Палата з адміністративних справ

Палата з адміністративних справ (ісп. 5а1а сіє 1о Соптеп-сіозо-асітіпізігаііуо) працює в першій інстанції із заявами проти норм і правил, які надходять від міністрів і їхніх за­ступників.

До компетенції Колегії Національного суду в адміністра­тивних справах належить розгляд в єдиній інстанції адмі­ністративних позовів на постанови та приписи (розпоря­дження) міністрів і Державних секретарів, розгляд яких за­конодавством не віднесений до компетенції Центральних ад­міністративних судів, а також позовів, встановлених законодавством, на рішення Центральних адміністративних судів. Також до компетенції цієї Колегії відноситься розгляд скарг, не віднесених до компетенції вищих судів, згідно з угодами між державними адміністраціями, а також тих, які не стосуються рішень Центрального економіко-адміністра-тивного суду. Палата розглядає і питання, які можуть вини­кати між центральними адміністративними судами, а також інші скарги, віднесені Законом до її виключної компетенції.

До компетенції Колегії Національного суду в адміністра­тивних справах відноситься розгляд в єдиній інстанції скарг на постанови та приписи (розпорядження) міністрів і Дер­жавних секретарів, за виключенням випадків, коли такі по­станови або приписи (розпорядження) були підтверджені в адміністративному порядку або в порядку інспектування, або приписами інших органів чи установ будь-якої території.

Палата соціального права

Палата трудового та соціального законодавства (ісп. 5а1а сіє 1о Зосіаі) Національного суду займається позовами та

І-ЗЮ2

210

Розділ III

Судова система Іспанії

211

 

справами, що стосуються питань трудового законодавства і мають відношення до більш ніж однієї автономії — Сотипі-сіасі Аиібпота (політичні області в Іспанії).

До компетенції Колегії Національного суду в трудових справах належать:

1) спеціальні процеси щодо оспорювання колективних спорів, сфера застосування яких перевищує територію одно­го Автономного об'єднання;

2) процеси щодо вирішення колективних конфліктів, рі­шення відносно яких матиме застосування на території, біль­шій від території одного Автономного об'єднання.

Військова юстиція

Відповідно до положень ст. 117.5 Конституції Іспанії, наявність військової юстиції в Іспанії не є обов'язковою.

Військові суди залишилися в Іспанії після усунення ос­нов Франківського режиму як умова перехідного до демокра­тичного устрою періоду, але зі значно обмеженими повнова­женнями — вони розглядають лише правопорушення війсь­ковослужбовців, які підпадають під класифікацію злочинів, що випливають із правовідносин, зв'язаних з військовою службою. Загально кримінальні злочини, навіть якщо вони скоєні іспанськими військовослужбовцями за кордоном у складі контингентів військ, що там перебувають, підлягають в основному розгляду у звичайних судах Іспанії. Закон, прийнятий у 1987 році, визначає таку ієрархію військової су­дової системи (зверху вниз):

— п'ятий відділ Верховного суду (ісп. 5а1а 5 МШаг);

— центральний військовий суд першої інстанції;

— центральний військовий суд з питань дізнання;

— територіальний військовий суд першої інстанції;

— територіальний військовий суд з питань дізнання. Чисельність військових судів значно обмежена. У всіх

судах Іспанії працює 16 суддів-військових офіцерів і за мину­лий рік ними було розглянуто лише ЗО кримінальних справ. Ці судді працюють тільки в територіальних і Центральному військовому судах.

У Верховному суді, в Палаті з військових справ працює вісім суддів, але вони не є військовослужбовцями. Фор­мується ця палата так: усі судді призначаються Генеральною

Радою Судової влади, з яких чотири судді за пропозицією Міністерства юстиції Іспанії із суддів кримінальних судів звичайної юрисдикції, а чотири — за пропозицією Міністер­ства оборони Іспанії із суддів військових судів, але останні після призначення зобов'язані терміново вийти у відставку і до своїх обов'язків суддів Верховного суду зобов'язані при­ступити як невійськові особи.

Суди військової юстиції організовані в такий спосіб. Іспа­нія поділена на п'ять військових округів, в яких утворено п'ять територіальних військових судів, в яких як самостійні підрозділи діють по одному суду першої інстанції для розгля­ду кримінальних справ їхньої підсудності й по одному суду з Питань дізнання для проведення досудового слідства їхньої компетенції. Для всієї території Іспанії і військ за кордоном діє один Центральний військовий суд (дислокується в Мад­риді), в якому також є два самостійних підрозділи: суд для розгляду кримінальних справ і суд дізнання.

Указані суди двох рівнів щодо кримінальних справ є обидва судами першої інстанції. їхня компетенція поши­рюється за суб'єктною ознакою. Центральному військовому суду підвідомчі справи стосовно військовослужбовців, які мають військові звання від полковника і вище, а справи ін­ших військовослужбовців підвідомчі територіальним військо­вим судам.

Рішення у кримінальних справах, схвалених військовими судами, підлягають не апеляційному оскарженню, а лише ка­саційному до Верховного суду, тому Центральний і терито­ріальні військові суди об'єктивно не підпорядковані інстан-ційно. Проте Центральний суд має апеляційні повноваження щодо скарг у дисциплінарному провадженні щодо військово­службовців, яке здійснюється в порядку підпорядкованості командиром.

Повноваження військових судів у сфері кримінальної від­повідальності в основному стосуються:

1) невиконання військового наказу командира за статутом;

2) невиконання розпорядження під час оборони або на підставі Закону про військовий чи надзвичайний стан;

3) скоєння за кордоном злочинної дії, яка класифікується такою за міжнародним договором, підписаним Іспанією, або за іспанським законодавством, якщо його введення передба­чалося міжнародним договором (при поверненні такого

14*

Розділ III

військовослужбовця на територію Іспанії він передається до суду звичайної юрисдикцій;

4) злочинних дій під час перебування у складі континген­ту союзних військ, якщо класифікація таких дій була перед­бачена союзницькими угодами.

Суд присяжних

Слухання кримінальної справи в суді присяжних (ісп. ТгіЬипаї сієї.Іигасіо) проходить у межах сфери діяльності Су­ду провінції або інших судів у порядку, встановленому зако­нодавством. Склад і компетенція суду присяжних регу­люються Органічним законом про Суд присяжних.

Слухання Судом присяжних були запроваджені законом 1995 року і вперше відбулись у 1996 році. Вимога ст. 125 Конституції про забезпечення участі пересічних громадян у функціонуванні системи кримінального судочинства¹ спри­чинила жваві дебати і навіть протистояння між прибічника­ми двох різних позицій — у пресі, в наукових колах, у спе­ціальних виданнях. Відмінність сповідуваних поглядів пробу­дила застарілу конфронтацію між прихильниками більшої змагальності кримінального процесу і адептами старої, більш інквізиційної системи, закладеної в КПКІ. У середині 1980-х років, коли стало очевидним, що уряд готовий прийняти нові закони, з'явилося чимало пропозицій та ініціатив. Дехто вва­жав за краще запровадити слухання справ професійними суддями разом з непрофесійними народними засідателями (як у Франції та Німеччині); інші пропагували англо-амери-канську модель незалежного журі присяжних, на яку начеб­то натякали відповідні положення Конституції. Більш попу­лярним виявився другий варіант; проект Основного Закону про суди присяжних був опублікований в 1994 р. для обго­ворення всіма зацікавленими сторонами. Після деяких пер-

Як записано в Конституції, "громадянам дозволяється брати особисту участь в судочинстві шляхом формування журі присяжних відповідно до ви­значених у законах вимог щодо кримінального процесу..."; про попередні спроби запровадження судів присяжних в Іспанії див.: Сіеабоч/, ор. сії.; Вштоз, N. О. Тле Зрапіхп Лиу 1888 — 1923.14 Са$е М^ейегп Кєзєгує Іоигпаї оПпІегпаїі-опаї Ьаш, 1982. — рр. 157—182.

Судова система Іспанії ________________________________ 213

турбацій, додатково ускладнених виборами, Основний Закон про суди присяжних був остаточно прийнятий 22 травня 1995 року, а процедура їхньої діяльності встановлена Зако­ном №8 від 16 листопада 1995 року.

Новий закон передбачав слухання справ журі присяжних у складі 9 осіб разом із суддею суду провінції. Суд присяж­них слухає справи лише з кількох визначених категорій зло­чинів: убивство, навмисна відмова в наданні допомоги, по­грози, хабарництво, корупція. Очевидно, що від нововведен­ня найбільш виграли обвинувачувані в убивствах. Прова­дження у справах, що слухатимуться судами присяжних, змінилося на попередній стадії дізнання: процес набув біль­шої змагальності, а матеріали, подані на слухання, набули простіших процесуальних форм, що полегшило сприйняття їх присяжними. Слід підкреслити, що справи слухаються су­дами присяжних дуже рідко — минулого року таких справ було лише 70 — і відповідне провадження не може вважати­ся "звичайним".

Присяжних обирають зі списку виборців на прилюдних слуханнях, що проводяться в іспанських провінціях відділка­ми Управління з перепису населення, і завчасно повідом­ляють¹ про місце і час виконання обов'язків у суді. Загальна кількість кандидатів у присяжні на слухання конкретної справи становить принаймні 20 осіб. Присяжними не мо­жуть бути обрані особи, молодші 25 років, політики, військо­вослужбовці й особи, яких визнавали винними у скоєнні кримінальних злочинів.

Журі з дев'яти присяжних визначається в день слухання справи, коли судовий клерк витягає папірці з прізвищами із спеціальної урни. Кожний підсудний має право без будь-яких пояснень відхилити чотири кандидатури присяжних; обвину­вачення такого права не має. Відвід присяжних на об'єктив­них підставах здійснюється з огляду на запитання, які став­ляться кандидатам через головуючого суддю, але складної процедури, схожої на американську уоіг сііге, в Іспанії не іс­нує. Потім кожний конкретний член журі приводиться до присяги.

Ст. 13 ІХУП. Також див. Ьогса №уагге1е, ор. сії., рр. 157 — 182.

214

Розділ III

Судова система Іспанії

215

 

Іспанські присяжні виконують свої обов'язки незалежно, подібно до американських колег, хоч відмінності між розгля­дом фактів по справі та розглядом правових питань виявили­ся доволі проблемними для представників континентальної правової традиції. Журі присяжних проводить нараду за за­критими дверима і визначає підсудного винним або невину­ватим. Слід підкреслити, що справи слухаються судами при­сяжних дуже рідко — минулого року було лише 70 — і від­повідне провадження не може вважатися "звичайним".

Для встановлення несприятливого для підсудного факту необхідна більшість у сім голосів присяжних (із дев'яти), а для встановлення факту, який іде на користь підсудного — більшість у п'ять голосів. Критерій доведеності в суді при­сяжних не відрізняється від критерію доведеності при слу­ханні справи у звичайному суді першої інстанції, але необ­хідність приведення моделі незалежного суду присяжних у відповідність із положенням Конституції Іспанії про право на оскарження привела до запровадження деяких новел, котрі надали іспанській процедурі слухань справи присяжними не­повторних рис. Зокрема, суддя формулює список питань сто­совно фактів справи, які мають бути вирішені присяжними, а присяжні повинні докладно аргументувати свої рішення. Наведені присяжними аргументи мають бути оскаржені. Крім того, практика зумовила схвалення деяких доволі фор­мальних досудових і судових процедур, яких раніше не існу­вало, саме заради полегшення обов'язків присяжних. Основ­ними змінами стали вимога щодо підтвердження обвинува­ченням до початку судових слухань наявності достатньо вагомих доказів для початку кримінального проваджен­ня, вимоги відносно повної неупередженості судді-слідчого (з відповідним зростанням повноважень прокурора¹) і обов'язкове започаткування провадження іншою стороною (а не суддею-слідчим).

Див. Реге2-Спі2 Магііп, А.—І. Іл Ігаїпкхіоп еп еі Мието Ргосезо Репаї Апіе еі ТгіЬшіаІ сієї Ішасіо, іп Регег-Спк Магііп, А.— 1. 9еІ аі) (еск.). Сотепіагісв 5у5ІетаІісо8 а 1а Ьеу сієї Лігагіо у 1а КеГогта сіє 1а Ргізіоп РгеуеШіуа. Іівіііиіо беї Ейшііоз Репа1е8, Огепасіа, 1996, рр. 127 — 160.

Верховний суд

Конституція визначає Верховний суд Іспанії (ісп. ТгіЬи-паї Зиргето) як суд найвищої інстанції, за винятком питань, що стосуються конституційних гарантій (ст. 123.1). Його юрисдикція поширюється на всю територію Іспанії. Ніякий інший суд не може називатися верховним і привласнювати його компетенцію та права.

Згідно із Законом про розподіл сфер судових повнова­жень (1988 р.), до складу Верховного суду входить голова, п'ять керівників палат і 71 магістрат.

Голова Верховного суду призначається Королем, а його «андидатура затверджується в разі більшості в три п'ятих ІЬлосів членів ГРСВ. Кандидат не обов'язково має бути ма­гістратом або суддею в засіданні (що бере участь в розгляді справ). Тому ОЗСВ не наділяє Голову Верховного суду пов­новаженнями розглядати та вирішувати справи. Голова не очолює жодне із судово-арбітражних підрозділів Суду, він здійснює лише адміністративні функції.

Президент Верховного суду має, серед інших, такі служ­бові обов'язки:

— скликає засідання підрозділу нагляду за внутрішніми справами, головує на них і керує їх проведенням;

— готує порядок денний для засідань підрозділу нагляду за внутрішніми справами;

— складає та надсилає звіти на прохання ГРСВ;

— керує перевіркою судів і трибуналів нижчих інстанцій;

— головує на щоденних нарадах керівників відділу ма­гістратів.

Верховний суд складається з п'яти палат (Заіаз) і одного відділу нагляду за внутрішніми справами. Ці п'ять палат є найвищими органами для кожної з нижченаведених юрис­дикцій.

Відділ нагляду за внутрішніми справами відповідає за пи­тання внутрішнього управління та діяльності Верховного су­ду (ст. 152.1 ОЗСВ). Зокрема, він щорічно визначає крите­рії, якими керуються вищезгадані підрозділи (Заіаз) та інші відділи Суду у питаннях комплектування та управління; наг­лядає за дотриманням магістратами норм професійної пове­дінки, як це передбачається ОЗСВ, та готує звіти на прохай-

216

Розділ III

Судова система Іспанії

217

 

ня ГРСВ, а також щорічний підсумковий звіт про діяльність Суду.

Склад підрозділу нагляду за внутрішніми справами вклю­чає керівника, що очолює цей підрозділ, керівників кожного з інших підрозділів і ряд магістратів (зі складу Суду), кіль­кість котрих має дорівнювати кількості керівників підрозді­лів (ст. 149.1 ОЗСВ).

Перша палата — цивільна (ісп. 5а1а 1 Сіуіі), її статус встановлюється ст. 56 ОЗСВ; відповідає за справи, що мають відношення до цивільного права. Має справу з каса­ційними скаргами, апеляціями стосовно перегляду справи, а також іншими видами особливих апеляцій, передбачених за­коном. Розглядає цивільні позови проти осіб, що очолюють конституційні й урядові органи (вищого рівня), а саме — ци­вільних позовів стосовно дій Голови Уряду, Голови Конгресу та Голови Сенату, Голови Верховного суду та Генеральної Ради судової влади, Голови Конституційного суду, членів Уряду, депутатів і сенаторів, членів Генеральної Ради судо­вої влади, магістратів Конституційного та Верховного судів, голови Національного суду та будь-якої його палати або па­лати Вищих судів, Генерального прокурора країни, прокуро­рів палати Верховного суду, Голови та радників фінансової інспекції, Голови та радників Державної ради, Громадського захисника, а також Голови та радників Автономного об'єд­нання, якщо це визначено статутом такого об'єднання про автономію. Усі такі дії повинні були бути скоєні ними під час виконання своїх функцій. Цивільні позови проти магістратів Національного суду або Вищих судів за їхні дії під час вико­нання ними своїх обов'язків, а також клопотання, отримані від судів інших країн, про виконання винесених ними вироків.

Друга палата — кримінальна (ісп. 5а1а 2 Репаї), її статус визначається ст. 57 ОЗСВ; відповідає за справи, що мають відношення до кримінального права. Вона має справу з каса­ційними скаргами, апеляціями стосовно перегляду справи, а також іншими видами особливих апеляцій, передбачених за­коном; готує і розглядає справи, порушені проти осіб, що очолюють конституційні й урядові органи (вищого рівня), а саме — порушення справи та притягнення до суду Голови Уряду, Голови Конгресу та Голови Сенату, Голови Верховно­го суду та Генеральної Ради судової влади, Голови Конститу-

ційного суду, членів Уряду, депутатів і сенаторів, членів Ге­неральної Ради судової влади, магістратів Конституційного та Верховного судів, голови Національного суду, та будь-якої палати Національного суду чи Вищих судів, Генерального прокурора країни, прокурорів палати Верховного суду, Голо­ви та радників фінансової інспекції, Голови та радників Дер­жавної ради, Громадського захисника, а також у випадках, передбачених статутом про автономію. Готує та розглядає справи, порушені проти магістратів Національного суду або Вищих судів.

Третя палата — адміністративна (ісп. 5а1а 3 Сопіепсіозо-асшііпізігаііуо), її статус визначається ст. 58 ОЗСВ; відпові­дає за справи між приватними особами та урядом або між різними урядовими організаціями. Має справу з деякими по­зовами, що подаються безпосередньо до суду проти дій і на? казів конституційних і урядових органів (вищого рівня), є єдиною інстанцією, яка розглядає адміністративні скарги на постанови та приписи (розпорядження) Ради міністрів, упов­новажених урядових комісій та комісій Генеральної ради су­дової влади, а також на постанови та приписи (розпоряджен­ня) компетентних органів Конгресу депутатів і Сенату, Кон­ституційного суду, Фінансової інспекції та Громадського за­хисника в строки і з питань, що встановлені законом. Розглядає також інші скарги, які законом віднесено до її ви­ключної компетенції. Крім цього, ця палата має справу з ка­саційними скаргами проти вироків, що надійшли від відділу адміністративних спорів Національного суду; з передбачени­ми законом касаційними скаргами проти вироків, які надійш­ли від відділів адміністративних спорів Вищих судів і які сто­суються позовів і норм, що надходять від державних органів; з передбаченими законом апеляціями проти висновків (рі­шень) Рахункового суду; з передбаченими законом апеляція­ми стосовно перегляду справи, які не розглядалися відділа­ми адміністративних спорів Вищих судів.

Четверта палата — соціальна (ісп. 5а1а 4 Зосіаі), її ста­тус визначається ст. 59 ОЗСВ; відповідає за справи, пов'яза­ні з питаннями трудового законодавства. Розглядає касацій­ні скарги та апеляції стосовно перегляду справ (й інші види особливих апеляцій, передбачених законом), що є характер­ними для юрисдикції цього Суду, а саме — тих, що мають відношення до трудового законодавства.

218

Розділ III

Судова система Іспанії

219

 

П'ята палата — з питань військового права (ісп. Заіа 5 Мііііаг). Створена у 1987 році (Органичний закон 4/1987). Розглядає касаційні скарги та апеляції стосовно перегляду вироків, що надійшли від військових судів нижчих інстанцій, зокрема від Головного військового трибуналу та територіаль­них військових судів; має справу з судовими розглядами зло­чинів і правопорушень проти старших за військовим званням офіцерів (капітанів, генералів, генерал-лейтенантів, адміра­лів тощо), а також проти осіб, які працюють у військових су­дах (членів Головного військового трибуналу, прокурорів то­що); веде картотеку відводів магістратів цього підрозділу або Головного військового трибуналу; розглядає апеляції стосов­но дисциплінарних покарань; переглядає звинувачення у припущенні процесуальних помилок відносно інших військо­вих судів.

Спеціальний підрозділ (ст. 61 ОЗСВ) розглядає апеляції стосовно перегляду вироків, що надійшли від відділу адмі­ністративних спорів Верховного суду і спочатку розглядали­ся там; веде картотеку відводів Голови Верховного суду або керівників кожного з вищезгаданих палат (Заіаз), або більш ніж двох магістратів будь-якого одного підрозділу; розглядає цивільні позови проти керівників підрозділів або більшості магістратів будь-якого одного підрозділу за їхні дії під час ви­конання ними своїх обов'язків; готує і розглядає справи, по­рушені проти керівників підрозділів або проти магістратів будь-якого підрозділу, коли всі судді (цього конкретного під­розділу) або більшість з них є відповідачами у справі; пере­глядає звинувачення у припущенні процесуальних помилок, що їх приписують одному з підрозділів Верховного суду.

До складу Спеціального підрозділу входять його керів­ник, керівники п'яти підрозділів, а також старші та молодші магістрати з кожного підрозділу.

До компетенції відділу, сформованого Головою Верховно­го суду, Головою Колегії в адміністративних справах і п'ять­ма магістратами тієї самої Колегії, серед яких мають бути два з найбільшим стажем роботи и три з найменшим стажем роботи, відноситься розгляд касаційних скарг задля уніфіка­ції доктрини у випадках, коли протиріччя виникли між рі­шеннями, винесеними в одній інстанції різними відділами од­нієї і тієї самої Колегії.

Кожну палату очолює Голова палати. Кожну апеляцію слухає принаймні п'ять суддів. Рішення приймається біль­шістю голосів. Провадження по апеляції, вірогідно, тривати­ме рік (а то й більше). Верховний суд розглядає апеляції на рішення судів провінцій, як з питань застосування закону, так і з питань процесуальних відхилень. Кожна сторона, яка подає апеляцію, має бути представлена адвокатом. Голова Верховного суду Іспанії призначається Королем на основі списку з трьох кандидатур видатних суддів і перебуває на цій посаді протягом трьох років.

Глава З Генеральна рада судової влади

Створення Генеральної ради судової влади — ГРСВ (ісп. Сопзеіо Оепегаї сієї Росіег Іисіісіаі) як керівного органу для судів, на зразок таких, що існують в Італії та Франції, є од­ним з нововведень Конституції 1978 року. Заснування ГРСВ ставило за мету задовольнити умову самоврядування судової влади, яка мала стати справжньою гілкою влади. Ступінь ефективності ГРСВ в плані забезпечення самоврядування для судової влади визначає рівень інституційної автономії, яку має корпус суддів і магістратів на відміну від традицій­ного опікунства та контролю з боку Міністерства юстиції. Автономія ГРСВ узгоджується з принципом розподілу влади (повноважень).

Конституція в ст. 122.2 та ОЗСВ в ст. 104.2 визначають, що ГРСВ — це орган, який здійснює керівництво діяльністю судової гілки влади. ГРСВ не має права юрисдикції, а, нато­мість, є органом, що здійснює нагляд за відправленням пра­восуддя. Саме в цьому розумінні ГРСВ, за сферою діяльності та організаційною структурою, подібний до Заіаз сіє ОоЬіегпо (підрозділів, які відповідають за адміністративний нагляд) Верховного суду. По відношенню до судової влади, ГРСВ є найвищим з підрозділів адміністративного нагляду. Про це свідчить той факт, що ГРСВ, разом з іншими організаціями, є дисциплінарним органом для суддів і магістратів. Дисцип-

220

Розділ III

Судова система Іспанії

221

 

лінарний комітет ГРСВ має лише повноваження застосову­вати дисциплінарні санкції у разі згаданих випадків злісної неправомірної поведінки (ст. 421.3 ОЗСВ). Інші дисциплі­нарні питання, що мають відношення до суддів і магістратів, входять до компетенції голів Верховного суду, Державного трибуналу та Вищого суду правосуддя, а якщо точніше — вони належать до кола відповідальності адміністративно-наг­лядових підрозділів цих судів і трибуналів.

До складу ГРСВ входять: Голова Генеральної Ради судо­вої влади та двадцять членів, яких призначає Король стро­ком на п'ять років (Ст. 122.3 Конституції).

Правила, що ними керуються при доборі 20 членів ГРСВ, викладені в ст. 112.1 ОЗСВ, де зазначається, що кожний з органів законодавчої влади Іспанії (Палата депутатів і Се­нат) мають обрати більшістю в три п'ятих голосів:

— по чотири члени з-поміж правомочних адвокатів і про­фесійних юристів з досвідом роботи не менш як 25 років;

— по шість членів з числа магістратів і суддів у засіданні (що беруть участь в розгляданні справ) усіх рівнів судової системи.

Розглянемо склад ГРСВ.

Голова одночасно виконує обов'язки Президента Верхов­ного суду Іспанії. Саме ГРСВ пропонує кандидата на посаду Президента Верховного суду. Більшістю в три п'ятих голосів члени ГРСВ повинні обрати кандидата з числа професійних юристів, які на цей час активно працюють у судовій системі та мають добру репутацію. Кандидат потім офіційно призна­чається на цю посаду Королем на термін п'ять років (ст. 123.1 ОЗСВ). Коло обов' язків Президента включає: (а) представництво ГРСВ перед іншими конституційними ор­ганами; (б) скликання засідань, головування на них, керів­ництво ними та планування порядку денних засідань як пов­ного складу ГРСВ, так і її Постійної комісії.

Заступник Голови обирається всім складом ГРСВ біль­шістю в три п'ятих голосів, а потім його кандидатура офіцій­но затверджується Королем (ст. 124.1 ОЗСВ). Роль заступ­ника Голови полягає в основному в тому, щоб виконувати обов'язки Голови, коли посада останнього залишається ва­кантною або в разі його відсутності через хворобу або з будь-якої іншої поважної причини. Крім того, Заступник Го­лови виконує будь-які завдання, які йому доручає Голова.

Повний склад (або Пленум) включає усіх членів Ради, при цьому кворум забезпечується присутністю 14 членів (ст. 129 ОЗСВ). Функції Пленуму здебільшого збігаються з функціями ГРСВ.

До складу Постійної комісії входить Голова ГРСВ і чоти­ри члени, яких обирають кожного року більшістю в три п'я­тих голосів повного складу Ради. Двоє з цих членів мають бути суддями, а двоє інших не повинні бути такими (ст. 130.1 ОЗСВ). Для забезпечення кворуму на засіданні Постійної комісії повинні бути присутні принаймні три чле­ни, включаючи Голову. Постійна комісія — це свого роду ви­конавчий комітет ГРСВ.

Дисциплінарна комісія складається з п'яти членів, яких також обирають щорічно. Троє з цих членів мають бути суд­дями, а двоє інших не повинні бути такими. Для обрання членів необхідна більшість у три п'ятих голосів. Ця комісія відповідає за розгляд випадків дисциплінарної провини з бо­ку суддів і магістратів, а також за застосування до них відповідних санкцій (ст. 133 ОЗСВ). Дисциплінарна комісія може діяти за умови присутності всіх членів і під керів­ництвом голови комісії, який обирається простою більшістю голосів.

Оцінна комісія обирається щорічно повним складом Ради і складається з п'яти членів, які добираються в такий самий спосіб, що й у випадку Дисциплінарної комісії. (Для обрання голови цієї комісії також достатньо простої більшості голо­сів.) Згідно із ст. 135 і 136 ОЗСВ, в обов'язки Оцінної комісії входить складання звітів про висунення кандидатів на поса­ди, за комплектування яких відповідає ГРСВ. Комісія має право збирати інформацію від різних органів, що входять до складу судової гілки влади. Більш того, одним із головних правил, на яких базується діяльність ГРСВ, згідно із ст. 136 ОЗСВ, є те, що рішення комісій ГРСВ приймаються простою більшістю голосів присутніх членів, якщо це не супе­речить діючим законам. У випадку рівної кількості голосів вирішальний голос належить голові комісії. Крім того, члени комісії обмірковують рішення у приватному порядку (конфі­денційно).

Бюджетна комісія складається з п'яти членів, яких оби­рають щорічно повним складом ГРСВ за умови присутності більшості членів Ради. Комісія обирає голову з числа своїх

222

Розділ III

членів. Присутність на засіданні трьох членів комісії забез­печує кворум. Рішення приймаються простою більшістю го­лосів, причому головуючий має вирішальний голос в разі рів­ної кількості голосів. Бюджетна комісія відповідає за розроб­ку бюджету ГРСВ згідно з інструкціями, отриманими від повного складу Ради; подання на розгляд голові або повному складу Ради (залежно від конкретних обставин) пропозицій щодо змін у бюджеті; інформування повного складу Ради про використання бюджету, який веде Генеральний секретар; а також проведення досліджень та реалізацію проектів, пов'я­заних з фінансовими або економічними питаннями, що їх ставить повний склад Ради, якщо вони мають відношення до відправлення правосуддя.

Комісія з питань досліджень і звітів складається з п'яти членів, яких обирають щорічно повним складом ГРСВ з чис­ла її членів більшістю голосів присутніх. Комісія обирає го­лову з числа своїх членів простою більшістю голосів. При­сутність трьох членів комісії забезпечує кворум. Рішення приймаються простою більшістю голосів, причому головую­чий має вирішальний голос у разі рівної кількості голосів. Ця комісія відповідає за підготовку ініціатив і пропозицій сто­совно тих правил і норм, які ГРСВ погоджується запровади­ти; за підготовку звітів, що їх має скласти ГРСВ; за подання на розгляд повному складу Ради своїх власних ініціатив і пропозицій; за роботу над проектом регламенту; а також за проведення правових досліджень, які враховують преце­денти або які замовляються повним складом Ради чи її Го­ловою, стосовно питань, пов'язаних з відправленням право­суддя.

ГРСВ також призначає відповідального за зв'язок із засо­бами масової інформації. Генеральний секретар, який при­значається та звільнюється за рішенням повного складу Ра­ди, відповідає за проведення, обробку інформації та докумен­тальне оформлення засідань ГРСВ, а також за керівництво та координацію дій інших органів Ради. Він може висловлю­вати свою думку під час засідань повного складу Ради, але не має права голосу.

У Конституції (ст. 122.2) дається лише посилання на роль ГРСВ у призначенні, підвищенні у посаді, перевірці діяльності та дисциплінарних санкціях щодо суддів. Більш

Судова система Іспанії ______________________________ 223

докладне визначення цієї ролі й інших питань, за які відпові­дає ГРСВ, міститься в ОЗСВ, а саме:

— її роль у висуненні кандидата на посаду Голови Вер­ховного суду і ГРСВ;

— її роль у висуненні двох кандидатів у члени Конститу­ційного суду;

— перевірка діяльності судів і трибуналів;

— професійна підготовка та підвищення кваліфікації, працевлаштування, просування по службі, навчання з пи­тань адміністративних обов'язків, а також дисциплінарні пи­тання по відношенню до суддів і магістратів;

— призначення через Організацію суддів і підготовка у формі наказу, підтриманого Міністерством юстиції, призна­чень магістратів Верховного суду, голів і магістратів;

— розробка та затвердження бюджету ГРСВ;

— керівництво персоналом, вирішення питань організації та діяльності згідно із законодавством, застосовним для дер­жавного сектора.

Крім того, ГРСВ відповідає за ряд аспектів надання кон­сультативної допомоги. У ст. 108 ОЗСВ зазначається, що ГРСВ має проаналізувати запропоновані закони та норми, що стосуються таких питань:

1) визначення та модифікація меж судових повноважень без зазіхань на сферу відповідальності автономних адмініст­ративно-територіальних одиниць (автономій), що мають від­ношення до цього питання;

2) визначення та внесення змін щодо кількості суддів, магістратів, чиновників і службовців, які працюють у сфері відправлення правосуддя, а також розробка статуту, яким Зазначені особи керуються у своїй діяльності.

Процесуальні (та будь-які інші) норми, що впливають на створення, організацію, діяльність та управління суддів і трибуналів.

224

Розділ III