Обов'язки державного виконавця

Державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, вчасно й у повному обсязі здійснювати ви­конавчі дії, покладені на нього законом, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян, установ, та організацій, гарантованих Конституцією та законами.

Державний виконавець зобов'язаний:

—здійснювати необхідні заходи для своєчасного і повного вико­нання рішення, що передбачене у документі на його примусове ви­конання у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;

— надавати можливість сторонам (стягувачу і боржнику) та їх представникам ознайомитись з матеріалами виконавчого про­вадження;

— розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;

— заявляти самовідвід при наявності достатніх законних під­став;

— давати роз'яснення сторонам виконавчого провадження щодо їх прав та обов'язків;

— проводити оцінку (переоцінку) майна в порядку, встанов­леному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Права державного виконавця

Державний виконавець має право:

—одержувати необхідні документи, пояснення, довідки, відо­мості для здійснення виконавчого провадження;

—здійснювати перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, підприємствами, установами, гро­мадянами, що є боржниками за виконавчими документами;

—безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать або використовуються боржниками', проводити огляд цих приміщень і за необхідності примусово відкривати й опечатувати ці приміщення;

—накладати арешт на майно боржника, вилучати і передавати таке майно на зберігання і реалізацію;

—накладати арешт на грошові кошти й шиті цінності боржника;

—звертатися до суду з поданням про розшук боржника або ди­тини, чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи
майно та кошти, належні боржникові від інших осіб;

—викликати громадян і посадових осіб із приводу виконавчих документів, що знаходяться у провадженні;

—залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівни­ків органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку,а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна — суб'єктів оціночної діяльності — суб'єктів господарювання;

—накладати стягнення у виді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

—застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

—інші права, передбачені ст. 5 Закону "Про виконавче про­вадження".

Державний виконавець має право на винагороду за своєчасне реальне та законне забезпечення виконання виконавчого докумен­та. Ця винагорода за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору складає 2% від стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше ЗО неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру — не більше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги державного виконавця, що здійснює свої повноважен­ня, є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкова­ний державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Виконавче провадження

Виконавче провадження є способом реалізації завдань, постав­лених перед державною виконавчою службою, та є їх основною функцією. Виконавче провадження — це сукупність дій органів і поса­дових осіб, визначених Законом "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших ор­ганів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законами і рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження за наявності достатніх законних підстав, передбачених ст. 18 Закону "Про виконавче провадження". До них належать: заява стягувача чи його представника про примусове виконання рішення; заява прокурора у випадках представництва інтересів громадян чи де­ржави в суді, та інші випадки, передбачені законом.

Державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, на підставі яких відкриває виконавче провадження, за наявності двох умов. По-перше, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Законодавчо визначено декілька строків пред'явлення виконавчих документів до виконання:

—виконавчі листи та інші судові документи — протягом З років;

—посвідчення комісій по трудових спорах — протягом З місяців;

—постанови органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні правопорушення, — протягом З місяців;

—інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не встановлено законом.

По-друге, документ повинен відповідати вимогам, передба­ченим законодавством. У ньому зазначається: назва, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що його видали; дата і номер рішення, за яким він був виданий; найменування стягу­вача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб). Виконавчий документ повинен містити резолютивну частину рішення, дату набрання чинності та строк для пред'явлення виконавчого документа до виконан­ня. Виконавчий документ повинен бути обов'язково підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Державний виконавець у 3-денний термін з моменту надход­ження виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові повинно бути встановлено строк для добровільного виконання рішення (він не може пере­вищувати 7 днів, а у разі примусового виконання рішення про виселення — 15 днів), Постанова також містить попередження боржника про необхідність примусового виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням вико­навчих дій. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду загальної юрисдикції у 10-денний термін.

Постанова державного виконавця про відкладення проваджен­ня виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду в 3-денний строк.

Водночас з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець проводить опис майна борж­ника і накладає на нього арешт, про що повинно бути зазначено у постанові. Копія означеної постанови повинна не пізніше наступ­ного дня бути надіслана стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника чи за місцезнаходженням його майна. Якщо боржником є юри­дична особа, то ці дії відбуваються за місцезнаходженням постійно діючого органу чи майна. У випадках, коли рішенням передбачено виконання певних дій боржником, державний виконавець здійснює повноваження за місцем здійснення таких дій.

Виконавчі дії щодо виконання рішення, яке не пов'язане з реалізацією майна боржника, проводяться не пізніше 2-місячного терміну з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Негайному виконанню підлягають рішення, що стосуються стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення, поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільне­ного або переведеного працівника та в інших випадках.

Законом передбачено, що при невиконанні рішення у строк, вста­новлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10% від належної до стягнення суми або вартості майна борж­ника. У разі невиконання рішення немайнового характеру виконав­чий збір складає 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника — громадянина і в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — із боржника — юридичної особи.

Виконавчий збір — це певна грошова сума, яка стягується з боржника (фізичної чи юридичної особи) у разі невиконання рі­шення суду або інших органів (посадових осіб) у строк, встанов­лений для добровільного його виконання.

Виконавчий збір не завжди підлягає стягненню. Так, напри­клад, він не стягується зі страховиків, яті здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державни­ми виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати відповідно до чинного законодавства.

Статтею 73 Закону "Про виконавче провадження" визначені кошти, на які державним виконавцем не може бути звернено стягнення:

---на вихідну допомогу, що виплачується у випадку звільнення працівника;

—на компенсацію працівникові за невикористану відпустку;

—на компенсацію витрат працівнику на переїзд в іншу міс­цевість у зв'язку з переведенням туди на роботу, або на відряд­ження;

—на матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

— на допомогу по вагітності та пологах;

— на одноразову допомогу при народженні дитини;

— на допомогу по догляду за дитиною;

— на допомогу особам, які доглядають за 3 і більше дітьми у віці до 16 років

— на допомогу на лікування;

— на допомогу на поховання;

— на дотацію на харчування.

Стягнення не може бути проведено також із сум неоподатко­вуваного розміру матеріальної допомоги, грошової компенсації за отримане обмундирування і вихідної допомоги у разі звільнення з військової служби і з ОВС.

Крім того, законодавством передбачений перелік видів майна громадян, на який не може бути звернено стягнення за виконав­чими документами.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Перелік