Види правового статусу суддів

Відповідно до ст. 8 ЗпС, суддю може бути призначено на посаду безстроково, тимчасово, з випробувальним строком, для виконання обов'язків за дорученням.

Перед безстроковим призначенням на посаду судді або на посаду прокурора кандидату може бути встановлено ви­пробувальний строк (ст. 12 ЗпС) від 3 до 5 років. У Законі зазначено, що не пізніш як через 5 років суддя, якого було призначено з випробувальним строком представляється до призначення суддею безстроково або прокурором з надан­ням йому одночасно пожиттєво статусу чиновника. Суддя, якого призначено на посаду з випробувальним строком може бути залучений без його згоди лише до роботи в суді, органі управління судовою установою або у прокуратурі.

Суддя, який не менш як три роки перебував на суддів­ській службі, має право претендувати на призначення без­строково (ст. 10 ЗпС). Закон згадує види іншої служби, які можуть бути зараховані до трирічного стажу роботи на поса­ді судді з випробувальним строком, якщо робота на цих по­садах, на думку Комісії з обрання суддів, сприяла набуттю знань і практичного досвіду, що необхідні для виконання

92

Розділ І

Судова система Німеччини

93

 

суддівських обов'язків. До таких посад належать: чиновник високого рангу, доктор права, адвокат, нотаріус та інші.

Закон допускає призначення суддів на посади тимчасово (ст. 11), але тільки за наявності у федеральному законі під­став і тільки для виконання встановлених цим законом завдань.

Особа зі статусом пожиттєвого чиновника або зі стату­сом тимчасового чиновника може бути призначена таким суддею, який виконує суддівські обов'язки за дорученням — але за умови, що ця особа потім може бути призначена суд­дею безстроково (ст. 14). За суддею, що виконує суддівські обов'язки за дорученням, зберігається попереднє місце служби. Розмір його посадового окладу на виплати соціаль­ного забезпечення визначається за попереднім місцем служ­би. Реалізація його інших прав і обов'язків припиняється за винятком обов'язків збереження державної таємниці та за­борони приймати подарунки (ст.15). Не пізніш як через два роки після призначення на таку суддівську посаду, особа призначається суддею безстроково або висувається кандида­том для виборів, що проводить Комітет з виборів суддів. Як­що суддя відмовляється від призначення, його повноважен­ня щодо виконання суддівських обов'язків за дорученням припиняються (ст. 16).

Звільнення суддів з посади

Німецьке законодавство ретельно регламентує умови, підстави та порядок звільнення суддів з посад. Цьому при­свячено чотири статті ЗпС: 21—24, це є не лише ознакою ні­мецького педантизму, а й гарантією і захисним механізмом для судді від можливого свавілля виконавчої влади. Суддя автоматично звільняється зі служби у таких випадках: якщо втрачено право вважатися німцем у розумінні ст. 116 Основ­ного Закону ФРН; якщо існують службові відносини з робо­тодавцем, коли це не дозволено законом; якщо суддю зара­ховано на військову службу. Суддя підлягає звільненню, як­що він 1) відмовляється від принесення суддівської присяги; 2) обраний до представницького органу або як член пред­ставницького органу відмовився скласти свої повноваження після призначення його на посаду судді; 3) досяг граничного віку або був призначений на посаду після досягнення гра­ничного віку; 4) переїхав для постійного проживання або на

довготривалий строк в іншу країну без згоди вищого органу службового управління, а також 5) за станом здоров'я, що перешкоджає виконувати службові обов'язки. У зазначених випадках суддю з безстроковим або тимчасовим статусом можна звільнити за його згодою, а якщо такої згоди не має, то лише за судовим рішенням.

Крім зазначених випадків суддю також можна звільнити за судовим вироком, але й за цих обставин суддя не звільня­ється назавжди, а тільки при відповідній градації злочинів і карної санкції (ст. 24). З моменту набрання вироком чиннос­ті службові відносини судді припиняються і додаткового рі­шення суду, як у вищенаведених випадках, не потрібно.

§ 2. Непрофесійні судді

Непрофесійні судді (нім. епгепатіїіспе КісЬіег — "почес­ні судді", інколи нім. Ьаіе —"аматор") займають суспільно почесні посади (нім. ЕЬгепаті). Вони не є спостерігачами — під час розгляду справи, а також під час обговорення в нара-дій кімнаті досліджених обставин справи та ухвалення судо­вого рішення вони мають не лише всі права суддів, а й не­суть тягар усіх обов'язків професійних суддів, тобто в ухва­ленні рішення вони підпорядковуються лише закону. Протя­гом строку обрання непрофесійних суддів можна звільнити від їхніх обов'язків лише при наявності підстав, передбаче­них законом, а якщо це йде всупереч волі такого судді, то тільки за судовим рішенням.

Таким чином, непрофесійним суддею є особа, яка не зай­має посаду судді, що оплачується державою, і для якої ця служба не є професійною діяльністю, а бере участь у здій­сненні правосуддя відповідно до встановленого у законодав­стві припису та має повне право рівнозначного з професій­ним суддею голосу при ухваленні судового рішення.

Непрофесійні судді виконують різні функції. У першу чергу їх наявність у системі судочинства розглядається як ознака демократичного устрою системи влади в німецькому суспільстві, зв'язок між правосуддям і народом. Присутність такої категорії суддів, що репрезентують різні прошарки сус­пільства збагачують правосуддя їх знаннями соціальних об­ставин та інтересів різних груп населення, забезпечуючи в такий спосіб гармонію соціальної структури професійних

Розділ І

Судова система Німеччини

95

 

судців із суспільством. Завдяки непрофесійним суддям готу­ється підґрунтя для загальнозрозумілого здійснення право­суддя взагалі та в галузі кримінальної, адміністративної і фі­нансової юрисдикції зокрема. По-друге, присутність непро­фесійних суддів у справі прийняття рішення спонукає про­фесійних суддів до більш ретельного ставлення до своїх професійних обов'язків і динаміки професійних здібностей й навичок, до аргументації та мотивування саме правозастосу-вання, щоб правова оцінка досліджених обставин заслуханої справи була зрозумілою для непрофесіоналів (це контроль переконливості — нім. РІапзіЬіїагзкопігоІІе). По-третє, участь непрофесійних суддів у судочинстві в судах спеціалі­зованої юрисдикції дає додаткову можливість для прийняття фахово правильного рішення, оскільки такі судді одночасно виступають у ролі радників судді-юриста — фахівця у питан­нях нюансів відповідної галузі людської діяльності, в яких виникли спірні правовідносини (трудові, соціальні, комерцій­ні та ін.).

Непрофесійні судді є в усіх видах звичайної і спеціальної юрисдикції — в судах, що розглядають кримінальні справи (шеффені), у судах соціальної, трудової, адміністративної, фінансової юрисдикції, у палатах з трудових питань судів ци­вільної юрисдикції, а також у судах дисциплінарної юрисдик­ції і юрисдикції судів честі.

З викладеного випливає, що при розгляді певної категорії справ непрофесійні судді репрезентують зацікавлені групи населення, а саме: щодо трудової юрисдикції — роботодав­ців і професійні спілки, як об'єднання найманих робітників і службовців; щодо дисциплінарної юрисдикції та юрисдикції судів честі — відповідних членів зацікавлених професійних груп.

Деякі непрофесійні судді є за фахом юристами, як то ад­вокати, які беруть участь у судах честі у справах адвокатів.

Непрофесійні судді призначаються особливими виборчи­ми комісіями (нім. ШаЬІаиззсгшззе). Строк для виконання ними відповідних обов'язків щодо судочинства встановлю­ється, як правило, в чотири роки.

Для прикладу, шеффени (нім. ЗсЬбйеп) обираються ви­борчою комісією на підставі заздалегідь підготовленого кан­дидатського списку, який готується представницьким орга­ном відповідного муніципалітету (общини). Кандидати мають

бути німцями і повинні мати громадянські права. У випадку засудження до кримінального покарання особа може бути позбавленою права претендувати на посаду шеффена. Та особа, яка за вироком суду позбавлена права зайняття пуб­лічних (державних) посад або яку засуджено за скоєння нав­мисної дії до позбавлення волі на строк понад шість місяців, вже не може призначатися шеффеном. До таких осіб нале­жать й ті, проти яких здійснюється розслідування щодо дій, вчинення яких тягне за собою позбавлення права претенду­вати на публічні посади. Особа, яка на підставі судового роз­порядження (недієздатність, обмежена дієздатність, майнова неспроможність) обмежена у розпорядженні власним май­ном, також не може обиратися шеффеном.

Глава 11 Службовці системи правосуддя

Рехтспфлегер

Рехтспфлегер (нім. Кесптзрї1е£ег — дослівно той, хто здійснює судочинство або дії, пов'язані з підготовкою судо­вого провадження, або слідкує за реалізацією судових актів) є чиновником юстиції підвищеного рангу на відміну від судді, який є державним службовцем вищого рангу (порівняння в німецькій мові §еЬоЬепег Оіепзі і Ьопегег Оіепзі). Інститут рехтспфлегера розглядається як самостійний орган системи правосуддя зі специфічними функціями квазісудового прова­дження, тобто на межі судочинства і деяких функцій судо­вих органів адміністративного напряму. Цей чиновник не є суддею в розумінні конституційного права і права судового устрою, проте у межах юрисдикції він виконує чисельні функції, які покладені на нього Законом про рехтспфлегера (нім. КеспізрГІе^егдезеіг), у тому числі ті, що в розумінні ук­раїнського судового процесу віднесено до судового прова­дження (наприклад, добровільна юрисдикція).

У Законі про рехтспфлегера докладно викладено перелік завдань, що покладаються на цю особу для самостійного ви­рішення. Рехтспфлегер є фахівцем у визначених сферах юриспруденції дільничного суду: добровільна юрисдикція,

ій ____________________,_____________________ Розділ І

Судова система Німеччини

97

 

питання державного правового піклування (нім. КесЬтзіиг-зогде). Згідно з цим до його суддівських функцій належать: справи стосовно спадщини, піклування, поземельних спорів, ведення деяких реєстрів (торговельного, спілок, об'єднань, асоціацій тощо). До функцій рехтспфлегера віднесено: при­мусовий продаж земельних ділянок з торгів, численні пи­тання конкурсного провадження (нім. Копкиґзуегїапгеп) і провадження щодо попередження неспроможності (нім. Уег§1еісп5УегГапгеп). Він виконує функції юридичного кон­сультанта у приймальні суду (нім. Кеспізапіга^ззіеЦе). У сфері кримінальної юрисдикції крім інших чиновницьких зав­дань він також вирішує питання щодо виконання покарань. Зазначені функції рехтспфлегер здійснює самостійно і є но­сієм предметної незалежності щодо такого виду проваджен­ня, тобто поводиться як незалежний суд.

Деякі справи, пов'язані з судовим провадженням і які на­лежать до сфери його компетенції, можуть бути передані безпосередньо судді, за умови їхнього особливого значення для правовідносин сторін, що є учасниками у справі. У разі виникнення особливих умов (складність у правозастосуван-ні) рехтспфлегер зобов'язаний таку справу, навіть якщо во­на належить до його компетенцій, передати професійному судді. Якщо рехтспфлегер ухвалює рішення від імені "суду", то, як вже вказувалося, він незалежний і підкоряється лише закону, а постановлений ним акт може бути оскаржено у по­рядку окремої скарги (нім. Егіппегшід), яка надсилається судді. Порядок розгляду цих скарг встановлений процесуаль­ним законом.

До кола обов'язків рехтспфлегера не належать розпоря­дження щодо приведення учасників процесу до процесу або прийняття в них такої присяги.

Рехтспфлегером може бути особа, яка має стаж триріч­ної підготовчої служби й успішно склала іспит після відпо­відного навчання у вищому спеціальному навчальному за­кладі, що готує рехтспфлегерів.

Прокурор

Прокурор (нім. Зіааїзапшаїг) у системі німецького судо­чинства є чиновником, тобто не є суддею. Проте він повинен бути здатним претендувати на заняття посади судді, тобто

мати юридичну підготовку, як суддя. Прокуратура як спеці­альна інституція належить до виконавчої влади і організацій­но залежна від міністерства юстиції, але у галузі криміналь­ної юрисдикції і сфері порушень громадського порядку вона виконує завдання "судового захисту прав" (нім..1изїІ2§е\уап-шп§) разом з суддею. У такому розумінні функціональних завдань прокуратури вона є органом правосуддя.

Прокурор бере участь у провадженні кримінальної спра­ви від початку й до кінця. Він здійснює дізнання, пред'являє звинувачення (монополія прокуратури щодо звинувачення), висуває вимогу щодо покарання (нім. ЗігаіапзргисЬ). Проку­рор зобов'язаний ставитися до підсудного об'єктивно і не може однобічно шукати його вину. Зусилля прокурора мають бути спрямовані на встановлення і доведення до відо­ма суду всіх моментів, які свідчать або проти обвинувачено­го або на його користь. Після набуття чинності вироком до функцій прокурора належить забезпечення його виконання. Усі питання, пов'язані з процедурою відбуття покарання на підставі судового вироку в більшості федеральних земель пе­ребувають у компетенції генеральних прокурорів земель, а не поліцейського відомства.

Прокуратура в Німеччині, на відміну від України, не має жорсткого ієрархічного підпорядкування за вертикаллю. Прокурори працюють в судах, а організаційно вони підпоряд­ковані міністерствам юстиції. Федеральна прокуратура, яку очолює Генеральний федеральний прокурор, розміщується при Федеральній судовій палаті (м. Карлсруе).

Федеральна прокуратура надає висновки Федеральній судовій палаті щодо ревізійної скарги з кримінальної справи. Крім цього, у деяких справах щодо державної безпеки та те­роризму ця прокуратура діє як орган дізнання і звинувачен­ня. Федеральна прокуратура є органом, який працює відок­ремлено від прокуратур у федеральних землях і не є орга­ном, який може давати їм вказівки чи настанови.

При кожному верховному суді федеральної землі є гене­ральна прокуратура на чолі з генеральним прокурором — ієрархічним керівником прокурорів, що працюють при судах нижчих рівнів, але в межах територіальної юрисдикції вер­ховного суду землі. При кожному земельному суді є проку­ратура на чолі з головним прокурором землі (нім. Ьеііепгіег ОЬегзіааізапхуаІі), яких в кожній федеральній землі може

⁷—1-3102

98

Розділ І

Судова система Німеччини

 

бути стільки, скільки є земельних судів. До сфери компетен-цій цих прокуратур належать також дільничні суди. Проте в деяких землях існують прокуратури (нім. Атізапхуаїтзспагі) при судах першого рівня — дільничних судах.

Прокурор є чиновником в землях, він зобов'язаний вико­нувати службові настанови і вказівки вищих щодо нього ке­рівників. Таким чином, Федеральний міністр юстиції може давати принципові вказівки генеральному федеральному прокуророві, а кожний міністр юстиції федеральної землі — генеральним прокурорам на території своєї землі, а ті, у свою чергу, — підпорядкованим їм головним прокурорам у землях. Але всі ці вказівки повинні бути законними і не тор­каються судової компетенції прокурорів (позиція в судовому провадженні щодо винуватості, покарання, доведеності тощо).

§ 3. Адвокат

Адвокат (нім. Апшаїі) вважається незалежним (пред­ставник вільної професії) органом у правосудді Німеччини, який здійснює функції захисту в кримінальному процесі або представництво сторони в цивільному чи інших видах судо­вого процесу.

Адвокатом може бути лише та особа, яка набула право кандидатувати на посаду судді за загальними вимогами. Доз­віл на заняття адвокатською практикою при земельному чи при вищому земельному суді надається відповідними земель­ними судовими управліннями, а при Федеральній судовій па­латі — Федеральним міністром юстиції після внесення кан­дидатури спеціальною виборчою комісією. При інших Феде­ральних судах адвокатури не існує і тому вільно допускають­ся акредитовані адвокати.

Адвокат, який дістав дозвіл на адвокатську практику при відповідному суді, зобов'язаний брати участь у розгляді справ саме в цьому суді. В інших судах — залежно від наяв­ності часу. Позов і апеляцію у цивільному судочинстві адво­кат може подавати лише до того суду, при якому він дістав дозвіл здійснювати адвокатську практику. Захисником у кримінальному судочинстві адвокат може брати участь у будь-якому суді на території Німеччини. Адвокат зобов'яза­ний виконувати функцію захисника за призначенням суду в

справах, в яких підсудний не може вільно скористатися ви­бором через неплатоспроможність. Адвокат може займатися консультативною практикою. Статус і завдання адвоката врегульовані Федеральним положенням про адвокатів (нім. Випс1е$геспі5ап\уа1і50гс1пип§) від 1 серпня 1959 року. В Ні­меччині є близько 55 тисяч адвокатів, акредитованих при зе­мельних або вищих земельних судах. Усі адвокати, які здійс­нюють адвокатську практику в судовому окрузі Верховного суду землі, входять до палати адвокатів (нім. Кеспізатуаііз-каттег), а ті, що мають дозвіл на практику у Федеральних судах — складають Палату адвокатів при Федеральній судо­вій палаті. Усі палати адвокатів Німеччини, що є корпорація­ми публічного права, об'єднані у Федеральну палату (нім. Випсіезгеспізатуаіізкаттег), яка розміщується поки ще в

Бонні.

Указаний нормативний акт передбачає багато положень стосовно завдань і професійних обов'язків адвокатів. Прав­ління палати, наприклад, зобов'язано надавати членам пала­ти консультативну допомогу й інструктаж у питаннях про­фесійних обов'язків і контролювати виконання ними своїх обов'язків.

Адвокат діє в умовах професійно-станового права (нім. Зіапсіезгеспі). Правила такого правового стану визначені у директивах щодо заняття адвокатською практикою (нім. КісЬШпіеп шг сііе АизйЬип§ сіез АпшаИзЬегигз), розроблених у Федеральній палаті адвокатів.

Цікавими є положення, що стосуються гонорару, який адвокат може отримати від клієнта за юридичні послуги. Розмір винагороди визначений у Федеральному положенні про адвокатські гонорари (нім. Випсіе5£еЬйпгепогсіип§ шг КесЬізап\уа1іе). Адвокатові заборонено зменшувати встанов­лений вказаним актом розмір гонорару, але він може встано­вити заздалегідь зі своїм клієнтом розмір гонорару, який пе­ревищує розмір, що вказаний у положенні. Проте домовле­ність про розмір гонорару, який ставиться в залежність від успіху адвокатської діяльності в суді забороняється. Гонорар захисникові, якого призначено за рішенням суду або який ді­яв у порядку допомоги незаможнім громадянам, підлягає сплаті за рахунок державної чи муніципальної скарбниці.

Участь адвоката в розгляді справ у суді є обов'язковою. Позови або апеляційна скарга у цивільному судочинстві іні-

7*

100

Розділ І

Судова система Німеччини

101

 

ціюється лише адвокатом, якому дозволено здійснювати ад­вокатську практику при відповідному земельному чи верхов­ному земельному суді. Звертатися з ревізійною (касаційною) скаргою на рішення у цивільній справі до Федеральної судо­вої палати та підтримувати там мотиви скарги може тільки адвокат, якого допущено до адвокатської практики у цьому суді. Дозвіл на адвокатську практику у Федеральній судовій палаті надається Федеральним міністерством юстиції. Пов­новаження цих адвокатів поширюються і на інші федеральні суди, при яких адвокатських палат немає, а представництво сторін при розгляді справи є обов'язковим.

У кримінальному судочинстві захисником може виступа­ти будь-який адвокат в будь-якому суді на території Німеч­чини. Викладачі права німецьких університетів також мають право виступати як захисники у кримінальному судочинстві. Свобода й незалежність захисника у кримінальній справі є однією з суттєвих ознак кримінального процесу у правовій державі. Захисник за призначенням виконує свої функції так само, як і захисник за вільним вибором.

Нотар

Нотар (нім. Моіаг) також віднесений у Німеччині до не­залежного органу, який здійснює функції правосуддя. Особа, яка бажає посісти таку посаду, має відповідати вимогам, що передбачені для кандидатів у судді. Але, на відміну від адво­катів, нотар є носієм публічної (державної) влади. Він без­строково призначається земельним судовим управлінням для визначеного округу, складає службову присягу й має гербову печатку (з гербом відповідної землі). Нот арі призна­чаються у такій кількості, яка потрібна для унормованого правосуддя (перевірка необхідності — нім. Весшггпізргй- іип§). Особа, яка бажає бути нотарем, після складання асе-сорського іспиту повинна спочатку працювати три роки асе­сором нотаря. У деяких землях Німеччини діють "чисті но-тарі" (нім. І^игпоіагіаі:), тобто нотар займається суто нотарі­альною діяльністю; в деяких - діє "адвокатський нотаріат" (нім. АпшаИзпоіагіаО, тобто особа, яка займається адвокат­ською практикою одночасно може бути нотарем. Діяльність нотарів урегульовано Федеральним положенням про нотарів (нім. Вшіс1е5поіагога!пип§).

Нотарі, що працюють в окрузі верховного суду землі, об'єднані в палату нотарів. У межах держави палати нотарів об'єднані у Федеральну палату нотарів.

Нотар є органом "профілактичного правосуддя" і сприяє справедливому, надійному та мирному врегулюванню при­ватних правовідносин. Він діє в галузях права стосовно доб­ровільної юрисдикції і його завдання полягає у засвідченні правових актів усіх видів. До них належать: правочини ку-півлі-продажу земельних ділянок, спадкування, засвідчення підпису, рішення загальних зборів акціонерного товариства. З діями щодо засвідчення правових актів пов'язані консуль­тації і роз'яснення учасникам правочинів, що належить та­кож до основних завдань нотарів. Саме його участь у таких діях повинна гарантувати всім учасникам те, що засвідчений правочин регулює правовідносини в ясному і остаточному порядку, що, у свою чергу, є надійною основою для майбут­ніх правовідносин й дій. Нотар несе відповідальність при формулюванні змісту відповідних документів і отримує гоно­рар, розмір якого встановлений федеральним законодав­ством.

На відміну від вказаних загальних положень, у федераль­ній землі Баден-Вюртемберг і тільки у тій частині її терито­рії, яка колись була окремою землею Вюртемберг, є окружні нотарі (нім. Вегігкзпоіаге). Це самостійні органи, що викону­ють в межах округу дільничного суду відповідні завдання у сфері добровільної юрисдикції і одночасно є публічними но-тарями. Підготовка їх прирівняна до підготовки рехтспфлеге-ра. Нотарі у цій землі одночасно є поземельним відомством і судом у спадкових справах.

Патентний повірений

Патентний повірений (нім. РаіепіапшаН), як і адвокат, є представником вільної професії, але в основі його підготовки покладено технічні, а не юридичні знання. Особа, яка пла­нує стати патентним повіреним, повинна успішно закінчити вищий навчальний заклад з технічного або природничого фа­ху, а потім протягом кількох років займатися практичною ді­яльністю (у промисловості, при патентному повіреному чи адвокаті, в німецькому патентному відомстві чи Федерально­му патентному суді), надбати знання в галузі правової охо-

102

Розділ І

рони промислової власності і скласти іспит у Німецькому па­тентному відомстві. Особа отримує допуск до заняття прак­тичною діяльністю патентного повіреного на правах адвока­та за розпорядженням президента Німецького патентного ві­домства. Умови допуску, а також статус і завдання патент­ного повіреного визначаються Положенням про патентних повірених (нім. Раіепіап\уа1ізог(1пип§). Ця посадова особа, як вважають німецькі юристи, є незалежним органом, що здійснює деякі функції правосуддя. До завдань патентного повіреного віднесено: консультативну допомогу зацікавле­ним особам у питаннях отримання, збереження, охорони або заперечення патенту, корисної моделі, товарного знака або права на охорону нового сорту рослин, а також представ­ництво інтересів осіб у німецькому патентному відомстві, у Федеральному патентному суді. У судах іншої юрисдикції па­тентні повірені мають право бути вислуханими (нім. АпЬб-гип^згеспі:). Патентні повірені об'єднані в Палату патентних повірених (нім. Раіепіашуаіізкаттег).

§ 6. Судове адміністрування

Будь-який суд виконує свої функції тільки тоді, коли до його складу буде призначено необхідну кількість суддів, службовців допоміжного персоналу, судових приставів (нім. ■ІизіігшасЬітеізіег), облаштовані службові кабінети й будин­ки. У кожному суді функціонує канцелярія (нім. Оезспайззіеііе), в якій працюють спеціальні чиновники — ІІгкипсІзЬеатіе. Ці чиновники є функціонерами системи правосуддя, які відпові­дають за діловодство, виклик учасників судового засідання до суду, доставку рішень. Процесуальне законодавство ви­значає для них деякі нескладні функції у судовому прова­дженні — протоколювання заяв учасників справи (позови, клопотання), ведення протоколів при усному розгляді спра­ви і під час збору доказів. Загальна організація функціону­вання вказаних служб та іншої необхідної для роботи систе­ми правосуддя діяльності покладена на органи судового управління (нім. Оегісптзуепуапипд). Завдання такого уп­равління почасти виконуються президентом (головою) зе­мельного чи вищого земельного суду, а інколи президіями цих судів. Для цього використовуються окремі чиновники чи судді, яких називають президіал-радниками.

Судова система Німеччини ______________________________ 103^

Окремі важливі адміністративні завдання входять до компетенції земельного чи федерального відповідного мініс­терства, в юрисдикції якого перебуває відповідний суд. Мі­ністерство повинно забезпечити необхідне бюджетне фінан­сування, підготовити призначення суддів, забезпечити служ­бовий нагляд за поведінкою та виконанням суддями службо­вих обов'язків. Але цей вплив дуже обмежений, враховуючи незалежне положення суддів у судочинстві. За виконання вказаних завдань на рівні Федерації відповідають: Федераль­не міністерство юстиції — за федеральну судову палату, Фе­деральні адміністративний, фінансовий, патентний, дисцип­лінарний суди, федеральна прокуратура; Федеральне мініс­терство праці й соціального забезпечення — за Федеральні суди з трудових і соціальних питань; Федеральне міністер­ство оборони — за військово-дисциплінарні суди.

За виконання завдань управлінського напрямку на рівні землі відповідальні: міністерства юстиції у землях — за суди звичайної юрисдикції і прокуратури всіх рівнів у землях; мі­ністерства праці в землях — за суди трудової і соціальної юрисдикції всіх рівнів у землях; міністерство внутрішніх справ у деяких землях або прем'єр-міністр безпосередньо — за суди адміністративної юрисдикції всіх рівнів у землях; мі­ністерство фінансів в землях — за фінансові суди у землях.

Слід зазначити, що в більшості федеральних земель мі­ністерства юстиції мають управлінські компетенції з деяких питань щодо суддів вказаної спеціальної юрисдикції.

Глава 12 Третейський суд Німеччини