Повноваження і порядок роботи



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Повноваження і порядок роботи



Мета цього закону чітко визначена у ст. 129 Конституції Австрії — забезпечення законності всього державного уп­равління покладається на Адміністративний суд, що розмі­щений у Відні. До повноважень цього суду належать заяви про: а) протиправність безпосереднього виконання службо­вого наказу або здійснення примусового впливу щодо визна­ченої особи, б) протиправність рішень органів управління; в) порушення органами управління забов'язань щодо прий­няття рішень; г) перевищення державними установами їх повноважень, щодо компетенції шкільних органів, діяльність яких грунтується на самоврядуванні (абз. 4 ст. 81-а Консти­туції Австрії).

Конституція зафіксувала перелік суб'єктів звернень до Конституційного суду. До них належать: 1) будь-яка особа, яка стверджує, що управлінським рішенням порушені її пра­ва, за умови, що така справа раніше вже була розглянута в інших адміністративних інстанціях; 2) компетентний феде­ральний міністр у питаннях, вказаних у законі, за умови, що таке рішення вже не може бути оскаржене сторонами у зви­чайному інституційному порядку; 3) уряд землі щодо рішень відповідного федерального міністра у питаннях, зазначених в законі; 4) деякі рішення органів управління, окремих галузе­вих напрямів, що встановлюються законами земель або Фе­дерації.

Робочими органами Адміністративного суду Австрії є се­нат і пленум, але пленум не здійснює функцій правосуддя, зосереджених тільки в сенаті.

Пленум здійснює функції дисциплінарного суду щодо суддів Адміністративного суду і вирішує всі питання органі­зації діяльності цієї установи. До його повноважень нале­жать: 1) прийняття пропозицій щодо трьох кандидатів для призначення на посаду судді Адміністративного суду; 2) формування сенатів щорічно (наприкінці року) і розподіл обов'язків щодо розгляду справ за категорією звернень і скарг; 3) прийняття регламенту або внесення змін до нього; 4) підготовка і затвердження щорічної доповіді про річну Діяльність Адміністративного суду. Засідання пленуму вва­жається правомочним, якщо в ньому взяли участь не менш як дві третини суддів усього складу суду.


20— 1-3102


           
   
     
 
 

306

Розділ VI

Усі судові справи вирішуються у сенатах, для створення яких встановлено кілька варіантів. Як правило, сенати фор­муються з п'яти суддів, з яких один головуючий, один допо­відач, інші радники. До кожного сенату повинен входити що­найменше один суддя, який на час призначення до суду мав право допуску до суддівської служби у судах загальної юрис­дикції. До тих сенатів, які займаються справами, що випли­вають з управління в галузі фінансів, має входити крім вка­заної умови також суддя, який раніше мав право на зайняття посади у вищих фінансових органах. До всіх інших сенатів повинні входити також (хоча б по одному) судді, що мають право на зайняття посади у загальних органах державного управління. Сенати постановляють рішення з конкретних правових спорів, компетенція яких закріплена пленумом. Один суддя може входити до кількох сенатів.

Крім сенатів з п'яти суддів, створюються процедурні се­нати з трьох суддів (головуючого, доповідача і члена суду, який є старшим за званням серед інших). Такі сенати прий­мають рішення: 1) про відхилення скарги або прохання, як­що доповідачеві не дозволено приймати рішення самостійно; 2) про припинення провадження у справі; 3) щодо клопотан­ня про визнання скарги такою, що припиняє дії самим фак­том подання; 4) щодо клопотання про поновлення прова­дження, якщо це стосується провадження, яке було закінче­но у сенаті складом трьох суддів; 5) щодо клопотання про відновлення попереднього положення у випадках, коли про­вадження ще не було розпочато або коли клопотання сто­сується провадження, яке вже було закінчено у сенаті скла­дом з трьох суддів; 6) щодо клопотання про компенсацію ви­трат, якщо це клопотання було подане вже після закінчення провадження; 7) про заперечення проти права вимоги, що випливають з рішення або постанови Адміністративного су­ду, коли заперечення грунтуються на фактах, що анулюють або нейтралізують це право, які виникли після видання ви­конавчих документів.

Крім процедурних питань сенат з трьох суддів має право приймати рішення, за суттю, за скаргою у справах про адмі­ністративні стягнення, якщо зміст правового спору є прос­тий, достатньо встановлений і очевидний завдяки поперед­ній судовій практиці. Якщо процедурний сенат приймає по-


Судова система Австрії__________________________________ 307

зитивне рішення, то провадження за суттю продовжує сенат із п'яти суддів.

За необхідністю може бути створений розширений сенат — до сенату з п'яти суддів залучаються ще чотири судді. Такий склад сенату утворюється, якщо ухвала має розбіжності з попередньою судовою практикою Адміністративного суду; правове питання, яке необхідно вирішити, не знаходить у практиці Адміністративного суду однакового рішення.

Справи про правовий спір Президент суду передає ком­петентному сенатові за розподілом обов'язків і призначає до­повідача зі складу сенату. При розгляді справи у розширено­му сенаті додатково призначається співдоповідач, а в разі не­обхідності можуть бути призначені два співдоповідачі.

У сенаті на рік призначається головуючий. Нарада і го­лосування у засіданнях пленуму і сенатів здійснюються у та­кому режимі — першим доповідач, другими — співдоповіда­чі (у черговості співдоповідачів), далі — судді (у порядку старшинства службових звань), останнім голосує головую­чий. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголо­сувало більш як половина суддів, які беруть участь у засі­данні. На пленумі при рівності голосів вирішальним вва­жається голос головуючого.

Зазначений закон про Адміністративний суд Австрії міс­тить не лише статутні положення щодо цієї інституції, а й положення, пов'язані з процедурою провадження у цьому су­ді. При цьому визначені як загальні положення, так і проце­дурні особливості провадження у справах за скаргами сто­совно посадової відповідальності і відповідальності органів.

Для подачі скарги на рішення органу управління або на його дії, пов'язані зі здійсненням примусового впливу, зако­нодавством встановлено термін — шість тижнів (ст. 26 За­пону). Перебіг цього терміну розпочинається від дня вручен­ня рішення, що оскаржується, або від дня оприлюднення, або коли стало відомо про прийняття такого рішення — чіт­ка градація виписана у відповідних пунктах ст. 26 Закону. Вимоги до оформлення і змісту скарги аналогічні вимогам до заяви у звичайному позовному судочинстві.

Закон не пов'язує припинення виконання управлінського розпорядження або припису з подачею скарги. Це положен­ня поширюється і на клопотання про встановлення поперед­нього положення у зв'язку з пропуском терміну оскарження.


20*


308


Розділ VI


Судова система Австрії


309


 


Проте Адміністративний суд за клопотанням особи, яка звернулася зі скаргою, може своїм рішенням визнати, що скарга припиняє виконання управлінського розпорядження, коли це не суперечить важливим суспільним інтересам і ко­ли здійснення третьою особою наданих правомочностеи пов'язане із заподіянням значної шкоди тій особі, яка оскар­жує рішення. Такі ухвали суду вручаються обом сторонам, і управлінський орган зобов'язаний припинити виконання оскарженого акта.

Закон регламентує усі можливі процедурні етапи, пов'я­зані з проходженням скарги, в тому числі такі категорії, як безпредметність скарги та відхилення. Якщо під час процесу стає очевидним, що в особи, яка звернулася зі скаргою, зникли підстави для її подачі, то за згодою особи скарга ви­знається безпредметною і провадження закривається. Скар­ги, що не можуть бути розглянуті через пропущення строку їх подачі, відсутність права на подання скарги, очевидну не­підсудність справи саме цьому судові або коли такому розг­ляду заважає їх явне протиріччя чинному рішенню вже вирі­шеній справі — відхиляються без подальшого права на пода­чу скарги. Скарги, розгляду яких не перешкоджають зазна­чені обставини, але якщо вони подані з порушенням припису про форму і зміст, мають бути повернуті для усунення цих недоліків.

Попереднє провадження.Копії скарг разом з пропози­ціями надсилаються в орган, який притягається до відпові­дальності, та іншим можливим учасникам процесу. Ці особи, у свою чергу, повинні у встановлений строк, який не може перевищувати восьми тижнів, подати свої заперечення. Як­що скарга подається на тяганину, то органу, якого стосуєть­ся ця претензія, надається можливість прийняти у встанов­лений строк необхідне рішення за суттю і подати його копію в Адміністративний суд. Строк для прийняття такого рішен­ня може бути продовжений до трьох місяців. Указаний За­кон у статтях 36—38 висвітлює багато різних нюансів сто­совно процедури попереднього провадження.

Після закінчення попереднього провадження Адміністра­тивний суд повинен провести розгляд скарг за суттю, якщо не визнано причини скарги. Розгляд здійснює повний сенат (п'ять суддів). Встановлена відповідна процедура слухання розпочинається з доповіді доповідача. Рішення щодо будь-


яких клопотань, які стосуються ведення процесу, прий­маються шляхом винесення ухвал. Про хід слухання склада­ється протокол. Розгляд справи може бути перенесений тіль­ки з дуже поважних причин. Якщо справа перейшла у ста­дію провадження, то склад суду вже має чіткий орієнтир на закінчення її розгляду під час одного засідання, що є озна­кою якості попередньої підготовки справи до слухання за сут­тю. Розгляд за суттю може бути відкладений у виключних ви­падках і лише з поважних причин за рішенням сенату.

Якщо інше не встановлено законом, то суд повинен за­кінчити судовий розгляд скарги ухвалою судового рішення. Цей акт суду або відхиляє скаргу як необгрунтовану, або скасовує акт, що оскаржується. Акт органу управління ска­совується через: 1) протиправність за змістом; 2) протиправ-ність внаслідок того, що орган, рішення якого оскаржується, не був наділений компетентністю приймати рішення; 3) про­типравність внаслідок порушення ним встановлених норм процедури при прийнятті ним управлінського акта.

У випадках, передбачених ст. 132 Федеральної Конститу­ції, Адміністративний суд може при ухваленні рішення обме­житися вирішенням окремих важливих правових питань і доручити відповідному органу прийняти рішення, керуючись правовими позиціями, що сформулював суд. Такі дії керую­чий орган повинен зробити протягом того строку, що вказав суд, але не більш як за вісім тижнів.

Скасування судом тієї вказівки чи акта управлінського органу, що оскаржується, передбачає як наслідок поновлен­ня того правового становища, що мало місце до здійснення управлінських дій. Судове рішення проголошується від імені Республіки. Якщо судовий розгляд відбувався у присутності сторін і вони залишилися присутніми в залі засідання, то го­ловуючий повинен після прийняття рішення терміново опри­люднити його разом з його мотивами.

Закон передбачає поновлення провадження, що вже за­кінчилось, ухвалою судового рішення, але лише за клопотан­ням будь-якої із сторін і якщо: 1) судове рішення спровоко­ване діями, які переслідуються у судовому порядку, або ін­шим нечесним шляхом; 2) висновки суду грунтуються на по­милковому твердженні про пропущення передбаченого законом строку (у разі відсутності у цьому винних сторін); 3) з часом стало відомо про існування чинного судового рі-


                   
   
   
       
 
       
 
 
 
 

310

Розділ VI

шення, зміст якого створює протиріччя з прийнятим рішен­ням суду; 4) під час судового провадження не дотримано по­ложень процедурних правил щодо необхідності заслухати пояснення сторін у справі, внаслідок чого рішення могло бу­ти іншого змісту; 5) судове провадження припинено з моти­вів безпредметності скарги, однак дії, що були вжиті відпо­відним органом і призвели до її безпредметності, потім були скасовані. Закон регулює процедуру і порядок поновлення попереднього положення, а також порядок вирішення всіх питань, які стосуються судових витрат.

Окремим блоком норм регулюються питання, що сто­суються порядку розгляду скарг щодо судових рішень у справах, пов'язаних зі службовою відповідальністю і відпові­дальністю органів. Сторонами процесу в цих випадках є 1) суд, який подав клопотання або 2) орган, що видав управ­лінський акт, та безпосередні учасники правовідносин, за яких виник спір. Провадження у таких випадках має бути прискореним. Адміністративний суд зобов'язує орган, що ви­дав акт, протягом двох тижнів подати в суд матеріали адмі­ністративного провадження, якщо вони не були додані до актів суду, що подав клопотання.

Досвід Австрії в чомусь може бути цікавим для загально­го уявлення і розуміння сфери галузевої діяльності органів країн Європи, що здійснюють у відповідних державах адмі­ністративну юрисдикцію. Можливо, цей досвід буде корис­ний для розробників законодавства нашої країни щодо цього напряму судової реформи.

Глава 4Судді

Судді в Австрії за нормою ст. 86 Конституції призна­чаються Федеральним президентом країни, якщо інше не встановлено законом. Подання з цього приводу вноситься Федеральним Урядом. За такою самою нормою Федеральний президент може передати право призначення уповноважено­му їм компетентному міністрові. Як вказують наукові дослід­ники австрійської судової системи док. Шпегер і Єсіонек,


Судова система Австрії__________________________________ 311

Федеральний президент передав це право Федеральному мі­ністрові юстиції1. Федеральний уряд або федеральний мі­ністр повинен отримати пропозиції щодо кандидатів від сена­тів, які саме уповноважені на такі дії Законом про судовий устрій. Указані пропозиції містяться в списку кандидатів, яких має бути не менше трьох осіб на місце судді, якщо передбачено заміщення не більше однієї посади. У випадках, коли заміщується більше однієї посади судді, число кандида­тів має бути як мінімум два на одне місце.

Здійснюючи свої службові обов'язки, суддя розглядає всі судові справи, які належать до його компетенції відповідно до закону і розподілу між суддями, за винятком справ, що належать до управління в галузі юстиції, які згідно з вказів­ками закону не підлягають вирішенню в сенатах чи колегіях суддів. Компетенція щодо розгляду справ встановлюється між суддями того самого суду заздалегідь на строк, визначе­ний у законі про судовий устрій. Справу, яку відповідно до розподілу передано для розгляду конкретному судді, може бути вилучено в нього за розпорядженням органів управлін­ня юстиції тільки за наявності перешкод щодо виконання ним своїх обов'язків.

Законом встановлюється право і порядок передачі для розгляду чітко визначеної категорії цивільних справ, що під­судні суддям судів першої інстанції, до розгляду спеціально підготовленими посадовими особами, які не є суддями. Про­те суддя, до юрисдикції якого ці справи віднесено згідно з розподілом, може у будь-який час прийняти рішення про їх розгляд у себе і вилучити такі справи у посадової особи, якій їх було передано. Вказані посадові особи зобов'язані викона­ти таку вказівку судді.

Зазначені положення віднесено до категорії гарантій не­залежно від поведінки судді при здійсненні ним правосуддя, а також до гарантій права людини на свого неупередженого суддю, що випливає з тексту Європейської конвенції з прав людини.

Правове становище суддів в Австрії регулюється у Феде­ральному законі від 14 грудня 1961 року про службові відно-

Див.: Шпегер, Єсіонек. Закон про суддівську службу. Коментар. — Відень, 1980. — Пояснення 3 до ст. 25 ЗпСС.


312


Розділ VI


Судова система Австрії


313


 


сини суддів і кандидатів на суддівські посади, Законі про службу суддів — ЗпСС, який багато разів змінювався. У § 57—100 Закон регулює окремі питання відносин служби судді. Положення закону про державну службу (нім. Оаз Веатіепсііепзі^езеіг) застосовується, якщо ЗпСС не містить особливого регулювання, оскільки і судді перебувають у пуб­лічно-правових службових відносинах з Федерацією (Рес­публіка Австрія).

ЗпСС регулює правове становище всіх австрійських суд­дів. У цій галузі не існує законодавчої компетенції австрій­ських федеральних земель. ЗпСС регулює правове станови­ще всіх суддів досить змістовно: містить, наприклад, також і положення стосовно оплати праці суддів, відпочинку та особливих відпусток, дисциплінарного права відносно суддів. ЗпСС містить у § 1—35 початкове регулювання службових відносин на посаду судді. Підстава для цього міститься в структурі австрійської освіти юристів (Федеральний закон про вивчення правової науки від 2 березня 1978 року). Нау­ково-правовий диплом про освіту в одному з університетів є в Австрії єдиним. До цього долучається відповідно за профе­сійною метою, докторське навчання для університетської діяльності або навчання кандидатів в органах управління, в судах, у нотаріусів або адвокатів. У зв'язку з цим виникає потреба в особливому законодавчому регулюванні для кан­дидатів на посаду судді, освіта яких потребує судової прак­тики (§ 2 абз. 1 ЗпСС у поєднанні з Законом про практикан­тів у праві від 15 грудня 1987 року).

Суддею може бути тільки та особа, що склала іспит на суддівську службу під час закінчення чотирирічної суддів­ської підготовчої служби, § 26 абз. 1 речення 1 ЗпСС.. До підготовчої служби належить також і перебування в проку­ратурі та на практиці в адвоката (§ 9, 9а ЗпСС). Іспиту на суддівську службу відповідають: адвокатський іспит, але тільки після додаткового контрольного іспиту; призначення на університетське професорство на науково-правовому фа­культеті одного з австрійських університетів, але вже без та­кого іспиту. Проте професор повинен бути призначеним на посаду відповідно до науково-правового фаху (приватне пра­во, торговельне право тощо; це не стосується правової соціо­логії, політики тощо). Іспит, що був складений для зайняття посади нотаря, вважається недостатнім. Іспит на суддівську


службу та адвокатський іспит змістовно узгоджені між

собою.

Посада судді не поєднується в Австрії з мандатом Націо­нальної ради (Бундестаг). Тому суддя на час передвиборної боротьби офіційно відстороняється відповідно до § 79 абз. 1 ЗпСС від цієї посади, а також і на час прийняття мандату відповідно до § 79 абз. 2 ЗпСС. Члени подружжя та родини не можуть одночасно бути суддями в одному суді, § 34 ЗпСС. Родинні стосунки або шлюбні відносини, які виникли після призначення, передбачають необхідність офіційного переводу. Надалі суддею може бути тільки той, хто до цього часу мав чесне життя.

Судді є незалежними. Цей принцип визначений у стат­тях 86 і 87 Ф-КЗ, але не в ЗпСС. Із спільної дії двох статей австрійський суд витлумачує незалежність при розгляді справ та особисту незалежність. "Суддя повинен як з фак­тичної, так і з правової точки зору здійснювати правосуддя незалежно від волі управління. Це в першу чергу означає свободу від вказівок. Конституційний суд виводить з цього також і відсутність можливості звільнення або переведення судді. Забезпеченню особистої незалежності слугують також і положення § 77—100 ЗпСС про зміни до його застосуван­ня, до службових відносин до закінчення службових відно­син. Конституційний суд Австрії частково визнав такими, що суперечать Конституції, змінене з часом положення § 77 абз. 1 ЗпСС, яке надавало можливість переводити суддю до будь-якого округу вищого земельного суду, де в цьому була потреба. Регулювання було змінене. Тепер переведення до­пускається тільки для планового, відповідно за діяльністю, заміщення іншого судді, яке відповідним чином повинно бу­ти підстереженим.

Поряд із зовнішньою незалежністю забезпечується та­кож і внутрішня незалежність. До цього належить прийнят­на оплата праці судді. ЗпСС регулює участь сенатів по пер­соналу в процедурі призначення на суддівські посади. На­решті, треба згадати обов'язки, які випливають з § 57 ЗпСС, які зобов'язують суддю до відповідності його честі та гідності його посаді з тим, щоб він сам не спричинив небезпечні підс­тави для його незалежності. Підвищені вимоги до побічної діяльності, яка може спричинити підозри в незалежності судді. Питання партійно-політичній діяльності судді ще дис-


314


Розділ VI


Судова система Австрії


315


 


кутується, але законодавство не містить заперечень проти наявності політичних уподобань у судді.

Судді перебувають під службовим наглядом Федерально­го міністра юстиції. Носіями службового нагляду є президен­ти Верховної судової палати, Вищого адміністративного суду та вищих земельних судів.

У межах загального службового нагляду відповідні уста­нови нагляду можуть спостерігати за діяльністю їх суддів і впливати на те, щоб вони чемно виконували свої службові обов'язки. Зокрема, це закріплено в § 57 абз. 1 ЗпСС, який вимагає від суддів повного їх присвячення відповідним служ­бовим завданням. При цьому треба звертати увагу на суддів­ську незалежність: з одного боку, забороняється робити вка­зівки стосовно вирішення правових спорів, з іншого — не виникає заперечень стосовно отримання завдань у зовнішній галузі (наприклад, вказівка щодо підвищення кваліфікації). Установа нагляду має також право вимагати від судді дотри­мання призначених строків на прийняття рішень.

Судді дисциплінарно відповідають за їхню загальну служ­бову та позаслужбову поведінку. Порушення службових і посадових обов'язків, які більш конкретно розписані в § 57 ЗпСС і тягнуть дисциплінарні або адміністративні покаран­ня. Дисциплінарні покарання закріплюються в особистій справі, адміністративні покарання туди не заносяться.

Службове покарання щодо судді може бути винесено тільки судом у дисциплінарних справах. Дисциплінарними судами є Вищі земельні суди в їх окрузі, за винятком управ­лінських органів нижчих судів і суддів, призначених до ви­щих земельних судів, а також Верховний суд Австрії для всіх інших суддів (§111 ЗпСС).

Поряд з цією дисциплінарною відповідальністю ЗпСС ві­домі ще деякі фактичні обставини, які можуть виправдовува­ти зміни суддівських службових відносин як таких: перевід в інтересах судочинства (§ 82 абз.1 ЗпСС), у зв'язку з ви­никненням родинних стосунків (§ 82 абз.2 ЗпСС), у зв'язку з хворобою та неспроможністю виконувати службові обов'язки (§ 84 абз. 1 ЗпСС). Зміни службових суддівських відносин можуть відбуватися тільки за рішенням суду у службових справах, § 99, 93 ЗпСС. Судами у службових справах є вищі земельні суди та Верховний суд Австрії з ти-


ми самими повноваженнями, як і стосовно дисциплінарних справ, § 90 ЗпСС.

Створені в кожному суді сенати по персоналу иар. 61 ЗпСС). Цим сенатам по персоналу належить право пропози­ції під час призначення та підвищення суддів (§ 32 ЗпСС). Сенати по персоналу виконують також завдання по описан­ню виконання служби суддями (§ 52 ЗпСС), критерії якого визначені в § 54 абз. 1 ЗпСС. Оцінка описання служби є частково підставою для підвищення на наступну сходинку оплати та для підвищення по службі. Воно долучається до посадового посвідчення. Проти результату описання служ­бової діяльності передбачається можливість внесення скарги до сенату по персоналу наступного за інстанцією суду. Сена­ти по персоналу складаються з президента та віце-президен­та відповідного суду як його членів за посадою. До цього складу ще додаються обрані члени. їх кількість становить у Верховній судовій Палаті Австрії шість осіб, в інших судах — на одну більше, якщо в цьому суді більше віце-президентів.

Література:

1. Австрийская Республика. Конституция и законода-
тельньїе актьі / Пер. с нем. — М.: Прогресе, 1985. — 427 с.

2. Лазарев В. В. Конституционньїй суд Австрии / / Госу-
дарство и право. — 1993. — № 9.


316


317


Таблиця 1


Судова система

(спрощена архітектоніка системи


Німеччини

судів загальної юрисдикції)


 


Федеральна судова палата

Вищі земельні суди

Земельні суди


Єдиний сенат верховних (за необхід

Федеральний

адміністративний

суд

Федеральний

патентний

суд

Вищі адміністративні земельні суди

Адміністративні суди


 

 

 

судових установ  
ністю)  
          ф
Федеральний   Федеральний   Федеральна Е Д
суд   соціальний   фінансова Е
з трудових   суд   палата Р
питань         А л
її 1 І , Ь
        Н и й
Земельні   Земельні   Фінансові Е м
суди   соціальні   суди
з трудових   суди     Е
питань         л ь Н
1 і
      и
            й
Суди   Соціальні   р
з трудових   суди   в
питань       Е Н ь
                 

Дільничні суди


Звичайна юрисдикція Спеціальна юрисдикція


Спеціальна юрисдикція


318


319


 


Структура судів звичайної


юрисдикції в Німеччині


Таблиця 2


 


Федеральна судова


палата


 


Об'єднані великі


сенати


 


сенати цивільної юрисдикції (касації)


сенати кримінальної юрисдикції (касації)


Федеральний патентний суд

Сенати


Вищі


земельні суди


 


Сенати з майнових справ


Сенати з сімейних справ


Сенати першої інстанції


Сенати касаційної інстанції


 


Цивільна юрисдикція


Кримінальна юрисдикція


 


 

Земельні
Перша інстанція Апеляційна інстанція
Палати з майнових питань Палати з комерційних питань Палати з майнових питань Палати з комерційних питань
       

Цивільна юрисдикція


 

суди    
Перша інстанція   Апеляційна інстанція
Великі палати з кримінальних справ Великі палати у справах молоді Малі палати   Малі палати у справах молоді Велика палата у справах молоді
           

Кримінальна юрисдикція


 


Суп з питань заборгова­ності (спрощений порядок)


Суд з питань

виконання

судового

рішення


Добровільна

(поза позовна

юрисдикція)


Суд

з майнових

справ


ДІЛЬНИЧНІ

Суд з сімейних

справ (1 суддя)


суди

Суд

для дорослих

(1 суддя)


Суд

для молоді

(1 суддя)


Суд

шефенів

для молоді


Суд шефенів для дорослих


Суд шефенів

для дорослих

(посилений)


 


Цивільна юрисдикція


Кримінальна юрисдикція


320


321


 


Судова система

(загальна


Франції

юрисдикція)


Таблиця З


 


                           
   
 
       
 
   
       
       
 

Одна палата у соціальних справах

Палата у комерційних справах

Палата у цивільних справах

Палата

у соціальних

справах


______ Касаційний

Одна палата у комерційних справах

Апеляційний

Палата у справах виконання

рішень


 

 

 

суд    
Три палати у цивільних справах Одна палата у кримінальних справах  
     
суд Суд присяжних (азизів)
Палата у справах неповнолітніх Обвинувальна палата Палата з виправних справ
           

Трибунали великої інстанції


Рада прюдомів


Трибунал у соціаль­них справах


Трибунал у комер­ційних справах


Палати

У цивільних справах


Суд у патентних справах (за особ­ливим розпорядження м)


Суд у справах виконання рішень і експро­пріації


Суд у справах неповно­літніх


Слідчі судді


Виправні трибунали


 


Трибунал у справах оренди с/г земель


 

  Трибунали малої інстанції  
Трибунал спрощеного цивільного процесу   Суд у справах опіки   Поліцейський трибунал
         

 


Спеціалізовані суди


21 — 1-3102


322


323


 


І/ог£апІ2аііоп 4е 1а іизіісе Ггапсаізе 1 Ргетіег Дерте '

Беихіете

ТгіЬипаих

АГГаіге р£ее$


Таблиця 4


Ьа ЬіегагсЬіе Дез та§І5ігаг$


Таблиця 5


 


ТгіЬипаї

(1е£гаш1е

Іпхіапсе


АЯаіга стіафііікииіі разрфа раг Ь (гіЬипаих $ресШ$ ((ііїогн, а<Іораоп)


Ма§і$гга(5 сій ращиеі Ма§і$ігаі$ сій віс^е


 


                                                   
   
   
         
           
                 
             

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.231.243.21 (0.018 с.)