Програма психології та дослідження пам’яті Германа Еббінгауза

Професор психології у Берліні, а згодом у Вроцлаві, Еббінгауз написав визначну працю «Основи психології», яка залишилась незавершеною. Ебібнгауз вважається представником асоціативної психології. Він не належав до школи Вундта, проте продовжував розвивати його лінію про паралелізм фізичних та психічних процесів. Вихідне положення Еббінгауза полягає в тому, що психологія є наука про зміст і процеси духовного життя, або наука про стани і процеси свідомості. Найважливішими завданнями психології вчений висуває дослідження відношень душі і тіла, душі і зовнішнього світу. Найпростішими явищами психічного життя Еббінгауз вважає відчуття, які здійснюють зв'язок із зовнішнім світом. Уявлення дають змогу отримати образ без зовнішнього подразника. Інший клас елементарних душевних утворень – почуття задоволення та незадоволення. Вони виражають відношення об’єктивних причин почуття до благополуччя чи можливої шкоди для організму і душі. Почуття дають оцінку враженням про зовнішній світ, яка потрібна душі, щоб користуватися об’єктивними речами у боротьбі за своє самозбереження. Складними явищами душевного життя, за Еббінгаузом є сприймання, пригадування, фантазія, абстрагування, мовлення та мислення.

Еббінгауз став першим психологом, який досліджував пам'ять експериментальним шляхом. Випадково у Парижі Еббінгауз натрапив на книгу Т. Фехнера «Основи психофізики». Натхнений ідеєю відкриття точних законів па’мяті, він вирішив приступити до експериментів, які ставив на собі. У психології на той час було популярним вчення про асоціації, причиною яких вважалась близькість між фактами свідомості в просторі і часі.

Еббінгауз керувався ідеєю про те, що люди запам’ятовують, зберігають та пригадують факти між якими існує асоціативний зв'язок. Однак, ці факти люди переосмислюють і тому важко встановити, чи виникла асоціація завдяки пам’яті, чи втрутився розум. Тому для свого дослідження вчений обрав особливий матеріал – беззмістовні склади, що не виникало ніяких асоціацій при їх запам’ятовуванні. Склад складався з двох приголосних і одного голосного звуку, всього їх виявилось 2300. Експериментував з ними Еббінгауз протягом п’яти років.

В процесі проведених експериментів Еббінгауз встановив різницю міз запам’ятовуванням беззмістовних складів і складів, що мають змістове наповнення. Заучуючи змістовні склади (уривок з поеми «Дон Жуан»), а кожній строфі було 80 складів, він порахував, що для запам’ятовування однієї строфи потрібно повторити її 9 разів. Коли ж він заучував беззмістовні склади, то повторив їх не менше 80 разів. Отже, матеріал який ні з чим не асоціюється запам’ятовується в 9 разів важче.

Також Еббінгауз встановив, що чим більший об’єм матеріалу, тим більше повторів потрібно для його заучування і, відповідно, більше часу. Особливої популярності набула накреслена Еббінгаузом «крива забування» («крива Еббінгауза»). На основі вивчення впливу фактору часу на процеси пам’яті Еббінгауз накреслив криву, у відповідності з якою з’ясувалось, що найбільша частина матеріалу забувається в перші хвилини після завчання, а потім швидкість значно знижується.

Хоч Еббінгауз не створив ніякої теорії, його дослідження стали ключовими для експериментальної психології: вони показали, що пам'ять можна вивчати об’єктивними методами. Також була показана важливість статистичної обробки даних з метою встановлення закономірностей. «Крива забування» набула значення зразка для побудови в подальшому графіків. Він створив тест на доповнення фрази пропущеним словом, який став одним з перших в діагностиці розумового розвитку. Його досліди проводились з такою точністю, методичністю і послідовністю, що більше ста років на них посилаються у всіх підручниках психології. Немає в історії психології іншої такої постаті, як Еббінгауз – вчений, що працюючи без підтримки зміг підкорити своє життя ретельному і тривалому експерименту.