Трибунали у соціальних справах

Франція, яка розглядає свій суспільний устрій через при­зму соціальної правової держави, як і Німеччина, утворила спеціальні судові органи для вирішення спорів у галузі цих правовідносин — трибунал у соціальних справах (фр. ТгіЬи-паї сіез аіїаігез о!е Зесигііе зосіаіе). На чолі суду — президент трибуналу великої інстанції округу, в якому розташований офіс цього соціального суду і в якому цей суд регулярно про­водить свої засідання. Якщо навантаження на президента трибуналу великої інстанції є значним у зв'язку з великим обсягом його територіальної і предметної юрисдикції, ке­рівництво соціальним судом покладається на магістрата зі складу трибуналу великої інстанції, делегованого для цих функцій.

Головуючий у судовому засіданні діє разом з двома асе­сорами, один з яких репрезентує найманих робітників, а дру­гий — працедавців або в деяких випадках осіб вільних про­фесій (ремісників, крамарів та ін.), які працевлаштовують у себе одного-двох помічників. Указані асесори призначаються президентом трибуналу великої інстанції за рекомендаціями професійних спілок, асоціацій вільних робітників чи синди­катів працедавців. Цей трибунал як суд першої інстанції мо­же ухвалювати рішення, які можуть бути оскаржені до апе­ляційного суду, або як суд першої і останньої інстанцій, тоді рішення оскарженню вже не підлягають.

Предметною юрисдикцією цього суду є: по-перше, аналіз оскаржуваних текстів певних актів, що приймають різні ад­міністративні органи, й договорів, які укладають професійні спілки та роботодавці у частині соціального забезпечення і гарантій; по-друге, розгляд спорів, що виникають під час за­стосування права і домовленостей щодо подій і обставин, які обумовлюють соціальні виплати й компенсації або покладен­ня соціальних зобов'язань на осіб, покликаних до певних обов'язків. Приймаючи рішення щодо спорів суд покладає зобов'язання до певних дій, а якщо суд задовольняє скаргу на положення акта, то він повертає його до адміністратив­них комісій з пропозицією внести певні корекції до його тексту.

 

— І-ЗІ02

Установи правосуддя у Франції

131

 

Трибунал у справах оренди сільськогосподарських земель

Паритетний трибунал у справах оренди сільськогоспо­дарських земель і угідь (фр. ТгіЬипаї рагітаіге гіез Ьаих ги-гаих) — єдиний із самостійно функціонуючих спеціалізова­них судів, який віднесено за класифікацією до трибуналів не великої, а малої інстанції. Мабуть це спричинено саме пред­метною юрисдикцією цього суду, сфера діяльності якого сто­сується переважно сільської місцевості й безпосередньо при­в'язана до малих судових округів, в яких працюють магістра­ти, які більш обізнані у земельних питаннях і які мають змогу залучати до розгляду суперечок компетентних у зе­мельних справах представників місцевого населення.

Територіальна юрисдикція вказаного трибуналу відпові­дає судовому округу трибуналу малої інстанції. Цей суд ор­ганізовують тільки в тій місцевості, де є земля сільськогос­подарського призначення, а в округах малого трибуналу, що розміщені в містах, промислових зонах, транспортних вуз­лах, курортних і туристичних зонах, — ні. Очолює трибунал оренди суддя з трибуналу малої інстанції, який і головує у судових засіданнях при розгляді спору. Справи слухаються лише колегіально, всім складом суду: п'ять осіб — крім ма­гістрате ще чотири асесори (два від асоціації орендодавців, власників продуктивних земель і угідь, і два від асоціації орендарів, місцевих фермерів). Ось чому цей суд і має визна­чення у назві — паритетний.

Предметна юрисдикція трибуналу стосується конфліктів між власником нерухомого майна (земельних ділянок) і орендарями цих ділянок або орендарями-здольщиками з при­воду умов оренди, порядку її продовжування і переривання, інтенсифікації експлуатації землі та догляду за збереженням її продуктивності, пільгової оренди в умовах стихійного лиха і природних катаклізмів та інших супутніх цим обставинам непорозумінь.

Трибунал оренди може схвалювати рішення в першій і останній інстанціях, тоді рішення оскарженню не підля­гають, але може схвалювати й рішення, які підлягають апе­ляційному оскарженню до палати з соціальних питань апеля­ційного суду певного округу. Таку класифікацію встановлює закон.

Апеляційні суди

До судів другого рівня належать апеляційні суди й орга­нізовані при них суди присяжних, які розглядають кримі­нальні справи у першій інстанції. На континентальній тери­торії Франції діє 31 апеляційний суд і ще чотири — на за­морських територіях Франції. Кожний апеляційний суд охоп­лює від двох до чотирьох департаментів і має назву того міста, де він розташований. Апеляційні судові округи та склад суддів встановлюються декретом Державної ради

Франції.

Організаційно апеляційні суди мають внутрішній поділ на палати за галузевою спорідненістю правовідносин або за функціональними особливостями сфери діяльності судів у га­лузі кримінального законодавства.

У сфері безпосередньо цивільної юрисдикції є три види палат. Палата у соціальних справах розглядає апеляцій­ні скарги на судові рішення, винесені у першій інстанції Ра­дою прюдомів, трибуналом у соціальних справах, паритет­ним трибуналом у справах оренди сільськогосподарських зе­мель. Палата у комерційних справах (фр. СЬатЬге со-тегсіаі) розглядає апеляції щодо рішень комерційних трибуналів і трибуналів у справах морської торгівлі. Палата у цивільних справах розглядає апеляції щодо рішень судів малої інстанції і судів великої інстанції з цивільних питань.

У сфері кримінальної юрисдикції діє ще дві палати. В апеляційній палаті з виправних справ розглядають скарги щодо вироків поліцейського суду в суді малої інстанції та ви­правного суду в суді великої інстанції. В обвинувальній па­латі розглядаються апеляції щодо дій слідчого судді з суду великої інстанції. Ця палата також забезпечує консультатив­ну правову допомогу діям слідчого судді і слідчим групам, здійснює контроль за досудовим слідством, а також може ви­ступати як орган віддання до суду.

Специфічний обсяг повноважень має спеціальна палата у справах неповнолітніх. Вона компетентна розглядати апеля­ції щодо рішень суду великої інстанції у справах неповноліт­ніх, які стосуються кримінальних вироків, а також рішень, що стосуються забезпечення майнових інтересів і громадян­ських прав неповнолітніх, які приймає суддя великої інстан­ції у порядку ст. 5313 Кодексу про судовий устрій.

9*

132

Розділ II

Установи правосуддя у Франції

133

 

До компетенції палати з питань експропріації віднесені скарги щодо рішень судді великої інстанції у справах вико­нання судових рішень з цивільних питань, а також судді, який займається виконанням рішень судів у кримінальних справах.

До складу апеляційних судів входять: перший Президент суду, голова палати і судді апеляційного суду. На цьому рівні суддями працюють вже юристи-професіонали, які, згідно з умовами французького законодавства, допущені до занять суддівської посади. При апеляційних судах перебувають ге­неральні прокурори. Суддя, якого призначають на посаду уповноваженого у справах неповнолітнього, включається до складу кожного апеляційного суду на трирічний строк. Цей суддя головує у спеціальній палаті апеляційного суду і вико­нує в ній обов'язки доповідача.

Апеляційні справи розглядають колегіально три судді, а в деяких складних випадках у цивільних справах — не менш як п'ять судців. Розглянувши апеляцію, палата від імені апе­ляційного суду або залишає рішення суду без змін, або ска­совує його і, як правило, постановляє нове рішення за суттю справи (тобто виконує функції суду першої інстанції). Тільки у виняткових випадках палата направляє справу на новий розгляд до суду нижчого рівня.

Суд присяжних

Як самостійний судовий інститут при апеляційних судах діють, але не входять до їхнього складу, суди присяжних. Суди присяжних (фр. соиг сі'аззіззез) компетентні розгляда­ти кримінальні справи щодо злочинів, за вчинення яких пе­редбачено покарання у вигляді тюремного ув'язнення понад п'ять років. Суд присяжних складається з трьох професійних суддів (магістратів), один з яких, головуючий, є суддею апе­ляційного суду (фр. сопзеіііегз сіез соигз сі'арреї), а два інших професійних судді є магістратами трибуналу великої інстан­ції (фр. Мадізігаіз сій зіеде), і дев'яти присяжних. Присяжні обираються із щорічного департаментського списку кандида­тів жеребкуванням після добору спеціальною комісією.

Сесії суду відбуваються щоквартально. Склад суду з два­надцяти осіб проводить засідання разом і вирішує питання щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого та щодо

його покарання при обвинувальному вердикті. Рішення суд приймає більшістю голосів. Проте негативне для обвинува­ченого рішення, у тому числі й відмову від визнання наяв­ності пом'якшуючих обставин, необхідно приймати не менш як вісьмома голосами з дванадцяти учасників складу суду.

До структури цього суду входить спеціальний суд при­сяжних для неповнолітніх громадян (фр. соиг сі'аззіззез сіез шіпеиіз). Цей суд розглядає найтяжчі кримінальні правопо­рушення, вчинені неповнолітніми віком від 13 до 18 років са­мостійно або із співучасниками. Склад суду і порядок його формування такий самий, як й для дорослих громадян за ви­ключенням того, що, крім головуючого, обидва професійні судді-помічники (фр. Ма^ізігаіз аззеззеигз) мають бути суд­дями у справах неповнолітніх громадян.

Вироки суду присяжних апеляційному оскарженню не підлягають. їх можна переглядати тільки у касаційному по­рядку в Касаційному суді Франції. Виправдувальний вирок взагалі не може бути оскаржений, у тому числі й в касацій­ному порядку.

Необхідно ще спинитися на суті такого виду суду, як су­ду присяжних за французьким зразком. Його конструкція і порядок діяльності значно відрізняються від англо-американ-ського журі Оигі), завдяки головній, крім формальних, особ­ливості — вердикт (рішення) щодо винуватості особи ухва­люється лише представниками народу, без участі професій­них носіїв судової влади, які все ж перебувають на службі в держави, хоча й специфічній службі. Тобто журі позбавлено безпосереднього впливу суддів і є вільним у своїх оцінках і думках щодо обставин подій, які розглядаються в судовому засіданні. Французька конструкція присяжних не заперечує впевненості в тому, що член суду присяжних від народу не зазнав психологічного тиску, юридично підготовленої особи-судді, і був вільним і неупередженим у своєму рішенні. Якщо такі підозри є, то це утворення не є судом присяжних в ро­зумінні первісної концепції, яка була закладена в цю струк­туру під час створення.

Французький аналог відповідає розумінню суду засідате­лів — уся відмінність лише в кількісному складі, але це не визначальний показник і він не може домінувати над змістом — рішення приймають судді-професіонали разом з представни­ками народу із заздалегідь підготовленого списку.

134 ______________________________________________ Розділ II

§ 5. Касаційний суд

Касаційний суд є найвищою судовою інстанцією у держа­ві в системі судів загальної юрисдикції. Розміщується він у Парижі і має юрисдикцію щодо всієї території Франції та її заморських територій. Це найстаріша судова установа Фран­ції, вона не змінювала свою назву з 1790 р.

Касаційний суд є судом третього рівня і розглядає скарги тільки з питань права після апеляційного розгляду скарг у судах другої інстанції або безпосередньо щодо обвинуваль­них вироків суду присяжних, а також за нововиявленими об­ставинами, але тільки в інтересах засудженого. Цей суд має повноваження інтерпретувати закон, давати рекомендації всім державним органам про застосування аналогії права у випадках, коли деякі стосунки між суб'єктами суспільства виявилися неврегульованими законом і ці рекомендації, які обов'язкові до правозастосування, діють до прийняття пар­ламентом закону.

У принципі, кожне рішення, яке трибунал або апеляцій­ний суд надсилає до останньої інстанції може бути об'єктом касаційної скарги. Ініціаторами касації можуть бути сторони процесу та прокурор.

Французьке процесуальне законодавство вказує на п'ять випадків, які є підставою для касаційної перевірки рішення у справі, а саме — відверте порушення закону; помилка у трактуванні закону; компетенція суду, який прийняв рішен­ня (підвідомчість або підсудність); перевищення влади; не­дотримання приписів при попередженні про недійсність ре­зультатів.

У касаційному суді створено шість палат: три — з ци­вільних справ (фр. СЬатЬге сміє), до яких надходять скарги після розгляду апеляцій у палатах з цивільних справ, у пала­тах з питань експропріації і спеціальних палатах у справах неповнолітніх апеляційних судів; одна — з соціальних пи­тань (фр. СЬатЬге зосіаіе); одна — у комерційних справах (фр. Соттегсіаіе сЬатЬге), де розглядаються скарги відпо­відно на рішення палат з соціальних питань і палат з комер­ційних питань апеляційних судів; одна — у кримінальних справах (фр. СЬатЬге сгітіпеїіе), до якої надходять після апеляційні скарги на рішення апеляційних палат у виправ­них справах, обвинувальних палат і спеціальних палат апе-

 

135

Установи правосуддя у Франції

ляційних судів у справах неповнолітніх, а також скарги на обвинувальні вироки суду присяжних.

До касаційного суду входять перший президент касацій­ного суду, або перший магістрат Франції, президенти шести палат і судді-радники. При касаційному суді є генеральний прокурор і його помічники, генеральні адвокати держави. Рі­шення касаційного суду приймаються однією з палат (зви­чайний розгляд без особливостей); змішаною палатою, що складається з представників трьох палат, які репрезентують різні галузі права (якщо виникає проблема на межі застосу­вання різногалузевих норм законодавства); пленумом, до якого належать перший президент суду, президенти та ста­рійшини палат, а також по два судді від кожної палати (як­що після відміни рішення суд першої інстанції неодноразово приймав рішення, аналогічне першому). Процедурні питан­ня, у тому числі прийняття скарги, розглядає колегія з трьох суддів відповідної палати.

Касаційний суд, після того як ухвалить своє рішення про скасування рішення чи вироку суду першої інстанції, звичай­но надсилає справу на новий розгляд до іншого суду такого самого рівня зі своїми рекомендаціями.

Глава З Система установ адміністративної юрисдикції

у Франції