Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Історичні та соціально-культурні передумови появи нових поглядів на людину в період Відродження
Класичноюкраїною епохи Відродження вважається Італія, де прослідковуються всі його етапи. У більшості інших країн її зародження відноситься до кінця XV ст. Завершальним періодом епохи Відродження майже повсюдно були останні десятиліття XVI - початок XVII ст.. Епоха Відродження займає в історії Європи особливе місце. Традиційна система феодально-суспільних відносин уже переживає кризу і трансформується; зароджуються нові форми господарювання. Ламаються стійкі соціальні структури, змінюються положення і самосвідомість різних шарів населення міста і села. На цьому ґрунті виникають широкомасштабні суспільні конфлікти і рухи, що потрясають Європу. Напруженість і суперечливість соціального життя епохи Відродження підсилюється в зв'язку з формуванням нового типу державності – абсолютної монархії, як результат боротьби між Реформацією і Контрреформацією. Могутнім фактором впливу не тільки на економіку, але і на світогляд епохи, стали великі географічні відкриття, що розширили світогляд європейців, збагатили їх знаннями про інші цивілізації і народи. Цей період характеризується розвитком інтересу до проникнення в таємниці природи на основі досвіду, спостереження, експерименту; серйозними досягненнями в математичних науках, природознавстві, техніці; великими відкриттями в області астрономії. Усе це сприяло формуванню нових уявлень про дійсність. Поняття “ Відродження ” виникло в Італії в XVI ст. як підсумок осмислення культурного новаторства епохи. Цим поняттям позначали перший з часу античності розквіт культури, гуманітарних наук, мистецтва, що почався після довгого, майже тисячолітнього занепаду культури. Час занепаду ідеологами Відродження став називатися “Середніми століттями”. У XIX ст. Як назва епохи Відродження затвердився французький термін “ Ренесанс ”, що міцно ввійшов у російську мову Девізом і основною ідеєю культури Відродження стає звернення до “першоджерел знання”, відновлення втрачених зв'язків з культурними традиціями античності - як із християнськими, так і з язичеськими; як з латинськими, так і з давньогрецькими. Античність стала найважливішим орієнтиром нової культури Відродження: на античному фундаменті будувалися різні області ренесансної культури - від системи гуманітарного знання, освіти, норм літературної творчості до архітектури й образотворчого мистецтва. Проникненню ідей античності в Європу сприяв винахід у XV ст. І.Гутенбергом друкарства. Завдяки цьому стало можливим тиражування і широке поширення античної літератури. Але і культура Середньовіччя, незважаючи на її негативну оцінку творцями Ренесансу, здійснювала істотний і безпосередній вплив на культуру Відродження.
Відродження уперше після патристики і в набагато більших масштабах здійснило широкий і багатогранний синтез двох культурних світів - язичеського і християнського. У культурі Відродження переплелися основи християнського віровчення, язичеська мудрість і світські підходи в різних областях знання. На ґрунті нових культурних тенденцій формуються нові гуманістичні уявлення про людину. У центрі уваги діячів періоду Відродження – “земне царство людини”, образ людини - творця власної долі. Людина займає гідне місце в системі суспільних цінностей. Антропоцентризм - характерна риса ренесансної культури. Стверджується велич людини, сила її розуму і волі, її високе призначення у світі. Під сумнів був поставлений один з основних постулатів середньовічного суспільства - принцип станового поділу людей, виникає ідея про те, що цінувати людину треба за її особистими достоїнствами і заслугами, а не по родовитості і стану. У цей час, на думку Л.М. Баткіна, відбувається перехід від поняття “індивід” до поняття “індивідуальність”, у якому уже фіксується оригінальність, унікальність і особистісна неповторність кожного індивіда, його право на волю індивідуального самовизначення. А це, у свою чергу, веде до формування нового ідеалу соціальності, що представляє модель індивіда, а не суспільства, образ почуттєвий реальності, пронизаний вищим світовим змістом. Людина розглядається як центр буття.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 240; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.212.94.2 (0.005 с.) |