Призначення федеральних суддів

Процедура призначення відбувається у два етапи, тобто саме обрання та згода уповноваженого федерального мініст­ра. Уповноваженим для Федеральної судової палати, Феде­рального адміністративного суду та Федерального фінансо­вого суду є федеральний міністр юстиції; для Федерального суду з трудових питань та Федерального соціального суду — федеральний міністр праці та соціального порядку.

Право вносити пропозиції крім відповідно уповноважено­го федерального міністра мають всі члени комісії (ст. 10 абз. 1 ЗпОС). Усі пропозиції є рівними між собою. Право вносити пропозиції повинно бути реалізованим, як правило, перед засіданням і своєчасно, щоб відповідно уповноваже­ний федеральний міністр мав змогу так швидко отримати висновок ради президії (зібрання, яке обирається суддями і до якого належать тільки судді відповідної судової сфери), щоб потім передати комісії з обрання суддів особисті доку­менти запропонованого кандидата, а доповідач мав час для підготовки до засідання.

Комісія з обрання суддів може отримувати й іншу інфор­мацію про будь-якого кандидата. Наприклад, вона має змогу просити представника ради президії усно пояснити зміст висновку.

Комісія з обрання суддів перевіряє, чи відповідає запро­понований на відповідну суддівську посаду кандидат змістов­ним і особистим якостям для цієї посади (ст. 11 ЗпОС).

Центральним завданням комісії з обрання суддів є пере­вірка питання, чи відповідає запропонований кандидат за йо­го фаховою діяльністю та його особистими рисами особли­вим вимогам, які ставляться до суддів відповідного вищого суду Федерації, а також з'ясування, хто із запропонованих кандидатів найкраще підходить на відповідну посаду.

Під час такої перевірки комісія з обрання суддів повинна також встановити, чи відповідає запропонований кандидат законодавчим передумовам для призначення на посаду у ви­щий суд Федерації. Поряд із загальними передумовами для довічного призначення на посаду, згідно із ст. 9, 10 НЗпС, до цього належить також і мінімальний вік запропонованого кандидата, який становить 35 років (див. ст. 125 абз. II НЗпС, 15 абз. III Положення про адміністративні суди, 14 абз. II

Розділ І

Положення про фінансові суди, 42, абз. II Закону про трудо­ві суди та 38 абз. II речення 2 Закону про соціальні суди). Надалі комісія з обрання суддів повинна встановити, чи бра­ла участь рада президії в процедурі відповідно з положенням статей 55—57 НЗпС.

Комісія з обрання суддів може приймати рішення, якщо присутні щонайменше дев'ять членів за посадою та обраних членів (ст.12 абз. II ЗпОС). Для того щоб запобігти створен­ню фракцій, рішення приймають таємним голосуванням. На голосування ставиться кожна кандидатура. Черговість голо­сування вирішується комісією з обрання суддів у кожному окремому випадку або передбачається в регламенті. Комісія визначає, що голосування між обома кандидатами відбува­ється за більшістю голосів, якщо під час першого голосу­вання жоден з кандидатів не дістав відповідної більшості голосів.

Якщо комісія з обрання суддів погоджується з якоюсь од­нією особою кандидата, то стосовно інших пропозицій на цю посаду голосування не проводиться. Але ці кандидатури за­лишаються у списку для наступних виборів суддів.

Рішення комісії з обрання суддів не позбавляються судо­вої перевірки, хоч комісія, відповідно до § 12 абз. І ЗпОС, приймає рішення таємним голосуванням і воно не обґрунто­вується. Через це судова перевірка не виключається, вона може бути тільки дещо обмеженою й ускладненою. Перевір­ка обмежується аналізом того, чи безпомилково комісія ви­користала належний їй оцінний і відбірковий розсуд, чи не порушила процедурні положення. Виходячи з комплектності рішення, що приймається комісією з обрання суддів, тільки в окремих випадках трапляються помилки під час викорис­тання права розсуду. Оскільки при пожиттєвому призначен­ні на суддівську посаду комісія з обрання суддів, на відміну від комісії з обрання суддів в певній федеральній землі, має досліджувати не тільки те, чи відповідає запропонований кандидат загальним особистим і фаховим вимогам і придат­ний зайняти відповідну суддівську посаду. Вона повинна пе­ревірити, чи відповідає кандидат особистим передумовам, що ставляться до судді одного з вищих судів, і кому з кіль­кох кандидатів вона надає перевагу.

Уповноважений федеральний міністр не зв'язаний рішен­ням комісії про обрання судді. Він на власну відповідальність

Судова система Німеччини ____________________________ §9^

перевіряє, чи відповідає обрана особа законодавчим вимогам для призначення на відповідну суддівську посаду, чи має во­на відповідно для цього необхідні особисті та фахові якості. На практиці у Німеччині ще не виникало конфліктів між ко­місією, яка обирає суддів, і уповноваженим федеральним мі­ністром. Підтвердження виборів може полягати в тому, що міністр вносить прохання про призначення обраного канди­дата на ім'я Федерального президента.

За німецьким законодавством і доктриною державного устрою, Федеральний президент принципово зобов'язаний слідувати пропозиції відповідно уповноваженого міністра. Це випливає з правового положення Федерального президента та парламентської звітності уряду. У виключних випадках, якщо обраний кандидат не відповідає законодавчим переду­мовам для призначення на посаду судді в одному з вищих су­дів або якщо після його обрання стали відомі факти, що ставлять під сумнів його відповідність цій посаді, Федераль­ний президент має право відхилити призначення.

Якщо федеральний суддя, переведений у відставку через свою службову неспроможність, усе ж таки набуде її і знову залучатиметься до суддівських відносин, його кандидатура вже не вимагатиме нових виборів. Те визначення комісії з обрання суддів, що відповідний суддя спроможний на посаду судді у відповідному вищому суді, не втрачає своєї чинності у зв'язку з тимчасовим перебуванням у відставці.