігійних організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління; основами педагогічної майстерності; різними формами соціально-педагогічного впливу на особистість, різні категорії дітей, молоді, людей похилого віку; основами родинної педагогіки, сімейного виховання; інформацію про національні особливості побуту та родинного виховання, народні традиції регіонів.
	правозахисна	жертви несприятливих умов соціалізації	правові норми, адміністративні заходи, правозахисні тренінги	використовує арсенал правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, для їх підтримки сприяє застосуванню заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які допускають прямі або опосередковані протиправні дії	пом’якшення дії несприятливих умов соціалізації на клієнта, встановлення соціальної справедливості	вміти: використовувати та укладати нормативні та правові документи стосовно майбутньої діяльності; вживати необхідних заходів щодо відновлення порушених прав; запобігати конфліктних ситуацій або вирішувати їх на правовій основі; виявляти шляхи подолання міжособистісних конфліктів.	знання: основ української правової системи та законодавства, організацію та функціонування судових і правоохоронних органів; прав та свобод людини та громадянина, особливості їх реалізації у різних сферах життєдіяльності; правових та морально-етичних норм у сфері професійної діяльності; етичні та правові норми, що регулюють взаємини людини та суспільства, людини та оточуючого середовища, механізмів врахування їх у розробці соціально-педагогічних проектів; норм сімейного, трудового, житлового законодавства та охорони материнства і дитинства; основних державних документів з питань розвитку освіти та виховання, соціального захисту дітей, молоді, людей похилого віку (Конституція України як Основний Закон; Закон України "Про освіту", "Концепція про права людини" та інші).
	соціально-педагогічна	діти та молодь, а також різні установи, організації, суспільні, творчі спілки, спеціалістів і організаторів культурно-дозвіллєвої діяльності	засоби соціально-педагогічного управління (виховні заходи, зустрічі, години спілкування тощо)	соціальний педагог повинен встановлювати інтереси та потреби дітей та молоді у різноманітних видах діяльності (культурно-дозвіллєвій, спортивно-оздоровчій, технічної та художньої творчості, туризму) та залучати до роботи з ними різні соціальні інститути та фахівців	організоване навколо учнів виховне середовище, яке вміщує систему діяльності установ, організацій, творчих спілок, спеціалістів і організаторів культурно-дозвіллєвої діяльності	вміти: здійснювати педагогічне керівництво процесом виховання дітей у родинах; допомагати сім'ям у розвитку інтелектуальних, морально-естетичних, фізичних якостей їх дітей; вивчати ти інтереси та потреби дітей та молоді у різноманітних видах діяльності; забезпечувати посередництво між особистістю та сім'єю, між особистістю та різними суспільними і державними інституціями; володіти методикою і технологією соціального прогнозування та проектування.	знати: основи загальної педагогіки (цілі, принципи, зміст, форми, методи, засоби освітньо-виховної роботи у соціальну середовищі, сім'ї); форми, засоби та методи педагогічної діяльності; сучасний стан і тенденції розвитку дитячих і підліткових спілок, рухів, організацій, їх вплив на особистість; функції, права, системи державних установ, інститутів, громадських, релігійних організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління; основи педагогічної майстерності; різні форми соціально-педагогічного впливу на особистість, різні категорії дітей, молоді, людей похилого віку; основи родинної педагогіки, сімейного виховання; інформацію про національні особливості побуту та родинного виховання, народні традиції регіонів..
	психологічна	дитина та родина у проблемній ситуації, дезадаптовані учні, соціальні групи у стані конфлікту	Консультативні корекційні та профілактичні засоби	передбачає різноманітні види консультування та корекції міжособистісних відносин, допомогу в соціальній реабілітації всім тим, хто цього потребує, сприяння соціальній адаптації особистості	зменшення дії негативних чинників мікросередовища на розвиток дитини	вміти: складати психологічну характеристику особи; давати інтерпретацію власного психічного стану; володіти способами психічної саморегуляції; надавати психологічну допомогу людині у кризовому стані; здійснювати корекційний вплив на дітей і молодь у конфліктних ситуаціях.	знати: основні закономірності розвитку особистості; основні психічні функції та їх фізіологічні механізми; співвідношення природних і соціальних факторів у становленні психіки; значення волі та емоцій, потреб і мотивів, а також підсвідомих механізмів у поведінці людини; вікові та індивідуальні особливості людини; методи психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей різного віку та їх оточення.
	соціально-медична	діти, молодь, родина; люди з обмеженими можливостями; учні схильні до суїцідальної поведінки	Просвітницькі лекції, тренінги, семінари, акції, флеш-моби з питань здоровя	передбачає організацію роботи з профілактики здоров'я, надання першої медичної допомоги, роботу з питань культури харчування, санітарно-гігієнічних норм, по плануванню родини, формування відповідального ставлення до репродуктивної та сексуальної поведінки, сприяння підготовці молоді до сімейного життя та формуванню здорового способу життя	пріоритет здорового способу життя серед молоді, свідоме ставлення учнів до власного здоров’я, сприятливі умови для соціалізації хворих дітей та осіб з обмеженими можливостями	вміти: проводити фізкультурно-оздоровчу діяльність в школі, за місцем проживання, сімейно-побутовому середовищі, позашкільних закладах і центрах дитячої творчості; володіти навичками фізичного самовдосконалення	знати про: сучасний стан здоров’я дітей та молоді, шляхи підтримки та відновлення здоров’я, зокрема, репродуктивного, людини, здоровий спосіб життя, основи фізичної культури, особливості роботи з категоріями людей, що знаходяться у групі ризику щодо стану здоров’я (люди хворі на СНІД та їх сім, інваліди та ін.)/
	морально-гуманістична	діти та молодь, а також їх оточення	засоби масової інформації, просвітницькі семінари, конференції, зустрічі	поєднує риси всіх попередніх функцій, надає соціально-педагогічній діяльності гуманістичної спрямованості, створює умови для гідного функціонування людини, групи людей у суспільстві	сприятливі умови для гідного функціонування людини, групи людей у суспільстві	вміти: науково аналізувати соціально значущі проблеми та процеси, використовувати методи історичних, соціальних, педагогічних наук у різних видах професійної та соціальної діяльності; застосовувати можливості сучасних наукових методів пізнання природи, суспільства, особистості та володіти ними на рівні, необхідному для вирішення завдань, що постають у процесі виконання професійних функцій; висловлювати та обґрунтовувати свою позицію з питань ціннісного ставлення до історичного минулого; збирати, аналізувати, систематизувати інформацію про соціальні проблеми дітей і молоді, людей похилого віку; уміти прогнозувати напрями продуктивної діяльності дітей, молоді, людей похилого віку; володіти процедурою та методами соціальних інновацій, творчо використовувати інновації в соціально-педагогічній діяльності; володіти методами соціальної статистики; уміти забезпечувати соціально-педагогічну діяльність з врахуванням сучасної етнографічної та демографічної ситуації.	знати: основні історичні факти, дати, події та імена історичних діячів; типологію, основні джерела виникнення та розвитку масових соціальних рухів, форм соціальних взаємодій, фактори соціального розвитку, типи та структуру соціальних організацій, їх аналіз; умови формування особи, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури, розуміння ролі насильства та ненасильства в історії та людській поведінці, моральних зобов'язань людини стосовно себе та інших людей; знати специфіку роботи в різноманітному соціальному середовищі; мати наукове уявлення про соціологічний підхід до трактування особистості, чинники її формування в процесі соціалізації; основні закономірності та форми регуляції соціальної поведінки; соціальні спільноти та соціальні групи.

Сферою соціально-педагогічної діяльності має бути все суспільство, оскільки немає в ньому такого елементу, який не впливав би на соціальне формування людини, не відбивався б на розвитку соціуму [Гриньова].

Об 'єктами професійної діяльності соціального педагога є:

В освітній сфері: загальноосвітні школи, гімназії та ліцеї, школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки дорослих, будинки для дітей-інвалідів;

У дозвільній (соціокультурній) сфері: позашкільні установи, клуби, гуртки, різні об’єднання та організації;

У соціальній сфері: комісії у справах неповнолітніх, соціальні служби для молоді, центри працевлаштування, будинки для людей похилого віку, спеціалізовані служби різного відомчого підпорядкування.

Заклади освіти та виховання, які можна об’єднати загальною назвою «школа», є провідним місцем роботи соціального педагога. Школа є тим центром, який може надати кваліфікаційну та своєчасну допомогу дитині, створює найкращі умови для її соціального розвитку. Суб’єктами соціально-педагогічної діяльності в школі є: соціальний педагог, заступник директора з виховної роботи, психолог, класні керівники, керівники гуртків, клубів, секцій, бібліотекар, медичний працівник, представники учнівського органу самоуправління, представники батьківського комітету та ін.

Основні напрями соціально-педагогічної роботи в школі:

1. Захист та охорона прав дитини.

Захист прав дітей, забезпечення їх повноцінного розвитку - проблема національного значення. Діти - це особлива соціально-демографічна група населення віком від народження до 18 років, яка має свої специфічні потреби, інтереси та права, але не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством.

З правової точки зору дитина є самостійним суб'єктом права, тому на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини.

Захист та охорона прав дитини в Україні реалізується на основі конвенції ООН про права дитини за такими напрямами:

Охоронний напрям - захист дітей, які відчули на собі жорстокість, насильство; захист дитини від негуманного ставлення вчителів, співробітників школи, від негуманних міжособових відносин дітей у школі, захист дітей, що опинилися в кризовій ситуації; робота щодо корекції поведінки неповнолітніх з відхиленнями в поведінці і тих, що повернулися з місць позбавлення волі; роз'яснення пільг молодим сім'ям, жінкам, неповнолітнім, молоді, соціально-правова, психолого-педагогічна підтримка дітей з неповних родин, формування правового ставлення до батьківських функцій у розведених осіб і батьків, які не були в шлюбі; надання соціально-правової допомоги сиротам, інвалідам, сім'ям інвалідів, що мають неповнолітніх дітей, малозабезпеченим сім'ям групи ризику, дітям, які потрапили в екстремальну ситуацію. Захист прав дітей здійснюється через забезпечення інформацією та консультування дітей, дорослих у соціально-педагогічних інформаційно-консультативних пунктах щодо взаємних прав і обов'язків дітей і дорослих. Через телефон "Довіри", які можуть бути підрозділами соціальних служб, або самостійними спеціалізованими службами. Завданням цих телефонів є негайна кваліфікована допомога дітям, молоді, що перебувають у кризовому стані, консультування вчителів, батьків з проблем соціалізації, допомога у встановленні зв'язків абонентів з іншими соціальними службами, фахівцями. Інший вид захисту надає притулок-сховище для неповнолітніх. Він забезпечує тимчасові умови життєдіяльності дітям, що об'єктивно чи суб'єктивно є знедоленими, не мають умов для життя та розвитку особистості в сім'ї, у виховних закладах. Комплексні форми захисту надає Територіальний центр соціальної допомоги сім'ї та дітям.

Профілактично-виховний напрям ґрунтується та виявленні несприятливих психо-біологічних, психолого-педагогічних факторів, які зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей, молоді. Здійснюються організаційно-педагогічні заходи зі створення виховуючого середовища за місцем проживання дітей, з залучення різних соціальних інститутів у процес виховання, розв'язуються проблеми працевлаштування неповнолітніх, надається допомога в організації дозвілля дітей, залученню їх до різного роду установ культури, спорту. У межах цього напряму проводяться консультації для вчителів щодо їх прав стосовно дитини, розповсюдження Декларації ООН про права дитини серед школярів, педагогів, батьків; допомога в адаптації у школі.

Загальноосвітній напрям передбачає створення у школі умов для інтелектуального розвитку особистості, професійної підготовки підлітків, перепідготовки молоді, поглиблення наукових знань про суспільство, особу, сім'ю, сфери життєдіяльності завдяки розгортанню мережі дитячих, підліткових молодіжних об'єднань, шкіл, курсів, клубів за інтересами, секцій; через розвиток служб соціально-педагогічної допомоги здійснюється підтримка дитячих і молодіжних ініціатив.