Кримінальні суди нижчої інстанції



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Кримінальні суди нижчої інстанції



Кримінальні суди нижчої інстанції (ісп. Лиг^асіо сіє 1о Репаї) були створені за рішенням Конституційного суду від 1988 р., відповідно до якого судді-слідчі (які раніше розгля­дали у першій інстанції справи по численних злочинах серед­нього ступеня тяжкості) були позбавлені можливості діяти в одному й тому ж провадженні на етапі дізнання та слідства і як суддя, який слухає справу в суді. Кримінальні суди ниж-


192


Розділ III


Судова система Іспанії


193


 


чої інстанції були створені замість колишніх кримінальних судів першої інстанції і почали опікуватися кримінальними справами по злочинах середнього ступеня тяжкості, які ка­раються штрафами або позбавленням волі на строк до 6 ро­ків. Власне, ці утворення є справжніми й повноцінними су­довими органами, на відміну від судів дізнання. У столиці кожної провінції Іспанії є один або більше судів нижчої ін­станції, юрисдикція яких поширюється на всю провінцію.

У кожній провінції існує один чи більше кримінальних судів, які розташовані в її столиці. Також можуть бути утво­рені кримінальні суди, юрисдикція яких поширюватиметься на один чи кілька округів тієї самої провінції, відповідно до закону про адміністративно-територіальний поділ судів, який встановлює місцерозташування такого суду. Ці суди отри­мують назву відповідно до місця свого розташування. Орга­нізаційна конструкція судів залежить від класифікації скла­дів правопорушень. Так, карні злочини в Іспанії поділяються на дві категорії: місдимінори (нетяжкі злочини) і делікти (тяжкі злочини). Делікти, у свою чергу, теж поділяються на дві категорії. Злочини середнього ступеня тяжкості1 розгля­даються місцевими спеціалізованими (кримінальними) суда­ми або національним судом у кримінальних справах. Най­тяжчі злочини підсудні Вищим кримінальним судам провін­цій, на територіях яких такі злочини були скоєні.

Кримінальні суди порушують справи за злочинами, ви­значеними законодавством. До їхньої компетенції належать:

— розгляд справ щодо вчинення злочину, за винятком тих, які законом віднесено до компетенції Центрального кри­мінального суду або до інших судів, передбачених даним За­коном;

— розгляд скарг, встановлених законом, на рішення су­дів дізнання та мирових судів даної провінції щодо кримі­нальних справ;

— розгляд скарг, встановлених законом, на рішення су­дів, що займаються наглядом за виправною системою, в час­тині виконання вироків і порядку їх виконання;

Які караються позбавленням волі на строк до 6 років або значними за розмірами штрафами.


— розгляд скарг на рішення судів слідства стосовно про­ступків.

Суд провінції під час розгляду вказаних справ складаєть­ся з одного магістрата згідно з черговістю.

Суди провінції розглядають також скарги на рішення роз­ташованих в цій провінції комісій по справах неповнолітніх, а також вирішують питання компетенції між ними (комісіями).

Іспанські суди, що уповноважені розглядати кримінальні справи, мають у своєму розпорядженні доволі складну сис­тему визначення належних процедур і порядку проваджен­ня, на які, втім, поширюються гарантії, визначені в Консти­туції або Конституційним судом Іспанії.

Загальне провадження у справах про тяжкі злочини складається з трьох етапів. На першому етапі — етапі діз­нання — судця-слідчий відповідає за розслідування справи і підготовку доказових матеріалів (досьє), котрі передаються в суд, який слухатиме справу.

На другому етапі — досудовому етапі провадження — сторони можуть подати судові власні клопотання і передати йому свої свідчення або інші докази.

Третій етап — це добре знайомий правничій спільноті етап судових слухань. Слухання проводяться відкрито, на засадах змагальності й активної участі сторін. Утім, голо­вуючий суддя відіграє значно вагомішу, ніж у Британії чи в Америці, роль, визнаючи і досліджуючи докази, які б у біль­шості юрисдикцій з англо-американською системою права суди безумовно взяли б до уваги. Крім того, чітких правил щодо визнання або відхилення доказів немає, і судді, котрі слухають справу, мають здійснити "вільну оцінку" поданих доказів відповідно до власних "внутрішніх переконань" щодо вини або невинуватості. Для полегшення процедури оскар­ження судді мусять на письмі викласти всі аргументи на ко­ристь прийнятого рішення. Загальне право на оскарження судового рішення вважається засадничим принципом кримі­нального процесу.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 87; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.204.127 (0.007 с.)