ТОП 10:

Ф. Шеллінг: філософія тотожності



 

 

Ідеї Фіхте продовжував розвивати його молодший сучасник Фрідріх Віль-гельмЙозефШеллінг (1775-1854 pp.). Філософська програма Шеллінга полягає в примиренні протилежностей суб'єктивного й об'єктивного, ідеального та реаль­ного, кінцевого і нескінченного. Звідси — «потреба у філософствуванні» з метою створення «істинної філософії». Хоча Шеллінг підкреслює рівноцінність проти­лежних моментів, усе ж відчувається пріоритет ідеального, духовного. Це про­являється в підкреслюванні автономії «Я» (завдяки свідомості «Я» стоїть над речами). Природничі науки постачають лише матеріал, який філософія по­винна домислити, сформулювати. У натурфілософських працях Шеллінг ке­рується впевненістю, що в природі панує принцип «полярності» та «градації». Згідно з принципом «градації» природа розуміється як система ступенів, у яких нижчий завжди є основою для ступеня вищого.

_____________________________________________________________

Натурфілософія — одна з частин системи, іншою частиною якої є «транс­цендентальна філософія» з «Я», як її предметом. Найбільш фундамен­тальна праця з цього напряму — «Система трансцендентального ідеа­лізму» (1800 р.). У ній концепція філософії пояснюється як система двох взаємодоповнюючих «філософських наук». Пізнання завжди має два по­люси: об'єктивне або природу (перший полюс) і достовірність «Я» щодо самого себе (другий полюс). Якщо брати до уваги перше, тобто природу, то спочатку здається, що вона повністю автономна щодо «Я». І, навпаки, видається, що «Я» є цілком самодостатнім. Одночасно в «Я» проглядається не лише тенденція до градації, тобто до самосвідомості (через відчуття, сприйняття, уявлення та рефлексію), але й тенденція до об'єктивізації самого себе, яка проявляється в практичній поведінці людини, в історії та мистецтві. Трансцендентальна філософія, таким чином, показує, як об'єк­тивне виникає з суб'єктивного й утворює другу філософську «науку», що доповнює натурфілософію та спрямовує природу до рефлексії самої себе, до людини, тобто до «розуму».

_____________________________________________________________

 


Розділ 6 • Класична німецька філософія

Концепція Ф. Шеллінга породжує уявлення про два світи: перший, створений без людської участі, та другий перетворена людиною природа. Впливаючи на зовнішній світ, людина впливає також на інших людей. Людина, яка про­буджується до свідомості завдяки автономній діяльності щодо зовнішнього світу, впала б у несвідомий стан, якби не було впливу інших інтелектів на цей світ, а також і на неї.

Частиною «Системи трансценде нтального ідеалізму» є філософія історії. її перша теза: для історичного розвитку характерна «прогресивність», яка проявляється в тому, що розвивається в напрямку до «правового закону», сенсом якого є «гарантована свобода». З поступового наближення до мети істо­рії виникає її періодизація за окремими епохами. Наша «вільна» поведінка перетво­рюється на «необхідність», яка надає історії спрямованості та цінності. Ще за часів античності вважалося, що наша «вільна» поведінка таємним способом під впли­вом переважаючої нас сили перетворюється на закономірність. Друга теза стосується того, що зумовлює трансформацію нашої автономно мотивованої діяльності в загальну закономірність, яка стоїть за об'єктивним ходом історії.

Шеллінг вважає, що в людській поведінці міститься певна подвійність, оскільки, в результаті раціональної людської діяльності виникають не лише випадкові, але й небажані результати, які ведуть до подавлення свободи. Прагнення реалізувати свободу перетворюється на поневолення. Наприклад, реальні результати французької революції виявилися невідповідними її високим ідеалам: замість свободи, рівності та братства прийшло насильство, війна, розорення. Отже, в історії панує сваволя та сліпа необхідність, перед якою індивіди із своїми цілями безсилі. Об'єктивно-необхідний закономір­ний історичний зв'язок Шеллінг уявляє як поступове здійснення «одкровення абсолюта», що пізніше приводить його до «філософії міфології й одкровення».

Шеллінг проводить аналогію між природою та людським світом, яка полягає в тому, що основа дійсності проявляється в єдності несвідомого і свідомого. Природа творить несвідомо, але в продуктах творчості ми бачимо сліди розуму, і це проявляється в законах природи. Людський світ, навпаки, творить свідомо, але з цього виникає те, чого ніхто не задумував, тобто знову несвідоме. «Органом» або інструментом перевірки належності свідомого та несвідомого одне одному служить філософія мистецтва. Художник творить свідомо, але його в результатах твор­чості більше, ніж він у неї вклав; це пояснюється лише тим, що в мистецтві проявляється те незмінне ідентичне, що не може прийти ні до якої свідомості.

____________________________________________________________

У вченні Шеллінга стверджується тотожність суб'єкта й об'єкта, тобто полярних факторів — «суб'єктивного», або пізнавального й «об'єктивного» принципів. У формі суб'єкта або історії переважає суб'єктивний принцип, а в об'єкті або природі — об'єктивний. Тому в природі ми пізнаємо струк­тури розуму, а у сфері суб'єктивності вбачаємо її об'єктивізацію. Абсолютний суб'єкт, пов'язаний у Фіхте з індивідуальним «Я», в системі Шеллінга пере-


ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

творюється в божественне начало світу, абсолютну тотожність суб'єкта й об'єкта. Вирішуючи завдання, як із цієї початкової тотожності вивести всю різноманітність визначень цього світу, Шеллінг вводить поняття «творчий акт». Будучи непізнаним для розуму, він водночас є предметом особливого роду ірраціонального пізнання — інтелектуальної інтуїції, яка є єдністю свідомої та несвідомої діяльності. Така інтуїція недоступна всім смертним, дається тільки обдарованим людям, геніям. Інтелектуальна інтуїція — най­вища форма філософської творчості і служить тим інструментом, на основі якого можливе саморозгортання тотожності.

___________________________________________________________

Ф. Шеллінг не нав'язує своєї системи, не називає її єдино істинною. Філо­софія не геометрія, в ній скільки голів, стільки систем, і щодня з'являється нова. Так і в живому організмі не одна система (кровоносна, травна та ін.). Філософія як організм — це тотальна система, що складається із сукупності систем. Найвище завдання Духу — не заперечувати ту чи іншу систему, а звести всі системи в єдине ціле.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.248.103 (0.003 с.)