Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки України

1) спеціальні дошкільні заклади (групи при масових ДНЗ) (окремо для кожної категорії аномальних дітей);

2) спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для дітей з вадами психофізичного розпитку (окремо для кожної категорії аномальних дітей);

3) (допоміжні) класи при школах-інтернатах для дітей із вадами зору, слуху, опорно-рухового апарату для дітей з комплексними вадами;

4) спец групи при ПТУ, вищих навчальних закладах (професія з урахуванням виду аномалії).

При навчально-реабілітаційних закладах діють різні служби, зокрема, служба роботи з сім'ями; відділення ранньої корекційної допомоги; групи тимчасового перебуваннята ін.

Однією із суттєвих відмінностей е співпраця з сім'ями, що виховують дітей з вадами психофізичного розвитку, участь сім'ї у вихованні й соціалізації дитини. У традиційних закладах, більшість з яких є інтернатними, робота з сім'ями проводиться епізодично і не є системною.

Якщо ж за станом здоров'я дитина не може знаходитись у колективі, їй пропонують Індивідуальне навчання за про­грамою того закладу, який відповідає діагнозу й віку дитини.

 

2. Можливості інтегрованої та інклюзивної освіти дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку

Перспективним завданням сучасної корекційної освіти постає інтегроване та інклюзивне навчання. Ще Л. С. Виготський у своїх працях говорив про те, що спеціальна школа створить для дитини замкнений світ, у якому все є прилаштованим до дефекту. Внаслідок штучної ізоляції дітей, відриву їх від сім'ї і здорових ровесників формується невпевнена в собі, власних силах і можливостях особистість, яка є непідготовленою до життя у суспільстві. Особливо гостро проблема інтеграції та інклюзії постає перед дітьми із легкими (невиразними) вадами у психо­фізичному розвитку, оскільки вони не охоплені закладами корекційної освіти.

Серед основних завдань розвитку дошкільної і загальної середньої освіти на найближчі навчальні роки Міністерство освіти і науки України вбачає створення умов для інклюзивного та інтегрованого навчання дітей з особливими потребами. Шляхи розвитку інклюзивної освіти, завдання органам управління освітою, які випливають з них визначено у таких нормативних документах:

наказ МОН України від 11.09.2009р. № 855 «Про затвер­дження плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009- 10роки»;

Інтеграція

Інтеграція відображає спробу залучити учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл. Учень пристосовується до вимог школи. Інтегроване навчання має як переваги, так і проблеми.

Стихійна інтеграція, коли батьки попри рекомендації ПМПК залишають дітей з психофізичнимивадами у ма­сових школах, де вони навчаються без одержання відповідних особливостям їхнього розвитку освітніх послуг.

Як свідчить досвід багатьох країн, вихідним принципом ін­теграції дітей з психофізичними вадами с принцип рівних прав і можливостей в одержанні освіти. При цьому інтеграція здійсню­ється у двох формах: соціальній та педагогічній,

Соціальна інтеграція передбачає соціальну адаптацію дитини з психофізичними вадами у загальну систему соціальних стосунків передусім у межах того освітнього середовища, в яке вона інтегрується (Л. М. Шипіцина). У окремих країнах такий вид інтеграції називають терміном «мейнстрімінг».

Освітня інтеграція передбачає надання дітям з психо­фізичними вадами можливості спільного навчання в одітій школі чи класі з дітьми, що нормально розвиваються, за програмою масової або спеціальної школи (Л.А.Колупаєва).

У «Положенні (тимчасовому) про організацію інтегровано­го навчання дітей з особливими потребами и загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах» (2002 р.) визначено, що інтегрована освіта не є альтернативою системі спеціальної освіти дітей з особливими потребами.

Головною метою інтегрованого навчання є створен­ня умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами

Завдання інтегрованого навчання:

• забезпечення права дітей з особливими потребами на здобут­тя середньої загальної освіти в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у комплексному поєднанні з корекційно-реабілітаційними заходами;

•різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі ви­явлення її задатків і здібностей, формування інтересів і по­треб;

• збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я ви­хованців;

• виховання й учнів любові до праці, здійснення їх допрофесійної підготовки, забезпечення умов для їх життєвого і професійного самовизначення;

• виховання школяра як культурної і моральної людини з етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе;

• надання у процесі навчання н виховання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги з урахуванням стану здоров'я, особливостей психофізичного розвитку вихованця.

У існуючих нормативних документах та наукових джерелах ми німію наступні форми інтегрованого навчання.

• повна включення дитини з психологічною готовністю до спільного навчання та відповідним віковій нормі рівнем пси­хофізичного і мовного розвитку в масовий заклад як рівно­цінної із здоровими однолітками; корекційну допомогу дити­на при цьому одержує згідно потреб у спеціалістів за місцем навчання та проживання;

• комбінована - діти з близьким до норми рівнем психофізич­ного та мовленнєвого розвитку навчаються у разом із здоро­вими однолітками, у процесі навчання одержують допомогу вчителя-дефектолога;

• часткова — перебування дітей з особливими потребами, ко­трі не спроможні нарівні із здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, у масових закладах лише частину дня;

• тимчасова періодичне об'єднання зі здоровими дітьми для проведення спільних заходів,

В умовах масової школи інтеграція здійснюється шляхом організації спеціальних класів або включенням дітей з психофі­зичними вадами до звичайних класів. Наголосимо, що форми інтеграції залежать від рівня розвитку дитини, а саме: повна і комбінована форми с прийнятними для дітей з високим рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тим­часова форми доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку.

В інтегрованих (спеціальних) класах (групах) загально-освітніх (дошкільних) навчальних закладів можуть перебувати діти з психофізичними вадами таких категорій (за умови від­повідного висновку психолого-медико-педагогічної консультації:

• з порушеннями опорно-рухового апарату (діти з церебраль­ними паралічами, з наслідками поліомієліту у відновному стані, з вродженими і набутими деформаці­ями опорно-рухового апарату, артрогрипозом, хондродистрофіею, міопатією);

• з порушеннями слуху (з втратою слуху від 30-ти і більше децибел);

• з важкими мовленнєвими порушеннями афазією, дизартрією при нормальному ста­ні слуху;

• з порушеннями зору;

• із затримкою психічного розвитку;

• з обмеженими можливостями розумового розвитку (легка форма за умови навчання в спеціальному класі або за індиві­дуальною програмою).

Навчання «інтегрованих» дітей здійснюється за навчальними планами і програмами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням катего­рії порушення.

Навчальне виховний процес має бути корекційно спрямованим. Залежно від потреб дитини та її проблем з нею працюють різні спеціалісти: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар.

Ефективністьнавчально-виховної, корекційно-розвивальної і лікувально-профілактичної роботи залежить від координованості дій усіх фахівців. До спіль­ної роботи обов'язково залучаються й батьки дитини.

Інклюзія

ЮНЕСКО розглядає інклюзію як процес визнання і реа­гування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки с особли­вою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контин­гент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій.

Інклюзивне навчання передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало 6 потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку (А. А. Колупаєва).

Інклюзивна освіта с підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та освітнє середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Інклюзивна освіта с позитивною не лише для дітей з по­рушеннями психофізичного розвитку, а й для їх здорових ро­весників.

Переваги інклюзивної освіти:

• розуміння суспільством проблем інвалідності;

• солідарність між дітьми з особливими потребами та їх здо­ровими ровесниками;

• формування у дитини з вадами розвитку моделі здорового повноцінного способу життя;

• створення умов для соціальної адаптації та найбільш повного розкриття свого потенціалу у дитини з вадами розвитку;

• зосередження уваги на можливостях і сильних сторонах особистості дитини;

• можливість усіх дітей жити разом із родиною;

• виховання у здорових дітей толерантності, комунікабельнос­ті, більш адекватної самооцінки, меншої агресії, вміння цінувати своє здоров'я;

• реальна інтеграція та суспільна адаптація.

Існуючі бар'єри:

архітектурна недоступність шкіл;

недостатність знань і навіть упередженість адміністрації та педагогів шкіл, батьків здорових учнів щодо проблем дітей з психофізичними порушеннями і неготовність до їхнього включення у колектив здорових однолітків; відсутність знань у батьків дітей з психофізичними порушен­нями про відстоювання прав дітей на освіту, страх перед сис­темою освіти і соціальної підтримки;

відсутність у школах достатньої матеріально-технічної бази для інклюзивної освіти (підручники, посібники, ТЗН, спеці­альне обладнання);

методична неготовність педагогів і психологів загальноосвіт­ніх закладів;

відсутність спеціальних посад (медики, спеціальні психо­логи, корекційні педагоги) у загальноосвітніх закладах для здійснення психолого-недагогічного супроводу дітей з психо­фізичними порушеннями.

Принципи інклюзивної освіти:

цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;

кожна людина е здатною відчувати і думати;

кожна людина мас право на спілкування й на те, щоб її по­чули;

усі люди потребують один одного;

справжня освіта може здійснюватись лише у контексті реаль­них взаємостосунків;

усі люди потребують підтримки і дружби ровесників;

для усіх учнів досягнення прогресу скоріше можуть бути у тому, що вони можуть робити, ніж у тому, що не можуть;

різноманітність посилює усі сторони життя людини.

Інклюзивна освіта здійснюєтьсячерез формування спеціаль­ної о інклюзивного класу, наповнюваність якого має становити не більше 20 учнів. У класі (групі) може бути не більше трьох учнів з психофізичними вадами, при цьому доцільно добирати носіїв однієї категорії порушення (нозології).

Як і при інтеграції навчання дітей здійснюється за навчальними планами і освітніми стандартами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням конкретної категорії порушення. У процесі навчан­ня і виховання реалізуються корекційні завдання.

Ефективність інклюзивної освіти залежить від здійснення психолого-педагогічного супроводу, який має забезпечуватись ско­ординованими діями команди фахівців: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар, батьки дитини

В цілому для забезпечення ефективного інтегрованого чи інклюзивного навчання дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, є необхідним створення відповідних умов

- раннє виявлення вад розвитку і започаткування корекційної роботи;

- правильне діагностування розвитку дитини та урахування її можливостей;

- психологічна готовність дитини і її батьків до навчання спіль­но зі здоровими однолітками;

- тісна співпраця з батьками, надання їм необхідного мінімуму дефектологічних знань, психотерапевтичної і консультативної допомоги;

- відповідна підготовка педагогів загальноосвітніх накладів для здійснення фахового супроводу «інтегрованих» чи «інклюзованих» дітей;

- створення спеціальних умов у класі, школі (необхідне облад­нання, охоронний режим тощо);

- підготовка здорових учнів класу до взаємодії з аномальною дитиною;

- супровід інтегрованого учня фахівцем-дефектологом, надан­ня дитині кваліфікованої корекційної допомоги;

- забезпечення психологічного супроводу.

 

3.Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку як форма організації корекційно-педагогічного процесу

 

Відповідно до «Положення про індивідуальну форму на­вчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003р.) інди­відуальне навчанняз однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуплітям індивідуальних здібностейта обдарувань, стану здоров я, організації їх навчання.

Діти з порушеннями психофізичногорозвитку також мають право на таку форму навчання в разі, якщо за медичними показаннями їм протипоказано знаходитись у колективі, наявність епілептичних нападів, психотичних розладів, соматичних захворювань тощо.

Індивідуальне навчання може бути призначено і дітям, бать­ки яких відмовляються від їхнього направлення у спеціальнушколу (школу-інтернат).

Індивідуальне навчання здійснюється за індивідуальним планом, затвердженим директором навчального закла­ду, який складається на підставі навчального плану тієї школи, що відповідає показникам розвитку дитини (нозологія, конкрет­ний діагноз, вік). Відповідно за основу береться і стандарт осін­ні для певної категорії дітей. Якщо ж серйозні розлади здоров'я (, фізичного, психічного) або специфічні вади роз­питку (акалькулія, аграфія) перешкоджають дитині засвоїти загальні навчальні програми, то вони для неї індивідуалізуються

Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофі­зичного розвитку ґрунтується на принципах спеціальної дидактики, тому обов'язково є корекційно спрямованим. Зміст корекції обумовлюються специфікою наявного порушен­ня, а не формами організації навчання.