Психолого-педагогічна корекція девіантної поведінки школярів у навчально-виховному процесі

Профілактика та корекція девіантної поведінки повинна здійснюватись у форматі соціальної, педагогічної, психологіч­ної, медичної, юридичної роботи. Ефективність попередження та усунення девіацій значною мірою залежить від систематичної узгодженої діяльності відповідних служб, від чіткого усвідом­лення кожним спеціалістом, залученим до цієї роботи, своєї ролі іі функцій. Згубними у справі запобігання проблем, пов'язаних з девіантною поведінкою, можуть бути спорадичність роботи, безвідповідальність, спроби деяких спеціаліс­тів брати на себе функції інших служб.

Профілактичною та корекційною роботою повинні бути охо­плені усі сфери соціальної взаємодії школяра. Відповідна робо­та повинна проводитись з батьками, педагогами, учнівськими групами.

О. В. Змановська відмічає, що психолого-педагогічна допо­мога особам з девїантною поведінкою мас дна основних напрям­ки. Це превенція (попередження, профілактика) та інтервенція (подолання, корекція, реабілітація).

Превенція девіантної поведінки

Профілактика девіантної поведінки передбачає систему загаль­них та спеціальних заходів на різних рівнях соціальної організа­ції: загальнодержавному, правовому, суспільному, економічному, медико-санітарному, педагогічному, соціально-психологічному. Умовами успішної профілактичної роботи вважають її комплек­сність, послідовність, диференційованість, вчасність.

Всесвітня організація охорони здоров'я пропонує виділяти первинну, вторинну, третинну профілактику. Первинна профілактика спрямована на усунення несприятливих чинників, які зумовлюють певне явище, а також на підвищення стійкості особистості щодо впливу щодо цих чинників. Завданням вторинної профілактики виступає раннє виявлення та реабілітація нервово-психічних розладів та робота з "групою ризику", наприклад, а учнями, які мають виразну схильність до формування девіантної поведінки без проявів такої у даний час. Третинна профілактики вирішує такі спеціальні завдання, як лікування нервово-психічних розладів, що супроводжуються порушеннями поведінки. Третинна профілактика також може бути спрямована на попередження ре­цидивів у осіб з уже сформованою девіантною поведінкою.

Психолого-педагогічна інтервенція девіантної поведінки

Вивчення особистості важковиховуваного під­літка передує корекції важковиховуваності. Потреба у вияв­ленні таких підлітків відпадає, оскільки їх одразу можуть назва­ти педагоги та батьки. Проте, нас цікавлять особливості їхньої самосвідомості, характеру, причини та обставини, що призве­ли до важковиховуваності, збережені позитивні сторони осо­бистості, з опорою на які можна було б здійснювати корекцію. Психологічне обстеження повинно бути організованим таким чином, щоб за його результати дозволяли визначити тип важко-виховуваності. Іншим завдання психологічного вивчення важковиховуваного підлітка є виявлення патологічних рис характеру та потягів і схильності до шкідливих звичок.

Соціальну ситуацію розвитку важковиховуваного підлітка вивчає соціальний педагог. Важковиховуваність з одного боку зумовлена проблемами взаємодії підлітка з найближчим соціаль­ним оточенням, а з Іншого -- проявляється в них. Тому вивчен­ня цього феномену буде неповним без дослідження конкретних соціальних умов формування особистості підлітка.

З цією метою проводиться педагогічна діагностика, яка по­кликана з'ясувати:

• виховні можливості сім'ї та учнівського колективу;

• причини виникнення важковиховуваності, несприятливі умо­ви, що підтримують її;

• позитивні якості підлітка, на які необхідно покластися у пе­ревихованні;

• типове і своєрідне у духовному світі підлітка:

• рівень його педагогічної занедбаності.

3. Психологічна інтервенція девіантної поведінки

Психологічна інтервенція - це психологічне втручання до особистісного простору з метою стимуляції позитивних змін. Мета інтервенції полягає в послабленні або усуненні тих форм поведінки, які перешкоджають соціальній адаптації.

Відмінною особливістю психологічної Інтервенції виступає бажання змін я боку самої особистості, її готовність співпрацю­вати з психологом. У випадку девіантної поведінки неповноліт­ніх ініціатива та згода повинні йти від законних представників інтересів дитини.

Труднощі роботи з девіантною поведінкою особистості полягає у тому, що, зазвичай, на перших етапах соціально-психологічної допомоги підліток чинить опір змінам, не зва­жаючи на виразні негативні наслідки своєї поведінки. У таких випадках підставою для втручання може бути міра шкоди, яку наносить девіація. Наприклад, причиною звернення по допо­могу наркозалежної людини часто с або серйозні проблеми зі здоров'ям, або досягнення нею ситуації "соціального дна".

Провідні завдання психологічного втручання:

- формування мотивації на соціальну адаптацію або видужан­ня;

- стимуляція особистісних змін;

- корекція конкретних форм девіантної поведінки; збільшення гнучкості поведінки за рахунок розширення її ва­ріативності у різних ситуаціях;

- створення сприятливих соціально-психологічних умов для особистісних змін або видужання.

До основних методів психологічної інтервенції можна від­нести: психотерапію, психологічне консультування, психологіч­ний тренінг, організацію терапевтичного або саногенного середовища. Шляхи психологічної інтервенції девіантної поведінка найбільш розроблені у руслі понеділкової психотерапії.

 

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

 

■

ОСНОВНА ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Актуальные проблемы диагностики задержки психического развития / под ред. К. С. Лебединской. - М.: Педагогика

1982. - 234 с.

2. Астапов В. М. Введение в дефектологию с основами нейро- и патопсихологии / В. М. Астапов. - М.: Международная педагогическая академия, 1994. - 216 с.

3. Байярд Р. Т. Ваш беспокойный подросток / Р. Т. Байярд, Д. Байярд. - М.: Просвещение, 1991. - 224 с.

4. Боскис Р. М. Учителю о детях с нарушениями слуха: кн. для учителя / Р. М. Боскис, - М.: Просвєщєние 1988

- 128 с.

5. Воспитание трудного ребенка: дети с девиантньш пове-дением / под ред. М. И. Рожкова. - М.: ВЛАДОС, 2001

- 240 с.

6. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6-ти томах. / Л. С. Выготский; под ред. Т. А. Власовой. - М.: Педагогика,

1983. — Т. 5. Основидефектологии. — 368 с.

7. Гаврилов О. В. Особливі діти в закладі і соціальному середовищі: навчальний посібник / О. В. Гаврилов. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. - 308 с.

8. Змоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / В. В. Лебединский, О. С. Никольская, Е. Р. Баенская, М. М. Либлинг. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990....... 197 с.

9. Змановская Е. В. Девиантология: (психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студ. вьісш. учеб. завед. / Е. В. Змановская. — М.: Издательский центр «Академия» 2003. - 288 с.

10. Козявкин В. И. Детскиецеребральньїепараличи: медико-психологические проблеми / В. И. Козявкин, Л. Ф. Шес-топалова, В. С. Подкорьітов. — Львів: Українські технології, 1999. - 144 с.

11. Лапшин В. А. Основидефектологии: учеб. иособие для студ. пед. ин-тов. / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. М.: Просвещение, 1991. — 143 с.

12. Логопедия: учебник для студ. деф. фак-тов пед. вузов / ггод ред. Л. С. Волковой, С. Н. Шаховской. М.: ВЛАДОС 1998. 680 с.

13. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології / Н. Ю, Максимова, К. Л. Мілютіна, В. М. Піскун. -• К.: Перун, 1996. - 464 с.

14. Матвєєва М. II. Організація роботи шкільного психоло­га: методичні рекомендації / М. П. Матвєєва. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2002. — 58 с.

15. Матвєєва М. П. Корекційна робота в системі освіти дітей з вадами розумового розвитку: навчально-методичний посібник / М. П. Матвєєва, С. П. Миронова. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2005. — 164 с.

16. Миронова С. II. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс: навчальний посібник / С. II. Миронова. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2008. — 204 с.

17. Нейман Л. В. Анатомия, физиология органов слуху и речи: учебник для студентов вьісших учебньїх заведений / Л. В. Нейман, М. Р. Богомильський; под ред. В. И. Селиверс-това. - М.: Владос, 2001. — 224 с.

18. Никольская О. С. Аутичньш ребенок / О. С. Никольская, Е. Р. Баенская,

М. М. Либлинг. М.: Тєревинф, 2000.- 336 с.

19. Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога / Р. В. Овчарова. - М.: Просвещение, 1996. — 352 с.

20. Подласый И. П. Курс лекций по коррекционной педагогике: учеб. пособие для студ. сред. спец. учеб. заведений / И. П. Подласый. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002.-352 с.

21. Положення про індивідуальну форму навчання в за­гальноосвітніх навчальних закладах // Управління освітою.

- 2003. - № 9(57). С. 11.

22. Положення про навчально-реабілітаційний центр //' Інформаційний вісник. — 1997. - № 11. - С. 27-30.

23. Положення (тимчасове) про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (до­шкільних) навчальних закладах. — К. 2002. — 16 с.

24. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. - К. - 2008. - 24 с.

25. Положення про центральну та республіканську (Авто­номна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консуль­тації // Інформаційний вісник. — 2004. - № 7. С. 28-36.

26. Психология детей с задержкой психического развития./ сост.

О. В. Защиринская. - СП6.: Речь, 2003. - 214 с.

27. Психология детей с отклонениями и нарушениями пси­хического развития / сост. В. М. Астапов, Ю. В. Микадзе.: Питер, 2001.- 384 с.

28. Синьова Є. II. Тифлопсихологія: підручник / Є. П. Си-ньова. - К.: Знання, 2008. - 365 с.

29. Синьов В. М. Основи дефектології: навчальний посібник / В. М. Синьов, Г. М. Коберник. - К.: Вища школа, 1994.- 143с.

30. Синьов В.М. Корекційна психопедагогіка. Олігофрено-педагогіка: підручник / В. М. Синьов. — К.: Вид-во НПУ їм. М. II. Драгоманова, 2007. - Частина І. 238 с.

31. Синьов В. М. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопедагогіка: підручник / В. М. Синьов. — К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. - Частина II. - 224 с.

32. Синьов В. М. Психологія розумово відсталої дитини: підручник / В. М. Синьов, М. П. Матвєєва, О. П. Хохліна. — К.: Знання, 2008. – 359с.

33. Синьов В.М. Розумова відсталість як педагогічна проблема: навчальний посібник / В. М. Синьов. - К.: Діа, 2007. 118 с.

34. Спеціальная дошкольная педагогика: учебное пособие / под ред. Е. А. Стребелевой. М.: Академия, 2001. — 312 с.

35. Специальная педагогика: учебное пособие / под ред. Н. М. Назаровой. — М.: Академия, 2000. — 400 с.

36. Спеціальна педагогіка: понятійно-термінологічний слов­ник / за ред. академіка В. І. Бондаря. Луганськ: Альма-матер, 2003. - 436 с.

37. Спеціальна психологія. Тексти: навчальний посібник / за ред. М. II. Матвєєвої, С. П. Миртової. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, інфор-маційно-видавничий відділ, 1999. - Ч. І. - 158 с.

38. Специальная психология: учебное пособие для студентов высших учебных заведений / под ред. В. И. Лубовского.

- М.: Академия, 2006. 464 с.

39. Статків Б. І. Право соціального обслуговування / Б. І. Статків. - К.: Знання, 2007. - 567 с.

40. Федоренко С. В. тифлодидактика: навчальний посіб­ник для студентів ВНЗ / С. В. Федоренко. К.: НПУ ім. М. 11. Драгоманова, 2009. - 144 с.

41. Шипицина Л. М. Психология детей с нарушением функций опорно-двигательного аппарата Л. М. Шипицина, И. И. Мамайчук М.: ВЛАДОС, 2004. 368 с.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Акатов Л. И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. Психологические основи: учеб пособие для студ. внсш. учеб. заведений / Л. И. Акатов.

- М.: ВЛАДОС, 2003. - 368 с.

2. Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р. Уолтерс. — М.: Апрель Пресе; изд-во ЗКСМО-Пресс, 1999. _:- 512 с.

3. Безруких М. М. Знаєте ли вм своего ученика? / М. М. Безруких.— М.: Просвещение, 1991. — 176с.

4. Безруких М. М. Почему учиться трудно? / М. М. Без­руких, С. П. Ефимова, Б. Круглов — М.: Семья и школа, 1995. - 207 с.

5. Борба М. Нет плохому поведению: 38 моделей плохого поведения ребенка и как с ним бороться / М. Борба. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2004. — 320 с.

6. Бородулина С. Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведений школьников / С. Ю. Бородулина. — Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 352 с.

7. Вавіна Л. С. Розвиваємо у дитини вміння бачити: від народження до 6 років: поради батькам / Л. С. Вавіна, В. М. Ремажевська. - К.: Літера ЛТД, 2008. - 128 с.

8. Гилберт К. Аутизм. Медицинское и педагогическое воз-действие / К. Гилберт, Т. Питерс. - М.: ВЛАДОС, 2005.

- 144 с.

9. Головчиц Л. А. Дошкольная сурдопедагогика: воспита-ние и обучение дошкольников с нарушением слуха: учебное пособие для студентов вьісших учебньїх заведений / Л. А. Го­ловчиц. — М.: Владос, 2001. — 304 с.

10.Гонеев А. Д. Основы коррекционной педагогики / А. Д. Гонеев, Н. И. Лифинцева, Н. В. Ялпаева. — М.:1999. - 280 с.

11.Дети с ограниченными возможностями: пробле­ми и инновационные тенденции в обучении и воспитании: хрестоматия / сост.II. Д. Соколова. — М.: ГНОМ и Д, 2001. - 448 с.

12. Завражин С. А. Адаптация детей с ограниченньїми воз­можностями: учеб. пособие для студ. пед учеб. заведений / С. А. Завражин, Л. К. Фортова. М.: Академический Проект: Трикста, 2005. - 400 с.

13. Захаров А. И. Как предупредить отклонения в пове дении ребенка / А. И. Захаров. М.: Просвещение, 1986

- 128 с.

14. Зинчєнко С. Н. Трудные дети / С. Н. Зинченко. -К.: Радянська школа, 1988. - 62 с.

15. Ермаков В. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениєм зрения: справочно-методическое пособие для учи­теля / В. ІТ. Ермаков, Г. А. Якунин. - М.: Просвещение 1990. - 223 с.

16. Ефимова Л. К. Почему болеет ребенок / Л. К. Ефи-мова. - К.: Здоров'я, 1984. - 70 с.

17. Ілляшеико Т. Д. Допоможіть дитині розвиватися / Т. Д. Ілляшенко, М. В. Рождественська. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 1998. - 104 с.

18. Ілляшенко Т. Д. Аномальна дитина в школі: навчально-методичний посібник / Т. Д. Ілляшенко, Н. М. Стадненко -К.: ІСДО, 1995. - 120 с.

19. Ілляшенко Чому їм важко вчитися: методичний посібник / Т. Д. Ілляшенко. - К.: Початкова школа 2003

- 128 с.

20. Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школя­рів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади: монографія / А. А. Колупаєва. - К.: Педагогічна думка, 2007. — 458 с.

21.Концепция специального обучения и воспитания де­тей с нарушениями умственного и физического развития // Дефектология. - 1989. - №2. - С. 3-15.

22. Королев В. В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей / В. В. Королев. М.: Медицина, 1992

208 с.

23. Коррекционная педагогика в начальном образовании / под ред. Г. Ф. Кумариной. - М.: Академия, 2001. 320 с.

24. Леонгард К. Акцентуированньїе личности / К. Леонгард. К.: Вища школа, 1981. - 392 с.

25. Липа В. А. Психологические основипедагогической кор-рекции / В. А. Липа. - Донецк: Лебідь, 2000, 319 с.

26. Медико-соціальиі та правові аспекти девіантної по­ведінки дітей та підлітків /' Г. О. Слабкий, В. В. Беспалько, О. В. Коган, О. О. Федьков. Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004. 32 с

27. Миллер А. И. Противоправное поведение несовершен-нолетних / А. И. Миллер. К.: Наукова думка, 1985 150 с.

28. Миньковский Г. М. Профилактика правонарушений сре-ди несовершеннолетнйх / Г. М. Миньковский, А. П. Тузов.

К.: Политиздат Украйни, 1987. 215 с.

29. Михайловская И. Б. Труднме ступеня: профилактика антиобщественного гюведеиия / И. Б. Михайловская, Г. В. Вер-шинина. - М.: Просвещение, 1990. - 143 с.

30. Миронова С. П. Підготовка вчителів до корекційної ро­боти в системі освіти дітей з вадами інтелекту: монографія / С. II. Миронова. - Кам'янець-Нодільський: Абетка-НОВА, 2007. 304 с.

31.Мурашова Е.В. Дети-"тюфяки" и дети-"катастрофы": гиподинамический и гипердинамический синдром / Е. В. Мура-шова. — Екатеринбург: У-Фактория, 2005. - 176 с.

32. Овчарова Р. В. Практическая исихология в начальной школе / Р. В. Овчарова. -- М.: ТЦ «Сфера», 1996. - 240 с.

33 Основи медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи: навчально-методичний посібник / за ред. В. Ю. Мартинюка, С. С. Зінченко — К.: Інтермед, 2005.- 416 с.

34. Петрова В. Г. Кто они, дети с отклонениями в развитии?

- 2-е изд. / В. Г. Петрова, И. В. Белякова. - М.: Флинта: Московский социально-психологический инсїитут. — 2000. 104 с.

35 Политика О. И. Дети с синдромом дефицита виймання и гиперактивностю / О. И. Политика. Спб.: Речь, 2005. 208 с.

36. Психологическая диагностика и коррекция личности трудновоспитуемьіх детей и подростков / О. Г. Антонова-'Гурченко, Е. И. Дранищева, Л. С. Дробот. - К.: ІЗМН, 1997.

- 312 с.

37. Психологическая профилактика недисциплинирован-ного поведения учащихся / под ред. Л. М. ІІроколиенко, В. А. Татенко. К.: Вища школа, 1989. 254 с.

38. Психолого-педагогическое консультирование и сопро-вождение развития ребенка: пособие для учителя-дефектолога / под ред. Л. М. Шипицьшой. М.: ВЛАДОС, 2003. -528 с.

39. Психолого-педагогічні основи корекційної роботи в спеціальній школі Хрестоматія: навчальний посібник / за ред. С. П. Миронової Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2004. - 220 с.

40. Ранняя профилактика отклоняющегося поведеная учащихся / под ред. В. А. Татенко, Т. М. Титаренко. — К.: Рад школа, 1989. - 128 с.

41.Семаго Н. Я. Проблемнме дети: основи диагностической и коррекционной работьі психолога / Н. Я. Семаго, М. М. Семаго. - М.: АРКТИ, 2006. - 208 с.

42. Синьов В. М. До побудови загальної теорії корекційиої педагогіки: визначення предмету науки / В. М. Синьов // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 19. Корекційна педагогіка та психологія: зб. наукових праць. К.: МНУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. № 1. - С. 3-22.

43. Худик В. А. Работа психолога в наркологическом стационаре / В. А. Худик. — К.: Здоровье, 1989. - 96 с.

44. Шмалей С. В. Основы наркологии / С. В. Шмалей. -Херсон, 2000. - 224 с.

45. Шульженко Д. І. Основи психологічної корекції аути-стичних порушень у дітей: монографія / Д. І. Шульженко. — К., 2009. - 385 с.

46. Ярмаченко Н. Д. Проблема компенсации глухоти / Н. Д. Ярмаченко. К.: Радянська школа, 1976. — 168 с.

 

• Фон (единица измерения)

Фон (φωνή звук) — логарифмическая единица для оценки уровня громкости

Шкала фонов от шкалы децибелов отличается тем, что в ней значения громкости коррелируются с чувствительностью человеческого слуха на разных частотах. У чистого тона с частотой 1000 Гц уровень в фонах численно равен уровню в децибелах, для других частот используют поправки из таблицы или специального графика — контура равных громкостей, представляющего собой стандартизованное (ISO 226) семейство кривых, называемых также изофонами.

 

Децибе́л — Логарифмическая единица уровней, затуханий и усилений ^[1].

Децибел — десятая часть бела, то есть десятая часть логарифма безразмерного отношения физической величины к одноименной физической величине, принимаемой за исходную ^[2].

Децибел — это безразмерная единица, применяемая для измерения отношения некоторых величин — «энергетических» (мощности, энергии, плотности потока мощности и т. п.) или «силовых» (силы тока, напряжения и т. п.). Иными словами, децибел — это относительная величина. Не абсолютная, как, например, ватт или вольт, а такая же относительная, как кратность («трёхкратное отличие») или проценты, предназначенная для измерения отношения («соотношения уровней») двух других величин, причем к полученному отношению применяется логарифмический масштаб.

Русское обозначение единицы «децибел» — «дБ», международное — «dB»^[2] (неправильно: дб, Дб). Децибел аналогичен единицам бел (Б, B) и непер (Нп, Np) и прямо пропорционален им.

Децибел не является официальной единицей в системе единиц СИ, хотя по решению Генеральной конференции по мерам и весам допускается его применение без ограничений совместно с СИ, а Международная палата мер и весов рекомендовала включить его в эту систему.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ, НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИІНТЕЛЕКТУ

План

1. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями інтелекту.

2. Навчання і виховання дітей з порушеннями інтелекту у спе­ціальних закладах.

3. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей з порушеннями інтелекту в умовах індивідуального на­вчання.

Література

1. Акатов Л. И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. Психологическне основи: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л. И. Акатов. -М.: ВЛАДОС, 2003. - 368 с.

2. Выготскин Л. С. Собрание сочинений: в 6-ти томах. / Л. С. Выготскпй; под ред. Т. А. Власовой. М.: Педагогика, 1983. - Т. 5. Основы дефектологип. - 368 с.

3. Гаврилов О. В. Особливі діти в закладі і соціальному середовищі: навчальний посібник / О. В. Гаврилов. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. — 308 с.

4. Завражин С. А. Адаптация детей с ограниченными возможностями: учеб. пособие для студ. пед учеб заведений / С. А. Завражин, Л. К, Фортова. - М.: Академическнй Проект: Трикста, 2005. 400 с.

5. Лапшин В- А. Основы дефектологии: учеб. пособие для студ. пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. Пузанов. М.: Просвещение, 1991. - 143с.

6. Липа В.А Психологичсские основы педагогической коррекции / В. А. Липа. - Донецк: Лебідь, 2000 319с.

7. Матвєева М. П. Корекційна робота в системі освіти дітей з ва­дами розумового розвитку: навчально-методичний посібник / М. П. Матвєева, С, И. Миронова. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2005 164 с.

8. Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний на­вчальний курс: навчальний посібник С. П. Миронова. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2008. - 204 с.

9. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. К. - 2008. — 24 с.

10.Психология детей с отклонениями й нарушениями психического развития / сост. В. М. Астанов, Ю. В. Микадзе.: Питер, 2001. - 384с.

 

1. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями інтелекту

 

Для ефективної організації роботи спеціалістів з розумово відсталими дітьми потрібне правильне розуміння феномену розумової відсталості та знання причин її виникнення. Усвідомлене і обережне вживання терміна для називання проблеми - не лише показник високого рівня професійної майстерності, але й важливий чинник створення атмосфери довіри у стосунках з дитиною та членами її сім'ї, спосіб протидії стигмі, пов'язаній з діагнозом. Помилкове визначення розумової відсталості може призвести до зарахування у спеціальні заклади дітей, які знаходяться на знач­но вищому щаблі інтелектуального розвитку, але мають низькі інтелектуальні показники через порушення мовлення, слухової чи зорової функції, загальну фізичну ослабленість, педагогічну занедбаність. Ця патологія називається "відставання у розумовому розвитку", має тимчасовий характер і може бути компенсована шляхом використання корекційної роботи з розвитку тих чи інших ушкоджених функцій або функціональних систем.

Терміном "розумова відсталість" у вітчизняній дефектології прийнято вважати стійке порушення пізнавальної діяльності людини, яке виниклі; внаслідок органічного пошкодження цей тральної нервової системи.

Ступінь ураження головного мозку може бути різним за складністю, локалізацією, часом впливу на нього того чи іншого хвороботворного фактору. Це є свідченням того, що етіологія даного патологічного стану може бути надзвичайно різноманітною, що в свою чергу, викликає різноманітні індивідуальні особливості фізіологічного, емоційно-вольового та інтелектуального розвитку такого суб'єкта.

Термін "розумова відсталість" вказує не лише на кількісну, а й на якісну характеристику порушення, що передбачає певний позитивний розвиток дитини, внаслідок організації цілеспрямованого корекційно-розвивального впливу на неї, який враховує її потенційні можливості і опирається на збережені або менш ушкоджені її функції чи функціональні системи.

Розумова відсталість як патологія може бути констатована лише у тому випадку, якщо в одного суб'єкта е водночас три основні ознаки:

1) органічне ураження головного мозку дифузногохарактеру (набуте або спадкове);

2) порушення пізнавальної діяльності, зокрема, усіх розумових операцій (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування тощо), пам'яті, мовлення;

3) стійкість порушення або його регресивність.

Через наявні ознаки дитина не може оволодіти програмою загальноосвітньої школи у повному обсязі в усталені терміни.

Структура дефекту у розумово відсталих дітей є достатньо складною. Загальний її аналіз (за Л. Виготським) подамо у вигляді схеми:

Ядро ------Вторинні недоліки ----- подальші ускладнення

 

 

 

Визначаючи розумову відсталість, далеко недостатньо обмежитись загального вказівкою порушення, слід обов'язково встановити і його структуру Це набуває вагомого значення для проведення з дитиною корекційної роботи. Передусім, безумовно, слід враховувати первинні порушення у структурі дефекту. Вони відображаються на розвитку психіки дитини, ускладнюють його. Проте педагогічні зусилля необхідно спрямовувати на вторинні та подальші ускладнення, оскільки саме і они піддаються інфекційномувпливу.