Цивільні суди першої інстанції

Суди першої інстанції у цивільних справах (ісп. Лиг^асіо сіє Ргітега Іпзхапсіа) — це одноосібні суди, юрисдикція яких поширюється на територію одного округу (рагіісіо — судова адміністративно-географічна одиниця, що включає ряд неве­ликих містечок). Як правило, вони утворюються як відділи провінційних судів і можуть бути автономізованими в межах суду. Це можливо тому, що в окремих випадках один такий суд може відповідати за два і більше округів.

їхня компетенція стосується сфери цивільного права. Ці суди уповноважені щодо справ, які виплили з майнових пра­вовідносин і, які не входять у коло юрисдикції інших судів; винесення передбачених законом постанов у сфері добро­вільної юрисдикції, тобто питання, які за згодою обох сторін мають вирішуватися таким судом (наприклад, оформлення заповітів) шлюбних відносин, включаючи суперечки, які випливають з контрактних угод, порядку утримання, вихо­вання і контактування з дітьми, спадщини; погашення забор­гованості по часткових або авансових платежах; компенсації шкоди, заподіяної під час керування транспортним засобом; призначення штрафних санкцій за суми, заборговані домо­власником його сусідам уєсіпоз (іншим власникам майна у тому самому будинку), апеляції проти судових рішень, що надійшли з мирових судів того самого округу; питання сто­совно компетенції мирових судів щодо розгляду справи у сфері цивільного права в межах цього округу та ін.

Суд також може вирішувати питання, що стосуються будь-яких нюансів, пов'язаних з орендними відносинами у житлових будинках. Наприклад, домовласник може відсуну­ти строки або зарезервувати платежі за періоди, строк опла­ти яких ще не надійшов, котрі будуть ліквідовані після оста­точного вирішення справи. А сама сплата вказаних сум не заміняє собою контракту без вказівки на це суду.

Необхідно зазначити, що такі дії, як ведення реєстрації цивільних актів, угод, контрактів, зміни до них, державний контроль та інші зумовлені цим процесом дії (які в Україні віднесено до сфери виконавчої влади, через органи міністер­ства юстиції), в Іспанії, як і в деяких інших країнах Європи, наприклад у Німеччині, віднесено до повноважень судів.

Цивільним реєстром відають судді першої інстанції і за їхнім дорученням мирові судді, згідно із законодавством. За­кон про адміністративно-територіальний поділ судів визна­чає населені пункти, де один або кілька судів виконують екс­клюзивні функції згідно з Цивільним реєстром, і міста, в яких є два і більше судів першої інстанції, визначених Ци­вільним реєстром.

Соціальні суди

Суди трудового та соціального законодавства (ісп. Лиг^а-сіо сіє Іо Босіаі)— це одноосібні суди на рівні провінції (їх мо­же бути більше одного). Вони відповідають за вирішення спорів між працівниками та роботодавцями, які мають безпо­середнє відношення до робочих місць, умов праці та системи її оплати, а також за справи, пов'язані з питаннями соціаль­ного забезпечення, будь-якого напрямку і галузевої сфери, за винятком тих, що підсудні судам вищого рівня.

Іспанські юристи трудові правовідносини вважають суто соціальними, тому вказані суди й дістали узагальнюючу в класифікаційній градації назву — соціальні суди.

У постфранківській Іспанії демократичні стосунки у сфе­рі трудових і соціальних відносин є досить молодими, тому демократично налаштовані юристи спромоглися утворити структури, в яких саме й було б згруповано компетенції що­до правовідносин, які регулюються трудовим і соціальним за­конодавством, яке стрімко розвивається.

Саме в цих судах вирішується основна категорія справ щодо захисту прав іспанців та інших легалізованих робітни­ків у сфері трудової діяльності, незалежно від форм власнос­ті. Необхідно зазначити, що соціальні суди вказаного рівня розглядають тільки індивідуальні або групові трудові спори між робітниками та роботодавцями чи представниками їхньої адміністрації. Колективні трудові спори, підставою для яких є положення, колективні договори, укладені професій-

Розділ III

Судова система Іспанії

199

 

ними спілками з власниками робочих місць, не входять до сфери повноважень цих судів.

У кожній провінції існує один або більше судів, які роз­глядають трудові спори. Такі суди розташовані у столиці провінції, їхня юрисдикція поширюється на всю територію цієї провінції. Такі суди можуть також бути створені й в ін­ших населених пунктах, якщо є необхідність обслуговування ними відповідних правових відносин або задля наближення до робочих центрів. У таких випадках їхня юрисдикція обме­жується певною метою.

У виключних випадках юрисдикція судів, що розгля­дають трудові спори певного галузевого напрямку (видобув­на промисловість, транспорт тощо) поширюється на дві чи більше провінцій у межах одного Автономного об'єднання. До компетенції судів, що розглядають такі трудові спори, входить судочинство у першій або одночасно і в єдиній ін­станції у справах, що віднесені до такого виду судового під­порядкування і не віднесені до компетенції інших органів та­кого самого судового порядку.

Сферою правовідносин у галузі суто соціального забезпе­чення є пенсії, відшкодування, компенсації, грошова допомо­га та інші соціальні виплати, передбачені соціальним законо­давством Іспанії; права громадян у цьому блоці гарантій най­частіше порушуються чиновниками на місцевому рівні.

Адміністративні суди

Суди адміністративних спорів (ісп..Іиг^асіо сіє Іо Сопіеп-сіозо-асітіпізггагіуо) — це одноосібні суди, чия юрисдикція поширюється на всю провінцію (у кожній провінції може бу­ти один або два таких суди). Іспанія, орієнтуючись на демок­ратичний досвід Європи в галузі захисту прав людини від не­гативних проявів у діяльності органів і службовців виконав­чої влади, після усунення від керівництва прихильників ре­жиму Франко, утворила нові форми організації органів судової влади, до компетенції яких було передано адміністра­тивну юстицію. Вони розглядають у першій або єдиній ін­станції апеляції (за суттю це — скарги) стосовно адміністра­тивних спорів, які не належать до компетенції органів, що також мають компетенцію відносно розгляду адміністратив­них спорів.

У кожній провінції є один або кілька адміністративних судів, юрисдикція яких поширюється на всю територію такої провінції. Розташовані вони в столиці цієї провінції.

На вимогу великої кількості справ, у великих за терито­рією чи за кількістю населення населених пунктах можуть бути створені один або кілька адміністративних судів, відпо­відно до законодавства. Такі суди називаються так само, як і муніципалітет, в якому розташовано їх центральний офіс, а юрисдикція їх поширюється на відповідний округ.

Також у виключних випадках, за певною галузевою ком­петенцією, можуть створюватись адміністративні суди (в ме­жах єдиного національного суду), юрисдикція яких поши­рюється на більш ніж одну провінцію в межах одного Авто­номного об'єднання. У місті Мадрид створюються Централь­ні адміністративні суди, юрисдикція яких поширюється на всю територію Іспанії.

До компетенції таких судів входить розгляд у першій або в єдиній інстанції адміністративних скарг на постанови та приписи, видані владними структурами, організаціями, уста­новами чи державними установами, що мають повноважен­ня на всій території країни, у строки, встановлені законодав­ством. Такі акти аналізуються щодо їхньої відповідності чин­ним законам (крім Конституції), а також міжнародним зо­бов'язанням Іспанії відносно прав людини. До компетенції адміністративних судів належить розгляд у першій, а інколи і в єдиній інстанції адміністративних скарг на постанови, які законодавством віднесено до їх виключної компетенції. Без­посередньо до них віднесено скарги на дії та акти органів місцевої влади (загальних муніципалітетів, їхніх структур­них підрозділів, поліцейського апарату, який має муніци­пальну підпорядкованість та ін.) та службовців філій цен­трального державного апарату. Також до компетенції адмі­ністративних судів відноситься видача дозволу на вторгнен­ня до житла, а також до інших споруд або місць, доступ до яких потребує дозволу посадової особи, у випадках коли цього потребує примусове виконання постанов Адміністрації.

200 _________________ ____________________________ Розділ III

Судова система Іспанії

201

 

§ 3. Вищі суди Автономного об'єднання

Вищі суди Автономного об'єднання (ісп. ТгіЬипаїез 5ире-гіогез сіє ЛизИсіа) є найвищими в будь-якій автономії із штаб-квартирою в столиці автономії і розглядають усі питання, за винятком тих, що входять до компетенції Верховного суду (ст. 152.1 Конституції), центральних судів обвинувачення або інших судів. Сьогодні в Іспанії функціонує 17 Вищих су­дів Автономного об'єднання. Кожний такий суд має три па­лати: палату з кримінального та цивільного права (ісп. 5а1а сіє 1о Сіуіі у сіє 1о Репаї) — єдиний орган з внутрішнім поді­лом на галузеві підрозділи; палату адміністративних спорів (ісп. 5а1а сіє 1о Сопіепсіозо-Асітіпізігаїіуо); палату соціаль­ного законодавства (ісп. 5а1а сіє 1о Зосіаі).

До складу такого Вищого суду входять: Президент суду, який одночасно є головою Палати в цивільних і криміналь­них справах і має повноваження магістрата Верховного суду під час виконання своїх повноважень; голови палат і магіст­рати, що визначені законодавством для кожної Палати, а та­кож магістрати відповідно з відділів, які можуть утворюва­тись у межах таких палат.

До компетенції кожної палати Вищого суду правосуддя входить розгляд питань стосовно відводу магістратів, якщо розгляд таких питань не віднесено до компетенції палати, вказаної у наступній статті.

Рішення стосовно відводу Президентів, голів палат або судів провінцій, розташованих в Автономному об'єднанні, або більш як двох магістратів однієї Палати чи відділу або Суду провінції, приймається Колегією, сформованою з Голо­ви Вищого суду юстиції, Голів палат і магістратів з найбіль­шим і найменшим стажем роботи.

Особа, до якої було заявлено відвід, не може входити до складу колегії; її буде негайно замінено згідно із законодав­ством.

У випадку, якщо цього вимагає кількість справ, що похо­дять з визначених провінцій, або через інші обставини мож­ливе додаткове створення окремих колегій в адміністратив­них справах або з трудових спорів, що матимуть надзвичай­ний характер. Повноваження таких колегій обмежується од­нією чи кількома провінціями того самого Автономного об'єднання, в столиці якого вони розташовані. До вказаних

колегій, як мінімум, повинен входити їх Голова, а також ма­гістрати суду провінції за місцем розташування.

Закон про адміністративно-територіальний поділ судів може дозволити в тих Вищих судах правосудця, в яких кіль­кість справ це дозволяє, зменшити кількість магістратів, доз­волити складати колегії з їх Голів, а також голів і магістра­тів, визначених даним законом.

Цивільне судочинство

До компетенції Палати Вищого Суду Автономного об'єд­нання у цивільних і кримінальних справах у частині, що сто­сується цивільних справ входить розгляд:

а) касаційних скарг, встановлених законодавством, на рі­
шення судових органів цивільного характеру, які розташова­
ні в даному Автономному об'єднанні, якщо така скарга грун­
тується на повідомленні про порушення норм цивільного
права або спеціального права, встановленого даним об'єд­
нанням, і якщо такі права передбачені відповідним Статутом

Автономії;

б) надзвичайних апеляцій (скарг), право на звернення з
якими встановлено законодавством щодо рішень судових ор­
ганів цивільного характеру, які розташовані в даному Авто­
номному об'єднанні, за умови, що така скарга базується на
порушенні норм цивільного права або спеціального права,
встановленого даним об'єднанням, і такі права передбачені
відповідним статутом Автономії;

в) цивільних позовів (у єдиній інстанції) на дії Голови і
членів Ради правління Автономного об'єднання, а також
членів законодавчих зборів, скоєні ними під час виконання
обов'язків, якщо розгляд таких позовів не віднесено відповід­
но до статуту Автономії до компетенції Верховного суду;

г) цивільних позовів (в єдиній інстанції) на дії, скоєні під
час виконання своїх функцій всіх або більшої частини ма­
гістратів Суду провінції чи будь-якого його відділу, а також

д) вирішення питань компетенції між судовими органами
цивільного характеру, які розташовані в Автономному об'єд­
нанні, у разі відсутності спільного вищого органу.

Цивільний підрозділ цивільної та кримінальної палат має компетенцію щодо розгляду: 1) передбачених законом каса­ційних скарг проти судових рішень з цивільних питань, ухва­лених судами, що розміщуються в межах тієї ж Автономії,

202

Розділ III

Судова система Іспанії ________________________________ 203

 

якщо підставою для скарги є порушення Цивільного кодексу (або Регіонального кодексу, наприклад Гогаї в автономії На­варра) і якщо закони провінцій дозволяють подання такої скарги; 2) передбачених законом апеляцій про перегляд справи проти рішень з цивільних питань, винесених судами, що розміщуються в межах тієї ж Автономії; 3) цивільних по­зовів (у першій і єдиній інстанції) проти керівників політич­них органів Автономії за їхні дії під час виконання ними своїх обов'язків; 4) позовів з різних питань у цивільних спра­вах, що стосуються визначення меж юрисдикції між судами цієї автономії.

Кримінальне судочинство

Кримінальні суди Автономних об'єднань функціонують у найбільш населених містах кожної із 17 іспанських провін­цій. На чолі кожного суду стоїть Президент. Ці суди мають виняткову компетенцію щодо розгляду найтяжчих злочинів, за винятком тих, що підсудні Національному суду. Кожний Вищий суд Автономії має в своєму складі Палату у кримі­нальних і цивільних справах, котра заслуховує справи по всіх деліктах, що не розглядалися судами нижчих інстанцій. Справи заслуховуються трьома суддями, а, починаючи з 1995 р., деякі — за участю журі присяжних.

У частині кримінальних справ до компетенції даної Пала­ти входить розгляд:

а) кримінальних справ, віднесених до компетенції Вищих
судів Автономного об'єднання безпосередньо Статутами Ав­
тономії;

б) справи та винесення вироку проти судів, магістратів,
працівників прокуратури та членів Міністерств фінансів за
злочини або проступки, скоєні ними під час виконання своїх
функцій у даному Автономному об'єднанні, коли розгляд та­
ких справ не віднесено до компетенції Верховного суду;

в) апеляцій у випадках, передбачених законодавством на
рішення судів нижчих рівнів, а також

г) ухвалення рішення питань стосовно компетенції між
судовими органами, що мають юрисдикцію в галузі кримі­
нального права й розташовані в Автономному об'єднанні,
але за умови, що такі суди не мають іншого спільного вищо­
го органу.

Для того, щоб порушити справу, на яку посилаються пункти а) та б), та для проведення розслідування, серед усіх членів колегії призначається, згідно з встановленою чергою, відповідальна особа, яка не входитиме до складу такої ко­легії на час розгляду цих справ.

До компетенції палати відносять також вирішення пи­тань стосовно компетенції між судами з розгляду справ не­повнолітніх різних провінцій Автономного об'єднання.

Рішення суду провінції оскарженню на підлягають, окрім апеляцій з питань інтерпретації права або процесу, які мож­на подати до Верховного суду (див. далі). Сповіщення про подання апеляції має надійти протягом п'яти днів з моменту винесення оскаржуваного судового рішення. Сторони обов'язково повинні мати представниками правників; проку­рор є представником прокуратур провінції.