Філософські принципи обґрунтування економіки

Нині, в умовах широких творчих можливостей, які відкриті перед пошу­ковим філософським розумом, поєднання понять філософії і господарювання (економіки) вже не повинно викликати непорозуміння та принципового за­перечення. Дискусія може йти лише про те, як кваліфікувати такі філо­софствування. Його предметом може стати кожне явище — не тільки еконо­міка взагалі, але й її окремі форми — гроші, підприємництво, ринок тощо.

Найвище завдання філософії — розкрити за наявним, відкритим для нас прихований за ним світ. Момент філософствування є обов'язковим у кожній спеціальній науці, в тому числі й економічній. Філософія «прикріплюється» до господарства (економіки) ґрунтовно лише тоді, коли вона не бере «голий» факт господарювання в його чистій об'єктивності або навіть у вигляді теоре­тичного уявлення про нього, яке існує в спеціальній науці. Справжня філосо­фія економіки починається із запитання: «Як можливе господарство?» Тут «факт» господарства, його існування приймається як невідоме, що належить з'ясуванню, у значенні розуміння причин, остаточних основ, які покликали його до життя. «Філософ, — зауважує X. Ортега-і-Гассет, — на відміну від будь-якого вченого береться за те, що саме собою невідоме». Характерний для філо­софії спосіб діяння в цих умовах полягає в тому, що вона надає невідомому явищу світоглядну орієнтацію — виступає зі свідомо сформульованим припу­щенням про його місце в усьому світовому універсумі та розгортає його в цілісну теоретичну систему. У цьому «наданні світоглядного значення» економіч­ному явищу і полягає джерело, головний мотив, який живить власне філосо­фію економіки, викликає її до життя, яка б не була його форма.

Розділ 9 • Філософія економіки

Процес власне філософствування розгортається всередині (що ми їх по-різному розуміємо) світових стихій — космосу, життя, духовності тощо. Для того, щоб «увійти» в ці стихії, необхідно спиратися на конкретні їх прояви. Не існує буття в абстракції, а є лише конкретне буття, яке без кінця визна­чається та ніколи до кінця визначене бути не може. Ось чому світове значення факту господарювання надає не сам філософ, а життєвий процес як такий, що виштовхує цей факт у положення його осмислення. Факт економічної діяльності у філософській інтерпретації домислюється до кінця, до останніх джерел. У такому смислі він позбавляється чисто об'єктивного статусу і має свої прояви у сфері духу (так само, як інші сторони людського буття).

Обґрунтування принципової можливості будувати філософську систему як філософію економіки (господарювання) можна проілюструвати, спираючись на образ «розумового вікна», введеного B.C. Соловйовим. «Розумовим вікном» називається будь-яка ідея, що дозволяє споглядати з певного пункту загаль­ний зв'язок явищ у світовому цілому — Універсумі. Ніхто не має безпосеред­нього доступу до цього цілого і не може охопити його одним «божественним поглядом». Доля людини — дивитися на нескінчений світ із різних, багатьох «вікон». Світ єдиний. Але оскільки до нього приходять різними шляхами, то неми­нуче він уявляється багатоликим. Через це філософські системи можуть пра­вомірно розрізнятися між собою залежно від своєї відправної позиції, щодо одного і того ж об'єкта з однаковою відданістю істині як ідеалу пізнання. Проте на основі різних точок орієнтування можна побудувати різні системи — як філософські, так і спеціально наукові.

Духовна сторона господарювання — певні «настрої», «переживання», «світовідчуття» — дають початок філософствуванню. С.М. Булгаков підсумо­вує його прояви в пануючому світогляді, який називається економізмом. Прик­мети його він знаходить на всіх напрямах життєвого процесу: в прагненні до особистого збагачення; в почутті неволі буття; в напруженні господарської енергії, що знаходить однакове відображення і в розвитку науки, і космосу; в господарській природі культури; в розумінні багатства переважно в еконо­мічному розумінні; в непереборності трудової боротьби за життя тощо.

У філософській інтерпретації економізму «економічного матеріалізму», який сповідує «чисте» господарство, з господарювання зовсім вилучена духов­ність, а разом із нею — індивідуальність, творчість, історія: все те, що складає властивості справжнього буття. Подібна стилізація господарства може бути придатною хіба що для потреб економічної науки та практичної орієнтації. В економічний кругообіг, немов у величезну реторту, втягується людина, сус­пільство, природа, культура, світ загалом. Це «економічна машина» не зва­жає на жодну логіку, крім своєї власної.

Філософія економіка має дві іпостасі. Одна з них звернена до філософії, а друга — до економічної науки. Кожна з них самостійна, тому потрібно уни­кати «змішування» філософії з економікою, оскільки це неминуче спричиняє появу в останньої філософських амбіцій. Вона не знає своїх меж і схильна розглядати весь світ із позиції «чистої» економіки, але робить це недоскона-