Організаційно-методичні умови впровадження інноваційних фізкультурно-оздоровчих технологій в загальноосвітні навчальні заклади.

Оптимізація програми фізичної культури школярів повинна здійснюватися на основі включення в умови частково урочної форми, позакласної роботи та самостійної роботи спеціальних занять аеробними вправами. При цьому слід враховувати, що структурні особливості побудови занять з використанням сучасних оздоровчих технологій повинні оптимально сполучатися з уроками фізичної культури.

Аналіз наукових досліджень дозволив нам розробити рекомендації до застосування аеробних технологій у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи. Дослідники вважають, що фізичні навантаження аеробної структури повинні виконуватися до фази компенсованої втоми.

Після цього безперервна діяльність учнів може реалізовуватися у режимі стретчингу (активізації міотонічних рефлексів), релаксації, статико-динамічного розвантаження опорно-рухового апарату, виконання дихальних вправ.

Досягнутий у такій формі розвивальний ефект використовується для подальшого впливу різноманітних фізичних вправ аеробного спрямування, фізичних вправ з функціональними акцентами силової, швидкісної, швидкісно-силової спрямованості. Спеціальні знання, мотивація, навички психічної регуляції повинні формуватися в учнів протягом впливу розроблених методик, які включають діагностику, навчання, моделювання, практику у процесі навчання, зворотній зв'язок, закріплення, практику між заняттями.

Процес застосування аеробних вправ у процесі навчання фізичної культури учнів основної школи ми пропонуємо структурувати трьома взаємопов’язаними етапами реалізації у практичних умовах функціонування основної школи протягом навчального року. Системоутворюючим фактором таких методик є оптимізація результатів фізичної підготовленості, стану індивідуального здоров’я, профілактики шкідливих звичок учнів основної школи.

Для оперативного лікарняно-педагогічного контролю за ефективністю впровадження аеробних технологій на початку та у кінці кожного етапу слід проводити дослідження рівня фізичної підготовленості та показників якісного стану рухової сфери учнів.

Перший етап визнається як мотиваційно-підготовчий.

Мета даного етапу: сприяти індивідуалізованому розвитку адаптаційних можливостей підлітків до фізичних навантажень різної інтенсивності та обсягу, що входять до складу методики застосування аеробної технології. Термін означеного етапу може бути до 2 місяців (19 занять + 2 уроки з фізичної культури). На цьому етапі вирішуються наступні завдання:

1) сформувати в учнів позитивну мотивацію до систематичних занять з використанням аеробних вправ;

2) вивчити базові фізичні вправи, що складають зміст навчання;

3) сприяти оптимальному розвитку в учнів аеробних можливостей організму;

4) сформувати педагогічні і фізіологічні механізми їх транспозицій при розвитку в учнів силових, швидкісних, швидкісно-силових здібностей, гнучкості й спритності;

5) сформувати систему спеціальних знань, гігієнічних навичок в учнів щодо використання фізкультурно-оздоровчих технологій аеробного спрямування, профілактики травматичних ушкоджень.

З метою вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань на цьому етапі рекомендується використовувати наступні методи навчання та функціональної підготовки:

- методи диференційно-інтегрального вивчення техніки фізичних вправ (вивчити по частинам → сформувати цілісну структуру → типовий варіант техніки фізичних вправ → індивідуалізований варіант техніки фізичних вправ);

- вербальні та наочні методи навчання рухових дій;

- методи оптимального поєднання фізичних навантажень малої (35-40%) інтенсивності з великим обсягом повторів (80-85 %);

- методи оптимального поєднання фізичних навантажень середньої (50-60%) інтенсивності: з великим і середнім обсягом повторів (60-85 %).

Позитивна мотивація в учнів на цьому етапі формується на основі спеціальної технології, яка у повному обсязі представлена у додатку Б.

Заняття аеробними видами вправ слід проводити 2 рази на тиждень в умовах позакласної роботи тривалістю 45-50 хвилин, та на уроках фізичної культури. Структура кожного позакласного заняття є аналогічною структурі класичного уроку фізичної культури. Базовою формою організації роботи учнів мають бути фронтальна і групова.

У процесі реалізації мотиваційно-підготовчого етапу занять аеробними вправами слід застосовувати методи лікарняно-педагогічного контролю, результати яких повинні дозволити проводити заняття з показниками загальної й моторної щільності у межах 90-95 % і 45-50 %, при цьому 80 % фізичних вправ учні повинні виконувати у аеробному режимі. Інтенсивність фізичних навантажень повинна бути 55-65% за максимальним споживанням кисню, інтервали відновлення – частково скороченими.

Другий етап впливу методики застосування аеробних вправ у процесі навчання учнів основної школи ми визначили, як етап мотиваційно-тренувального впливу.

Мета етапу: ефективний розвиток функціональних систем організму в режимі аеробної витривалості. Структура означеного етапу визначалася наступними завданнями:

1) стабілізувати рівень позитивної мотивації в учнів основної школи до систематичних занять аеробними вправами;

2) удосконалити техніку базових фізичних вправ із програми аеробних технологій на рівні індивідуального її варіанта з елементами імпровізації;

3) удосконалити аеробні і анаеробні можливості учнів в умовах розвитку загальної витривалості й силових, швидкісних, швидкісно-силових фізичних якостей;

4) сформувати систему спеціальних знань з питань фізкультурно-оздоровчої роботи;

5) сформувати систему спеціальних знань з питань раціонального харчування, психофізичної регуляції, профілактики шкідливих звичок;

6) підготувати означених учнів до самостійних занять аеробними вправами в умовах відпочинку, канікул, дозвілля.

Термін цього етапу – до 8 місяців, протягом яких можуть бути проведені 62 позакласних заняття та фрагментарно задіяні уроки з фізичної культури.

На кожному із них слід використовувати наступні методи вирішення визначених завдань етапу:

- методи інтегрального удосконалення техніки фізичних вправ, що вивчалися;

- методи варіативного удосконалення техніки фізичних вправ;

- методи оптимального поєднання фізичних навантажень помірної, великої інтенсивності (70-85 %) з середнім та малим обсягом (60-30 %);

- методи стандартної, перемінної і комбінованої фізичної вправи.

Формування позитивної мотивації учнів здійснюється на основі технології, що представлена у додатку Б. Знання і навички раціонального харчування, раціональної життєдіяльності й профілактика шкідливих звичок повинні формуватися на засадах спеціально розроблених технологій, що у повному обсязі представлені у додатках Б, В.

Адекватними для цього етапу є наступні кількісні і якісні параметри побудови спеціальних занять: тривалість занять збільшується до 50-55 хв.; структура фізичних навантажень має диференційно-інтегральне спрямування у режимі аеробної (80 %) і анаеробної витривалості (20 %), при цьому кількість занять на тиждень може збільшитися до 4, але їх тривалість необхідно скоротити на 45 %; частота серцевих скорочень у процесі досягнення пікових навантажень знаходиться в межах 160-165 уд.хв^-1; моторна щільність занять – на рівні 70-80 %, а загальна щільність занять 90-100 %.

Третій етап реалізації на практиці методики застосування аеробних технологій у процесі навчання фізичної культури учнів основної школи ми визначили як етап мотиваційно-стабілізуючого впливу.

Мета етапу: стабілізація психо-емоційних і функціональних можливостей учнів та формування у них знань та навичок щодо самостійних занять фізичними вправами в режимі аеробної витривалості.

Термін означеного етапу дорівнює 2 місяцям і нараховує 15 занять (2 рази на тиждень позакласних занять). Зміст його основних параметрів повинен визначатися низкою спеціальних завдань:

1) стимулювати творчі аспекти свідомого відношення учнів до систематичних занять аеробними вправами, фізичними вправами і спортом;

2) удосконалити техніку фізичних вправ аеробної спрямованості в аспекті поглибленої її індивідуалізації;

3) розширити функціональні можливості організму учнів, збільшити кількість фізичних вправ аеробного спрямування, необхідних для різноманітних рухових імпровізацій;

4) інформаційно забезпечити заняття аеробними вправами в аспекті лікарняно-педагогічного контролю і самоконтролю;

5) удосконалити підготовку означених учнів з питань методики самостійних занять фізичними вправами аеробного і анаеробного спрямування.

Визначені завдання ефективно вирішуються на основі таких методів:

- методи індивідуально-інтегрованої фізичної вправи (додатково методи наочності і вербальні методи);

- методи індивідуально-варіативної фізичної вправи (додатково методи наочності і вербальні методи);

- методи оптимального поєднання фізичних навантажень помірної (65-70%) і великої (80-85 %) інтенсивності з адекватним обсягом повторень;

- методи релаксації і стретчингу.

У процесі використання аеробних технологій учителю необхідно вирішувати проблему співвідношення фізичних вправ, фізичних навантажень, оптимальних доз їхнього впливу, інтервалів відновлення, релаксації в структурі використовуваних аеробних технологій. Це пов'язано з тим, що тільки оптимальне співвідношення викладених педагогічних і медико-біологічних факторів може гарантувати ефективність очікуваних результатів у розвитку фізичних якостей, фізичної роботоздатності, життєво-важливих рухових навичок і умінь, здоров'я, мотивації.

Науковці рекомендують виконувати фізичне навантаження силового характеру доти і в такій кількості, поки учні не допускатимуть технічні помилки в основній частині фізичної вправи.

У якості показників втоми можна використовувати такі загальні критерії: порушення у вихідних та кінцевих положеннях, порушення заданого ритму виконання, неповна амплітуда руху рук, неповне розгинання ноги в колінному суглобі, втрата рівноваги, дихання переривчасте і поверхневе або затримка дихання.

При виконанні вправ швидкісно-силового характеру в усіх зонах інтенсивності ознаками втоми є порушення біомеханічної структури вправ, неадекватність музичного темпу і темпу виконання технічних прийомів, порушення рівноваги, порушення прямих ліній розташування голови, тулуба, тазу і нижніх кінцівок (у фітбол-аеробіці).

У процесі виконання фізичних навантажень швидкісного характеру вправи слід виконувати доки не порушуються технічні і динамічні параметри вправ (фаза декомпенсованої втоми) – порушення постави, неадекватність ритму рухів та музичного темпу, рухливість нижніх кінцівок в колінному суглобі менше 90⁰, зниження показника фізичної роботоздатності на 10-15 %.

Вправи аеробного характеру в усіх варіантах учні повинні виконувати до ситуації порушення їх біомеханічної структури:

1) неадекватність темпу виконання рухової дії й темпу музичного супроводу (фаза некомпенсованої втоми); втрати рівноваги (фаза компенсованої втоми);

2) затримки дихання, надмірні зусилля, помилки в напрямку руху (фаза некомпенсованої втоми);

3) зниження показника фізичної роботоздатності до ®10-15 % (фаза компенсованої втоми та декомпенсованої втоми, показник фізичної роботоздатності 20-25 %).

Методика використання аеробних технологій в школі повинна включати такі структурні компоненти:

1) діагностику стану здоров’я, фізичної підготовленості учнів (з навичками самоконтролю);

2) формування життєво важливих рухових дій (дидактичний комплекс формування техніки фізичних вправ);

3) моделювання тактики та стратегії фізкультурно-оздоровчої роботи в школі (уроки фізичної культури → інноваційна програма фізичної культури з використанням аеробних технологій);

4) педагогічні і медико-біологічні фактори формування імунітету та загартування тіла (аспекти зворотного зв’язку);

5) педагогічні, психологічні та гігієнічні фактори раціонального рухового режимів учнів;

6) індивідуально дозовані фізичні вправи, фізичні навантаження різної інтенсивності, обсягу та функціональної.

У процесі впровадження аеробних технологій в школі дослідники рекомендують здійснювати педагогічні спостереження, які дозволяють виявити індивідуальні особливості поведінки та відношення учнів до уроків фізичної культури, форм позакласної роботи з фізичної культури, інтерес до сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій, до систематичних занять фізичними вправами, спортом до здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, особливостей їх поведінки з урахуванням вікових і статевих особливостей.

З метою вивчення основних особистісних, групових, педагогічних, сімейних, соціальних, інформаційних, культурологічних чинників, що впливають на поведінку підлітків, їх відношення до фізкультурно-оздоровчої роботи, на формування позитивної мотивації до здорового способу життя можна використовувати спеціальна анкета «Здоров’я дитини – особистісно-соціальна цінність», яка була розроблена А. Щелкуновим [57] (додаток А).

Фізичну підготовленість учнів можна оцінювати на основі міжнародної батареї тестів оцінки фізичної підготовленості дітей та молоді яка детально викладена в роботах Л. Сергієнка [45]. Означена методика дослідження включала 8 випробувань: 1. Біг на дистанцію 50 м; 2. Стрибок у довжину з місця; 3. Біг на дистанцію 600 м – дівчата та хлопці віком 11-12 років. Біг на дистанцію 800 м – дівчата віком 12 років і старші. Біг на дистанцію 1000 м – хлопці віком 12 років і старші; 4. Кистьова динамометрія; 5. Вис на зігнутих руках; 6. Човниковий біг 4´10 м; 7. Піднімання тулубу з положення лежачи протягом 30 с; 8. Нахилу тулуба уперед (з положення стоячи).

Рівень фізичної роботоздатності учнів можна дослідити на основі функціональної проби Руф’є [26]: в положенні лежачи на спині досліджуваний знаходиться протягом перших 5 хв., на останній хвилині відпочинку визначається ЧСС за 15 с (Р₁). Потім він протягом 45 с виконує 30 присідань. Після цього він лягає, і у нього знову підраховують ЧСС за перші 15 с (Р₂), а потім - за останні 15 с першої хвилини періоду відпочинку (Р₃). Індекс Руф’є розраховувався за формулою:

Індекс Руф’є = (2.3)

Критерії оцінки фізичної роботоздатності за результатами проби Руф’є:

а) більше 15 – погана; б) більше 10-14 – задовільна; в) більше 7-9 – середня; г) більше 4-6 – добра; д) менше 3 – висока.

Функціональні можливості дихальної та серцево-судинної системи можна визначити за допомогою індексу Скибінськи. У обстежуваних визначається ЖЄЛ, після відпочинку (1-2 хв.) визначається ЧСС у положенні сидячи. Після цього він виконував пробу із затримкою дихання на вдиху. Визначався індекс за формулою:

(2.4)

 

 

Критерії оцінки функціонального стану обстежуваного:

а) < 5 – дуже погано; б) 5- 10 – не задовільно; в) 10-20 – задовільно; г) 20-40 – добре; д) > 40 – дуже добре.

Рівень статико-динамічних можливостей підлітків можна визначити за допомогою тесту на рівновагу «фламінго», який викладено в роботі Л. Сергієнка [45]. Всі його рекомендації було враховано протягом дослідження.

Критерієм оцінки рівня статико-динамічних можливостей підлітків є нормативи до тесту «фламінго» розроблені Т. Круцевич [16]. Нормативи охоплюють кількість спроб балансування протягом 1 хвилини.

Наприклад – 11 років: а) 28 і більше разів – низький; б) 27-19 – нижчий за середній; в) 18-8 – середній; г) 7-4 – вищий за середній; д) 3 і менше – високий. 12 років: а) 24 і більше разів – низький; б) 23-16 – нижчий за середній; в) 15-8 – середній; г) 7-2 – вищий за середній; д) 3 і менше – високий.

Реакція дихальної системи на фізичне навантаження вивчається за допомогою функціональної проби Сєркіна [30]. Проба складається із трьох традиційних частин - вимірювання затримок дихання: на вдиху у положенні сидячи, на вдиху безпосередньо після 20 присідань протягом 30 с, та знов на вдиху через 1 хв. відпочинку. Критерії оцінки є такими:

а) здорові, треновані: 1-частина: 46-60 с, > 2: 50 % від першої частини, > 3: 100% від другої;

б) здорові, не треновані: 1-ша: 36-45 с, > 2: 30-50 % від першої частини, > 3: 70-100 % від другої частини;

в) з прихованою недостатністю кровообігу: 1: 20-35 с, < 2: 30 % першої, < 3: 70 % першої частини.

Рівень індивідуального здоров'я учнів може визначатися за методикою Г. Апанасенка (1992 р.) [40]. Стандартно виміряється в стані спокою ЖЄЛ, ЧСС, артеріальний тиск (АТ), маса, довжина тіла та кистьова динамометрія, проба Руф’є. Вимірюється ЧСС за 15 с в положенні сидячи, після 5-хв відпочинку (ЧСС₁), потім учень виконує 30 присідань за 45 с та відразу сідає на стілець. Підраховується ЧСС за перші 15 с після навантаження (ЧСС₂), потім в останні 15 с 1-ї хвилини після навантаження (ЧСС₃). На підставі отриманих даних можна розрахувати: 1. Життєвий індекс (мл / кг): ЖЄЛ, мл / маса тіла, кг; 2. Силовий індекс (%): сила кисті, кг / маса тіла, кг; 3. Індекс Робінсона (ум.од.): (ЧСС_спок, уд.хв.^-1) * АТ_сист) / 100; 4. Відповідність маси тіла довжині тіла (кг / м²): маса тіла, кг/ зріст, м²; 5. Індекс Руф’є: (4*(ЧСС₁ + ЧСС₂ + ЧСС₃) – 200) / 10.

Отримані результати по всім перерахованим вище показникам відповідно оцінюються в балах за таблицею 2.1. Підсумовуючи бали по всім п'ятьом показникам можна визначити рівень індивідуального здоров'я учня.

Таблиця 2.1