Правові основи забезпечення діяльності судів

Правове регулювання організаційного забезпечення діяльності судів

Правові засади організації судової влади та здійснення пра­восудця в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші пи­тання судоустрою визначає Закон "Про судоустрій України". Організаційне забезпечення судів здійснюється відповідно до указів Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1564/99 "Про заходи щодо забезпечення належних умов діяльності судів"; від 29 серпня 2002 р. № 780/2002 "Про Державну судову адміністрацію України", постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2005 р. № 907 "Про затвердження Державної програми організа­ційного забезпечення діяльності судів на 2003—2005 роки".

У ст. 119 Закону "Про судоустрій України" наголошується: "В Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади — судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду Украї­ни". Тому у державі діє централізований орган — Державна судова адміністрація (докладніше про цей орган — у окремому підрозділі), який здійснює організаційне забезпечення діяльності судів.

Організаційне забезпечення діяльності судів складається із заходів, які спрямовані на створення умов для повного, всебічного, об'єктивного та незалежного здійснення правосуддя. До них належать:

— фінансове забезпечення;

— матеріально-технічне забезпечення;

— кадрове забезпечення;

— інформаційне забезпечення;

— організаційно-технічне забезпечення.

Заходи фінансового характеру

Незалежне судочинство у широкому розумінні повинно характеризуватися фінансовою незалежністю. Вона має міжна­родно-правовий та національний аспекти. Віденська декларація і Програма дій, яка була прийнята на II Всесвітній конференції з прав людини 25 червня 1993 р., містить низку положень, що конкретизують необхідність належного фінансування установ, що займаються відправленням правосуддя в державі. Так у п. 27 зазначається про необхідність належного фінансування установ, які здійснюють відправлення правосуддя. Про належне фінансу-

вання наголошує Конституція: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначається видатки на утримання судів" (ст. 130).

Функції головного розпорядника коштів Державного бюд­жету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) ВСУ, КСУ, вищі спеціалізовані суди — щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2) Державна судова адміністрація України — щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів
суддівського самоврядування та Державної судової адміністрації.

Фінансова незалежність як складова частина незалежності судової влади полягає у фінансовому та матеріально-технічному забезпеченні діяльності судової системи, у такому обсязі, який дозволив би їй незалежно, ефективно і повною мірою здійснювати правосуддя. Не слід забувати, що судова влада функціонально пов'язана з іншими гілками державної влади. Наприклад, фінансування судової влади залежить від Верховної Ради України, яка затверджує його обсяги. У той же час виділення приміщень та інших основних фондів — пре­рогатива виконавчої гілки влади, тому що державними об'єктами уповноважений розпоряджатися Кабінет Міністрів України.

Дотримання принципу повного та своєчасного фінансування установ, що відправляють правосуддя, у повному обсязі значною мірою залежить від економічних можливостей держави, від рівня правосвідомості і правової культури вищих посадових осіб держа­ви і від ряду інших об'єктивних та суб'єктивних чинників.

Заходи матеріально-технічного характеру

Матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладаєть­ся на Державну судову адміністрацію. Так, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через Державну судову адміністрацію в межах кошторису на ут­римання суду. При забезпеченні військових судів державна судова адміністрація повинна взаємодіяти з відповідними установами Міністерства оборони України.

У Програмі організаційного забезпечення діяльності судів на 2003—2005 рр. зазначається необхідність створення відповідних матеріально-технічних умов для забезпечення ґрунтовної фахової підготовки, поширення передового досвіду із застосування набутих знань на практиці, виховання високої свідомості та відповідальності, вдосконалення організаційних форм здійснення судочинства.

До заходів матеріально-технічного забезпечення належить без­печне здійснення правосуддя. Саме тому у Програмі наголошується на забезпеченні належної цілодобової охорони приміщень усіх судів та дотриманні громадського порядку під час здійснення судами правосуддя, вимог охоронно-пожежної безпеки приміщень суду.

До заходів матеріального забезпечення належить також за­робітна плата суддів, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови ВСУ і не можуть бути меншими 50% його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим 80% посадового окладу голови суду, в якому працює судця. Розмір заробітної плати повинен забезпечувати фінансову незалежність суддів і не може бути зменшений.

У Європейській хартії про статус суддів визначено, що рівень оплати професійного виконання суддею своїх повноважень вста­новлюється таким чином, щоб ніщо не могло вплинути на його не­залежність і неупередженість (ст. 66). У Рішенні КСУ від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій акцентується, що норми про матеріальне і побутове забезпечен­ня суддів, їх соціальний захист, встановлені ст. ст. 44, 45 Закону "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.

Пенсійне забезпечення є також складовою матеріального харак­теру. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія. Судді, який пішов у відставку, має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від оподаткування щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного гро­шового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок — 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.

Кадрове забезпечення

Людський фактор — це складова механізму вирішення поточ­них і перспективних задач будь-якого суспільства, оскільки лю­дина завжди була і залишається центром суспільного розвитку.

Провідним напрямом діяльності держави, що охоплює розроб­ку основних принципів роботи з людьми, є кадрова політика, яка дає можливість ефективніше використовувати людські ресурси в механізмі відправлення правосуддя та здійснення судового кон­тролю. Кадрова політика безпосередньо пов'язана з організацією управління людьми, їх професійною підготовкою.

Визначення морального клімату у суді пов'язане з виявленням факторів, що перешкоджають удосконаленню відносин між його членами, чи розвивають найбільш продуктивні форми відносин, а саме: високий професіоналізм, моральність, відповідальність і компетентність. Важливо виявляти, особливо на ранніх стадіях формування морального клімату, позитивні і негативні фактори,що впливають на професійну продуктивність відправлення пра­восуддя та судового контролю. При цьому не слід забувати, що процес підготовки кадрів формує не тільки професіонала, але й особистість, причому особистість формується не стільки нав­чанням, скільки виховним впливом навколишнього середовища, насамперед колективу, у якому працює суддя.

Стабільність, а відповідно і висока ефективність відправлення правосуддя та здійснення судового контролю містить ряд аспектів: організаційно-правовий, соціально-економічний, морально-етич­ний, психолого-економічний. Кожний із зазначених аспектів має позитивний і негативний прояв.

Найбільш значущими чинниками, що заважають стабільності і нормальному функціонуванню колективу судових органів, є:

—відсутність нормальних умов роботи (надмірність гранично допустимого навантаження);

—невідповідність грошового забезпечення характеру й умовам праці;

—відносно низький рівень якості життя суддів.

З метою створення оптимальних умов для здійснення правосуд­дя та судового контролю можна запропонувати низку заходів:

—привести у відповідність рівень підготовки кожного судді та характер його функціональних обов'язків;

—створити необхідні умови для службового, професійного і культурно-морального росту судці;

—реально забезпечувати належний рівень і якість життя суддів та членів їхніх родин;

—дотримуватись вимог культури спілкування у професійних та міжособистісних відносинах колективу співробітників.