Основні наукові школи психології періоду кризи

Структуралізм

Напрямок, заснований учнем Вундта Едуардом Брадфордом Тітченером. Представники даного напрямку основним завданням психології вважали експериментальне дослідження структури свідомості. Поняття структури передбачає наявність елементів та їх зв’язок, тому зусилля школи були спрямовані на пошук вихідних елементів психіки та способів їх структурування. Тітченер визначав свідомість як загальний підсумок досвіду особистості, який існує в певний час. Розум він тлумачив як підсумок досвіду особистості, що залежить від неї, - досвіду не певного моменту, а всього життєвого шляху людини від народження до смерті. Згідно Тітченеру, предметом психології повен бути свідомий досвід, оскільки саме він залежить від піддослідного. На думку вченого всі інші науки не залежать від піддослідного суб’єкта. Для пояснення такого твердження він пропонує розглянути простий приклад. Припустимо, температура у приміщенні 32 градуса за Цельсієм, безперечно, вона не буде залежати від того, чи присутній хтось у приміщенні. Але якщо в приміщенні присутні люди, які скаржаться на жару, то таке сприймання залежить від їхнього переживання.

Тітченер твердив, що при вивченні свідомості не можна допускати «помилку стимулу» - тобто змішанняпсихічних процесів сприймання об’єктів і впливу самого об’єкту. Наприклад: описуючи яблуко тільки як яблуко не визначаючи колір і форму, які також сприймаються, піддослідні роблять «помилку стимулу». Коли спостерігач фокусує своє сприймання на стимулах об’єкта, а не на психічних процесах, він не може відрізнити того, що він знає про об’єкт від свого безпосереднього сприймання його в даний момент. Якщо піддослідний описує ще щось окрім кольору, яскравості, форми, він виявляє своє власне сприймання об’єкта, тобто має справу з опосередкованим, а не з безпосереднім досвідом.

Тітченер вважав, що інтроспекція також повинна бути експериментальною. Його метод самоспостереження довірявся піддослідним, які вміли описувати стани своєї свідомості, а не стимули, що сприймалися. Вчений виступав проти системи Вундта, який основну увагу приділяв кількісним показникам, оскільки був упевнений, що такий метод не дає змоги виявити елементарні відчуття і образи, які виникають у свідомості. Саме в цьому була суть його системи – не синтез елементів за допомогою аперцепції, а аналіз (розкладання) цілісного досвіду на складові елементи.

Основними елементами структури свідомості Тітченер запропонував вважати: відчуття, образи та емоційні стани. Відчуття мають якість і залежать від певних органів чуття. Ускладненням процесу відчуття є акт сприймання, а на його грунті з’являються ідеї. Почуття та емоції виступають як відношення людини до того світу, що формується у сприйманні та осмислюється за допомогою ідей.

Трьома основними завданнями психології за Тітченером є: 1) поділ процесів свідомості на прості складові; 2) встановлення законів за якими відбувається їх об’єднання; 3) зв'язок елементів свідомості з фізіологічними станами. Таким чином цілі Тітченерівської структурної психології співпадали з цілями природничих наук. Природничонауковий ухил Тітченера примушує його твердити, що умовою психологічних законів слугують відомі фізіологічні процеси, а психічне можна пояснити так само систематично, як це відбувається у фізиці чи фізіології.

У питанні про відношення душі і тіла Тітченер переконаний у тому, що психічне явище без відповідного нервового явища неможливе. Це відомий принцип психофізичного паралелізму, який констатує факт, але не пояснює зв'язок тіла і душі.

Ближче до кінця життя Тітченер почав кардинально міняти свою систему поглядів. Він виключив з курсу лекцій тему про психічні елементи. На початку 20-х років він піддав сумніву сам термін «структурна психологія» і пропонував називати свою систему екзистенційною психологією. Також він переглядав інтроспекцію і надавав перевагу феноменологічному підходу. Це були вражаючі зміни у поглядах, і, якби Тітченер прожив довше і зміг реалізувати їх на практиці, то, можливо вони кардинально змінили б обличчя структуралізму. Свідчення змін були зібрані в єдине ціле шляхом детального аналізу його листів і конспектів лекцій. Хоч формально вони не ввійшли в психологічну систему Тітченера.