ТОП 10:

Реконструкція філософії, здійснена в прагматизмі



 

Філософія прагматизму належить до суб'єктивістського напряму, але не ставить як позитивізм, об'єктом свого вивчення науку. Прагматизм не прагне розмірковувати про осяжність чи неосяжність наукового пізнання. Він змушує думати про те, що веде до успіху в житті. Завдання людини поля­гає в тому, щоб найкращим способом влаштуватися в житті, в світі, а зав­дання філософії — допомогти їй у цьому. Принципи прагматизму здійснили суттєвий вплив на загальний стиль американського, а нині й світового мислення та практики, в тому числі політики.

Основоположник прагматизму — американський філософ, логік і мате­матик Чарлз Пірс (1839-1914 pp.). Його філософські погляди поєднують дві протилежні тенденції: позитивістську (емпіричну) й об'єктивістську. Запе­речуючи вроджені ідеї й інтуїтивне пізнання, Пірс вважав, що поняття про об'єкт можна досягнути лише шляхом розгляду всіх практичних наслідків, які витікають із дій з цим об'єктом. Наше знання про об'єкт завжди залишається незавершеним, гіпотететичним. Навіть математичні та логічні судження можна заперечити контрприкладними. В розвитку пізнання сущого значна роль на­лежить «творчому випадку». В зв'язку з цим Пірс висунув програму «реконст­рукції в філософії»:вона має бути не роздумами про основи буття та пізнання, а загальним методом вирішення проблем, що постають перед людьми в різних життєвих («проблематичних») ситуаціях у процесі їх практичної діяльності, яка відбувається в постійно мінливому світі.

Основна увага Пірса зосереджена на проблемі істини. Він визначає її як ясне, виразне, незаперечуване знання на даній стадії пізнання. Істинність — умова практичної придатності, результативності у практиці. Значення істини, її на­дійність визначаються корисністю. Практичний інтерес є причиною нашої заці­кавленості в пошуках істини. Сама по собі істина може бути лише відносною, оскільки практика вимагає її безперервного оновлення.


ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Ідеї Пірса розвиває американський філософ і психолог Уільям Джемс (1842-1910 pp.), який відстоював ідею єдності душевного життя. У теорії пізнання Джеме визнає виключне значення досвіду. Він звертається до конкретного — фактів, дійових актів, заперечуючи значення абстрактного, абсолютного начала, створюючи вчення радикального емпіризму. Істинність знання, вважає Джеме, визначається тим, наскільки воно корисне для наших вчинків. Джеме абсолютує успіх, перетворюючи його не лише на єдиний критерій істинності ідей, але і на зміст поняття істини: у нього істина відкриває смисл моральної добродіяльності, а не повноту інформації про об'єкт пізнання.

Новий, «прагматичний» критерій істинності: істинне лише те, що відповідає практичному успіху дії, тобто є «вигідним». Адже єдиною реальністю є без­посередній чуттєвий досвід індивіда. Початковий матеріал досвіду «нейтраль­ний», але його елементи можуть виступати в процесі пізнання і як фізичне, і як психічне з метою практичної зручності. Думки людини, як і речі, склада­ються з відчуттів і вражень.

__________________________________________________________

Упсихології У. Джемс висунув концепцію «потоку свідомості» — ланцюга цілісних та індивідуальних психічних станів, що безперервно замінюють один одного і які відображають фізіологічні процеси в організмі. Сві­домість — це стан певної особи (тобто свідомість і самосвідомість завжди особиста). Постійна зміна свідомості є безперервною, і жоден з її станів не буває тотожним із будь-яким іншим. Джеме висуває на перший план принцип активності психічного життя та першість у ньому волі та інтересу. Психіка володіє життєвою, «функціональною» цінністю та є знаряддям біо­логічного виживання індивіда.

______________________________________________________________

Філософія, вважає Джемс, має сприяти не осмисленню начал буття, а ство­ренню загального методу вирішення життєвих проблем. Мета мислення поля-гає у виборі засобів, необхідних для досягнення успіхів, адже вісь світу, за словами Джемса, проходить через егоїстичні центри людини.

Інструменталізм

 

Найсильніший вплив на духовне життя США здійснив Джон Дьюї (1859-1952 рр.).Він висуває свій варіант прагматизму, який називає «інструмента­лізмом», у центрі якого — людина з її практичними проблемами. Завдання прагматизму найкраще допомогти людині влаштуватися у світі. Дьюї вважає,

 


Розділ 11 • Прагматизм

що головна проблема сучасності — встановити правдиві відношення між досяг­неннями науки та людськими цінностями.

________________________________________________________-

Сутність «інструментального методу». В сучасному світі, говорить Д. Дьюї,постійно відбуваються зміни та виникає дещо непередбачене, поряд із еле­ментами стабільності виникають труднощі та проблеми. Людина потрап­ляє в серію неочікуваних ситуацій, де наш світогляд обмежений умовами, які склалися на даний момент і вимагають прийняття швидкого рішення. У цих умовах звички вже не працюють, і, щоб вийти з цього становища, ми повинні звернутися до більш ефективного інструмента регуляції нашої поведінки. Таким інструментом є інтелект. Його роль полягає в тому, щоб невизначену, проблематичну, сумнівну ситуацію перетворити на визна­чену, вирішену. При цьому ідеї, теорії покликані виступити в ролі життєво необхідних інтелектуальних інструментів.

Проблематична ситуація становить певну єдність суб'єктивного й об'єк­тивного. Вона сумнівна через те, що викликає в нас вагання; вона проб­лематична тому, що, опинившись у важких для нас обставинах, ми зму­шені вирішувати проблему: як змінити ці обставини, цей стан справ на краще; ситуація буде невизначена, адже ми ще не знаємо, як нам діяти. Для перетворення проблематичної ситуації на вирішену необхідно дізна­тися про об'єктивні властивості явищ, які становлять ситуацію, і закони, за якими вони змінюються.

________________________________________________________

Позаяк всі цінності знаходяться не поза досвідом, а лише в ньому, завдання пізнання полягає у винайденні засобів перетворення досвіду відповідно до люд­ських потреб. Надійність, сталість, вірогідність слід шукати не в тому бутті, яке відбулося, а в самих засобах перетворення. Пізнавальна активність це діяльність, спрямована на змінення вихідного матеріалу та створення об'єкта пізнання. З точки зору інструменталізму знання є спрямованою зміною всере-' дині світу, а об'єкт знання є створеним, екзистенціально виробленим.

Істину інструменталізму Дьюї визначає як корисність або як дієздатність ідеї. Ідея істинна лише тоді, коли вона виявилася корисною для вирішення даної специфічної проблеми, якщо здійснене на її основі перетворення си­туації закінчилося очікуваним успіхом. Отже, істинні ті концепції, ідеї та теорії, що є результативно-вигідними, плідно працюють у життєво важливих обстави­нах, ведуть до досягнення прагматичних цілей. Але засоби повинні бути не суб'єк­тивними та свавільними, а відповідати характеру проблеми; поставленої мети. Дьюї прив'язує істину до тієї ситуації, в якій вона з'явилась, і не вважає мож­ливим поширити її повноваження за межі цієї ситуації.

Інструменталізм виключає можливість теорії як знання загального, знання законів. У яких значеннях не трактувалося б знання в інструменталізмі Дьюї, зрозуміло, що воно завжди є знанням часткового, а процес «дослідження» щоразу повинен починатися спочатку. Єдиний процес людського пізнання


ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІ

поділяється у Дьюї на нескінченну кількість часткових проблем з їх част­ковими рішеннями та частковими відносними істинами. Основа наукового методу — це заперечення хоч би якої незалежної реальності та визнання того, що кожний об'єкт знання створюється дослідженням. Застосування такого методу до вирішення соціальних проблем дозволить досягнути гармонії між успіхами науки та моральними цінностями, навчить людей вирішувати проблеми. Саме тому прагматизм називають «філософією амери­канського суспільства». Дійсно, Дьюї, як і його попередники, орієнтується на практику американського життя, на буденну свідомість бізнесмена та політика, раціоналізацію й обґрунтування яких здійснює шляхом спе­цифічної інтерпретації наукового мислення та наукового методу.


Розділ 11 • Прагматизм

 

навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Прагматизм, «творчий випадок», «реконструкція в філософії», «пробле­матична» ситуація, корисність, вигода, досвід, радикальний емпіризм, «потік свідомості», інструменталізм, інтелектуальний інструмент.

Контрольні запитання і завдання

1. До якого напряму у філософії належить прагматизм?

2. У чому полягає сенс емпіричної й об'єктивістської тенденцій Ч. Пірса?

3. Охарактеризуйте «реконструкцію в філософії» Ч. Пірса.

4. Що таке «творчий випадок» у пізнанні?

5. Чим визначається істина у прагматизмі?

6. Що є головним у теорії пізнання У. Джемса?

7. Визначте проблему корисності та вигідності в прагматизмі.

8. Що є прагматичним критерієм істинності?

9. У чому полягає принцип активності психічного життя?

10. Визначте сутність та головні положення інструменталізму Д. Дьюї.

Першоджерела

1. Джеймс У. Воля к вере. — М., 1997.

2. Джеймс У. Прагматизм. — М., 1998.

3. Пирс Ч.С. Логические основания теории знаков. — СПб., 2000.

4. Пирс Ч.С. Начала прагматизма. — СПб., 2000.

5. Рассел Б. Мудрость Запада. — М., 1998.

Рекомендована література

1. Всемирная философия. XX век. — Мн., 2004.

2. Ільїн В. Філософія. — К., 2002.

3. Канке В.А. История философии. Мыслители, концепции, открытия. 2003.

4. Коплстон Ф. История философии. XX век. — М., 2002.

5. Современная западная философия. — М., 1991.

— М.,

 

 


ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

 

Розділ 1 2.

Герменевтика

12.1. Предмет філософської герменевтики.

1 2.2. Методи тлумачення та розуміння.

 

 


Розділ 12 • Герменевтика

«Ми називаємо розумінням процес, у якому ми із зовнішніх чуттєвих даних знаків пізнаємо щось внутріш­нє. «Розуміння» стверджує, що будь-яке душевне життя можна пізнати з його чуттєво даних виявлень».

В. Дільтей







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.132.132 (0.006 с.)