Тема 4. Арабомовна середньовічна психологічна думка

План.

Культура арабо-мовних народів у період Середньовіччя

Антропологічна думка в пануючих ідейних течіях арабо-язичної культури Середньовіччя

Загальні ідейно-теоретичні основи арабомовної перипатетики

Антропологічне і психологічне вчення Ібн Сіни

Психологічні погляди Ібн-Рушда

Психологічні погляди Альгазена

 

Література

1. Аль Фараби. Существо вопроса // Антология мировой философии: В 4-х т. М., 1969.

2. Ждан А..Н. История психологии: Учебник,М.1990.

3. Ждан А.Н. история психологии. От античности до наших дней: Учебник

для вузов. М.2004.

4. Жуков С. Історія психології: Навч. Посіб, К.:2005.

5. Завадовский Ю.Н. Абу Али Ибн Сина. Жизнь и творчество. Душанбе, 1980.

6. Ибн Габирол. Жемчужная россыпь // Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. М., 1991.

7. Ибн Габирол. Человек и его судьба // Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. М., 1991.

8. Ібн Рушд // Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока IX-XIV вв. М., 1961.

9. Ибн Сина. Избранное. М,. 1980.

10. Ибн Сина. Избранные философские произведения. М., 1980.

11. Ибн Сина. Канон врачебной науки. Ч.1. М., 1994.

12. Ибн Сина. Книга о душе // Ибн Сина. Избранные философские произведения. М., 1980.

13. Корольчук М.С. Криворучко П.П.Історія психології нав. посіб. К.: 2004.

14. Ренан Э. Аверроэс и аверроизм / Пер. с франц. Киев, 1903.

15. РоменецьВ.А.Історіяпсихології. Стародавній світ, Середні віки,

Відродження. Навч.пос. К. «Либідь» 2005.

16. Сагадеев А.В. Ібн Рушд (Аверроэс). М., 1973.

17. Сагадеев А.В. Ибн Сина (Авиценна). М. 1985.

18. Степанянц М.Т. Арабская философия // Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. М., 1991.

19. Терновский В.Н. И.С. Авиценна. М., 1969.

20. Шидфар Б.Я. Ибн Сина. М., 1981.

21. Ярошевский М.Г. История психологии. М., 1997.

 

Культура арабомовних народів у період Середньовіччя

У Середньовіччі спостерігався активний вихід арабських племен на арену історичного процесу. Вони поширилися на величезні території - від Аравійського півострова до берегів Атлантики, з одного боку, і до Індонезії - з іншої. Низка арабських народностей створюють свої держави.

Більш того, у Середньовіччі арабо-мовний Схід починає грати знову передову роль у розвитку світової історії. Тут раніше, ніж на Заході, утворюється феодалізм, що є більш прогресивним ладом, порівняно з рабовласницьким, швидко розвивається культура. На певному відрізку часу, поки сформовані феодальні відносини не стали гальмом суспільного розвитку, Схід, і насамперед арабо-мовні країни, стали носієм передової філософсько-психологічної думки. Вони першими сприйняли і продовжили вивчення Аристотеля, забезпечивши його спадкоємне дослідження і пізніше перенесли його ідеї на ґрунт європейської культури.

Самобутня культура, що склалася в XVII-XVIII ст. у цих країнах, була синтезом цінностей, створених арабами і народами, завойованими ними. Інтенсивні торгові зв'язки, здійснювані арабо-мовними країнами, пов'язували їх з іншими культурами і сприяли поширенню на їхніх територіях наукових досягнень Греції, Риму, Індії, Китаю.

У феодальному арабському світі інтенсивно розвивалися ремесла, торгівля, мореплавство; високого рівня досягла техніка землеробства; виникали великі найбагатші міста, що перетворилися в осередки культури, освіти, науки. У країни арабського халіфату стікалася наукова література з усього цивілізованого світу. Під час правління династії Аббасидів (XVIII-XVII ст.) у Багдад прибували каравани з книгами, написаними різнимми мовами. Усе це сприяло тому, що на Сході одержують подальший розвиток паростки точного знання, що зародилися в елліністичний період і виникає ряд нових ідей в області психології.

В арабському світі панувала мусульманська релігія. Але соціально-економічні запити, потреби культури вимагали вивчення робіт “невірних”, що й обумовлювало ріст наукових уявлень про світ, природу і людину.