Порядок зайняття посади та усунення з неї

Інформація про наявність вакансій на посади мирових суддів і їх заступників оголошується відповідними муніципа­літетами напередодні шляхом опублікування відкритого ого­лошення із зазначенням строків і місця подачі заяви. Таке оголошення публікується в офіційному бюлетені провінції, а також у виданнях оголошень муніципальної ради, судів пер­шої інстанції округу та самого мирового суду. З цією метою колегії правління Вищих судів повідомляють муніципальні ради про можливі чи існуючі вакансії на посади мирових суддів.

Відповідно до положень ст. 101.2 ОЗСВ, вибори мирових суддів і їх заступників здійснюються пленумом муніципаль­ної ради абсолютною більшістю від числа його членів, з чис-

186Розділ III

Судова система Іспанії

187

 

ла осіб, які подали заяви і які відповідають юридичним вимо­гам. Якщо заявників не було, Пленум обирає кандидатів на власний розсуд з дотриманням процесуальних вимог.

Згідно з положеннями ст. 101.3 ОЗСВ, рішення муніци­палітету направляється судді суду першої інстанції округу, а на випадок кількох призначень — голові (старійшині), який їх представляє Колегії правління Вищого суду.

До рішення муніципалітету додається підтверджуючий документ, який містить таку інформацію:

— докладно про умови, в яких відбувалися вибори;

— точні вказівки на дотримання вимог щодо кворуму, встановлених законодавством;

— ідентифікаційні дані особи та відомості, що підтвер­джують її дієздатність і дотримання нею вимог відносно несуміщення посад.

Якщо Колегія Вищого суду вважає, що особи, вибрані муніципальною радою, відповідають вимогам щодо дієздат­ності, а також вимогам щодо виборності, встановленим зако­ном, то вона здійснює відповідні призначення і зобов'язуєть­ся опублікувати інформацію про такі призначення в офіцій­ному бюлетені провінції, і при цьому ставить до відома про це Генеральну Раду судової влади і суддю першої інстанції округу (або голову (старійшину) в разі кількох призначень).

Якщо Колегія вважає, що особа (особи), запропонована муніципальною радою, не відповідає вимогам, встановленим законодавством, така Колегія сама призначає мирового суд­дю і повідомляє про це Міністерство фінансів. Колегія прав­ління Вищого суду діє так само, якщо протягом трьох міся­ців від дня виникнення вакансії в мировому суді відповідна муніципальна рада не подала заявку, передбачену в поперед­ніх статтях.

Якщо муніципальна рада вносить пропозицію відносно кандидатури штатного мирового судді, але не вносить заявку щодо його заступника, то Колегія правління Вищого суду здійснює пряме призначення такого заступника. У таких ви­падках Колегія правління Вищого суду може вимагати дані й інформацію, які вважає за такі, що стосуються даного питан­ня, через склад округу першої інстанції або голову (старій­шину) у разі кількох призначень.

Якщо Колегія Вищого суду повинна сама призначити ми­рового суддю, відповідно до положень попередніх статей, во-

на оголошує про наявність вакансій в офіційному бюлетені провінції, за місцем розташування мирового суду. Вона узго­джує також публікування відповідних оголошень у виданнях оголошень відповідної муніципальної ради, вищого суду, су­ду округу першої інстанції і мирового суду. Особи, зацікав­лені в цих призначеннях, можуть подати заявки безпосеред­ньо до Колегії правління Вищого суду.

Колегія правління Вищого суду оцінює якості заявників і призначає з їх числа тих, кого вважає найбільш підхожим на відповідну посаду. У разі відсутності заявників, або якщо заявники не відповідають юридичним вимогам, Колегія прав­ління Вищого суду може на власний розсуд призначити тих, хто на її думку відповідає таким вимогам і згоден прийняти цю пропозицію. Колегія представляє дані й інформацію, що стосується справи, через суди округу першої інстанції чи че­рез голову (старійшину), у випадку кількох призначень.

Оспорити рішення про призначення мирових суддів мож­на шляхом подачі апеляції чи касаційної скарги Пленуму Ге­неральної Ради судової влади в строки, на підставах і відпо­відно до процедури, встановленої Законом 30/1992 від 26 листопада про юридичний режим державної адміністрації у загальній адміністративній процедурі (ісп. Бе Кедітеп Липсіісо сіє Іаз Асипіпізігасіопез риЬІісаз у сієї РгосесИтіепіо Асітіпізігаііуо Сотип).

Повноваження мирових суддів припиняються за таких підстав:

— внаслідок закінчення строку, на який вони були при­значені. Незважаючи на це, після закінчення терміну Коле­гія управління Вищого суду може продовжити строк їх пов­новажень до вступу на посаду нового мирового судді;

— у випадку відмови від посади, яка схвалена Колегією правління Вищого суду;

— у разі недієздатності, а також у випадку порушення положення про несуміщення посад.

У вказаних випадках про таке рішення Колегії правління інформується Генеральна Рада судової влади.

Рішення про зняття з посади мирового судді приймається Пленумом Генеральної ради судової влади, якщо трапилось накладення дисциплінарних стягнень, втрата іспанського громадянства чи позбавлення волі внаслідок скоєння зло­чину.

Судова система Іспанії

189

 

Повноваження щодо судочинства

Відповідно до положень ст. 100 ОЗСВ, мирові судді по­винні розглядати цивільні та кримінальні спори, віднесені до їх компетенції згідно із законом. Виконують вони також функції щодо ведення Цивільного реєстру та інші, віднесені до їхньої компетенції законодавством.

У сфері цивільного права вони розглядають, виносять ви­роки та вирішують у першій інстанції ті справи, які можуть бути доручені їм згідно із законодавством; у сфері кримі­нального права вони розглядають, виносять вироки та вирі­шують у першій інстанції справи, пов'язані з правопорушен­нями, які можуть бути доручені їм згідно із законодавством. У мирових судах справу слухає один мировий суддя, котрий (не обов'язково має бути юристом за фахом) дістає почесне призначення на посаду від кримінального суду провінції. Нагляд за роботою мирових судів здійснюють кримінальні суди провінцій.

Мирові суди в межах свого округу мають право розгля­дати справи і створювати прецеденти. Це право визнається за ними Регламентом. В кожному мировому суді мировий суддя призначає години прийому для розгляду справ, а прий­няті ним рішення оприлюднюються відповідним чином.

При необхідності розглянути справу, в якій відкрито про­вадження, мирових суддів на випадок їхньої хвороби чи від­сутності з поважних причин підміняють їх заступники. У ра­зі відсутності заступника мирового судді Колегія правління Вищого суду передає такі справи на розгляд штатного миро­вого судді іншої місцевості, цей мировий суддя суміщатиме обидві посади.

Мирові судді не мають права розголошувати інформацію щодо фізичних або юридичних осіб, яка їм стала відома під час виконання ними своїх функцій, відповідно до ст. 396 ОЗСВ.

Суди провінцій

Суди провінцій (ісп. Аисііепсіа Ргоуіпсіаі) — основний базовий рівень у судовій системі Іспанії, в якому розгля­дається основна маса справ різної галузевої спрямованості та предметного функціонування, у тому числі за суб'єктною ознакою. За внутрішньою організацією вони поділяються на

інколи автономно існуючі підрозділи, які можуть розміщува­тись і в інших місцях або можуть мати кілька опорних пунк­тів, через це — окремі назви, наче самостійні суди (ст. 80 ОЗСВ), що може вводити в оману тих, хто ознайомлюється з судовою системою Іспанії.

До складу суду провінції входять Голова та два чи більше магістратів. Вони також можуть складатися з двох чи більше відділів у такому самому складі. На такий випадок Голова суду провінції головує у першому відділі.

У разі недостатньої кількості справ, що розглядає суд провінції, персональний склад такого суду може бути вста­новлений у кількості одного або двох магістратів, включаю­чи Голову. В цьому випадку суд Провінції укомплектовуєть­ся для порушення справи та винесення вироку, а також у випадках, коли це є необхідним через характер вироку, у кількості магістратів, встановленій Вищим судом Автоном­ного об'єднання. Для цих випадків колегія правління вста­новлює черговість на кожний судовий рік.

Так само, коли це потрібно для кращого ведення судо­чинства, відділи суду провінції можуть складатися з чоти­рьох магістратів.

До компетенції судів провінції входить розгляд питань компетенції цивільного та кримінального характеру, що ви­никають між судами цієї провінції, які не мають іншого спільного вищестоящого органу, відводів їх магістратів, коли розгляд таких відводів не віднесено до компетенції Колегії, що спеціально призначені для розгляду таких питань при Ви­щих судах Автономного об'єднання.

Суди дізнання

Суди дізнання (ісп..Іиг^асіо сіє іпзігиссібп) працюють у всіх густонаселених містах Іспанії. У кожному окрузі іс­нують один або більше судів першої інстанції слідства, що розташовані в столиці такого округу і юрисдикція яких по­ширюється на всю територію такого округу. Такі суди при­значаються муніципалітетом за місцем розташування. У кожному адміністративному районі обов'язково є такий суд; у столицях провінцій і великих містах може бути два або більше районних суди; в Мадриді у величезній сучасній спо­руді розміщуються 33 районних суди. Справи в районних су-

190 ___________________ ______________________ Розділ III

Судова система Іспанії

191

 

дах слухаються одним суддею. Суди дізнання виконують чо­тири основні функції.

По-перше, вони проводять слідство і готують матеріали по деліктних справах, які підлягають слуханню в криміналь­ному суді провінції. Суд дізнання не може сам заслухати та­ку справу, але мусить підготувати попередній звіт, а потім, по встановленні факту делікту, оформити загальний звіт по справі. Цей процес в Іспанії йменується судовим дізнанням. Судді-слідчі чергують по 24 години на основі ротації і під час виконання таких обов'язків називаються "черговими суддя­ми"; саме вони повсякденно приймають рішення відносно проведених поліцією арештів.

Друга функція судів дізнання полягає у розслідуванні та прийнятті судових рішень по всіх місдимінорах, які не підпа­дають під юрисдикцію мирових судів. Рішення районного су­ду дізнання може бути оскаржене в кримінальному суді про­вінції протягом п'яти днів.

Третя функція районних судів — слухання з питань ЬаЬеаз согриз (судовий наказ про доставляння до суду осо­би, яка утримується під вартою, для з'ясування правомірнос­ті утримання її під вартою).

Внаслідок реформ 1978 і 1983 років законодавство перед­бачило певні права для осіб, яких супроводили до поліцей­ського відділку, але порушення трапляються доволі часто. Зокрема, протягом кількох років поліція класифікувала деякі арешти як затримання в цілях слідства, і відповідні заареш­товані не мали тих прав, про які йтиметься далі. Конститу­ційний суд визнав такі "затримання в цілях слідства" неза­конними, і будь-яка особа, котра потрапила у таке стано­вище, може вимагати застосування положень про ЬаЬеаз согриз.

Єдиним правовим статусом особи, яку затримано полі­цією, є статус арештованого. При проведенні арешту прізви­ще та інші відомості про заарештованого мають бути негай­но сповіщені судді. По прибутті в поліцейський відділок арештований має бути негайно повідомлений (чітко і ясно, у зрозумілий спосіб) про причини його арешту і його права згідно із ст. 520 КПКІ. Зазвичай арештовані під розписку отримують відповідний текст. Серед прав, наданих арешто­ваним, є такі:

 

— право на мовчанку і на відмову від відповідей на запи­тання або нраво відповідати тільки судді-слідчому;

— право не свідчити проти себе;

— право вибрати собі захисника і право на його присут­ність у місці перебування під арештом. Адвокат також має бути присутнім під час допитів і при проведенні упізнання. Якщо підозрюваний не може оплатити послуги власного ад­воката, його адвокат буде призначений місцевою адвокат­ською колегією;

— право повідомити родича або іншу конкретно названу особу про факт арешту і місце перебування під вартою. Іно­земці мають право сповістити про свій арешт консульську службу своєї країни;

— право кожної особи, яка не розуміє і не говорить іс­панською мовою, на безкоштовну допомогу перекладача;

— право на медичний огляд поліцейським лікарем.
Згідно із ст. 520.3, неповнолітні та інваліди мають право

на те, щоб про їхній арешт були повідомлені батьки чи опі­куни. Про здійснені арешти поліція має негайно повідомити прокурора, а про затримання іноземного громадянина — консульську службу відповідної держави.

Четверта функція — розгляд скарг на рішення мирових суддів, а також вирішення питань компетенції між такими мировими судами. Чергові судді також дають дозвіл на ви­няткові процесуальні дії (як, наприклад, обшук житлового приміщення, санкціонування спеціальних заходів щодо тех­нічного спостереження за особами, підозрюваними у скоєнні злочину).

Відповідно до положення про адміністративно-терито­ріальний поділ, суди першої інстанції та суди слідства як особливі суди можуть бути утворені в тих округах, в яких це потрібно.