Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

 

Роль і значення навчальної дисципліни у підготовці фахівців. Курс «Основи корекційної педагогіки» є однією з науко­вих дисциплін, які виливають на компетентність майбутнього педагога і психолога. Він має сформувати адекватне ставлення майбутніх спеціалістів до осіб з вадами психофізичного розви­тку; забезпечити їхню готовність професійно здійснювати пра­вильний психолого-педагогічний супровід дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, з метою їх інтеграції в су­часну систему соціальних стосунків. Зміст та структура курсу базуються на анатомо-фізіологічних дисциплінах, загальній та віковій психології, реалізують зв'язки з дисциплінами загально­го педагогічного циклу.

 

Мета курсу — ознайомити студентів із підходами держави і суспільства до організації освіти дітей, які мають суттєві недолі­ки психофізичного розвитку, основними поняттями корекційної педагогіки і спеціальної психології, особливостями і закономір­ностями розвитку різних категорій осіб з психофізичними вада­ми, комплексним діагностичним обстеженням дітей та комплек­туванням освітніх установ для них, атакож диференційованими та індивідуальними механізмами і прийомами корекційного на­вчання і виховання кожної із категорій дітей.

 

Основні завдання дисципліни:

• сформувати позитивне професійне та загальнолюдське став­лення до осіб з вадами психофізичного розвитку; готовність фахово здійснювати моніторинг їхнього розвитку, своєчасно виявляти відхилення та здійснювати правильний психолого-педагогічний супровід дітей, що потребують корекції психо­фізичного розвитку;

• висвітлити науково-теоретичні основи побудови процесу на­вчання, виховання та корекції порушень дітей з психофізич­ними вадами вУкраїні;

• сформувати у студентів навички та вміння творчо застосову­вати професійні знання на практиці;

• організувати самостійну роботу студентів щодо закріплення та розширення наукових знань з дисципліни за підручника­ми, навчальними і методичними посібниками, періодичними виданнями з фаху, іншими літературними джерелами.

Результати навчання

Студенти мають знати:

• загальні основи дисципліни, зокрема: предмет і завдання ко-рекційної педагогіки і спеціальної психології; види порушень психофізичного розвитку та їх причини; комплексна диферен­ціальна діагностика відхилень у психофізичному розвитку; освітні установи для осіб з вадами психофізичного розвитку та їх комплектування

• психолого-педагогічнахарактеристику дітей з різними пору­шеннями психофізичного розвитку та особливості роботи з ними в умовах корекційної та інклюзивної освіти;

• зміст і форми роботи з родинами, які виховують дітей з вада­ми психофізичного розвитку.

Студенти мають вміти:

• здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у навчанні, та адекватно оцінювати причини, які ці труднощі спричиняють;

• своєчасно виявляти відхилення у розвитку учнів та здійсню вати правильний психолого-педагогічний супровід дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

• здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з вадами психофізичного розвитку в умовах інтегрова­ної та інклюзивної освіти;

• формувати готовність здорових учнів до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізич­ного розвитку;

• проводити роботу з батьками щодо надання їм правильної інформації про осіб з порушеннями психофізичного роз­витку.

 

Методи викладання дисципліни. Вивчення курсу ґрунту­ється на засадах особистісно-орієнтованого навчання, побудові суб'єкт-суб'єктних стосунків із студентами. Використовуються: традиційна та активна лекція, пояснення, бесіда, дискусії, моделювання, ділові ігри, розв'язання педагогічних ситуацій, про­грамовані та практичні завдання, проведення занять у спеціаль­них закладах, перегляд відеозаписів.

 

Методи оцінювання: поточне усне та письмове опитуван­ня, тестування; написання рефератів, індивідуальні практичні завдання; підсумковий тестовий контроль.

 

Форми підсумкового контролю: залік, екзамен.

 

Тематичний план

(відповідно до навчальної програми дисципліни

«Основи корекційної педагогіки», автор — доктор

Педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН

України В. М. Синьов. — К., 2006)

№	Назва модулів і тем	Кількість годин
всього	сам.робота	Аудиторні заняття
Л	Сем	П. и Л.	Інд.
1.	Модуль 1. Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психології		16
1.1   1.2   1.3	Предмет і завдання корекцій­ної педагогіки та спеціальної психології. Особи з вадами психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання.   Види порушень психофізич­ного розвитку та їх причини (загальна характеристика). Загальні та специфічні закономірності розвитку, навчання і виховання дітей, які потре­бують корекції психофізично­го розвитку     Комплексна диференціаль­на діагностика відхилень у психофізичному розвитку. Освітні установи для осіб з вадами психофізичного роз­витку та їх комплектування. Психолого-педагогічний моні­торинг розвитку дитини
	Всього по модулю 1
2.	Модуль2. Психолого-педагогічна характеристика дітей із різними вадами психофізичного розвитку та особливості роботи з ними в умо­вах інклюзивного навчання (Диференціальна корекційна педагогіка)
2.1     2.2     2.3   2.4     2.5	Особливості розвитку, навчан­ня та виховання особистості при глибоких порушеннях слуху (питання сурдопедаго­гіки)   Особливості розвитку, навчан­ня та виховання особистості при глибоких порушеннях зору (питання тифлопедагогіки)   Особливості розвитку, навчан­ня та виховання особистості при порушеннях інтелекту, затримках психічного розвитку, відхиленнях емоційно-вольової сфери та соціальної поведінки (питання корекційної психопедагогіки)   Особливості розвитку, на­вчання та виховання особистості при тяжких порушеннях мовлення (питання логопедагогіки)   Особливості розвитку, навчання та виховання особистості припорушеннях рухової сфери (питання ортопедагогіки)   Всього по модулю Разом по дисципліні				-

Модуль І

 

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ

КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ

ПСИХОЛОГІЇ

Тема 1.1

 

ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЯК СУБ'ЄКТ КОРЕКЦІЙНОЇ ОСВІТИ

План

1. Сутність та класифікація порушень психофізичного роз­витку.

2. Причини порушень психофізичного розвитку.

3. Особливості процесу аномального розвитку.

Література

1. Бородулина С. Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведений школьников / С. Ю. Бородулина. — Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 352 с.

2. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6-ти томах / Л. С. Выготский; под ред. Т. А. Власовой. — М.: Педагогика, 1983. — Т. 5. Основидефектологии. — 368 с.

3. Ефимова Л. К. Почему болеет ребенок / Л. К. Ефимова. — К.: Здоров'я, 1984. - 70 с,

4. Лапшин В. А. Основи дефектологии: учеб. иособие для студ. пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. — М.: Просвещение, 1991. - 143 с.

5. Петрова В. Г. Кто они, дети с отклонениями в развитии 2-е изд. / В. Г. Петрова, И. В. Белякова. - М.: Флинта; Московский социально-психологический институт, 2000. 104 с.

6. Синьов В. М. Основи дефектології: навчальний посібник В. М. Синьок, Г. М. Коберник. К.: Вища школа 1994 143с.

7. Сиециальная педагогика: учебное пособие / под рсд. Н. М. Назаровой. - М.: Академия, 2000. 400 с.

8. Спеціальна педагогіка: понятійно-термінологічний словник / за ред. академіка В. 1. Бондаря. Луганськ: Альма-матер, 2003. - 436с.

 

1. Сутність та класифікація порушень психофізичного розвитку

 

Суб'єктом корекційної освіти, на яким спрямоване вивчення, виховання, навчання й корекційна психолого-педагогічна допомо­га, є особистість дитини з вадами психофізичного розвитку.

У нормативно-правовій документації та практиці корекцій­ної освіти використовуються різні терміни для позначення цісї категорії учнів. Наведемо окремі з них.

У понятійно-термінологічному словнику зі спеціальної педагогіки дається наступне визначення:

-Аномальні діти (діти з вадами психофізичною розвитку) це діти, які мають суттєві відхиленні від нормального фізичного чи психіч­ного розвитку, зумовлені вродженими або набутими дефектами, і потребують спеціальних умов навчання й виховання» [8, с. 25-26]. Зауважимо, що не кожна дитина з проблемами здоров'я чи порушеннями фізичного і (або) психічного розвитку вважається аномальною, а лише та, вади якої відображаються на усьому розвитку дитини (складна структура аномального розвитку за Л. С. Виготським) і перешкоджають засвоєнню культурного до­свіду (і традиційної освіти водночас) у звичайних умовах життя й виховання. Саме тому для цієї категорії дітей створені заклади. системи корекційної освіти.

Найбільш поширеними синонімами до терміну «аномальні діти» на часі є такі: діти з вадами (порушеннями) психофізичного розвитку; діти, що потребують корекції психофізичного розвитку; діти з особливими освітніми потребами; діти з обмеженими можливостями життєдіяльності, неповносправні діти.

Дітей з вадами психофізичного розвитку поділяють на декілька категорій. У науковій літературі існують різні класифікації, наприклад, залежно під галузі застосування чи мети поділу. Найбільш поширеною у корекційній освіті є класифікація дитя­чих аномалій за видом порушення, оскільки саме з урахуванням цього визначаються зміст і методи роботи з дитиною, добираєть­ся заклад для неї та форма організації навчання і виховання. Відповідно виділяють наступні категорії порушень психо­фізичного розвитку у дітей:

- виразні та сталі порушення слухової функції (глухі, слабочуючі, пізно оглухлі діти);

- виразні порушення зору (сліпі, слабкозорі діти);

- важкі мовленнєві порушення (діти-логопати);

- стійкі порушення інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи (розумово відсталі діти);

- затримка психічного розпитку (діти із ЗГІР);

- порушення опорно-рухового апарату (діти з вадами опорно-рухового апарату);

- емоційно-вольові розлади (діти з вадами емоційно-во­льової сфери);

- комплексні порушення декількох функцій (сліпоглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху, опорно-рухового апарату поєднуються Із розумовою відсталістю).

Порушення слухової функції

За ступенем виразності та складністю порушення слухової функції поділяються на такі види:

• глухота — глибоке стійке двостороннє порушеная слу­ху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у дитини сформувалось мовлення;

• туговухість — часткова слухова недостатність з різним ступенем виразності, яка е причиною порушень мовлен­нєвого розвитку;

• пізньооглухлість — втрата слуху після того, як мовлення було сформованим.

Важкі мовленнєві порушення

Порушеннями мовлення вважаються відхилення від норми, загальноприйнятої у певному мовленнєвому середовищі, які пов­ністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню та обмежують можливості соціальної адаптації людини.

Специфіка та ступінь відхилень залежать від часу їх виник­нення, рівня психічного та інтелектуального розвитку дитини, впливу соціального середовища. Порушення можуть виявлятись в усному чи писемному мовленні у різних його компонентах (звукова сторона, лексика, граматика та ін.) або функціях (ко­мунікативна, мотиваційна, регулююча тощо).

Порушення мовлення можуть бути самостійними, у різних сполученнях, а можуть проявлятись при інших аномаліях, як наслідок основного захворювання,

Порушення інтелектуального розвитку

Поняття «розумова відсталість» в українській спеціальній пси­хології розглядається як стійке порушення пізнавальної діяльності на основі органічного ураження центральної нервової системи.

Розумова відсталість поділяється на два види: олігофренія і деменція, що відрізняються за часом виникнення та протіканням.

За складністю й виразністю порушення розумову відста­лість поділяють на три ступені, ідіотія; імбецильність, де­більність.

Згідно сучасної міжнародної класифікації хвороб (МКХ — 10) розумова відсталість поділяється таким чином: розумова відсталість легкого ступеня (дебільність); помірна розумова від­сталість (легка імбецильність); важка розумова відсталість (ви­разна імбецильність); глибока розумова відсталість (ідіотія).

Затримка психічного розвитку (ЗПР)

ЗПР виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. ЗПР може бути зумовлена як біологічними, так і соціальними факторами, а також різними варіантами їх по­єднання. Особливості психічного розвитку цієї категорії дітей пе­решкоджають повноцінному засвоєнню ними навчальної програми загальноосвітньої школи без спеціальностворених умов. Проте ці літи істотно відрізняються від розумово відсталих, оскільки здатні оволодіти ширшим і глибшим обсягом знань, єспромож­ними самостійно узагальнювати й застосовувати засвоєнні знання, сприймають допомогу. Основними типами ЗПР є наступні:

• ЗПР конституційного походження (психічний та психофізичнийінфантилізм);

• ЗПР соматогенного ґенезу;

• ЗПР психогенного ґенезу;

• церейроастенічна ЗПР.

Ці типи ерізними за характеристикою, а діти, відповідно, потребують неоднакової допомоги, часто водночас з педагогіч­ною - психологічної, медичної.