Загальна характеристика культурних тенденцій періоду 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика культурних тенденцій періоду



Культурні тенденції, що символізують перехід до історичного етапу названого “Новий час”, складаються до середини XVI ст. Вододілом між епохою Середньовіччя і періодом Нового часу є перша буржуазна революція в Нідерландах проти іспанського панування (середина XVI ст.), яка відкрила шлях розвитку капіталістичних відносин. Фактори, що визначають перехід на нову суспільну стадію розвитку: в сфері суспільного буття - розвиток продуктивних сил; в сфері суспільної свідомості - розвиток ідей Реформації і важливі відкриття в сфері науки.

Основними сферами прояву наукової революції стали релігія і наука. Особливе місце в історії Нового часу приділяється XVII ст., періоду становлення нових соціально-економічних відносин і нового світогляду, катастрофи старих і становлення нових цінностей. Цей період - із середини XVI і до кінця XVII ст. - одержав назву періоду “наукової революції

Найбільш важливим феноменом Нового часу в сфері релігії є Реформація, що привела до появи протестантизму. Відбувся розкол релігійної єдності в Європі. Закінчилася ера безроздільного панування католицизму, почалася епоха жорстоких релігійних воєн. Відповіддю Реформації стала Контрреформація, новий наступ католицизму.

Ідейним вождем руху Реформації був Мартін Лютер (1483-1546), який у 1517р. кинув відкритий виклик Церкві. Лютер, відкидаючи претензії католицької церкви на роль посередника між людиною і Богом, стверджував, що людина повинна особисто спілкуватися з Богом. При цьому ним применшувалася роль соціуму й інших людей у житті людини, порятунок розглядався як справа особистої віри.

Великий діяч Реформації – Жан Кальвін (1509-1564), автор праці “Наставляння в християнській вірі” (1536). У його вченні сполучалися жорстокий фаталізм провидницького типу з ідеєю невтримної активності людини. Кальвін стверджував, що Бог знає, до чого призначена людина. Але одержати натяк про це людина може лише домагаючись усіма силами успіху. Девіз кальвіністів: “Якщо я щасливий - я обранець, якщо ні - Бог обрав мені долю невдахи”. Тим самим освячується ідеологія первісного нагромадження капіталу з характерним для неї індивідуалізмом, егоїзмом, ідеєю вибраності.

Реформація яскраво виразила інтереси і цінності нового класу суспільства - буржуазії: індивідуалізм, що доходить до крайнього егоїзму; невтримну активність і завзятість у досягненні поставлених цілей без оглядки на їх наслідки для оточуючих людей; культ успіху і накопичення. Не випадково згодом Макс Вебер відзначав, що протестантизм відповідальний за встановлення капіталізму.

В умовах протистояння католицизму і протестантизму актуалізуються процеси світоглядної рефлексії. Необхідність здійснення ідеологічного вибору стала важливим імпульсом для розвитку філософії, яка робить спробу звільнення від диктату релігії. Найбільший імпульс для розвитку одержали природничі науки.

Наукова революція привела до кардинальної зміни уявлень про знання і науку, їх задачах і місці в суспільстві. Наука, згідно Г.Галілею знаходить власний об'єкт і нове поле діяльності - дослідження і розкриття законів розвитку світу природи. Знаменно те, що в XVII ст. відбувається організаційне оформлення науки: на противагу університетам, традиційно контрольованим церквою, виникають нові центри наукових досліджень - наукові Академії.

Важливу роль у пізнанні починає відігравати експеримент, оцінюваний як джерело щирих суджень про світ, тобто затверджуються ідеї емпіризму – принцип, орієнтований на пізнання шляхом спостереження і експерименту. Наукова революція породжує і новий тип сучасного вченого, сила якого - в експерименті. У XVII ст. були винайдені ввійшли у життя і наукову практику мікроскоп і телескоп, годинник (звичний, точний, доступний механізм, що сприймався як модель світу в цілому), компас, ваги і термометр і інші складні технічні штучні пристрої.

У цей час силами багатьох учених - Н.Коперніка, Тихо Бразі, И.Кеплера, Г.Галілея – створюється нова картина дійсності, затверджується геліоцентрична концепція будови Всесвіту (автором якої був Копернік), згідно якої Сонце є центром Всесвіту. Географічні відкриття розширюють уявлення людей про світ. Винахід мікроскопа дозволив поглибити знання в області анатомії і фізіології організмів. Описано механізм кровообігу (А.Везалій, М.Сервет, Г.Фаллопій, Р.Коломбо, У.Гарвей). Розквіт механіки визначив механістичний характер наукових поглядів(механістичний детермінізм), який базувався на тому, що всі природні процеси визначені на механічному рівні і можуть бути пояснені за допомогою законів фізики і хімії. У руслі механіки і математики трактуються не тільки природні, але і соціальні явища. На цьому тлі складаються механістичні концепції людини: психічні явища, поведінка і свідомість людини розглядаються за аналогією з механічними процесами. З позицій механістичного підходу по-новому трактується проблема свободи волі людини. Для релігійного світогляду властивий прояв волюнтаризму, а наукова картина світу Нового часу, що базується на механістичному світогляді, за своїм змістом була фаталістичною.

Оскільки Всесвіт розглядався як певна машина, годинниковий механізм, то пануюче місце займали ідеї жорсткого детермінізму всіх явищ світу, вчення, згідно якого всі події в світі визначені подіями та причинами минулого, та ідея редукціонізму – вчення,щопояснює явища одного, більш вищого рівня в термінах явищ більш нижчого рівня (на прикладі будови того ж годинника, зрозуміти яку можна на основі функціонування його частин, пояснювалась будова Всесвіту, зрозуміти яку можна на основі аналізу найпростіших його частин, молекул і атомів).

Велика увага в науковій думці приділялася розгляду гносеологічної проблематики (відносин суб'єкта й об'єкта). Відбувається зсув спектра філософського аналізу від проблем онтології в область гносеології. У рішенні цього питання філософія Нового часу приходить до агностицизму і матеріалізму. Важливе місце приділялося також проблемам методу наукового пізнання.

Важливою тенденцією науки залишався раціоналізм. Емпіризм і раціоналізм - два співіснуючих і конфронтуючих напрямки в методології науки XVII ст. Критеріями їх розмежування виступало вирішення таких питань: про джерела і походження знань; про природу понять; про границі пізнавальних можливостей людини; про співвідношення чуттєвого досвіду і логічного мислення. Основоположники емпіричного напрямку в науці XVII ст. - Г.Галілей, Ф.Бекон, Т.Гоббс, Д.Локк - джерелом знання вважали чуттєвий досвід. Представники раціоналізму - Р.Декарт, Г.Лейбніц - бачили джерело знань у розумі й обґрунтовували апріорне походження загальних понять, їх позадосвідний характер.

Одним із засновників наукової революції і світогляду Нового часу є Галілео Галілей (1564-1642). Він першим почав реалізовувати детерміністичний і механіко-математичний підхід у науці Нового часу. Галілей дотримувався концепції двох істин, відстоював автономію наукового знання, право дослідника мислити вільно, без оглядки на релігію. В основі теоретичної концепції Галілея лежить механістично-редукціоністський підхід до побудови наукової картини світу. Системотворчою основою світобудови виступають закони за якими природа є системою рухливих тіл, які наділені механічними і геометричними властивостями. Пануюче роками твердження про те, що рухом природних тіл керує безтілесна душа було заперечене. Тим самим відновлюються ідеї атомістики Демокріта.

В цілому в концепції Г.Галілея чітко виражає наукове кредо XVII ст. - ідеї детермінізму, механіцизму, дослідного пізнання.

Френсіс Бекон (1561-1626) по праву вважається родоначальником філософії Нового часу. Бекон - ставить завдання реформування науки, її постановки на службу людині. Критично розглядає він концепції Платона й Арістотеля, пріоритет він віддає досократівській філософії, і, насамперед, Демокріту. Надзвичайно негативну оцінку в його роботах одержує схоластика. Ідеалом наукової думки Бекон вважає природознавство.

Розглядаючи задачі реформування науки, Ф.Бекон ставить два завдання: глибоке перетворення масиву накопичених знань, його раціональну організацію; розробку методів одержання нового знання.

Бекон затверджує неможливість відновлення науки без рішучого перетворення її основ, звільнення розуму від ідолів, помилкових понять.

Заслуга Френсіса Бекона - розробка нового методу - емпірико-індуктивного. За Беконом, об'єкт пізнання - природа; задача пізнання - одержання істинного знання; ціль знання - панування над природою; метод – дослідне вивчення явищ світу.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 192; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.232.21 (0.006 с.)