Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ф. Шеллінг: філософія тотожностіСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Ідеї Фіхте продовжував розвивати його молодший сучасник Фрідріх Віль-гельмЙозефШеллінг (1775-1854 pp.). Філософська програма Шеллінга полягає в примиренні протилежностей — суб'єктивного й об'єктивного, ідеального та реального, кінцевого і нескінченного. Звідси — «потреба у філософствуванні» з метою створення «істинної філософії». Хоча Шеллінг підкреслює рівноцінність протилежних моментів, усе ж відчувається пріоритет ідеального, духовного. Це проявляється в підкреслюванні автономії «Я» (завдяки свідомості «Я» стоїть над речами). Природничі науки постачають лише матеріал, який філософія повинна домислити, сформулювати. У натурфілософських працях Шеллінг керується впевненістю, що в природі панує принцип «полярності» та «градації». Згідно з принципом «градації» природа розуміється як система ступенів, у яких нижчий завжди є основою для ступеня вищого. _____________________________________________________________ Натурфілософія — одна з частин системи, іншою частиною якої є «трансцендентальна філософія» з «Я», як її предметом. Найбільш фундаментальна праця з цього напряму — «Система трансцендентального ідеалізму» (1800 р.). У ній концепція філософії пояснюється як система двох взаємодоповнюючих «філософських наук». Пізнання завжди має два полюси: об'єктивне або природу (перший полюс) і достовірність «Я» щодо самого себе (другий полюс). Якщо брати до уваги перше, тобто природу, то спочатку здається, що вона повністю автономна щодо «Я». І, навпаки, видається, що «Я» є цілком самодостатнім. Одночасно в «Я» проглядається не лише тенденція до градації, тобто до самосвідомості (через відчуття, сприйняття, уявлення та рефлексію), але й тенденція до об'єктивізації самого себе, яка проявляється в практичній поведінці людини, в історії та мистецтві. Трансцендентальна філософія, таким чином, показує, як об'єктивне виникає з суб'єктивного й утворює другу філософську «науку», що доповнює натурфілософію та спрямовує природу до рефлексії самої себе, до людини, тобто до «розуму». _____________________________________________________________
Розділ 6 • Класична німецька філософія Концепція Ф. Шеллінга породжує уявлення про два світи: перший, створений без людської участі, та другий — перетворена людиною природа. Впливаючи на зовнішній світ, людина впливає також на інших людей. Людина, яка пробуджується до свідомості завдяки автономній діяльності щодо зовнішнього світу, впала б у несвідомий стан, якби не було впливу інших інтелектів на цей світ, а також і на неї. Частиною «Системи трансценде нтального ідеалізму» є філософія історії. її перша теза: для історичного розвитку характерна «прогресивність», яка проявляється в тому, що розвивається в напрямку до «правового закону», сенсом якого є «гарантована свобода». З поступового наближення до мети історії виникає її періодизація за окремими епохами. Наша «вільна» поведінка перетворюється на «необхідність», яка надає історії спрямованості та цінності. Ще за часів античності вважалося, що наша «вільна» поведінка таємним способом під впливом переважаючої нас сили перетворюється на закономірність. Друга теза стосується того, що зумовлює трансформацію нашої автономно мотивованої діяльності в загальну закономірність, яка стоїть за об'єктивним ходом історії. Шеллінг вважає, що в людській поведінці міститься певна подвійність, оскільки, в результаті раціональної людської діяльності виникають не лише випадкові, але й небажані результати, які ведуть до подавлення свободи. Прагнення реалізувати свободу перетворюється на поневолення. Наприклад, реальні результати французької революції виявилися невідповідними її високим ідеалам: замість свободи, рівності та братства прийшло насильство, війна, розорення. Отже, в історії панує сваволя та сліпа необхідність, перед якою індивіди із своїми цілями безсилі. Об'єктивно-необхідний закономірний історичний зв'язок Шеллінг уявляє як поступове здійснення «одкровення абсолюта», що пізніше приводить його до «філософії міфології й одкровення». Шеллінг проводить аналогію між природою та людським світом, яка полягає в тому, що основа дійсності проявляється в єдності несвідомого і свідомого. Природа творить несвідомо, але в продуктах творчості ми бачимо сліди розуму, і це проявляється в законах природи. Людський світ, навпаки, творить свідомо, але з цього виникає те, чого ніхто не задумував, тобто знову несвідоме. «Органом» або інструментом перевірки належності свідомого та несвідомого одне одному служить філософія мистецтва. Художник творить свідомо, але його в результатах творчості більше, ніж він у неї вклав; це пояснюється лише тим, що в мистецтві проявляється те незмінне ідентичне, що не може прийти ні до якої свідомості. ____________________________________________________________ У вченні Шеллінга стверджується тотожність суб'єкта й об'єкта, тобто полярних факторів — «суб'єктивного», або пізнавального й «об'єктивного» принципів. У формі суб'єкта або історії переважає суб'єктивний принцип, а в об'єкті або природі — об'єктивний. Тому в природі ми пізнаємо структури розуму, а у сфері суб'єктивності вбачаємо її об'єктивізацію. Абсолютний суб'єкт, пов'язаний у Фіхте з індивідуальним «Я», в системі Шеллінга пере- ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ творюється в божественне начало світу, абсолютну тотожність суб'єкта й об'єкта. Вирішуючи завдання, як із цієї початкової тотожності вивести всю різноманітність визначень цього світу, Шеллінг вводить поняття «творчий акт». Будучи непізнаним для розуму, він водночас є предметом особливого роду ірраціонального пізнання — інтелектуальної інтуїції, яка є єдністю свідомої та несвідомої діяльності. Така інтуїція недоступна всім смертним, дається тільки обдарованим людям, геніям. Інтелектуальна інтуїція — найвища форма філософської творчості і служить тим інструментом, на основі якого можливе саморозгортання тотожності. ___________________________________________________________ Ф. Шеллінг не нав'язує своєї системи, не називає її єдино істинною. Філософія — не геометрія, в ній скільки голів, стільки систем, і щодня з'являється нова. Так і в живому організмі не одна система (кровоносна, травна та ін.). Філософія як організм — це тотальна система, що складається із сукупності систем. Найвище завдання Духу — не заперечувати ту чи іншу систему, а звести всі системи в єдине ціле.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 365; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.135.215.149 (0.007 с.) |