Основні напрями життєдіяльності суспільства

 

Соціальна філософія розкриває не лише сутність суспільства, але й основні механізми взаємодії його сторін, тенденцій і закономірностей роз­витку. Дослідження основних елементів суспільства як єдиної цілісної сис­теми дає змогу бачити суспільну організацію в двох її основних виявах: -статичному і динамічному. Важливе значення у виявленні їх змісту мають сфери життя суспільства, їх існування зумовлено багаторівневою структу­рою суспільства, складним характером його розвитку, а також дією в ньому багатьох неоднорідних факторів. Здійснення різних за своїм змістом видів соціальної діяльності (виробничо-економічної, соціально-побутової, релігійної, політичної) визначає різні сфери життя суспільства. Основні з них — соціальна, економічна, політична, духовна.

Соціальна сфера — це взаємостосунки соціальних груп, класів, професій­них і соціально-демографічних прошарків населення, а також національно-етнічних спільностей щодо вирішення проблем соціальних умов їх життє­діяльності.

Йдеться про створення відповідних умов виробничої діяльності людей, забезпечення необхідного рівня життя, вирішення проблем охорони здо-

Розділ 3 • Соціум

ров я, освіти, про дотримання соціальної справедливості при реалізації кож­ною людиною свого права на працю, вирішення соціальних суперечностей тощо. Мається на увазі регулювання всього комплексу соціально-класових та інших соціальних відносин, які стосуються умов праці, побуту, освіти та рівня життя людей.

Функціонування соціальної сфери пов'язане із задоволенням особливого кола соціальних потреб. Можливості їх задоволення обумовлені соціальним ста­ном індивіда або соціальної групи, а також характером існуючих суспільних відносин. Рівень задоволення вказаних потреб визначає рівень і якість життя певної людини, сім'ї, соціальної страти тощо. Це — узагальнюючі показники досягнутого рівня добробуту людей і ефективності функціонування його соціальної сфери.

Економічна сфера включає виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ. Це сфера функціонування виробництва, безпосеред­нього втілення в життя досягнень науково-технічного прогресу, реалізації всієї сукупності виробничих відносин людей, у тому числі відносин влас­ності на засоби виробництва, обміну діяльності та розподілу матеріаль­них благ.

Економічна сфера — це як економічний простір, в якому організується господарське життя країни, здійснюється взаємодія всіх галузей економіки. Тут безпосередньо втілюється в життя економічна свідомість, матеріальна зацікавленість людей, а також їхні творчі здібності. Також реалізується діяль­ність інститутів управління економікою. Взаємодія всіх об'єктивних і суб'єк­тивних факторів розвитку економіки робить цю сферу головною для роз­витку суспільства.

У політичний сфері відбувається регуляція механізму функціонування суспільних відносин і розвитку соціуму. Політика — це форма суспільної свідомості, яка відтворює картину соціальних процесів, і за своєю сутністю не збігається з такими поняттями, як держава, влада. Держава через свої інсти­тути реалізує індивідуальні і групові інтереси суб'єктів політичного процесу. Влада конституюється правдою і хибними поглядами, розумом і пристрас­тями, перевагами і недоліками, зрадою і любов'ю. Влада використовує віру людини в авторитет раціональних правил, священність традицій або обдаро­ваність правлячої особи. Політика стурбована розкриттям різних інтересів, позицій, векторів всередині спільнот, між спільнотами та середовищем щодо вибору свого типу поведінки. Політика набуває форми культури практичного розуму з узгодження групових інтересів.

Свого часу Арістотель зближував політику з етикою, відповідальною за виховання морально-доброчинних і мислячих громадян. Пізніше М. Вебер зблизить політику з моральністю через розподіл етики на два види: «етику переконання» і «етику відповідальності». А моральна діяльність людини, засно­вана на переконаннях, суто на совісті того світу, який ці переконання в ній