Органи реєстрації актів цивільного стану

Правові та організаційні основи діяльності органів реєстрації актів цивільного стану визначені Законом України від 24 грудня 1993 р. "Про органи реєстрації актів громадянського стану", діяльність місцевих органів реєстрації актів цивільного стану визначена наказом Мін'юсту від 17 квітня 2002 р. № 30/5 "Про затвердження Типового положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення) відділ реєстрації актів цивільного стану". У Типовому положенні міститься перелік уста­нов, що належать до місцевих органів реєстрації актів цивільного стану. Це районні, районні у містах, міські (міст обласного зна­чення) відділи реєстрації актів цивільного стану, які є місцевими органами Мін'юсту.

Відповідно до ст. 6 Закону "Про органи реєстрації актів громадянського стану" загальне керівництво системою органів реєстрації актів цивільного стану здійснюють Мін'юст та його територіальні управління.

Науково-дослідні інститути судових експертиз

Судово-експертна діяльність спрямована на забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою та об'єктивною експертизою, яка орієнтована на максимальне використання сучас­них досягнень науки і техніки. Необхідність у проведенні судової експертизи виникає під час провадження у цивільній, господарській чи кримінальній справі для вирішення або роз'яснення певних питань, з'ясування обставин, що мають істотне значення у справі. Ці питання чи обставини можуть стосуватись спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки або інших сфер. Відповідно до про­цесуального законодавства, висновки експерта не є обов'язковими для органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду. Але суд повинен оцінити фактичні дані, які були одержані за результатами судової експертизи і викладені у висновку експерта. Це сприяє об'єктивному повному та всебічному розгляду справи і винесенню рішення, постанови, ухвали чи вироку.

Судова експертиза — дослідження експерта на базі спеціаль-. них знань конкретних обставин цивільної, господарської та кримі­нальної справи з метою встановлення фактів, що мають істотне значення для справи.

Відповідно до Закону " Про судову експертизу" для здійснення судово-експертної діяльності в державі створюються:

— науково-дослідні та інші установи судових експертиз Мін'юсту і Міністерства охорони здоров'я України;

— експертні служби МВС, Міністерства оборони України,СБУ, Державної прикордонноїслужби України.

Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підпри­ємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Судові експерти, маючи права та виконуючи обов'язки, що передбачені законом, несуть відповідальність за їх неналежне виконання або неви­конання. Так, ст. 384 КК передбачено відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Висновок експерта — це документ, складений експертом в результаті дослідження, якому в передбаченому процесуальним законодавством порядку було доручено провести експертизу і дати відповіді на поставлені перед ним запитання. Неправдивим вважається висновок експерта, в якому непра­вильно викладені або перекручені факти, чи зроблена завідомо неправильна їх оцінка.

Порядок організації і діяльності державної виконавчої служби

На сучасному етапі виникла необхідність реорганізувати сис­тему виконання рішень судів та інших органів влади і управління. Кроком до реорганізації стало прийняття Закону "Про державну

виконавчу службу", що визначив основи організації і діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий і соціальний статус її працівників, та Закону "Про виконавче провадження", яким були визначені умови і порядок виконання рішень судів і інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі відмови добровільно їх виконати.

Державна виконавча служба — це державна установа систе­ми органів Мін 'юсту, що забезпечує своєчасне, повне і неупередже-не примусове виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законодавства.

Структура органів державної виконавчої служби

До структури органів державної виконавчої служби відповідно до ст. З Закону "Про державну виконавчу службу" входить Де­партамент державної виконавчої служби Мін'юсту, який у свою чергу складається з:

1) органів державної виконавчої служби АРК, областей та міст Києва і Севастополя;

2) органів державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Департамент державної виконавчої служби Мін'юсту організує виконання законів і здійснює керівництво державною виконавчою службою, координує і контролює їх діяльність; організує про­фесійну підготовку і атестацію державних виконавців; розглядає скарги на дії державних виконавців; заохочує за успіхи в роботі і накладає стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснює матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби на територіальному рівні.

Правовий статус державного виконавця

Примусове виконання рішень суду та інших органів і установ відповідно до закону покладається на державних виконавців.

Державний виконавець — це державний службовець, який здій­снює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів або посадових осіб, виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, пе­редбаченому законом.

Державними виконавцями є заступник директора Департамен­ту державної виконавчої служби, начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, начальники відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби АРК, областей та міст Києва і Севастополя, їх заступники, го­ловні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби АРК, областей та міст Києва і Севастополя, начальник, заступник начальника, головний державний вико­навець, старший державний виконавець, державний виконавець державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Закон України "Про державну виконавчу службу"

(Відомості Верховної Ради України, 1998, № 36—37, ст. 243)

(Витяг)

Стаття 6. Правовий статус працівників органів державної вико­навчої служби

Працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту держав­ної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах) є державними службовцями.

Зазначеним у частині першій цієї статті працівникам органів де­ржавної виконавчої служби видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Департаментом державної виконавчої служби.

Працівник органу державної виконавчої служби під час вико­нання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

Закон України "Про виконавче провадження"

(Витяг)

Стаття 3.Рішення, що підлягають виконанню Державною вико­навчою службою

Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністра­тивних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що визнаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбаче­
них законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

8) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Стаття 4. Заходи примусового виконання рішень

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, сти­пендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

До особи, яка бажає займати посаду державного виконавця, пред'являються певні вимоги. Ним може бути громадянин Ук­раїни, який має юридичну освіту і здатний за своїми особистими та діловими якостями виконувати обов'язки, що покладаються на нього законом. Законом чітко не визначено, який саме рівень юридичної освіти повинен отримати громадянин для того, щоб обійняти посаду державного виконавця. Тобто, це може бути середня, неповна або повна вища юридична освіта (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст чи магістр у галузі правознавс­тва). Також відсутні обмеження у віці такої особи. Виходячи з загальних положень теорії права, це особа повинна бути повністю дієздатною — досягти 18 років.

Державний виконавець є державним службовцем, тому на цю посаду не можуть бути призначені особи, щодо яких існують обмеження, передбачені Законом "Про державну службу".

Головні державні виконавці, старші державні виконавці та де­ржавні виконавці відділу примусового виконання рішень держав­ної виконавчої служби призначаються на посаду і звільняються з неї начальниками державної виконавчої служби.

Начальники державної виконавчої служби АРК, областей та міст ІСиєва і Севастополя призначаються на посаду та звільняються з посади директором Департаменту державної виконавчої служби.

Начальник відділу примусового виконання рішень, його за­ступник, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці та працівники Департаменту державної вико­навчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади директором Департаменту державної виконавчої служби.

Директор Департаменту державної виконавчої служби, за­ступники директора Департаменту державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра юстиції України (ст. 9 Закону "Про державну виконавчу службу")

Громадянин України, який не менше 5 останніх років постійно проживає на території України, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю "Правознавство" не менше 3 років, може бути призначений:

—заступником директора Департаменту державної виконавчої служби;

—начальником відділу примусового виконання рішень;

—заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби;

—головним державним виконавцем;

—старшим державним виконавцем;

—державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби;

—начальником відділу примусового виконання рішень держав­ної виконавчої служби АРК, областей та міст Києва і Севастополя,(його заступником);

—головним державним виконавцем;

—старшим державним виконавцем;

—державним виконавцем відділу примусового виконання рі­шень державної виконавчої служби АРК, областей та міст Києва і Севастополя;

—начальником державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.