Частина 2. Систематичний курс філософії

1. Онтологія................................................................... 220

1.1. Вчення про буття............................................................. 221

1.1.1.Проблема буття................................................................ 221

1.1.2.Види буття......................................................................... 223

1.1.3.Розмаїття і єдність буття................................................. 225

1.1.4.Простір, час, рух............................................................... 229

1.1.5.Антропологічні виміри буття........................................ 233

1.1.6.Світоглядний сенс онтології.......................................... 236

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ........................................................................................................................... 237

1.2. Свідомість............................................................................ 238

1.2.1.Поняття свідомості............................................................. 238

1.2.2.Структура свідомості......................................................... 241

1.2.3.Сфера несвідомого.............................................................. 244

1.2.4.Свідомість, розум, розсудок............................................. 247

1.2.5.Мова, слово, спілкування.................................................. 248

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................ 253

2.Гносеологія................................................................. 254

2.1.Сутність пізнання................................................................. 255

2.2.Пізнавальні відношення......................................................... 256

2.3.Чуттєве і раціональне пізнання.......................................... 260

2.4.Типи пізнання.......................................................................... 262

2.5.Істина....................................................................................... 268

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................ 273

3.Соціум........................................................................ 274

3.1.Теоретичні принципи розуміння сутності суспільства...... 275

3.2.Сфера соціального................................................................. 279

3.3.Суспільство і його структура............................................. 281

3.4.Основні напрями життєдіяльності суспільства............ 290

3.5.Соціальні виміри індивіда..................................................... 293

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................. 297

4.Антропологія.............................................................. 298

4.1.Характеристика природи людини..................................... 299

4.2.Світ існування людини........................................................... 304

4.3.Модуси самовизначення людини.......................................... 306

4.4.Типологія людини................................................................... 312

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................. 315

5.Проблема розвитку в філософії............................. 316

5.1.Діалектика............................................................................... 317

5.1.1.Діалектичний розвиток: поняття і сутність................... 317

5.1.2.Принципи і закони діалектики........................................... 319

5.1.3.Категоріальна структура розвитку................................... 327

5.1.4.Синергетична концепція розвитку.................................... 333

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................. 339

5.2.Історія...................................................................................... 340

5.2.1.Предмет філософії історії.................................................. 340

5.2.2.Рушійні сили історичного розвитку................................. 343

5.2.3.Концепції періодизації розвитку історії......................... 347

5.2.4.Історичний прогрес............................................................. 351

5.2.5.Сенс розвитку історії.......................................................... 358

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................ 361

 

 

5.3. Цивілізація............................................................................. 362

5.3.1.Поняття «цивілізації»......................................................... 362

5.3.2.«Нелінійний» розвиток цивілізацій.................................. 367

5.3.3.Сучасний цивілізаційний розвиток.................................. 373

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................. 377

6.Епістемологія.............................................................. 378

6.1.Сутність науки....................................................................... 379

6.2.Типологія наукового знання.................................................. 382

6.3.Побудова науки....................................................................... 389

6.4.Наука і філософія: стратегії взаємодії............................. 394

6.5.Ідеали науки............................................................................. 397

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ.................................................................................................................................... 399

7.Філософія символічного світу............................... 400

7.1. Цінност і.................................................................................. 401

7.1.1.Сутність проблеми «цінностей»........................................ 401

7.1.2.Класифікація цінностей....................................................... 405

7.1.3.Ціннісний сенс гуманізму................................................... 409

7.1.4.Людина в системі духовних цінностей............................. 412

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ........................................................................................................................................ 419

7.2. Культура ................................................................................. 420

7.2.1.Філософське осмислення культури.................................. 420

7.2.2.Інтерпретації культури в сучасній філософії.................. 424

7.2.3.Соціологічний вимір культури......................................... 426

7.2.4.Функції культури................................................................. 430

7.2.5.Культура в контексті гуманізму........................................ 433

7.2.6.Філософія культури України............................................. 436

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ.................................................................................................................................. 440

7.3. Релігія ....................................................................................... 441

7.3.1. Сутність релігії.................................................................. 441

7.3.2.Структура і функції релігії................................................. 445

7.3.3.Духовний досвід: вільнодумство і релігія...................... 448

7.3.4.Наука і релігія як альтернативні картини світу 451

7.3.5.Філософсько-символічні смисли релігії.......................... 454

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ.................................................................................................................................. 463

8.Філософія освіти....................................................... 464

8.1.Визначення предмету філософії освіти............................. 465

8.2.Єдність мудрості і знання в освіті..................................... 468

8.3.Система цінностей в освітньому процесі.................................. 472

8.4.Самоствердження особистості у освітній діяльності.......... 477

8.5. Філософія освіти в трансформаціях соціально-культурного буття 484

8.6.Перспективи особистості в концепті філософії освіти........ 494

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................................ 499

9.Філософія економіки........................................................... 500

9.1.Предмет філософії економіки................................501

9.2.Гносеологічний аналіз економічної теорії.................................. 505

9.3.Філософські принципи обґрунтування економіки..................... 508

9.4.Гуманістичний вимір економіки................................................... 512

9.5. Інституційний зміст економіки................................................... 518

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................................ 525

10.Філософія техніки............................................... 526

10.1.Філософія техніки: становлення та предмет вивчення......... 527

10.2.Техніка в історії людства............................................................ 528

10.3.Філософське поняття техніки................................................... 531

10.4.Проблематика досліджень у філософії техніки..................... 533

10.5.Оцінки техніки............................................................................... 535

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................................. 541

11.Перспективи філософії в умовах глобалізації................ 542

11.1.Принципи філософського передбачення................................... 543

11.2.Розвиток сучасного світу у вимірах глобалізації.................... 547

11.3.Трансформація філософії в епоху глобалізації........................ 553

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ................................................................................................................................................. 560

Словник філософських термінів......................................................... 562

Передмова

У здійсненні життєдіяльності людина прагне реалізувати унікаль­ність свого буття, виявити багатство внутрішнього світу. Тисячолітній досвід роз­витку духовності свідчить, що визначальна роль у досягненні цієї мети нале­жить філософії. Саме вона концентрує в собі проблеми-питан­ня, знахідки і сумніви, великі прозріння й усталені істини, які завжди ма­ють неперехідний сенс і значення. У повсякденному розумінні філософія ототожнюється з муд­рістю, Однак вже Піфагор, виявляючи реальні мо­жли­­вості людини, розме­жовував поняття мудрості (софії) і мудрості (філософії). Мудрість — преро­гатива богів, філософія — покликання люди­ни. Приваблива сила філософії полягає в тому, що сама спроба філософії мислити, що і є дійсним мислен­ням, руйнує звичайні стереотипи мислен­ня. Любов до мудрості має на увазі особисті зусилля осягнення істини.

Кожна людина знаходиться в системі культури, що змушує її рано чи пізно вирішити для себе ряд проблем, зрозуміти, що таке світ, як він виник; чи має він початок у часі, чи існує нескінченно; чи існують закони розвитку; що таке закономірність, яке місце у світі займає випадковість тощо. Ще більшою мірою цікавлять людину проблеми смерті та безсмертя, розуміння вічності людського існування, сенсу життя, пошук меж пізнавальних можливостей людини, істина та її відмінність від правди та ін. Перебуваючи в системі склад­них суспільних відносин, людина має відповісти для себе і на цілий ряд мо­рально-етичних питань: що таке совість, обов'язок, відповідальність, гідність, справедливість? Чи визначається межа між добром і злом?

За своїм походженням філософські проблеми, трансформуючись в ідеї, є конкретно історичними, а за змістом — трансісторичними, оскільки у всі часи та епохи мають вражаючу властивість бути зрозумілими, необхідними для лю­дини будь-якої країни, етносу, часу. Вічні питання філософії актуалізують бут­тя людини, пробуджують зацікавленість і любов до знання, до світу природи і світу соціального буття. Засвоєння тисячолітньої філософської мудрості в кон­тексті теорій, гіпотез, питань, аргументів, дискусій, пристрастей, сумнівів тощо є кристалізацією грандіозних інтелектуальних зусиль епохи. З них народжу­ються, формуються і отримують розвиток філософські ідеї

Філософська мудрість притаманна не всім людям, хоча потенційно влас­тива кожному. Вона здобувається різними шляхами, виявляється в різнома-

 

нітних сферах знань і діяльності, закріплюється в прислів'ях, притчах. Філо­софія існує, тому що існують проблеми, які вимагають вирішення. І хоча вони не є остаточними рішеннями, проте сприяють правильному спрямуванню людини.

Філософія необхідна, бо жодна людина не може обійтися без системи ідей, переконань, які передають її уявлення про світ та відношення до світу. Адже жити — означає спілкуватися зі світом, звертатися до нього в силу духовної, психологічної необхідності. Прагнення мати повне уявлення про світ влас­тиве кожній освіченій людині, яка не повинна бути обмеженою ні в чому. Адже справжнє життя немислиме без високих духовних і душевних спону­кань та пошуків, тривог і турбот про інших. Без цього воно перетворюється на існування, яке не приносить радості та задоволення навіть самому собі. Якщо забуто про «душу», визначальними стають примхи суто тілесного існу­вання. Але тим самим втрачається сенс людського життя, яке перетворю­ється з повноцінного буття в перебування.

У філософії проблема істинності поступається проблемі осмисле­нос­ті, розуміння сутностей буття. Світ, історія, культура мають сенс завдя­ки від­криття їх смислу. Прагнення до знання, але не надуманого, а сми­с­ло­життєвого, постійно осягати божественну істину, а не вважати себе її володарем — в цьому і полягає мудрість філософії. Виходячи з абсо­лютного, з того, що по­винно бути, філософія вводить ціннісне високі рівні, відкидає нагромадження непотрібного, оманливого; вона не сіє ілюзій, а руйнує їх, створюючи тим самим самооцінку особистості.

Запропонований автором підручник ставить завдання виявити гуманістич­ний зміст філософського знання, його нерозривний зв'язок зі світом буття лю­дини. Головна увага зосереджена на людині, котра не може бути ототожнена з тією чи іншою політичною, соціальною чи економічною системою, як і не може бути подана у вигляді якоїсь абстрактної схеми. Людина починається тоді і там, де і коли знаходить саму себе, власну міру, сенс власного існування у світі.

У підручнику актуалізована увага на докорінних проблемах буття світу і людини, вирішення яких для себе сприятиме утвердженню висо­ких загально­людських цінностей. Озброюючи людину поглядами «вищого порядку», філосо­фія допомагає зрозуміти сутність світу і суспільства, в якому вона живе. Автор показує, що філософія є адекватною дійсності свідомістю свого часу, і тому людина, перед тим як діяти, повинна бути озброєна цією свідомістю, тобто філософською мудрістю.

Для здійснення цієї мети автор подає на розгляд широке коло проб­лем, поставлених всім процесом історико-філософського розвитку. Знайомство і вивчення основних ідей, концепцій, поглядів, які склада­ють зміст філософ­ських напрямів, течій, шкіл, систем, допоможе сту­дентам визначити свою життєву позицію, впевнено вирішувати осо­бисті, професійні та суспільні проблеми.

Частина1

 

 

історія філософії

Розділ 1.

 

 

Предметне поле філософії, її сенс і призначення

 

1.1. Що таке філософія?

1.2. Основні риси філософського мислення.

1.З. Філософія як світоглядне знання.

1.4. Чи є філософія наукою?

1.5. Причини виникнення філософії.

1.6. Структура філософського знання.

1.7. Релігія і філософія, їх спільність та відмінність.

1.8. Самовизначення філософії в культурі.

1.9. Покликання і роль філософії. 1.10. Філософія як історія філософії.

 

 

Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення

«Я знаю багато прекрасних наук, але науки, прекраснішу за філосо­фію, не знаю».

Г.В.Ф. Гегель

 

Філософія... Магія цього слова завжди заворожувала людину, котра у віковічному пошуку сенсу життя опинялася перед нескінченною низкою проблем, їх вирішення в кінцевому результаті залежало від рівня інтелек­туального потенціалу людини. Жодна з конкретних наук, незважаючи на прак­тичну значимість і авторитет, не стала таким центром загального тяжіння, як філософія. Вона завжди була джерелом віковічних запитань людського духу щодо смислу абсолютного, сенсу життя і смерті, таємниці людського існування та сутності Бога.

У нашу епоху високих технологій стало очевидно, що науково-електронні, комп'ютерні системи, дуже ефективні в розв'язанні практично-виробничих питань, які виникають щодня, поступаються перед людським духом у справі їх формування та постановки. Адже людина постійно має проблемний аспект свого буття. Все це збільшує потреби в успішних рішеннях та вірних відпо­відях на екзистенційні і науково-технічні проблеми. Без таких відповідей неможливе практичне життя людей. Це означає, що філософія продовжує нести відповідальність за розв'язання віковічних проблем.

 

1.1.Що таке філософія?

У кожної людини є своє власне уявлення про зміст цього широкомасш­табного поняття. Воно залишається і сьогодні як ніколи сучасним та модним. Ми постійно чуємо: «філософія вчинку», «філософська позиція», «філософія економіки», «філософія освіти», «філософія життя» тощо. Спроба визначити зміст поняття показує, що у звичайному житті слово «філософія» використо­вується по-різному, але в основному вона уявляється як щось занадто ро­зумне, досить нелегке заняття, на яке згодиться не кожний.

Для юриста цікава філософія права, тобто здатність подивитися на фено­мен права «зверху», побачити в ньому універсальні моменти, які повторю­ються у всіх системах права.

Для педагога вираз «філософія освіти» означає чітко визначену концеп­цію організації навчального процесу, його гуманітаризацію, співвідношення мети і засобів, визначення сенсу і результатів педагогічної діяльності. Це щось узагальнююче, стратегічне.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Для бізнесмена, менеджера вираз «філософія економіки» є здатністю ро­зумно, вигідно, в гармонії особистих і суспільних інтересів організувати спра­ву, реалізувати «бізнес-план» у процесі конкретної виробничої чи фінансової діяльності.

Етимологія слова «філософія» показує, що в перекладі з грецької воно означає «любов до мудрості». У VI ст. до н. е. Піфагор із Самоса, відомий як ве­ликий математик, на запитання царя Полікрата про сутність своїх занять від­повів: «Ні, я не мудрець (sophos), я любитель мудрості (philosophos)». «Що ж таке філософія?» — запитав із здивуванням володар. «Людське життя, — від­повів Піфагор, — можна порівняти з ринком та Олімпійськими іграми. На рин­ку є продавці і покупці, які шукають вигоди. На іграх їх учасники турбуються про славу і знаменитість. Але є ще глядачі, які уважно спостерігають за тим, що там відбувається. Так і в житті людей. Більша частина їх турбується про багатство і славу, всі в погоні за ними, тільки незначна кількість серед галас­ливого натовпу не беруть участі в цій погоні, але споглядають природу речей, і пізнання істини люблять більше всього. Вони називаються філософами — лю­бителями мудрості, а не софосами — мудрецями, тому що тільки один Бог може володіти всеохоплюючою мудрістю, а людині властиво лише прагнути до неї».

Піфагор мав на увазі той факт, що «мудрець» — поняття досконале і, та­ким чином, закінчене, частинне. Мудрецю, як і Богу, вже ні до чого прагнути, його мудрість суверенна і абсолютна. Любитель же мудрості динамічний, він прагне, він рухається до мудрості.

Специфіка філософії полягає в тому, що вона завжди особистісна. Але на­ступає момент, коли вона «виходить в люди», перетворюється в «крик, який неможливо стримати» (М.К. Мамардашвілі). Містком, по якому особистісна думка переходить до іншої людини і по якому конкретного індивіда дося­гають чужі узагальнення, є спілкування та різні форми передачі інформації. Тоді починається вже інша філософія.

У свій чай давньогрецький мислитель Арістотель висловив думку про ба­гаторівневий характер існуючої в суспільстві філософії. Сьогодні вона реалі­зована в ідеї про три рівні філософської свідомості: практичний, освітній і теоретичний. Спочатку філософія виступає як народна мудрість, афорис-тика (практичний рівень); пізніше вона здобуває дидактичну, впорядковану форму («освічену» свідомість); нарешті, третій, теоретичний рівень філосо­фії передбачає її повну категоріальність, логічну системність і, таким чином, професійність.

У даному випадку йдеться про надособове існування філософії, коли вона начебто загальна. Але важливо пам'ятати, що за своїм джерелом, за способом виникнення будь-яка філософія — особистісна. На це звертали увагу і ан­тичні автори, і більш пізні, особливо в наш час. Поза тим, особистісна філосо­фія також може існувати в трьох видах: здоровий глузд (філософсько-прак­тичний рівень), дидактика (філософсько-художній), теорія (філософсько-професійний).

Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення

Філософсько-практична свідомість, або народна мудрість, претендує на те, щоб охопити поясненням увесь світ. Принциповою особливістю є опора народ­ної мудрості на колективний досвід. Народна мудрість — надособистісна думка, адсорбована з досвіду цілих поколінь. Особистісна філософія співмірна з народною мудрістю, і тут важлива форма, в якій постає Зля мене чужа думка. Так виникає розмова, спілкування, конвенція двох і більше самостійно мис­лячих людей.

Людина, котра захопилася філософствуванням, яка вступила в коло філо­софського спілкування, плавно переходить на другий рівень філософської свідомості. Вона вже може, подібно своїм співрозмовникам, стати дидактом, навчати інших своїм поглядам, ділитися ними. Але перед тим, як піднестися до цього рівня, людина повинна одержати гідну освіту, досягнути «освіченої свідомості», стати готовим і змістовно, і формально філософствувати. Вона повинна бути здатною сприймати і чуже філософствування, «розчакловувати» чужі «афоризми житейської мудрості», дохідливо викладаючи свої. Іншими словами, тут необхідно «вміння зрозуміти іншого і виразити себе», що є особистою культурою розуміння і мислення.

Третій рівень філософствування, професійний (або теоретичний), також виникає закономірно, його творцями є окремі особистості, але вже цілеспря­мовано об'єднані. Вони, узагальнивши свій і чужий досвід, навчивши своїм поглядам інших людей, продовжують шукати узгодженість з іншими філо­софськими концепціями, школами, уніфікувати їх. Ця обставина підвищує міру договореності, конвенційності, поступово з філософської системи вими­вається особистісний момент, особисті знахідки об'єктивуються, теорети­зуються — тим самим реалізується тенденція філософи до форми науки.

Але чим вища ступінь теоретичності, тим сильніший конформізм ідей, тим більше філософствування перетворюється в спосіб кастової автономіза­ції, духовного сепаратизму, елітарності. Ускладнений зміст також служить засобом відособлення, як і специфічна мова, зрозуміла тільки спеціалісту, по­свяченому. У свій час великий німецький філософ Г.В.Ф. Гегель обурювався, чому нині всі починають філософствувати, не маючи для цього спеціальної підготовки? Між тим всім ясно, що перед тим, як пошити чоботи, потрібно ґрунтовно вивчити шевську справу і вправлятися в ній.