Фактори впливу на формування здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл

Керування процесом фізичної культури, спортивної підготовки, оздоровлення школярів передбачає не тільки чітке знання стану самого об’єкту керування, а й чинників, що визначають цей стан. На жаль, цей момент практично не враховується в реальному житті. Керівники освітніх закладів при прийняті управлінських рішень, в основному, керуються літературними даними, отриманими в різний час, у різних природнокліматичних, етичних і соціальних умовах, на різних типах шкіл. Між тим дослідження останніх років свідчать [50], що навіть у школах, розташованих у різних районах міста, ці чинники можуть разюче відрізнятися. Все це говорить про необхідність відштовхуватись від матеріалу, отриманого в умовах конкретного освітнього закладу. Причому мова повинна йти не просто про разове вивчення, а про своєрідний моніторинг, результати якого змогли б постійно враховуватись при організації оздоровчої роботи. За даними науковців, чинниками, що впливають на стан здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл є: спадкові фактори, екологічні фактори, сімейні фактори (паління у сім’ї, кількість дітей у сім’ї, освіта батьків, умови життя дитини, стосунки у сім’ї, ставлення до дитини), уміння керувати психічним станом, емоційно-поведінкові фактори (сон, апетит), фактори малої дитячої групи, внутрішньошкільні фактори [17].

Отримані вченими дані свідчать, що серед екологічних чинників, частина яких становить 6,3 % загальної вибірки, домінують забрудненість району проживання, метеочутливість дитини.

Серед спадкових чинників, міра впливу яких на різні показники здоров’я складає 5,45 %, особливу роль відіграє здоров’я матері й батька, індекс спадкової обтяженості, тип активності.

Загальний внесок впливу сімейних чинників сягає 45,56 %. У цій групі виділяється негативним впливом паління у сім’ї (6,57 %). Важливу роль відіграють також кількість дітей у сім’ї (4,78 %), освіта батьків (7,81 %), умови, створені для дитини (5,49 %), стосунки в сім’ї (5,56 %), ставлення до дитини (5,49 %), вміння керувати власним психічним станом (4,81 %). Серед емоційно-поведінкових чинників цієї групи особливу роль відіграють сон (2,46 %) та апетит дитини (1,72%).

Як свідчать дослідження, уже в 11-12 років серйозно конкурують із сім’єю у своєму впливі на дитину внутрішньошкільні чинники – 29,33 %. Серйозну роль також відіграють чинники малої дитячої групи (стосунки з однокласниками й між дітьми в сім’ї та у дворі) – 9,19 %.

Серед гігієнічних чинників домінує роль теплового режиму в школі, який корелює з типом адаптації, гармонійністю фізичного розвитку, оцінкою здоров’я батьками й дитиною. Мають зв’язок зі здоров’ям школяра, але менший, світловий режим, міра безпеки у школі, якість харчування, рівень виховної роботи. В окрему групу виділяються рівень викладання, ставлення педагога до учня, навчальні проблеми.

Діти, які вважають за доцільне введення нових технологій у фізичну культуру, мають більш сприятливий тип адаптації, більш високий рівень мотивації, вище оцінюють власне здоров’я. Так само, як і ставлення до занять фізичною культурою у школі безпосередньо впливає на різні показники здоров’я.

Вплив окремих чинників на різні показники здоров’я носить вибірковий характер. Тип адаптації та гармонійність фізичного розвитку більше пов’язані зі спадковими й сімейними чинниками, а також із суб’єктивними проявами шкільної втомленості. Рівень тривожності взаємопов’язаний з кількістю дітей, житловими умовами, фізичними покараннями, палінням батьків, ставленням педагогів. Здоров’я з позиції оцінки батьків і дітей взаємопов’язане переважно з внутрішньошкільними чинниками та впливами малої дитячої групи.

Слід відзначити, що чинники здоров’я в конкретному освітньому закладі можуть серйозно відрізнятися від загальностатистичних. Більш того, вони є різними й в окремих паралелях однієї школи. Про це свідчать результати дослідження у трьох різних вікових групах: учнів 5-7-х, 8-9-х та 10-11-х класах.

Так, із віком знижується ступінь впливу екологічних чинників (28,4 %; 20,3%; 2,7 %), і, навпаки, зростає значимість внутрішньошкільних показників (24,3 %; 31,4 %; 41,0 %). Роль сім’ї є найбільш значною в передпубертатний період (32,0 %), дещо знижується в підлітків (19,8 %) і знову зростає в старших школярів (40,5 %). Спосіб життя більшою мірою впливає на здоров’я підлітка (28,5 %) і набагато меншою – на здоров’я старшокласників (15,8 %).

Усередині кожної групи, як свідчать дослідження науковців [17], також існує своя специфіка. Наприклад, серед сімейних чинників в учнів 5-7-х класів найбільшою мірою впливають на здоров’я такі показники, як ставлення дитини до паління (20,3 %) та освіта батьків (11,4%); серед чинників способу життя, чи входить здоров’я до числа життєвих пріоритетів дитини (15,3%), якість сну (2,9%). У підлітка на перший план виступають: уміння регулювати свій психологічний статус (39,6%), ставлення до паління (27,8%), ставлення до здорового способу життя (11,5%). Для старшокласників є важливим дотримання режиму дня (25,7%), вміння керувати своїми емоціями (39,3%), співвідношення часу, який проводиться на повітрі й за комп’ютером (20,5%). Серед внутрішньошкільних чинників більш за все впливають на здоров’я 5-7-класників обсяг навчального матеріалу, рівень взаємовідносин «вчитель-учень» (9,3 %), робоча обстановка в класі (4,6 %), якість шкільного розкладу (5,4%). На підлітка значний вплив справляє тепловий режим в освітньому закладі (9,6%), рівень чистоти (7,9 %), рівень дисципліни (8,9 %), рівень безпеки (5,7%). Для старшокласників на перший план виступають: втома після уроків (13,1 %), тепловий режим у школі (9,8 %), результати засвоєння матеріалу (5,0 %), відсутність сучасних технологій оздоровлення (15,3 %) та навичок психорегуляції (11,5%).

Вікова динаміка стану здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл, показники якої були отримані дослідниками на основі методики Г. Апанасенка [40], свідчить, що високий рівень здоров’я мають одиниці учнів. Рівень здоров’я вище середнього має тільки незначна - 0,69% - кількість учнів: 11 років (хлопці - 1,25 %), 14 років (хлопці – 5,0 %), 15 років (хлопці – 2,33 %) та 17 років (хлопці – 1,09 %). Серед дівчат усіх вікових груп рівень здоров’я вище середнього не має ніхто. Тільки 19,63 % учнів мають середній рівень здоров’я (22,32 % хлопчиків та 16,95 % дівчаток). 79,68% школярів мають нижчий за середній і низький рівень здоров’я: відповідно 36,74 % й 42,94%. Так, в учнів 11 років зафіксована наступні показники фізичного здоров’я: у хлопців 12,5 %, у дівчат 8,57 % мають середній рівень; 37,50 % хлопців, 57,14 % дівчат віднесені до рівня нижчий за середній; 48,75% хлопців та 34,29 % дівчат мають низький рівень здоров’я.

В учнів 12 років дослідниками зафіксований наступний розподіл показників здоров’я (у середньому): 10,67 % хлопців й 13,89 % дівчат мають середній рівень; 36,0 % хлопців та 41,67% дівчат мають рівень нижчий за середній; 53,33 % хлопців та 44,44 % дівчат мають низький рівень здоров’я.

В учнів 13 років спостерігається незначне збільшення відсотку учнів, що відносилися до середнього рівня здоров’я: 32,58 % хлопців та 18,57 % дівчат; до рівня нижчий за середній можна віднести 37,08 % хлопців і 38,57 % дівчат; низький рівень здоров’я мають 30,34 % хлопців та 42,86 % дівчат.

У школярів 14 років дослідниками зафіксований порівняно (з усіма досліджуваними віковими групами) великий відсоток учнів з середнім рівнем здоров’я та відносно менший відсоток з низьким: 51,25 % хлопців та 38,89 % дівчат з середнім рівнем, 31,25 % хлопців й 38,89 % дівчат з рівнем нижчий за середній; 12,5 % хлопців, 22,22 % дівчат з низьким рівнем.

Тенденція негативного диференціювання статистичних показників розподілу здоров’я зберігається і в учнів 15 років: 19,77 % хлопців та 14,08 % дівчат з середнім рівнем; 40,7 % хлопців і 26,76 % дівчат з рівнем нижчий за середній; 37,21 % хлопців і 59,15 % дівчат мають низький рівень здоров’я.

Ця негативна тенденція зберігається і у 16-річних учнів: так тільки 12,05 % хлопців і 15,38 % дівчат мають середній рівень здоров’я; 30,12 % хлопців, 35,9 % дівчат мають рівень нижчий за середній; 57,83 % хлопців та 48,72 % дівчат мають низький рівень.

В учнів 17 років зберігається означена тенденція розподілу по групам з наступною динамікою: 17,39 % хлопців та 9,26 % дівчат з середнім рівнем; 23,91% хлопців і 38,89 % дівчат мали рівень нижчий за середній; і 57,61 % хлопців, 51,85 % дівчат мали низький рівень здоров’я [17].

Отже, у підсумку науковцями були отримані дуже негативні результати рівня здоров’я серед школярів. Згідно трактувань професора Г. Апанасенка [3; 4], безпечним рівнем здоров’я володіють особи, що мають показники вище середнього і високого рівня. Таким чином, 99% школярів знаходяться за межею безпечного рівня, що свідчить про критичність ситуації у фізичному вихованні в школі, про можливість виникнення неадекватних реакцій організму підлітків на фізичні навантаження. Ми вважаємо, що тут відчувається вплив падіння соціально-економічного рівня життя (харчування, платне медичне обслуговування тощо) та погіршення способу життя (паління, комп’ютеризація, неоптимальний руховий режим тощо). Отже, ми маємо справу з різноманітністю та специфікою чинників, які визначають стан здоров’я сучасних школярів на різних етапах онтогенезу. А це, в свою чергу, говорить про необхідність їх постійного моніторингу. Тільки такий підхід дозволяє зробити обґрунтований вибір при прийнятті рішень з оптимізації фізичної культури та фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх школах.

Підсумки такої роботи є аргументованими підставами для визначення пріоритетних напрямків діяльності школи в сфері удосконалення фізичної культури та оздоровлення учнів, розробки інноваційних педагогічних програм в означеній галузі. Порівняльний аналіз отриманих науковцями даних щодо вікової динаміки показників стану здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл, динаміки показників поширення захворювань в учнів загальноосвітніх шкіл, динаміки показників відхилень у стані здоров’я школярів та показників мотивації учнів до занять фізичною культурою та здорового способу життя дозволяють зробити висновок про існування прямого взаємозв’язку між психо-мотиваційним компонентом у ставленні учнів до занять фізичною культурою й здорового способу життя та рівнем їх фізичного здоров’я.