Провадження в порядку перегляду

Цей вид провадження застосовується у разі виявлення нових доказів, що ставлять під сумнів обвинувальний вирок, може відкриватися провадження в порядку "перегляду" (ісп. гєуізіоп). Клопотання про перегляд може хоч коли бути по­дане до Міністерства юстиції обвинувачем, ув'язненим, його близькими родичами й навіть після його смерті з метою від­новлення його репутації. Якщо Міністерство вирішує, що ва­гомі аргументи існують, воно віддає вказівку прокуророві звернутися до Верховного суду з клопотанням про" відповід­не рішення. Виявлення нових доказів не може бути підста­вою для скасування виправдального вироку. Крім того, ця процедура не передбачена в разі малозначних правопору­шень (ісп. {аііаз).

Література:

1. Сотрепсііо сіє ОегесЬо.Іисіісіаі. — Масігісі. — Сопзер С-епегаІ гіеі Росіег Лисіісіаі. — 1998. — 1078 р.

2. Ьогсе Маиаггеіе, А. М. Е1 Лигасіо Езрапоі. Ьа Миеуа Ьеу сієї Лигасіо. — Масігісі. — Оукіпзоп. — 1996.

3. Метопо — Віапсо, Е. ТЬе ЗрапізЬ Ье^аі Зузіет. — Ьопсіоп. — 5\уееі апсі Махмуеіі. — 1996.

 

4. Испания. Конституция и законодательньїе актн / Пер. с исп. — М.: Прогресе, 1982. — 352 с.

5. Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран: Учебник: В 4-х томах. — М.: Изд-во БЕК, 1998. — Том 3 / Отв. ред. Б. А. Страшун.

Розділ IV Судова система Італії

Глава 1 Конституційні основи правосуддя

Конституція Італії, яку ухвалено в 1947 р., встановлює конституційні основи організації і діяльності судових уста­нов загальної юрисдикції (глава IV — Магістратура) і орга­ну, який здійснює конституційну юрисдикцію (розділ 1 гла­ви VI).

У главі "Магістратура" є два розділи: "Судова організа­ція", в нормах якого констатуються положення щодо судів і носіїв судової влади — суддів і магістратів, та "Положення про судочинства", в якому зафіксовано принцип процедурної діяльності судових структур при розгляді справ і ухваленні рішень.

Італійська Конституція урочисто проголосила, що право­суддя здійснюється від імені народу, суддя підкоряється ли­ше закону, а форми й умови безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя регулюються ст. 101 Закону. Суддів­ські функції можуть бути доручені лише звичайним (орди­нарним) суддям і не можуть бути затверджені посади над­звичайних або спеціальних суддів. У системі судів звичайної юрисдикції, або при них, можуть створюватися спеціалізова­ні відділення (палати, сенати) за галузями правовідносин (ст. 102).

Юрисдикція військових трибуналів у військовий час встановлюється законом, а у мирний час стосується лише військових злочинів, що можуть скоїти особи, які за стату­сом чи за обов'язками належать до Збройних Сил країни (ст. 103, ч. 3).

246

Розділ IV

Магістратура оголошується автономною й незалежною від будь-якої іншої влади. На чолі магістратури стоїть Вища Рада магістратури і Конституція вказує на порядок утворен­ня і повноваження цього органу (статті 104, 105, 106 і 107). Судова влада має у своєму підпорядкуванні судову поліцію (ст. 109).

На відміну від тексту положень Конституції Франції, іта­лійці саме у цьому розділі, що здається не зовсім логічним, конституювали Державну Раду Італії (італ. Сопзі§1о сіі 5іао КериЬІіса Ііаііапа) та інші органи адміністративної юстиції, обов'язок яких полягає у здійсненні юрисдикції щодо охоро­ни законних інтересів, а в деяких випадках, й обумовлених вище суб'єктивних прав їх носіїв, від дій органів державної влади (ст. 103, ч.І). Проте Державна Рада хоча й здійснює адміністративну юстицію, але її головне функціональне поло­ження пов'язане з управлінською діяльністю.

Враховуючи те, що поняття адміністративної юстиції бу­ло розкрито на прикладі досвіду Франції, а практика Італії в основному дублює французький винахід, то немає потреби детально аналізувати організацію адміністративної юстиції в Італії. Обмежимося лише стислим викладенням загальної конструкції і напрямів діяльності цієї дворівневої системи. На першому її рівні утворено адміністративні трибунали у кожній з 20 областей Італії. Вони є органами адміністратив­ної юстиції першої інстанції, що розглядають скарги стосов­но постанов і дій різних органів виконавчої влади. На друго­му й останньому рівні діє Державна Рада, яка є правомоч­ною щодо законності актів Уряду та міністерств і діє у цій сфері як суд першої інстанції, а також розглядає скарги на рішення обласних адміністративних трибуналів як суд каса­ційної інстанції.

У цьому ряду знаходиться й Рахункова палата, якій дору­чено здійснювати судову юрисдикцію у питаннях публічної звітності щодо використання бюджетних коштів або з інших питань, вказаних у законі (ст. 103, ч.2).

Головними положеннями серед норм, які стосуються су­дочинства, необхідно вважати право громадян на оскаржен­ня судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, в то­му числі й у сфері адміністративної юстиції (ст. 111). Судо­вий захист прав і законних інтересів громадян у судових установах загальної юрисдикції та адміністративної юстиції

Судова система Італії ____________________________ 247

дозволяється щодо будь-якого акта державної адміністрації. Крім того, такий захист не може бути заборонений або об­межений особливим засобом оскарження чи окремими вида­ми актів (ст. 113).

Правосуддя в галузі цивільної та кримінальної юрисдик­ції (звичайна юрисдикція) здійснюється мировими суддями, преторами, трибуналами, апеляційними судами, Верховним касаційним судом. Юрисдикція органів адміністративної юс­тиції, спеціалізованих відділень при судах звичайної юрис­дикції регулюється окремими законами. Суддівський корпус складається з аудиторів, суддівських помічників, магістратів трибуналів, апеляційних і касаційних магістратів, а також магістратів прокуратури.

Глава 2 Система судів загальної юрисдикції

Конституційною основою для організації судової системи Італії, як вже зазначалося вище, є глава IV "Магістратура" (італ. Мадізігаіига) Конституції Італійської республіки. Нор­мативним актом, що безпосередньо регулює організацію сис­теми судів звичайної юрисдикції в Італії, є "Уложення про судоустрій" (італ. Опііпатепіо діїкіігіагіо), яке було схвале­но ще Королівським декретом 30 січня 1941 р. і продовжує діяти з відповідними змінами й доповненнями, які були обу­мовлені положеннями Конституції 1947 р. і необхідністю удосконалювати будь-яку державну інституцію відповідно до потреб суспільства, що змінюється.

У загальному уявленні судова система Італії ієрархічно-багаторівнева і організована за функціональним принципом проходження судових справ у стадіях правового аналізу спірних правовідносин — перша, апеляційна та касаційна ін­станції. Крім того, безпосередньо перша інстанція фактично має кілька рівнів, залежно від значущості правовідносин, що стали предметом судового розгляду (див. табл. 10).

§ 1. Мирові суди

Першою ланкою в усій судовій ієрархії звичайної юрис­дикції є мирові суди (італ. Сшісіісе сіі расе), які створюються

248

Розділ IV

Судова система Італії

249

 

у кожній комуні (найнижча ланка у системі адміністративно-територіального устрою Італії). Це єдиний випадок, коли ме­жі судового округу збігаються з межами адміністративно-те­риторіальної одиниці в Італії. В комунах, що мають поділ на селища, фракції або квартали, можуть бути створені місцеві суди, яким делегується компетенція ще менша, ніж у миро­вих судів. Така акція здійснюється декретом глави держави за пропозицією міністра юстиції. Кількість мирових суддів у комунах встановлюється залежно від потреб. Вони можуть мати заступників.

Мирові судді (близько 10 тис.) мають обмежену компе­тенцію — вони розглядають лише цивільні справи з невели­кою сумою претензій, яка визначається нормативними акта­ми. Судочинство здійснюється лише одноособово і у спроще­ному порядку відповідно до статей 113 і 114 ЦПК Італії на основі права і справедливості. Головне завдання цих суддів — примирення сторін.

Якщо примирення досягнути не вдалося, то мировий суд­дя здійснює судову юрисдикцію у спірних цивільних право­відносинах. У такому випадку його компетенція і обов'язки, а також форма актів і судових рішень, які він повинен схва­лити, визначається процесуальним законом.

Ці суди не професійні й призначаються Вищою Радою магістратури на три роки, але можуть бути перепризначені. Вища Рада магістратури може делегувати право призначен­ня мирових суддів головам апеляційних судів.

Мирові судді виконують свої обов'язки на громадських засадах без одержання за свою діяльність платні. Посади цих суддів та їх заступників можуть займати італійські гро­мадяни від 25 років, які мають постійне місце проживання на території цієї ж комуни. Вони повинні користуватися ав­торитетом і довірою у населення і мати відповідні якості, що забезпечує їм повагу і незалежне виконання функцій почес­ного магістра.

Мирові судді та їхні заступники втрачають посади у ви­падках: а) втрати громадянства Італії; б) переїзду на постій­не проживання до іншої комуни; в) несуміщення їх діяльнос­ті з посадою мирового судді чи заступника судді.

Посада мирового судді не суміщається з: 1) належністю до професійної магістратури чи взагалі до служби в профе­сійній судовій системі; 2) виконанням обов'язків посадової

особи в органах виконавчої влади або агентів державної без­пеки чи поліції. Крім того, мирові судді можуть бути відкли­кані за негідні вчинки або за професійну нездатність, а та­кож звільнені з посади за заявою у зв'язку з добровільною відставкою чи за станом здоров'я.

Втрата посади суддею відбувається лише за рішенням Вищої Ради магістратури, крім випадків, коли право на його призначення було делеговане Президенту Апеляційного суду.

Нагляд за функціональною діяльністю мирових суддів здійснюється магістратами претурії, в округах яких перебу­вають дільниці мирових суддів.

Претурії

Претурії (італ. Ргеіига) — це наступний рівень судової системи, до якої належать вже професійні судді Італії. Юрисдикція останніх поширюється на територію претор­ського округу, межі якого не збігаються з адміністративно-територіальним поділом Італії. Таких округів близько однієї тисячі на всій території Італійської республіки. Судочинство в претуріях здійснюється професійними суддями, які нале­жать до магістратури Італії. Вони іменуються преторами (італ. Ргеіоге). У претуріях, залежно від території і наванта­ження, може бути від одного до кількох десятків преторів. До складу претурій входять магістрати (члени магістратури Італії) і почесні віце-претори. У претуріях, що охоплюють центри виробничої, фінансової та підприємницької діяльнос­ті, що, у свою чергу, спонукає юридичну активність, для здійснення судової юрисдикції призначаються магістрати, які мають кваліфікацію апеляційних магістратів, а також до цих претурій можуть бути направлені магістрати трибуналів, судові помічники й аудитори.

У претуріях, відповідно до статутних положень ст. 35 Уложення і в порядку, передбаченому ст. 7 цього ж Уложен-ня, можуть утворюватися самостійні відділення за галузевою спеціалізацією щодо розгляду кримінальних, трудових, ци­вільних справ, а інколи й відділення для розгляду апеляцій­них скарг на рішення мирових суддів. Кількість магістрів кожного відділення визначається службовою необхідністю з Урахуванням кількості справ і строків їх вирішення.

250

Розділ IV

Судова система Італії

251

 

У деяких комунах, перелік яких встановлюється відповід­ними актами, створюються місцеві пункти претурії з відпо­відною підсудністю. Претор виїжджає у ці пункти для розг­ляду цивільних і кримінальних справ, для проведення слідст­ва та для вирішення інших питань, що належать до терито­ріальної компетенції пункту. У таких випадках діловодство здійснюють секретарі комуни чи їхні заступники, а особа, яка виконує обов'язки судового виконавця при мировому судді, або особа, яку уповноважить комуна, здійснюватиме функції судового виконавця, якщо цьому не перешкоджають якісь особливі обставини. Порядок утворення і ліквідації та­ких пунктів регулюється ст. 41 Уложення.

Адміністративною роботою в претурії керує титулярний претор, який очолює претурію, здійснює розподіл справ до підрозділів (але суддям справи передаються за жеребкуван­ням). До його виключної компетенції належить повноважен­ня управлінського напряму та нагляд за загальним порядком функціонування цієї установи.

Компетенція цієї судової ланки щодо розгляду справ ви­значена у ст. 33 зазначеного Уложення. Претори розгля­дають одноособово всі справи їх компетенції, що включає: справи про відповідальність за нетяжкі кримінальні злочини, санкція за вчинення яких не перевищує трьох років позбав­лення волі; справи з майнових спорів, сума позовів в яких перевищує суму позовів, що належать до компетенції миро­вих суддів; справи з питань опіки; справи, пов'язані з індиві­дуальними трудовими спорами; справи, пов'язані із соціаль­ним забезпеченням і обов'язковою допомогою нужденним людям; апеляційні скарги на рішення мирових суддів.

Кримінальні справи, що відкриті за правопорушення чи делікти, відповідальність за вчинення яких не пов'язана з по­збавленням волі, вирішуються претором у спрощеному по­рядку і без обов'язкової участі сторін.

Трибунали

Трибунали (італ. ТгіЬипаїе) — це наступна і найвища ланка в ієрархії судів першої інстанції. Вони діють у відповід­них адміністративних центрах трибунального округу, яких нараховується в Італії десь до 160. У трибуналах розгля­даються в першій інстанції всі кримінальні, трудові, соціаль-

ні та цивільні справи, що не належать до компетенції прету-рій. Усі справи розглядаються тільки колегіями складом з трьох професійних суддів. Трибуналам підвідомчі апеляційні скарги на всі рішення суддів-преторів, що розглядаються ко­легіями у такому самому складі.

Виходячи з наведеного у трибуналах утворюються відпо­відно до положень ст. 46 Уложення і в порядку, який перед­бачено ст. 7 Уложення, певні відділи за галузевою та інсти-туційною ознаками. В обов'язковому порядку утворюються кримінальне та цивільне відділення, може бути утворене від­ділення, до компетенції якого належатимуть індивідуальні трудові та соціальні конфлікти, а також можуть бути утворе­ні при необхідності окремо апеляційні відділення. Акти щодо утворення відділень, розподілу магістратів суду до конкрет­ного відділення, замінах чи заміщеннях в них магістратів, приймаються у формі Декрету Глави Держави, якщо інше не передбачене законами. Такий акт обов'язково контрасиг­нується міністром юстиції і потребує обов'язкового поперед­нього рішення Вищої Ради магістратури. Цей порядок сто­сується також призначення наглядового судді. Відповідно до діючого законодавства Глава Держави може делегувати ці повноваження міністрові юстиції.

Трибунал може мати й інші повноваження, які для нього визначає законодавство. Порядок призначення керівників відділень регулюється ст. 47 Уложення.

У кожному трибуналі на одного із суддів строком на один рік покладаються функції слідчого судді (італ. С-іисіісе ізіиі-їоге), а при необхідності — і на більшу кількість суддів. Слідчий суддя при виконанні обов'язків може на свій розсуд вимагати втручання поліції, а також давати будь-які розпо­рядження, необхідні для точного та неухильного виконання слідчих дій. Він розпоряджається судовою поліцією відповід­но до норм КПК Італії і спеціальних законів.

У трибуналах, а в необхідних випадках і в інших судах, на одного з суддів строком на один рік покладаються функції нагляду за виконанням кримінальних покарань, пов'язаних з позбавленням волі та застосуванням адміністративних захо­дів безпеки. Цей суддя самостійно приймає рішення у межах зазначеної компетенції, а також може виконувати інші функ­ції, зафіксовані в законі.

252

Розділ IV

Судова система Італії

253

 

Слідчий і наглядовий судді можуть бути до закінчення річного строку відкликані з цих посад — у даному разі прин­цип незмінюваності не застосовується, оскільки суддя звіль­няється від функцій, а не від посади судді-

Трибунал проводить слухання справ як у першій, так і в апеляційній інстанції усно і відкрито. Але у випадках, безпо­середньо зазначених у ЦПК, може проводити засідання в за­критому режимі, на що вказано у ст. 43 Уложення.