Теорія Ф. Енгельхарда: «Третя світова війна вже почалася»

Сучасне суспільство породжує безробіття й убогість. Людство вимушене вести війну з бідністю, яка може «затопити» не лише Південь, але й Північ. Такі явища, як економічна мафія, тероризм, екстремізм поширюються на всій планеті. Нині бідні становлять третину людства та створюють загрозу для політичних режимів відповідних країн. Бідні все частіше перетворю­ються на резервну армію економічної мафії та тероризму. Третя світова війна — це не просто соціальна метафора: уражені та розколоті внаслідок краху радянського режиму, цілі регіони перебувають у стані нестабіль­ного розвитку. «Великий вільний ринок», який досі переживає стадію ста­новлення, у майбутньому справлятиме все більш руйнівний вплив на демо­кратію.

Нині йдеться не про збереження держави загального благоденства в на­ціональних межах, а про розвиток на рівні ЄС економіки, яка служила б людині, а не бездушному Молоху фінансів, прибутків і нагромадження капіталу.

______________________________________________________________________

Глобальна геополітика також буде регулюватися принципом різнобіч­ність, коли міжнародні інститути стануть відігравати все зростаючу роль

Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації

в управлінні різного роду конфліктами. Все більшого домінування набуде фун­даментальна суперечність між багатогранністю процесу прийняття рішень та однобічністю військового здійснення цих рішень. Держава не зникне. Вона просто понизиться в статусі: множитиметься у формі місцевих і регіональ­них рядів, які покривають світ мозаїкою своїх проектів, створюють свої елек-торати та ведуть переговори з національними урядами, мультинаціональ­ними корпораціями та міжнародними агенціями. Ера глобалізації економіки є також ерою локалізації політики. Те, чого не вистачає місцевим і регіональним урядам у владі та ресурсах, вони відтворюють гнучкістю та різнобічною діяль­ністю.

Щодо людей, то вони будуть все більше і більше віддалені від коридорів влади та розчаровані в інститутах громадянського суспільства. Усе більше люди будуть індивідуалізуватися у своїй праці та житті, конструюючи власний смисл на основі свого досвіду і, якщо вони щасливі, реконструюють свою сім'ю в цьому бурхливому океані невідомих течій і неконтрольованих зв'язків. У випадку колективних загроз вони будуть будувати загальні сховища, звідки пророки зможуть проголошувати пришестя нових богів.

XXI ст. буде тяжким, бо в ньому — багато невідомого для досвіду людства. Воно не принесе більшості населення полегшення, але це буде століття законо­мірного ходу історичного прогресу.

Трансформація філософії в епоху глобалізації

М етодологічна недостатність філософського знання щодо реалій роз­витку сучасного світу породжує думки про кризу сучасної філософії, тим більше що в значної частини філософів ще досі домінує точка зору про існуючий та оформлений образ «кращої» філософії, а тому втрата філософією її універсаль­ності, квазіфілософської методології, як вони вважають, головна причина її кризи. Йдеться про те, що в середині XX ст. філософія на Заході (а нині це розповсюдилося і на вітчизняну філософську думку) відрікається від того, що складало основу її буття в епоху класики, тобто від того, щоб бути тео­ретично вираженим світоглядом (осмисленням світу).

У філософії її основним та фундаментальним розділом завжди була онто­логія, тобто вчення про буття. Природу, суспільство та саму людину вона розглядала, перш за все, в її (людині) належності до буття. Осмислення сто­сунків людини та світу — це була прерогатива філософського знання, тому що жодна наука взагалі цим не займалася. Усі науки мали конкретний зміст та розглядали окремі аспекти буття природи, буття суспільства, буття людини,