Робота з неблагополучними сім’ями.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Робота з неблагополучними сім’ями.



На сучасному етапі суспільного буття українська сім’я має багато проблем, які впливають на її нормальну життєдіяльність, порушують її функції. До актуальних проблем сім’ї в сучасному соціумі можна віднести: зниження кількості зареєстрованих шлюбів, збільшення кількості розлучень, масова бездітність та однодітність молодих сімей, погіршення матеріального становища родин, вплив таких негативних явищ, як алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність та інших явищ на стійкість сімейних стосунків тощо. Зазначені проблеми призводять до зменшення кількості благополучних сімей, тобто сімей, які повноцінно виконують свої функції. Поява великої кількості родин, які неспроможні повноцінно виконувати свої функції, призвела до урізноманітнення типології таких сімей, що потребують соціально-педагогічного супроводу.

Сім’ї соціального ризику – це соціально незахищені сім’ї, що самостійно не можуть подолати проблеми, які виникають у процесі їх життєдіяльності та потребують соціальної підтримки й супроводу. Якщо соціальна підтримка таким сім’ям не надаватиметься, то кризові явища в таких сім’ях будуть прогресувати, і згодом ці сім’ї або розпадуться, або перейдуть у розряд неблагополучних. Поза увагою суспільства не повинна залишатися ні одна сім’я.

У законодавчому полі України виділено положення, згідно з якими сім’я визнається найвищою соціальною цінністю, що охороняється, захищається та підтримується державою. Так, у статті 51 Конституції України зазначено, що сім’я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою [Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.]. У Національній програмі "Діти України" сказано, що сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного та соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Усі державні та суспільні інституції мають підтримувати зусилля батьків або осіб, що їх замінюють, спрямовані на забезпечення необхідних умов для виховання, освіти, розвитку здорової дитини [Національна програма "Діти України"].

Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 23 листопада 1992 року встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей із дітьми шляхом надання державної допомоги, з урахуванням складу сім’ї, її прибутків, віку та стану здоров’я дітей тощо. З 1 січня 2004 року вступив у дію Закон України "Про соціальні послуги", згідно з яким основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Матеріальна допомога надається особам, які знаходяться у складній матеріальній ситуації, у вигляді грошової чи натуральної допомоги: продукти, одяг, засоби особистої гігієни, засоби догляду за дітьми тощо. Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання населенню, сім’ям соціальних послуг (соціально-побутових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, юридичних, послуг щодо працевлаштування тощо) за місцем проживання, у стаціонарних інтернативних закладах, у реабілітаційних закладах, в інших закладах соціального догляду. Здійснення ефективного соціального супроводу сімей і надання сім’ям різноманітних соціальних послуг та різноманітних видів соціально-педагогічної допомоги можливе лише за наявності професійно підготовлених до такої діяльності кадрів. Одним із фахівців, що працюють у цьому напрямі є соціальний педагог, який проводить обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини, складаючи відповідні акти (Додаток 31). Займається паспортизацією багатодітних родин (Додаток 32)

У разі необхідності соціальний педагог залучає фахівців соціальних служб до соціального супровід сім’ї, який передбачає здійснення соціальними службами системи комплексних заходів щодо тривалої допомоги сім’ям та їх членам з метою збереження сім’ї, відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів сім’ї у родині і прав сім’ї у суспільстві. Соціально-педагогічний супровід – це довготривала різноманітна допомога неблагополучним сім’ям, яка спрямована на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливої компенсації), на формування здатності сім’ї самостійно розв’язувати свої проблеми, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний та виховний потенціал. Таким чином, соціально-педагогічний супровід сім’ї можна розглядати як частину соціального супроводу.

Етапи соціально-педагогічного супроводу неблагополучної сім’ї:

1. Виявлення неблагополучної сім’ї.

2. Знайомство з сім’єю, збір інформації про неї, формування позитивної мотивації до роботи з соціальним педагогом.

3. Подолання опору окремих членів сім’ї щодо спільної роботи з соціальним педагогом (працівником), роз’яснення її перспектив, звернення до позитивного потенціалу сім’ї.

4. Досягнення згоди сім’ї на спільну соціально-педагогічну роботу, укладання та підписання контракту між соціальним педагогом (працівником) та сім’єю.

5. Подолання наслідків сімейного неблагополуччя, усунення його причин, стабілізація та корекція стосунків, встановлення зв’язків сім’ї з мікро- та макросередовищем.

6. Профілактика рецидивів неблагополуччя, спрямування сім’ї на самостійне розв’язання проблем.

7. Вихід соціального педагога з сім’ї, закінчення строку дії контракту. Аналіз результатів соціально-педагогічного супроводу, надання сім’ї пропозицій щодо варіантів подолання можливих проблем.

Критеріями ефективності соціально-педагогічного супроводу неблагополучної сім’ї як системи є: а) відновлення виконання сім’єю своїх функцій (репродуктивної, соціалізуючої, економічної, комунікативної, рекреативної, психотерапевтичної; б) відновлення внутрішньосімейних зв’язків та їх стабілізація (емоційна близькість членів сім’ї, їх спільне проживання, спільне ведення господарства, виховання дітей, юридична реєстрація шлюбу); в) відновлення зв’язків сім’ї з мікросередовищем (родичами, сусідами, колегами по роботі, вчителями); г) відновлення зв’язків сім’ї з макросередовищем.

Питанням значення сім’ї в соціалізації особистості та особливостям соціально-педагогічної роботи з різними типами сімей приділяють увагу такі сучасні вчені як З.І. Зайцева, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік, Н.А. Сейко, І.М. Трубавіна та інші [Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. Капської А.Й. – К., 2000. – 372 с.; Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 222 – 244; Сейко Н.А. Соціальна педагогіка: Методичний посібник. – Житомир: Житомирський. держ. пед. ун-т, 2002. – С. 129 – 132.; Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сімєю: Навчальниий посібник – К.: ДЦССМ, 2002. – С. 38.].

З. І. Зайцева виділила такі основні напрями соціально-педагогічної роботи з сім’єю, застосування яких є доцільним у роботі шкільного соціального педагога: підготовка молоді до сімейного життя, робота з сім’ями щодо стабілізації сімейних стосунків, допомога батькам у розв’язанні різних проблем сімейного виховання, сімейна психотерапія.

Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, психолого-педагогічних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево-рольової ідентифікації, розвиток комунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями щодо планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я. Основними формами роботи є: мобільні курси, навчально-консультативні пункти, вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри, комунікативні тренінги, служба телефону довіри, індивідуальні та групові психологічні консультації.

Робота з сім’ями щодо стабілізації сімейних стосунків – це діяльність соціального педагога щодо удосконалення стосунків у сім’ї, профілактики дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів, організація вільного часу сім’ї, допомога в організації сімейного господарювання та побуту, ознайомлення з юридично-правовими аспектами шлюбно-сімейних стосунків, здійснення соціального супроводу неблагополучних сімей. Основними формами роботи є: клуби дозвілля сімей, сімейні вечори, сімейні спортивні свята, фотовиставки.

Допомога батькам у розв’язанні різних проблем сімейного виховання соціальним педагогом проводиться завдяки педагогічній освіті батьків, наданню їм соціально-педагогічної допомоги щодо виховання дітей різних вікових груп. Особлива увага звертається на сім’ї з одинокими батьками, з дітьми-інвалідами, з обдарованими дітьми. До такої роботи активно залучаються педагоги та психологи. Основними формами роботи є семінари, конференції, аналіз досвіду сімейного виховання, аналіз педагогічних ситуацій, індивідуальні та групові консультації. Сімейна психотерапія передбачає соціальну реабілітацію сімей із дисгармонією у сімейних стосунках та спрямовується на профілактику розлучень, допомагає у навчанні членів сім’ї долати різноманітні стресові ситуації, поважати та розуміти близьких людей. Основними формами такої роботи є: кабінети екстреної психологічної допомоги, телефони довіри, подружнє консультування [Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й. Капської. – К., 2000. – С.181 – 205].

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.253.192 (0.022 с.)