![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розуміння адміністративної юрисдикціїСодержание книги
Поиск на нашем сайте
У Західній Європі існує багато моделей адміністративної процедури щодо прийняття управлінських актів і судового контролю за діяльністю органів державного управління. Вони відповідають правовим системам та історії цих країн, певним поглядам їхніх теоретиків права. В Європі нині на основі юрисдикції Європейського суду для ЄС і Суду з прав людини в рамках Європейської Ради розробляється спільне адміністративне право, в якому наголошується на правах громадян. Комплекс німецьких законів стосовно адміністративної процедури й адміністративно-процесуального права, завдяки їх високому праводержавницько-му рівню, відіграє значну роль у цих наробках. Концептуальною аксіомою нової європейської нормотвор-чості, безумовно, залишається те, що громадянин повинен мати змогу звернутися до незалежного суду, коли державна влада, на його думку, порушує його права. Ця гарантія права звернення до суду не має винятків, тобто не існує якихось не охоплених правом ділянок. Усі без винятку дії органів державного управління у будь-яких формах можуть бути перевірені органами правосуддя. Якщо є підозра, що законодавець своїм рішенням порушив конституційні права громадянина, той може звертатися до Федерального чи земельного конституційного суду. Якщо громадянин вважає, що його права порушує виконавча влада, він може звертатися до адміністративного суду. Під час розгляду скарги громадянина чи підприємства адміністративні суди як контрольний орган перевіряють, чи дійсно адміністративний орган керується законом так, як цього вимагає адміністративне право, в державі, яку побудовано за принципом розподілу влади. Можливість перевірки дій адміністративних органів судом певною мірою впливає на повсякденну діяльність цих органів. Як правило, адміністративний орган приймає такі рішення, які з великою ймовірністю можуть "витримати" судову перевірку. Слід виходити з того, що адміністративні органи держави діють в публічних інтересах. Тому і адміністративне право слугує в першу чергу публічним інтересам. Але воно може захищати й індивідуальні інтереси окремої людини, тобто законодавець може надавати "правові переваги" також окремій особі. Наприклад, Положенням публічного будівельного права Німеччини визначена певна відстань будинку, що зводиться, від меж із сусідом. Це слугуватиме публічним інтересам, зокрема запобіганню тому, щоб на випадок пожежі вогонь перекидався з будинку на будинок. Одночасно, додержання цього положення про відстань захищає також індивідуальні інтереси сусіда — "не варто стикатися надто тісно". Ще один приклад з галузі права на допуск промислових установок. Коли в законі зазначено, що "експлуатація промислової установки має бути надійною", то це слугує у першу чергу громадським, тобто публічним інтересам. Одночасно це положення захищає й індивідуальні інтереси мешканців сусідніх будинків, зокрема від можливої небезпеки. Отже, за суб'єктивно-публічним правом захищений в такий спосіб громадянин може вимагати від адміністративного органу додержання цього положення, у тому числі через адміністративний суд. Тому суб'єктивно-публічне право забезпечує кожному окремому громадянинові чи підприємству позицію наділеної власними правами особи. Тим самим воно надає йому змогу самостійно виступати у своїх правовідносинах з державою. Таким чином, кожна окрема людина є вже не просто мешканцем у державі, а наділеним власними правами громадянином. Значення цього суб'єктивно-публічного права набагато ширше, тому що воно вирішальним чином визначає відносини між громадянином чи підприємством, з одного боку, і державою, тобто у даному разі його адміністративним органом, — з другого. Проте конституційна гарантія права звернення до суду має сенс лише тоді, коли громадянин у всіх важливих сферах життя має по відношенню до держави матеріальні права, які держава згідно з рішенням суду повинна здійснювати. Під такими правами розуміються: а) права людини та основні права з конституції без кон б) правові претензії у звичайних законах і таких, які вип
Розділ І Ці гарантії випливають з філософії німецької конституції та її нормативних положень, які законодавче реалізують концептуальні постулати німецької правової теорії щодо засобів захисту прав громадян. Загостримо увагу по деяких положеннях зазначеної теорії. За змістом абз. З ст. 20 Основного Закону ФРН, виконавча влада зв'язана законом і правом, що виражає принцип законності управління. Цей принцип зумовлює підпорядкування діяльності адміністративних органів волі законодавця і одночасно — контролю адміністративних судів. Тепер щодо другого компонента принципу законності управління, принципу "обмеження законом". Коли принцип верховенства закону означає, що адміністративний орган не має права порушувати існуючі закони, то принцип "обмеження законом" стосується питання, чи потрібна для дій адміністративного органу законна основа і коли. Відповіддю на це запитання є те, що нині вся адміністративна діяльність згідно з цим принципом обмежується законом, тобто для будь-яких дій адміністративного органу принципово потрібна законна основа. Принцип "обмеження законом" виводиться з конституції. Ознаки демократії вимагають, щоб важливі для держави та її громадян рішення приймав уповноважений на це законодавець. Таким чином, адміністративний орган повинен діяти лише в тих рамках, які визначає законодавець. Адміністративний орган не може діяти на підставі власного права або, більш того, на підставі суверенітету. Обгрунтувати це можна принципом правової держави, який вимагає регулювання правовідносин між державою та громадянами загальними законами. Адміністративний орган не повинен у кожному окремому випадку вирішувати, що є законним, а що — ні. Зрозумілим це стає ще з такого: принцип правової держави вимагає, щоб право в діях органів передбачалося б громадянами. Лише тоді воно буде провідною ниткою в їхніх діях і рішеннях. Але цієї якості право може набути лише за умови, що його регулюють загальні закони. Якщо адміністративний орган діятиме, не керуючись законами, а на підставі власного суверенітету, то рішення його важко передбачити, наслідком чого стане юридична несталість. Судова система Німеччини _____________________________ 45 Принцип обмеження законом не означає "цілковитого обмеження" будь-якої адміністративної діяльності, аж до найменших деталей. Законодавець повинен приймати принципові, важливі для громадян рішення. Адміністративний орган, по-перше, зв'язаний з ними. По-друге, виконуючи закони, тобто застосовуючи їх в кожному конкретному випадку, він повинен орієнтуватися на оцінки, які дістають своє відображення в регулюваннях законодавця. Постає запитання, що таке важливі рішення, які законодавець повинен приймати сам? Це рішення, які можуть вплинути на основні права громадян, закріплені в Конституції. Наприклад, при втручальному управлінні. "Втручальним управлінням" в Німеччині називають завдання органів державного управління, при виконанні яких держава втручається у сферу прав і свобод громадянина чи підприємства. Такі втручання у сферу свобод чи власності громадян потребують законної основи. Те саме передбачає Основний Закон і для послугового управління. Під ним розуміють такі дії адміністративних органів, які означають невтручання у сферу прав і свобод громадян, а надання державних послуг з метою досягнення певних економічних, суспільних, соціальних або культурних цілей. Наприклад, недопущення до навчання у вузі чи до професійно-технічного навчання має для громадянина життєве значення. Так само і питання надання дозволу на відкриття ремісничого підприємства. Ці приклади свідчать, що не лише при втручальному, а й при послуговому управлінні можуть прийматися рішення, які мають для громадян настільки важливе значення, що передумову такого рішення повинен визначати законодавець. Виконавчі органи та суди зобов'язані організовувати свою діяльність так, щоб підтримувати насамперед основні права громадян (захист основних прав визначається процедурою). Виконавча влада втілює в життя закони під власну відповідальність. Для застосування цього матеріального права адміністративним правом передбачена певна, розвинена з ідеї правової держави процедура, закріплена у федеральних і земельних законах про адміністративну процедуру і в законах про виконання адміністративних рішень. Тут необхідно підкреслити, що закон про адміністративні правопорушення у Німеччині стоїть осторонь від адміністративної процедури та
Розділ І виконання адміністративних рішень. В адміністративній процедурі дістає своє вираження самостійність адміністративних органів. У конкретному випадку будь-який адміністративний орган повинен виносити рішення незалежно від вказівок вищестоящих органів, а керуючись інтересами суспільства й окремої людини, а також дотримуючись закону і права. У повсякденній практичній діяльності адміністративних органів важливе значення мають так звані адміністративні розпорядження. Під поняттям "адміністративні розпорядження" слід розуміти абстрактні вказівки якогось адміністративного органу підпорядкованому йому органу чи вказівки якогось начальника підпорядкованим йому працівникам. Отже, адміністративні розпорядження повинні однаково регулювати численні випадки: для окремого випадку вони не видаються. Для останнього існують службові вказівки. Адміністративні розпорядження набувають важливого значення тоді, коли положення закону надають адміністративному органу право "вільного розсуду" чи передбачають можливість оцінки стосовно обставин справи. Інколи може статися, що альтернативи, які адміністративний орган дістає у своє розпорядження в рамках надання йому права вільного розсуду, звужуються до одного-єдиного дозволеного законом рішення (так зване звуження вільного розсуду до нуля). Враховуючи принцип обмеження законом, слід підкреслити, що галузі, які мають бути урегульовані з допомогою закону чи постанови на основі закону (наприклад, усі регулю-вані, які значно зачіпають важливу для основних прав сферу), не можуть бути врегульовані адміністративними розпорядженнями. За § 40 Закону про адміністративну процедуру (нім. Уег-^аііїшдзуегїапгепздезеіг) від 25 травня 1976 р., адміністративний орган повинен застосовувати надане йому право вільного розсуду відповідно до призначення цього дозволу і не виходити за зазначені у законі межі. Завдання цього закону полягає в регулюванні порядку діяльності адміністративних органів. У той самий час він надає громадянам або підприємствам право брати участь у процесі прийняття адміністративного рішення: подавати заяви і пропозиції, бути заслуханими і разом з усіма обговорювати Судова система Німеччини ______________________________ 47_ питання, що розглядаються. Тобто громадяни чи підприємства не можуть опинитися перед фактом прийнятого остаточного рішення, а повинні мати змогу висловлювати свої думки чи пропозиції ще в стадії пошуку адміністративним органом рішення. Якщо адміністративний орган не дотримується цього, громадянин може звернутися до адміністративного суду. Згідно з § 114 Положення про адміністративні суди, суд у разі подання громадянином позову перевіряє також, "чи адміністративний акт або його відхилення чи невидання є протизаконним, тому що адміністративний орган управління вийшов за передбачені законом межі вільного розсуду чи використав повноваження діяти за вільним розсудом, що не відповідає його призначенню". Ми говоримо лише про коло завдань органів загального управління. Поряд з ними існують особливі структури, відносно яких діють окремі закони про адміністративну процедуру і діяльність яких контролюється іншими судами. Насамперед це фінансові управління, діяльність яких планується згідно з власним законом про процедуру, так званим положенням про податки й оплати, і контролюється фінансовими судами, а також органи соціального управління, які працюють згідно з Кодексом соціального права і контролюються головним чином соціальними судами, але почасти також загальними адміністративними судами. На ці особливі органи управління і суди також поширюються ті самі загальні конституційні основи. Сказане вище свідчить, що при регулюванні дій адміністративних органів "вільними" не є ні законодавець, ні адміністративний орган. Це означає, що адміністративні дії не можуть нормуватися "суто технічно". Повинні враховуватися зв'язки і "непорушні пункти", що випливають з конституційного принципу правової держави. Отже, закони, якими регулюються дії адміністративних органів, і сама адміністративна діяльність мають відповідати конституційно-правовим настановам.
|
||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 218; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.123.10 (0.01 с.) |