Психологія на Україні в ХХ столітті 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Психологія на Україні в ХХ столітті



На Україні в ХХ столітті міцно затвердилися класично-інтроспективний, природнонауковий і культурно-гуманістичний напрямки. На перший план вийшла проблема сутності людської душі, творчого освоєння світу (С.Л.Франк). В Одесі, Києві, Харкові створюються експериментальні психологічні лабораторії, які займаються вивченням перцепції, розробкою теорії вольової уваги (М.М.Ланге). Під керівництвом Г.І.Челпанова діє теоретичний психологічний семінар при Київському університеті. Уперше були опубліковані підручники по психології для гімназій.

Класична інтроспективна психологія впевнено входила в практику людського життя – у сфери медицини, виховання, навчання. Розроблялися проблеми судово-психіатричної експертизи, досліджувалися проблеми стомлення при розумовій роботі На початку століття активно розробляються проблеми етнопсихології (М.Ф.Сумцов, П.І.Ковалевський, М.В.Країнський, В.Я.Данилевський).

У 1917 році В.М.Бєхтєрєв започаткував природничонауковий напрямок, який став вивчати фізіологічні механізми поведінки живих організмів. Цей напрямок був домінуючим на Україні майже 10 років. Механіцизм рефлексології виявився у спробах зведення складних духовних явищ до фізіологічних засад. Але усвідомлювалась недосконалість такого підходу, тому було висунуто ряд концепцій цілісності, які мали долати механіцизм рефлексологічного тлумачення. Людину «природи і свідомості» бачили у світлі творів класиків марксизму-ленінізму. Психологія стала обслуговувати ідеологічні проблеми. Щоб надати їм наукового вигляду, було піднате до рівня ідеології вчення Павлова про фізіологію вищої нервової системи.

Зрештою, відкидаючи заідеологізовані принципи теоретичного дослідження, українські психологи пачали здійснювати пізнання людської практики, стверджуючи гуманістичне начало психології.

Ідеї формування людської особистості і рушійних сил цього формування розроблялися С.Л.Рубінштейном і Г.С.Костюком.

У 30-і роки у Харкові відкривається Психоневрологічний інститут, а потім на його основі – Всеукраїнська психоневрологічна академія з відділенням психології, яке очолив А.Р.Лурія. Відділення дитячої і генетичної психології очолював О.М.Леонтьєв. У цьому відділенні працювали Л.І.Божович, П.Я.Гальперін, А.В.Запорожець. Вченими була розроблена загальна теорія пам'яті, у якій пам'ять розглянута як основа наступної дії.

В Одесі розпочаті дослідження сприймання часу. Закладено фундамент для розвитку історичної психології, яка має своїм – предметом вивчення менталітету українського народу (И.Г.Белявський).

Львівський період в історії української психології своєрідний. У Львові концентруються українські і польські вчені, що створили Львівсько-варшавську філософську школу (Ю.Охорович, С.Балей, Я.И.Цурковський), діяльність якої вплинула на методологію психологічних досліджень.

Київська психологічна думка була сконцентрована в Київському університеті, кафедру психології якого довгий час очолював А.М.Раєвський. Його роботи в першу чергу стосувалися історії всесвітньої психології, проблем особистості і її мовного самовизначення. Одним з найбільш видатних учнів Раєвського є Г.С.Костюк.

Аналізуючи питання розкриття закономірностей психічної діяльності, Григорій Савович Костюк виходить з основних положень матеріалістичної діалектики, опираючись на те, що вже здобуто психологією та суміжними науками. Костюк вважає, що закономірності нейродинаміки мають враховуватись при поясненні всіх психічних явищ – починаючи з відчуттів і завершуючи найскладнішими рисами характеру та особистості. Проте нединамічні закони не вичерпують усієї характеристики відображувальної діяльності, не показують об’єкт психічного в його змістовому розкритті. Розкриття руху цих процесів не дає ще даних стосовно того, що саме людина відчуває, сприймає, як вона думає, чого прагне. А саме в цьому і виражається специфічність психічного, його своєрідність. Костюк вказує на дві хибні тенденції: відокремлення ідеального від його матеріальної основи, і зведення ідеального до матеріального з утратою їх специфічних.

Особливий інтерес вченого викликають проблеми біологічної еволюції та історичного розвитку психіки. На думку вченого, як ідеалістичні так і матеріалістичні теорії неспроможні показати дійсні рушійні сили психічного розвитку. Лише підхід до психіки як продукту реального життєвого процесу, його регулятора відкриває шлях справжнього наукового з’ясування її генезису. Навіть видатні біологи-еволюціоністи бачили тільки кількісні відмінності між психікою тварини і людини.

Розглядаючи проблему співвідношення біологічного та соціального в онтогенезі людини, автор показує неспроможність однобічних тлумачень психічного розвитку, в яких робиться наголос то на вирішальній ролі спадковості, то середовища в його біологічному розумінні. У вивчені розвитку психіки Костюк з’ясовує роль окремих компонентів (афективних, когнітивних), їхній вплив на структуру психіки в цілому. Вчений спростовує теорії, що переоцінюють, або ж недооцінюють вплив дитячих вражень на подальший розвиток особистості. Розвиток особистості – це її історія, в якій попердні ступені внутрішньо пов’язані з наступними. У самому процесі розвитку автор показує типологічні та індивідуальні відмінності, які виявляються у функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях, а результатом такого розвитку є індивідуальна своєрідність особистості. У характеристиці особистості Костюк визначає загальні, особливі та індивідуальні риси, які перебувають між собою у діалектичній залежності. Суперечності психічного життя особистості приводять до виникнення протиріч, які зумовлені суспільними відносинами. Це протиріччя між різними соціальними функціями і ролями, які виконує особистість. Становлення особистості Костюк бачить як детермінований суспільними умовами, навчанням та вихованням діалектичний процес саморуху, спонукуваний внутрішніми протиріччями.

В діяльності особистості вчений провідне місце відводить мотиваційній сфері, яка включає мотиви різного походження. Мотивацію поведінки Костюк пов’язує з внутрішніми суперечностями, конфліктами між різними мотивами, зокрема особистими і суспільно значущими. Індивідуалізація характеру залежить від здібностей особистості, які автор поділяє на загальні і спеціальні. По мірі формування здібностей для особистості відкриваються можливості творчої участі в суспільному житті.

Г.С. Костюк завжди наголошував на тому, що культура психолога, глибина його теоретичних і експериментальних досліджень неможлива без досконалого оволодіння історико-психологічним надбанням зарубіжної та вітчизняної психології.

Психологічна думка на Україні активно розвивалася, працювала величезна кількість психологів і філософів, дослідження яких були значущими для розвитку психології як науки.

 

Питання для самоперевірки

1. Психологічні погляди Ф. Прокоповича.

2. Психологічні погляди М. Максимовича.

3. Психологічні ідеї Г.Сковороди.

4. Психологія та мовознавство в ідеях О. Потебні.

5. Педагогічна антропологія К.Д.Ушинського.

6. Таємниці психології творчості І. Я. Франка.

7. Основі ідеї, представлені у роботах Г.С.Костюка.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 183; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.196.106.106 (0.007 с.)