Основні технології соціальної роботи з молодою сім'єю

Соціальна робота з молодою сім'єю — це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення умов її життєдіяльності, розширення можливостей в реалізації прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку всіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Пріоритет у соціальній роботі з молоддю належить центрам соціальних служб для молоді, які здійснюють соціальну профілактику, соціальний патронаж, соціальну реабілітацію, надають соціально-психологічну, психолого-педагогічну, соціально-медичну, соціально-правову, інформативно-консультативну, психоте-рапевтичну допомогу та підтримку молодому подружжю для поліпшення його життєдіяльності.

Один із важливих принципів соціальної роботи з молодою сім'єю — є принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання соціальної допомоги для стимуляції її внутрішніх резервів, вирішення власних проблем. Крім того, соціальна робота з сім'єю спрямовується не тільки на родину в цілому, а й окремих її членів (дитину, матір, батька та інших членів сім'ї).

Ефективність реалізації основної мети і завдань соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується при врахуванні типології та категорії сімей, які потребують різних видів соціальної роботи, застосуванні відповідних форм і методів роботи. Спеціаліст, що працює у сфері надання соціальної допомоги сім'ї, повинен враховувати різні психологічні стани і соціальне самопочуття представників різних поколінь. Знання психологічних особ­ливостей різних поколінь сприятиме побудові ефективних програм пси­холого-педагогічної корекції стосунків у сім'ї.

До ряду проблем і завдань діяльності, які вирішує молода сім'я на етапі свого станов­лення, відносять встановлення психологічної і просторової дистанції з генетичними сім'ями [2 с.165-166].

У цьому аспекті робота соціального працівника повинна бути спрямована на виявлення причин опору батьків шлюбу молодих. Це зав­дання успішно вирішується у процесі спільного з батьками обговорення перспектив майбутньої сім'ї. Але нерідко у молодих виявляється поспішність побратися і, як реакція на таке їхнє рішення, батьки замість конструктивного обговорення виражають слабо аргументовану катего­ричну незгоду. Це ускладнює взаємостосунки молодят і близьких їм людей. Якщо ж молоде подружжя емоційно або матеріально дуже залеж­не від батьків, для того щоб врегулювати складні (іноді конфліктні) стосунки необхідна професійна консультативна допомога.

Ще однією проблемою взаємин є психологічна залежністьмолодої сім'ї від батьків, що проявляється:

— у спробах керуватися установками батьків, а не своїми потребами і рішеннями; самостійності, відповідальності, автономії, тобто дорослості (хоч пси­хологічна дорослість досягається складніше, ніж матеріальна).

Питання матеріального забезпечення молодої сім'ї у консультативній роботі соціального працівника можуть бути вирішені шляхом надання інформації про місця роботи, умови придбання житла тощо.

Досягнення молодими психологічної дорослості обумовлено дещо іншими проблемами. Молодята часто не мають достатнього досвіду прий­няття спільних рішень. У консультативній роботі ефективним прийомом є ділове обговорення конкретних сімейних питань. Він сприяє усвідом­ленню молодим подружжям таких моментів [2, c.156-160]:

— наданої інформації щодо чіткого розуміння власних інтересів, достат­ньої для прийняття рішень;

— неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взає­морозуміння, а спробами вирішувати проблему, що виникла, одне за одного, а не спільно;

— «невміння» найти рішення спирається на егоцентричне уявлення про сім'ю, небажання відмовитись від деяких привілеїв чи інтересів.

Спеціалісту, який працює у галузі психологічної допомоги сім'ї, слід враховувати наступний аспект роботи. Конкретна сім'я, яка стикається із впливом людей, що її оточують, і інститутів, встановлює для себе прийнятні межи впливу. І тому невід'ємною властивістю сім'ї є опір змінам і сторонньому впливу.

Розглянемо деякі методи психологічного консультування сім'ї, які може використати у своїй практичній роботі соціальний працівник.

Досить часто члени сім'ї, що конфліктують, втрачають здібність до щирого, відвертого спілкування, оскільки створені стереотипи спілку­вання заважають розуміти одне одного. Відновити цю здібність допома­гає метод«сімейної ради».Процедура застосування методу передбачає такий алгоритм дії. У строго визначений час кожен член сім'ї говорить про свої плани, бажання, потреби, спогади або інші речі, що є актуаль­ними для нього. У цей час інші повинні уважно слухати і не робити нічого, що могло б порушити висловлювання. Потім ті, хто слухав, коротко переказують почуте, без будь-якої критики та інтерпретації. Після цього говорить наступний. Висловлювання закінчується у строго відведений час, сказане на «сімейній раді» не обговорюється до наступ­ної «ради».

Сварки і конфлікти у сім'ї відображають негативні сторони спілкуван­ня її членів. Методика «днітурботливого спілкування»покликана переорієнтувати членів сім'ї на прийнятні аспекти взаємостосунків. Завдання, яке виконують члени сім'ї у цьому випадку формується таким чином: вони повинні вести себе так, неначе в їх взаєминах немає конфлікту.

Під час зустрічі із сім'єю, спеціаліст може запропонувати їй різні завдання з нерівною кількістю перемінних (наприклад, розділити п'ять різних яблук серед чотирьох членів сім'ї). Зміст подібних завдань поля­гає у наданні доручення сім'ї, при виконанні якого вона не змогла б використати правило рівності. Це дозволяє встановити ієрархію сім'ї, вимоги до лідерства, систему контролю, агресію та прив'язаність, а та­кож сімейні правила.

Метод «позитивного контракту»сприяє усвідомленню мотивів поведінки членів сім'ї і набуттю ними навичок співробітництва. Він грун­тується на припущенні, що між членами сім'ї існує змагальна руйнівна тенденція, що спрямована на заподіяння шкоди іншому. Цю загальну тенденцію можна спрямувати у позитивну сторону. Для досягнення цієї мети членам сім'ї пропонується позитивно сформулювати свої побажан­ня і до наступної зустрічі зі спеціалістом змагатися, хто більше таких побажань виконає.

Наведені методи впливу на сім'ю реалізуються через завдання на зміну поведінкичленів сім'ї і цим впливають на стосунки в ній. В основі використання подібних завдань лежить базова установка: певній по­ведінці можна навчитися, а небажаної поведінки можна позбавитись або хоча б значно зменшити її інтенсивність [2, c.342-344].

Соціальний працівник може також використовувати завдання на зміну образу.Члени сім'ї створюють образи самих себе, сім'ї і стосунків. Ці образи можуть бути перекрученими, не досить або занадто узагальнени­ми, неповними. Г. Навайтіс зазначає, що методи, які використовують уяву клієнтів консультації, допомагають їм краще усвідомити певні об­рази, що визначають поведінку, а також цілеспрямовано створювати більш позитивні образи [2, c.134-145].

Для дослідження образів членів сім'ї можна скористатися такими методами:

— метод завершення фраз;

— закінчування історій;

— асоціації (коли людину просять відгукнутися, прореагувати на слово, образ чи історію);

— творчість (коли дається завдання створити свою історію, вирази­ти свої взаємини за допомогою засобів мистецтва або гри);

— в ототожненні сімейних ритуалів із змістом сімейних стосунків;

— у спробах створити свою, незалежну від батьківської сім'ю, але при цьому демонструючи лояльне ставлення до генетичної сім'ї [2, c. 235].

Підтримує залежність дітей почуття небезпеки, що відчувають бать­ки. Воно спонукає їх постійно контролювати дітей і опиратися їх само­стійності, до того ж не повністю усвідомлюючи мотиви опору, що надає стосункам емоційного забарвлення. Контроль підсилює та ускладнює пси­хологічні проблеми дорослих дітей.

Притаманне багатьом молодим людям суперечливе ставлення до ав­тономії (бажання користуватись турботою в одних сферах сімейного життя і бути самостійними в інших) виразно проявляється у ставленні молодого подружжя до матеріальної допомоги з боку батьків.

Отже, реалізація установки на допомогу і невтручання з боку батьків виявляється досить проблематичною.

Проте, проблеми молодої сім'ї (матеріальна та емоційна залежність від батьків) вказують і на цілі консультації — допомога у досягненні — обговорення ситуацій, що є подібними до сімейних труднощів;

— метод парадоксальних інтерпретацій (включає: перебільшення зна­чення якогось аспекту поведінки або емоції; підкреслювання симптомів; повторення неприємних дій або розповідей тощо). Основний зміст цього методу — зміна негативного відношення на позитивне

— виявлення цінностей членів сім'ї (методика запропонована Г. Флойдом [2]. Подружжю пропонується скласти списки цінностей: один список — свої цінності, інший — цінності партнера. Аналіз списків дозволяє оцінити правильність сприйняття іншого, суперечності між партнерами і внутрішні суперечності, умови виникнення надання переваги. Складання списків цінностей можна доповнити завданням уявити своїх батьків, їх вказівки, себе у дитинстві. Це дозволить краще зрозуміти вплив гене­тичних сімей на ситуацію сім'ї, яка перебуває на консультації).

Соціальний працівник у роботі з молодою сім'єю може використати завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких зав­дань — відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінно­стей і образів, і, одночасно, зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї.

Одним з таких завдань на основі виборів є метод «сімейної скульп­тури».Основна мета цього методу — виявити місце кожного члена сім'ї у сімейній структурі. Складаючи «сімейну скульптуру», кожен член сім'ї створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших членів на різній дис­танції. Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не на реальні взаємини, а на ідеальні уявлення про них.

Інший тип виборів — відповіді на питання, що розкривають функ­ціонування сім'ї(наприклад, «З ким із членів сім'ї ви часто...?», «З ким із членів сім'ї ви хотіли б...?»). Відповіді па питання об'єднуються у схему, яку сім'я обговорює разом із спеціалістом.

Короткий огляд методів впливу на сім'ю показує, що існує декілька основних груп методів. Використання будь-якого метода, його ефек­тивність залежить насамперед від конкретної сімейної ситуації і від мож­ливостей спеціаліста, який проводить консультацію.

Психосоціальну роботу з сім`єю важко проводити без спеціальної підготовки в сфері сімейного консультування. Саме тому йому і було приділено так багато уваги. Далі буде надано короткий огляд інших технологій соціальної роботи з молодою сім`єю.

Соціально-профілактична робота з сім’єю полягає у реалізації правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; формування відповідального батьківства, збереження репродуктивного здоров’я молоді; організації роботи щодо запобігання помилок, прорахунків у системі сімейного виховання.

Соціальна допомога – має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім’ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім’ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім’ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім’ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім’я вцілому мусить продіагностувати проблеми, які з’явилися і самостійно вирішити їх. Уразі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний патронтаж – один з напрямів соціальної роботи, спрямований на постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально-незахищених сімей.

Соціальна реабілітація – спрямована на надання допомоги молодій сім’ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім’ї, майнових витрат, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім’ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім’ї індивідуально, так і з усією сім’єю, та їх родичами. Основна мета такої роботи – виведення членів сім’ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім’ї.

Отже, сім`я – це засновану на шлюбі або кровній спорідненості мала соціально-психологічна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю. Виділяють три типи молодих сімей: традиційну, орієнтовану на розваги і розвиток особистості.

Вченими встановлено, що кожна сім`я проходіть певні етапи свого розвитку: етап взаємного інтересу, проби, публічних відносин, етап цивільного шлюбу і офіційно зареєстрованого, але це теоретична модель і не кожна пара її проходить повність, в стосунках може відбутися регрес або вони взагали перервуться.

Також сім`ї виконують певні функції, до яких належать: репродуктивна, соціально-культурна, психологічна, економічна, комунікативна, гедоністична.

Кожна молода сім`я, яка тільки починає своє життя стикається з рядом проблем і в їх розв`язанні допомогу надає соціальний працівник. Серед основних видів допомоги виділяються: консультування, соціально-профілактична робота, соціальна реабілітація і соціальний патронаж.

 

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ МОЛОДОЇ СІМ`Ї

 

Методика дослідження

Особливе значення в сімейному консультуванні має питання про вибір методів отримання інформації про конкретну подружню пару, тому що від точності і повноти інформації залежить постановка діагнозу, вибір напрямку корекційної роботи та її ефективність. Характер подружніх відносин багато в чому залежить від ступеня узгодженості сімейних цінностей чоловіка і дружини і рольових уявлень про те, хто і якою мірою відповідає за реалізацію певної сімейної сфери. Адекватність рольової поведінки подружжя залежить від відповідності рольових очікувань (установка чоловіка і дружини на активне виконання партнером сімейних обов'язків) рольовим домаганням подружжя (особиста готовність кожного з партнерів виконувати сімейні ролі).

1) Методика «Визначення узгодженості сімейних цінностей і рольових установок в подружній парі» (Додаток А), розроблена А. Н. Волковою, входить в комплексну програму практичної роботи з подружньою парою [14, c. 128-134].

Методика «Визначення узгодженості сімейних цінностей і рольових установок в подружній парі», дозволяє визначити:

1. Уявлення подружжя про значущість в сімейному житті сексуальних відносин, особистісної спільності чоловіка і дружини, батьківських обов'язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутового обслуговування, моральної та емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів. Ці показники, відображаючи основні функції сім'ї, складають шкалу сімейних цінностей (ШСЦ).

2. Уявлення подружжя про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при реалізації сімейних функцій, об'єднані шкалою рольових сподівань і домагань (ШРОП).

У даній методиці використовується 2 набори по 36 карточок з певними твердженнями і 2 набори по 4 карточки-класифікатори.

В методиці використовуються 7 шкал сімейних цінностей: інтимно-сексуальна, особистісна ідентифікація з чоловіком/дружиною, господарсько-побутова, батьківсько-виховна, соціальна активність, емоційно-психотерапевтична, зовнішня привабливість.

2) Методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» (Додаток Б) дає можливість обстежувати сім'ю по ряду параметрів: найбільш конфліктні сфери сімейних відносин, ступінь згоди (незгоди) в ситуаціях конфлікту, рівень конфліктності в парі [11, c.23-27].

Для класифікації поведінки людини в ситуації конфлікту були обрані два основних параметри: активність (чи пасивність) в ситуації конфлікту, згода (або незгоду) з партнером по взаємодії.

Створена методика являє собою 32 ситуації сімейного взаємодії окремо для чоловіка і дружини, які носять конфліктний характер. Як відповідь респондентам пропонується шкала можливих реакцій на певну ситуацію, що враховує два параметри: активність чи пасивність реакції і згоду або незгоду з чоловіком. Лівий полюс шкали - активне вираження незгоди, потім слідують пасивне вираження незгоди, нейтральна поведінка, пасивне вираження згоди і, нарешті, правий полюс - активне вираження згоди. Ділення шкали мають значення, відповідно, від «-2» до «+2».

Вивчення конфліктів у подружніх парах дозволило авторам методики виділити 8 сфер, в яких найчастіше відбуваються зіткнення:

1) проблеми відносин з родичами і друзями;

2) питання, пов'язані з вихованням дітей;

3) прояв прагнення до автономії;

4) порушення рольових очікувань;

5) неузгодженість норм поведінки;

6) прояв домінування одним з подружжя;

7) прояв ревнощів;

8) розбіжності у ставленні до грошей.

Всі ситуації по даних підставах групуються в 8 блоків. Крім того, ситуації можуть бути розділені на 2 групи з підставі «хто винний» у конфлікті. Слово «вина» береться в лапки, тому що мова йде не про реальну винуватість (яку часто важко виявити), а про привід до сварки.

Результати досліджень отримують шляхом розрахунку загального індексу (середнє арифметичне по кожному блоку).

Отже, результати методики дають можливість охарактеризувати пару по ряду параметрів: найбільш конфліктогенні сфери подружніх відносин, ступінь згоди (або незгоди) в ситуаціях конфлікту, рівень конфліктності в парі.

Ці характеристики можуть бути корисні як при дослідженні різних сторін подружніх взаємостосунків, так і при діагностиці з метою подальшої корекції.

 

Аналіз отриманих даних

У дослідженні брали участь 5 подружніх пар. За віковим критерієм: до 25 років. За освітою: з середньою та середньо-спеціальною освітою - 6 чоловіків і 5 жінок; з вищою освітою - 4 чоловіки і 5 жінок. За кількістю років у шлюбі: до 4 років - 3 пари; від 5 до 9 років – 2 пари.

Вимір досліджуваних параметрів у вибірці проводився один раз.

Досліджуючи характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях у своїй роботі, я використовувала тест «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» (А.А. Кареліна), спрямований на вивчення найбільш конфліктогенних сфер подружніх відносин, ступінь згоди (або незгоди) в ситуаціях конфлікту, рівень конфліктності в парі (Додаток В).

Аналіз результатів показує більш високу негативну реакцію жінок в конфліктних ситуаціях, ніж у чоловіків. Така ситуація спостерігається в шести з восьми сфер, перерахованих вище. У сфері прояви автономії можна відзначити приблизно однакові показники, і тільки в сфері прояви домінування одним з подружжя негативна реакція чоловіків вище жіночої. Питання, пов'язані з вихованням дітей і з грошима, найбільше хвилюють жінок, ніж чоловіків. Чоловіків же, виходячи з представлених даних, більше хвилюють питання, пов'язані з проявом домінування у сім'ї, на другому місці - проблеми відносин з родичами і друзями.

Розглянувши показники конфліктності в сім'ях між жінками і чоловіками, хотілося б порівняти і загальний рівень конфліктності жінок і чоловіків, виходячи з результатів тесту.

 

Рис. 3.1. Загальний рівень конфліктності жінок і чоловіків.

Де: значення від 1 до 5 - досліджувані подружні пари, від 0,5 до -2 - індекси загального рівня конфліктності.

 

Інтерпретуючи отримані дані представлені на рис. 3.1., виходячи з того, що значення близькі до 1 (або до -1) підкреслюють пасивний характер поведінки при сімейних непорозуміннях, а близькі до 2 (або до -2) говорять про активну позицію у цій ситуації, можна відзначити пасивний характер поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях в більшості досліджуваних подружніх пар. Як видно з малюнка лише в однієї пари можна відзначити активну позицію в сімейних конфліктних ситуаціях, де в одній парі ініціаторами даної активності виступає жінка, у другій - чоловік, а в третій - обидва з подружжя. Тобто можна сказати, що в більшості досліджуваних подружніх пар, під час сімейних непорозумінь, конфліктів подружжя не «підливають масла у вогонь», а намагаються мирно вирішити суперечку, про що і свідчить пасивний характер поведінки більшості пар в конфліктах.

Якщо розглядати індивідуальні показники, то можна сказати, що в парах, де немає конфліктів пов'язаних з порушенням рольових очікувань, відсутні також і конфлікти з приводу неузгодженості норм поведінки.

Зворотній взаємозв'язок можна відзначити між конфліктами пов'язаними з проявом прагнення до автономії і проявом домінування у сім'ї одним з подружжя. У сім'ях, де існують суперечки через підвищені прагнення одного з подружжя до самостійності, незалежності, паралельно виникають і конфлікти з питань домінування в сім'ї.

Часто показники конфліктності між подружжям збігаються, тобто рівень конфліктності подружжя приблизно однаковий по кожному блоку, якщо одного чоловіка хвилюють проблеми відносин з родичами і друзями, теж можна відзначити і в другого чоловіка. Також це можна віднести і до конфліктів пов'язаними з ревнощами, значення подружжя приблизно збігаються, що говорить про їх загальний погляд на ці питання.

Слід згадати про активний характер поведінки в конфліктних ситуаціях дружин у питаннях пов'язаних з вихованням дітей, це пов'язано з тим, що саме жінки займаються вихованням дітей, і не завжди їх мабуть влаштовує, яку роль у цьому процесі займає чоловік.

Хотілося б також звернути увагу на те, що не тільки питання про виховання так гостро хвилюють жінок, рівень жіночої підвищеної активності в конфліктах можна відзначити і з питань розбіжності у ставленні до грошей, мабуть і тут дружин не все влаштовує: зарплата, трата грошей і т. д.

В цілому, аналізуючи отримані дані можна відзначити, що саме у жінок характер взаємин в сімейних непорозуміннях, суперечностях, зіткненні інтересів, носить більш конфліктний характер.

Аналіз результатів, представлений на рис.3.1. показує, що 90% чоловіків задоволені, половина навіть абсолютно задоволена шлюбом, лише решту 10% скоріше задоволені, ніж незадоволені.

Виходячи з результатів, можна сказати, що в 3 пар збігається задоволеність шлюбом, у решти думки розходяться, один з подружжя вважає себе задоволеним, а другий сумнівається в своїй задоволеності шлюбом.

Якщо порівнювати показники задоволеності шлюбом і загальний рівень конфліктності подружніх пар представлені на рис. 3.1., то можна відзначити що в тих парах, де зазначається пасивний характер поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях і найменшу кількість спірних питань, що призводять до конфлікту - спостерігається високий рівень задоволеності шлюбом, і, навпаки, у сім'ях, де відзначається активний характер поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях і найбільша кількість спірних питань, розбіжностей, проблем - спостерігається низький рівень задоволеності шлюбом. Виходячи з цього, можна сказати, що характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях впливає на рівень задоволеності шлюбом.

Аналізуючи індивідуальні показники досліджуваних за результатами двох методик виходить, що не тільки загальний рівень конфліктності в парі впливає на задоволеність шлюбом, а й індивідуальні показники конфліктності впливають на ступінь задоволеності шлюбом.

Таким чином, проведений порівняльний аналіз показав залежність задоволеності шлюбом від характеру взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях. На ступінь задоволеності шлюбом впливають проблеми відносин з родичами і друзями, неузгодженість норм поведінки, прояв домінування одним з подружжя, а також прояви ревнощів і розбіжності у ставленні до грошей.

Методика «Визначення узгодженості сімейних цінностей і рольових установок в подружній парі».

Розглядаючи рольову адекватність чоловіків і жінок по сімейних цінностях було доцільно об'єднати і чоловіків, і жінок по групах з високим рівнем узгодженості РАм і РАж (рольової адекватності чоловіків і жінок), тобто набрали 0-1 балів, з середнім рівнем (2-3 бали) і з низьким рівнем узгодженості (від 4 до 6 балів). Результати представлені в Таблиці 3.1.

 

Таблиця 3.1. Рольова адекватність чоловіків і жінок по сімейних цінностей

№ п/п	Сімейні цінності	Число чоловіків	Число жінок
з високим рівнем узгодженості (0-1 балів)	з середнім рівнем узгодженості (2-3 бали)	з низьким рівнем узгодженості (4-6 балів)	з високим рівнем узгодженості (0-1 балів)	з середнім рівнем узгодженості (2-3 бали)	з низьким рівнем узгодженості (4-6 балів)
	Госпо-дарсько-побутова
	батьківсько-виховна
	соціальна активність
	емоційна
	зовнішня привабли-вість

 

З таблиці видно, що рольова адекватність чоловіків вище за всіма зазначеними в таблиці видами сімейних цінностей, так як високий рівень рольової адекватності демонструють 2-4 чоловіків з 5, середній рівень рольової адекватності показують 1-2 чоловіків (за різними сімейних цінностей), і низький рівень адекватності спостерігається у 0-1 чоловіків з 5. Можна припустити, що у чоловіків більшою мірою, ніж у жінок, відбувається збіг рольових очікувань і виконання сімейних ролей.

У жінок середні показники рольової адекватності домінують (2-3 жінок із 5), високий рівень рольової адекватності сильно варіює (від 1 до 2 жінок) в залежності від сфери сімейних цінностей. Більше число жінок, ніж чоловіків, мають низькі показники рольової адекватності, отже, їх очікування набагато перевищують ступінь виконання сімейних ролей.

Тепер докладніше розглянемо рольову адекватність чоловіків і жінок по кожній сімейній цінності.

Господарсько-побутова. У чоловіків ця сфера сама сприятлива, тому що 4 з 5 чоловіків відзначають високий рівень узгодженості очікувань і виконання ролей, у 2 жінок спостерігається високий рівень узгодженості, у 3 - середній.

Батьківсько-виховна цінність. Більшість чоловіків (3 з 5), як і за попередньою сімейної цінності, мають високий рівень узгодженості очікувань і домагань, у жінок картина інша: лише 1 жінка показують високий рівень узгодженості, 3 - середній, 1 - низький.

Соціальна активність. У цій сфері і у чоловіків, і у жінок одна спільна тенденція, і бали мало відрізняються: високий рівень узгодженості рольових очікувань і домагань у 2 чоловіків і 3 жінок, середній у 2 жінок і 3 чоловіків, Можна сказати, що в цій сфері спостерігається найбільша узгодженість подружніх очікувань і домагань у всіх досліджуваних пар.

Цінності емоційної і зовнішньої привабливості - чоловіки лідирують за найвищим рівнем рольової адекватності (3 з 5 чоловіків), у 3 жінок - середні показники рольової адекватності.

Можна зробити висновок, що в середньому по всіх подружнім цінностям рольові очікування жінок не компенсуються виконанням чоловікам подружніх ролей, що особливо яскраво проявляється в батьківсько-виховній сфері, а також помітно в сферах емоційної підтримки і зовнішньої привабливості.