Вищі органи суддівського самоврядування

З'їзд суддів України є найвищим органом суддівського само­врядування, який приймає рішення, що є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх професійних суддів.

З'їзд суддів України скликається радою суддів один раз на 3 роки. У разі необхідності може бути скликаний позачерговий з'їзд суддів (на вимогу не менш як однієї третини конференцій суддів загальних судів, або на вимогу конференції суддів спеціалізованих судів, або на вимогу зборів судців ВСУ). Про дату проведення з'їзду та питання, що виносяться на його розгляд, судді усіх судів повідомляються не пізніше як за ЗО днів до початку його роботи.

На з'їзд суддів України делегати обираються конференціями суддів, а делегати від Апеляційного суду України — зборами цього суду. Збори суддів КСУ обирають 3 делегатів з числа суддів цього суду. Обрання відбувається шляхом відкритого або таємного голосування на альтер­нативній основі, при вільному висуненні кандидатур для обрання.

Для участі в роботі з'їзду можуть бути запрошені Президент, на­родні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, представники уряду, інших центральних органів державної влади, представники навчальних і на­укових закладів та установ, громадських організацій, інші особи.

До питань, що розглядаються на з'їзді суддів, ст. 112 Закону "Про судоустрій України" віднесені:

— слухання звіту Ради суддів України про виконання завдань
органів суддівського самоврядування, які стосуються забезпечення незалежності судів і суддів, про стан фінансування та організа­ційного забезпечення діяльності судів;

— слухання інформації Вищої кваліфікаційної комісії суддів
України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність. З'їзд може висловити недовіру голові Державної судової адміністрації України;

— призначення та звільнення суддів КСУ;

— призначення членів Вищої ради юстиції та прийняття рі­шення про припинення їх повноважень;

— обрання членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни;

— звернення з пропозиціями щодо вирішення питань діяль­ності судів до органів і посадових осіб державної влади;

— визначення кількісного складу Ради суддів та її обрання й інші питання.

Рішення з'їзду суддів України приймаються більшістю голосін делегатів, присутніх на з'їзді, відкритим або таємним голосуван­ням, які є обов'язковими для всіх органів суддівського самовря­дування та всіх професійних суддів.

На V з'їзді суддів України, який відбувся 24 жовтня 2002 р., зокрема, були прийняті рішення щодо поліпшення судової сис­теми, затверджено Положення про Раду суддів України та Кодекс професійної етики судді. Зазначені у Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Вони не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідаль­ності суддів і визначати ступінь їх вини. Разом з тим, професійні судді мають прагнути додержуватися їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її ав­торитету в суспільстві.

Рада суддів України виступає як вищий орган суддівського самоврядування у період між з'їздами суддів України.

Рада суддів обирається з'їздом суддів України. Кількісний склад визначається рішенням з'їзду. До складу Ради обираються не мен­ше одного представника Апеляційного суду України, конференції суддів військових судів, конференцій судців відповідних спеціалі­зованих судів, судців ВСУ, а також суддів КСУ. Представники суддів загальних місцевих та апеляційних судів повинні складати не менше половини від загальної кількості членів Ради.

До повноважень Ради суддів України законом віднесено на­ступне:

—розробка та організація виконання заходів щодо забезпечен­ня незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

—розгляд питань про правовий, соціальний захист суддів та їх сімей;

—здійснення контролю за організацією діяльності судів та діяльністю Державної судової адміністрації;

—слухання інформації голів судів і посадових осіб Державної судової адміністрації про їх діяльність;

—вирішення питання щодо призначення суддів на адміністра­тивні посади в судах;

—зупинка рішень рад суддів, що не в.дповідають Конституції та закону чи суперечать рішенням з'їзду судців України тощо.

Рішення Ради як і рішення конференції є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Вони можуть бути скасовані тільки з'їздом суддів України.

 

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Кодекс професійної етики судді

Затверджений

Vз'їздом суддів України

24 жовтня 2002 р.

Стаття 1. Суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміц­нювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Стаття 2. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб.

Стаття 3. Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представ­ницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Стаття 4. Суддя вправі брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, ав­торитетові суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя.

Стаття 5. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну ком­петентність на належному рівні.

Стаття 6. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні. Він не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

Стаття 7. Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Стаття 8. Суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість одержувати відомості, виключаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету суду та статусу судці.

Стаття 9. Судця при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів учасниками процесу чи іншими особами неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо.

Стаття 10. Суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних судців, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Стаття 11. Суддя, що перебуває на адмініст ративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до втрати віри в рівність статусу суддів і в те, що професійні судці колективно управляють внутрішньою діяльністю

судів. Стаття 12. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його по­ведінка була бездоганною.

Державна судова адміністрація

Незалежна судова влада може існувати у суспільстві тільки за умови реального розподілу влади. Організаційна залежність судів, що панувала останнім часом, відкривала перед місцевими органами виконавчої влади певні можливості для втручання у здійснення правосуддя. Відтоді, як була створена Державна судова адміністрація, ситуація докорінно змінилася.