Інваліднізація та смертність

Депресія є найбільш поширеним психічним розладом у громаді і є однією з основних причин інвалідізації у всьому світі. У 1990 році вона була четвертою найпоширенішою в світі причиною втрати років життя, пов’язаних з непрацездатністю (DALYs) і, за прогнозами до 2020 року вона стане другою найбільш поширеною причиною (World Bank, 1993). У 1994 році було підраховано, що близько 1,5 млн. DALYs втрачалося щороку на Заході в результаті депресії (Murray et al., 1994). Вона найбільш поширена в країнах, що розвиваються (для огляду див Institute of Medicine, 2001). Існує чіткий взаємозв’язок між дозою-відповіддю і тяжкістю захворювання та ступенем непрацездатності (Ormel & Costa e Silva, 1995); початок депресії асоціюється з початком непрацездатності і майже вдвічі більшою соціальною і професійною непрацездатністю (Ormel et al., 1999).

Крім суб'єктивного досвіду людей з депресією, вплив на соціальне та професійне функціонування, фізичне здоров'я і смертність є істотним. Депресія викликає більше погіршення стану здоров'я, ніж основні хронічні соматичні захворювання: стенокардія, артрит, астма і діабет (Moussavi et al., 2007.). Емоційні, мотиваційні та когнітивні ефекти істотно знижують здатність людини працювати ефективно, втрачаючи особисті і сімейні доходи, а також втрачаючи внесок у суспільство у вигляді податків і зайнятості. Більш широкі соціальні наслідки включають: велику залежність від соціального забезпечення та пільг з втратою почуття власної гідності і впевненості в собі, погіршення соціального статусу, у тому числі зниження здатності спілкуватися та підтримувати стосунки під час хвороби з відповідними наслідками після епізоду і більш тривале погіршення у соціальному функціонуванні особливо тих, у кого є хронічні порушення або рецидиви хвороби. Стигма асоціюється з проблемами психічного здоров'я в цілому (Sartorius, 2002), і громадська думка, що інші можуть дивитися на людину з депресією, як на неврівноважену, невротичну і дратівливу (Priest et al., 1996), може частково пояснити небажання людей з депресією звертатися за допомогою (Bridges & Goldberg, 1987).

Депресія може також посилити біль, страждання та інвалідізацію, пов'язані з фізичними проблемами здоров'я, а також негативно впливати на результати. Депресія у поєднанні з хронічними соматичними захворюваннями поступово погіршує здоров'я в порівнянні лише з фізичним захворюванням або навіть з комбінацією фізичних захворювань (Moussavi et al., 2007). Крім того, результати показують підвищений ризик смерті в результаті фізичних проблем зі здоров'ям при наявності супутньої депресії (Cassano & Fava, 2002). При ішемічній хворобі серця, наприклад, депресивні розлади асоціюються з 80% підвищенням ризику, як його розвитку, так і подальшої смерті при установленому захворюванні, принаймні, частково за рахунок загальних факторів, що впливають на це (Nicholson et al., 2006). Інша настанова з депресії у дорослих з хронічними соматичними проблеми зі здоров'ям супроводжує оновлення даної настанови (NCCMH, 2010).

Самогубство становить близько 1% всіх випадків смертей, і майже дві третини від цієї цифри припадає на людей з депресією (Sartorius, 2001). Депресія призводить до більшого в чотири рази ризику самогубства у порівнянні з загальною популяцією, який збільшується майже в 20 разів у найважчих хворих (Bostwick і Pankratz, 2000). Іноді депресія може також призводити до актів насильства щодо інших людей і може навіть включати вбивство. депресія негативно впливає на шлюбні та сімейні стосунки і депресія у батьків може призвести до ігнорування дітей і значних порушень у дітей (Ramachandani & Stein, 2003).

Коментар робочої групи

В Україні останніми десятиріччями також спостерігається зростання випадків непсихотичних психічних розладів, зокрема депресивних. Так, за 1973–2000 рр. кількість зареєстрованих випадків у перерахунку на кількість населення зросла з 2,3 до 3,8 %. За даними МОЗ України, з 2008 р. по 2012 р. поширеність депресивних розладів зросла з 65,37 до 73,6 осіб на 100 тис. населення, а захворюваність – з 8,74 до 9,06 на 100 тис. населення.