Акти стосовно ндання юридичної допомоги

1. Господарський процесуальний кодекс України, прийнятий
6 листопада 1991р.

2. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р.

3. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р.

4. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий 18 березня 2004 р.

5. Кодекс адміністративного судочинства України, прийнятий 6 липня 2005 р.

6. Закон України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру".

Поряд із класифікацією нормативно-правових актів за змістом, існує їх поділ за юридичною силою. Усі правові акти про судову владу і правоохоронні органи складають чітку ієрархічну систему, що склалася в науці і практиці.

Найвищий рівень у законодавчій піраміді належить Конституції 1996 р., тому що вона як Основний закон держави вирішує най­важливіші питання державного і громадського життя, у тому числі щодо організації і діяльності судових і правоохоронних органів.

Наступний рівень займають закони, які регулюють більшість питань організації і діяльності окремих судових і правоохоронних органів, шо никонують функції, пов'язані з охороною законності та правопорядку,:ихистом прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб:

—Закон України від 4 березня 1998 р. "Про державну охорону
органів державної влади України та посадових осіб".

—Закон України від І лютого 2002 р. "Про судоустрій України".

—Закон України від 11 травня 2004 р. "Про третейські суди".

Третій рівень належить указам і розпорядженням Президента

— України, що встановлюють особливості діяльності тих правоохо­ронних органів, які належать до складу виконавчої влади: Указ Президента України від 22 квітня 1998 р. № 344/98
"Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань".

— Указ Президента України від 11 жовтня 2002 р. № 918/2002 "Про Академію суддів України".

— Указ Президента України від 14 жовтня 2004 р. № 1239/2004 "Про Службу зовнішньої розвідки України".

— Указ Президента України від 20 квітня 2005 р. № 701/2005
"Питання Міністерства юстиції України".

Четвертий рівень у структурі правових актів займають постано­ви і розпорядження Кабінету Міністрів України. Головним чином, ці нормативно-правові акти приймаються на виконання указів Президента і законів:

— Постанова Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1998 р.№ 592 "Про систему органів юстиції".

— Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1994 р.№ 778 "Про затвердження Положення про Координаційну раду з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України".

— Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р.№ 907 "Про затвердження Державної програми організаційного забезпечення діяльності судів на 2003 — 2005 роки".

П'ятий рівень займає група відомчих правових актів, до яких належать інструкції, накази, положення тощо, головною ознакою яких є те, що вони повинні бути точно погоджені з нормами законів, президентських і урядових актів:

— Наказ Генеральної прокуратури України від 7 травня 2004 р.№ 9гн "Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги".

— Наказ Генеральної прокуратури України від 24 січня 2005 р.№ 499ц "Щодо призначення працівників на керівні посади органів прокуратури України".

— Наказ Міністерства юстиції України від 28 квітня 2005 р.№ 42/5 "Про впорядкування процесу здійснення експертизи проектів законів України та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності

— Наказ Міністерства юстиції України від 10 вересня 2004 р.
№ 104/5 "Про затвердження форми реєстру постійно діючих
третейських судів".

Шостий рівень — роз'яснення, які даються у постановах Пле­нуму ВСУ:

— Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квіт­ня 1996 р № 4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів".

— Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 лис­топада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". ---Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з
набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб".

—Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лю­того 2005 р. № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на
додаткове розслідування".

—Постанова Президії Верховного Суду України, Президії Ради
суддів України, Колегії Державної судової адміністрації України
від 18 лютого 2005 р. № 2 "Про стан здійснення судочинства у
2004 р. і завдання на 2005 р.".

1.3. Предмет і система дисципліни "Судові та правоохоронні органи України"

Останнім часом зростає роль професії юриста у суспільному житті. Залишається потреба у висококваліфікованих юридичних кадрах. Стрімкий, розвиток законодавства України, численні зміни до нормативно-правових актів знизили рівень правових знань широкого кола осіб, яке не має змоги з ним ознайомитись. Досить часто виникають ситуації, коли особа, знаючи свої права, обов'язки, маючи відомості про певні пільги, що передбачені зако­нодавством, не може їх реалізувати через зміни порядку вирішення цих питань. Все це обумовлює зростання кількості навчальних закладів, які готують фахівців зі спеціалізації "Правознавство".

Поряд з традиційними навчальними установами — юридичними факультетами університетів та інститутів, юристів готують відомчі заклади освіти (навчальні заклади ОВС, митних органів). Останніми роками були створені численні юридичні факультети у галузевих університетах, інститутах, академіях. На сьогодні юристів готують понад 170 навчальних закладів різного рівня акредитації приватної та державної форм власності. У кожному такому закладі передбаче­но вивчення обов'язкового курсу "Судові та правоохоронні органи України" або "Правоохоронні органи України".

Переважно дисципліна вивчається на першому курсі у числі фундаментальних дисциплін, які знайомлять студента зі структу­рою держави, її механізмом та апаратом, функціями, повноважен­нями державних органів тощо. Майбутній юрист знайомиться з системою судових, правоохоронних та правозастосовчих органів України, дізнається про мету їх створення та завдання, вивчає правовий статус працівників та службових осіб цих установ.

Предмет дисципліни "Судові та правоохоронні органи Украї­ни" складається із відомостей про організацію й основні напрями діяльності державних органів (суд, прокуратура, органи юстиції), що виконують правоохоронні функції і займаються правоохорон­ною діяльністю, і деяких недержавних органів і організацій (ад­вокатура), які сприяють такого роду діяльності. На відміну від юридичних дисциплін, в основі яких лежить предмет правового регулювання окремої галузі права (цивільне право, кримінальне право, трудове право тощо) дисципліна "Су­дові та правоохоронні органи України" не має єдиної юридичної основи. В межах курсу вивчаються нормативно-правові акти різного рівня й з різних питань.

До 1917 р. у навчальних закладах дисципліна як самостійна не вивчалася. Організація, структура і повноваження судових органів і органів охорони правопорядку вивчалися в межах цивільного і кримінального процесу.

В перші роки після Жовтневої революції організація та діяль­ність судів і правоохоронних органів викладалися в межах само­стійного курсу — "Судоустрій".

Надалі, у результаті зростання ролі органів прокуратури і фор­мування командно-адміністративної системи, назва дисципліни "Судоустрій" перестала відповідати вимогам часу. Тому в 60-х роках у юридичних вузах викладають дисципліну "Організація суду і прокуратури в СРСР".

Наступна зміна в назві дисципліни відбулася в 70-х роках XX ст. Вона стала називатися "Суд і правосуддя в СРСР".

Однак на цьому зміни в назві дисципліни і пошук найбільш вдалої і змістовної назви не закінчилися. У 1988 р. дисципліна от­римала назву "Правоохоронні органи в СРСР". У 1992 р. вона стала називатися "Організація судових і правоохоронних органів України ".

Пошук найбільш вдалої назви дисципліни продовжується. Наз­ва навчального посібника, який пропонується для ознайомлення та вивчення, цілком охоплює діяльність, структуру, склад і пов­новаження органів, що займаються правоохоронною діяльністю, виконуючи правоохоронну та правозахисну функції держави.

Предмет курсу "Судові та правоохоронні органи України" визначає його зміст, який викладається у визначеній системній послідовності.

Система дисципліни "Судові та правоохоронні органи Украї­ни" — це сукупність розділів, упорядкованих певним чином, які характеризують діяльність органів, що виконують правоохоронні функції держави.

Викладення матеріалу в навчальному посібнику "Судові та пра­воохоронні органи України" відбувається в такій послідовності:

Розділ І "Загальні положення". Містить характеристику поняття, особливостей, ознак та функцій правоохоронної діяльності, характе­ристику системи правоохоронних органів. Послідовно викладаються основні джерела дисципліни, а також дається поняття предмету та системи дисципліни "Судові та правоохоронні органи України".

Розділ II "Організація судової влади в України" включає питан­ня, що характеризують поняття, ознаки, функції судової влади й основні напрями діяльності судової системи України (КСУ та судів загальної юрисдикції). У розділі аналізується діяльність між­народних та міждержавних установ юстиції, дається порівняльна характеристика сучасних судових систем світу. Завершується викладення питань судової влади характеристикою демократичних:»асад правосудця.

Розділ III "Конституційний Суд України" містить характеристи­ку інституту конституційного контролю, який було започатковано ще у 1803 році у США. Поряд з висвітленням організації, діяль­ності та статусу органів конституційної юрисдикції України, у розділі аналізується діяльність органів конституційної юрисдикції інших країн (Австрія, Алжир, Єгипет, США).

Розділ IV "Система судів загальної юрисдикції". Розділ знайомить із системою судів загальної юрисдикції, які поділяються на за­гальні (місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, ВСУ) та спеціалізовані (господарські та адміністративні суди). Сучасній демократичній державі, якою є Україна, дуже важливо мати добре організовану судову систему, що спроможна забез­печити громадянам доступ до неупередженого суду та відповідну судову процедуру, де право людини визначалося б виключно на підставі доведених фактів і норм закону. При визначенні ролі суду в захисті прав і свобод людини та громадянина слід усвідомлюва­ти, що світове співтовариство визнає судовий захист найвищою формою гарантії прав людини. Це підтверджується не тільки свідомістю громадян демократичного суспільства, а й побудовою апарату держави, до якого входить судова система.

Розділ V "Професійні судді, народні засідателі та присяжні". У розділі дається характеристика правового статусу судді, народ­ного засідателя та присяжного. Визначені підстави та порядок застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до суддів. Розділ також містить детальний огляд організації та діяльності Вищої ради юстиції. Вона визнана колегіальним і неза­лежним органом, який відповідає за формування кваліфікованого суддівського корпусу, за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції — про їх дисциплінарну відповідальність.

Розділ VI "Правові основи забезпечення діяльності судів". Розділ містить детальну характеристику правових засад організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою. Організаційне забезпечення діяльності судів складається із заходів матеріально-технічного, кадрового, інформа­ційного характеру, які спрямовані на створення умов для повного, всебічного, об'єктивного та незалежного здійснення правосуддя.

Розділ VII "Органи юстиції України" містить характеристику основних напрямів діяльності органів та установ юстиції, їх структуру й основні завдання як центрального органу виконавчої влади. Також аналізуються організаційні структури юстиції: орга­ни нотаріату, органи реєстрації актів цивільного стану, органи де­ржавної виконавчої служби та науково-дослідні інститути судових експертиз. Розділ включає напрями діяльності органів нотаріату, питання організації, повноважень працівників нотаріату і вимог, які ставляться до кандидатів на посаду нотаріусів.

Розділ VIII "Прокуратура України" докладно характеризує завдання, функції органів прокуратури. Аналізуються акти про­курорського реагування, основні повноваження прокурора при здійсненні правоохоронної діяльності, питання заохочення та дисциплінарної відповідальності працівників органів прокуратури, а також заходи щодо їх правового і соціального захисту.

Розділ IX "Служба безпеки України " включає принципи і завдан­ня органів служби безпеки, основні права й обов'язки службовців СБУ, а також вимоги до кадрового складу її працівників.

Розділ X "Органи внутрішніх справ України" містить характе­ристику всіх структурних підрозділів ОВС і їх ролі у запобіганні та протидії злочинності. Також в окремому розділі аналізується участь М ВС в діяльності Інтерполу.

Розділ XI "Адвокатура України" Укладається з характеристики історичних етапів розвитку адвокатури, основних елементів га­рантії адвокатської діяльності і підстав дисциплінарної відпові­дальності адвоката.

 

 

Сила людині дається від природи, уміння говорити

на благо вітчизни — від душі та розуміння,

а багатство засобів — багато в чому від простого випадку.