Дослідження молочної кислоти

Методика проведення якісної реакції Уффельмана на молочну кислоту. До 20 крапель 1 % розчину карболової кислоти (фенолу) додають 1-2 краплі 10 % розчину хлорного заліза. Виходить розчин, забарвлений у фіолетовий колір (фенолят заліза). В пробірку з фенолятом заліза по краплям додають шлунковий сік. В присутності молочної кислоти фіолетове забарвлення переходить у жовто-зелене внаслідок утворення молочнокислого заліза.

Діагностичне значення: присутність молочної кислоти в шлунковому вмісті свідчить про рак шлунка.

Внутрішньошлункова рН-метрія

Дана методика має багато переваг над класичним аспіраційним методом дослідження шлункового вмісту за допомогою тонкого зонда. Головна позитивна якість визначення кислотності безпосередньо в шлунку полягає в його відповідності фізіологічним процесам, оскільки аспірація сама по собі провокує виникнення рефлюксів жовчі в шлунок і порушує нормальний процес кислотоутворювання. Крім того, дуже складно цілком аспірувати весь вміст шлунка. Наслідком цього є низька відтворюваність результатів аспіраційного дослідження в того самого хворого. Внутрішньошлункова рН-метрія дозволяє роздільно вивчати процеси, що відбуваються в різних зонах шлунка: кислотоутворювання в тілі і залужування в антральному відділі, виникнення гастроезофагальних і дуоденогастральних рефлюксів. Однак варто пам'ятати про те, що внутрішньошлункова рН-метрія у своєму класичному варіанті не дозволяє оцінити кількість шлункового секрету і, отже, продукцію соляної кислоти.

Методика внутрішньошлункової рН-метрії. Найбільше часто використовують зонди з трьома датчиками, розташованими по його довжині, при цьому дистальний датчик розташовується в антральному відділі, другий – в тілі шлунка, третій (проксимальний) – в кардіальному відділі. Це дозволяє одночасно одержувати окрему інформацію про рН у різних відділах шлунка. При проведенні внутрішньошлункової рН-метрії немає необхідності у витягу шлункового вмісту. Виміри рН проводяться безупинно (в реальному масштабі часу) протягом 1 години після стимуляції. Крім того, внутрішньошлункова рН-метрія дозволяє вірогідно виявляти дуоденогастральні і гастроезофагальні рефлюкси і, що дуже важливо, проводити підбір антацидних та антисекреторних лікарських препаратів (табл. 4.20).

Таблиця 4.20

Критерії оцінки результатів рН-метрії за В.М. Чернобривим

рН	Стан кислотоутворення
0,9-1,2	Виражена гіперацидність
1,3-1,5	Помірна гіперацидність
1,6-2,2	Нормоацидність
2,3-3,5	Помірна гіпоацидність
3,6-6,9	Виражена гіпоацидність
7,0-7,5	Анацидність

Клінічний аналіз калу

Кал – вміст товстого кишечнику, що виділяється при дефекації. У здорової людини кал містить 75-80 % води і 20-25 % щільного залишку. Щільна частина складається на 1/3 із залишків прийнятої їжі, 1/3 з відокремлюваного шлунково-кишкового тракту і 1/3 з мікробів, 95 % яких мертві. Вивчення складу калу є важливим методом в діагностиці захворювань органів травлення. Спеціальної підготовки хворого не потрібно. За 2-3 дні до дослідження реномендується уникати прийому лікарських препаратів, що змінюють характер калу (проносне, препарати, що закріплюють, препарати заліза і вісмуту). При підготовці хворого для дослідження на приховану кров за 2-3 дні виключають з раціону м'ясо, рибу, зелені рослини. Найбільш інформативний аналіз свіжовиділеного калу. Аналіз калу включає макроскопічне, хімічне, мікроскопічне і бактеріологічне дослідження.

Макроскопічне дослідження

Макроскопічне дослідження складається з визначення кількості, форми, консистенції, кольору, запаху калу, наявності видимих на око залишків перевареної їжі, патологічних домішок, паразитів.

Кількість. Добова кількість калу у здорової людини складає в середньому 120-250 гр. Частота актів дефекації 1-2 рази на добу. Збільшення або зменшення кількості калу залежить від кількості прийнятої їжі і, особливо, її характеру. При вживанні їжі, що легко засвоюється (яйця, м'ясо), кількість калу зменшується. При вживанні великої кількості рослинної їжі, багатої клітковиною, кількість калу збільшується (табл. 4.21).

Форма і консистенція калу здебільшого залежать від вмісту в ньому води. Форма калу в нормі циліндрична, ковбасоподібна. При тривалих закрепах кал стає дуже щільним, у виді кульок (кал, як у вівці). При посиленій перистальтиці (через недостатність всмоктування води) кал стає кашкоподібним, рідким (табл. 4.22, 4.23).

Колір. У здорової людини колір калу коричневий (за рахунок присутності стеркобіліну). Колір калу змінюється в залежності від характеру їжі: при вживанні молочної їжі – світло-коричневий, жовтий; рослинної – зеленуватий; при вживанні буряка – червонуватий, чорної смородини, чорниці, кров'яної ковбаси, кави – темний.

При патології (обтурація жовчних шляхів) кал стає сірувато-білим. При пригніченні кишкової флори антибіотиками він здобуває золотаво-жовтий колір. При кровотечі зі шлунка і цибулини дванадцятипалої кишки – дьогтьоподібний. Домішка до калу червоної крові вказує на кровотечу з прямої або сигмоподібної кишки, з гемороїдальних вузлів.

Запах. Запах калу обумовлений присутністю продуктів розпаду білків (індол, скатол). При перевазі в їжі білків відзначається більш різкий запах, чим при рослинній їжі. Смердючий запах калу має місце при гнилісних процесах (гнилісна диспепсія, розпад пухлини). Кислуватий запах обумовлений присутністю масляної, оцтової кислоти і спостерігається при перевазі в кишечнику бродильних процесів. Кал, що виділяється при голодуванні, майже позбавлений запаху. Запах може підсилюватися або слабшати в залежності від тривалості перебування калу в кишечнику (при закрепах кал майже позбавлений запаху, при проносах запах більш різкий). В протоколі аналізу калу запах відзначають тільки в тих випадках, коли він різко відрізняється від звичайного.

Слиз в нормальному калі може бути у вигляді тонкого, малопомітного блискучого нальоту. Слиз, що виявляється макроскопічно у вигляді тяжів, вказує на запалення слизової оболонки товстого кишечнику. Слиз, що обволікує кал, розглядається як ознака коліту. Слиз, що осаджується на останній порції, вказує на запалення прямої кишки.

Домішка гною в калі обумовлена наявністю виразково-некротичного процесу в кінцевому відділі товстого кишечнику (важка форма дизентерії, виразковий коліт, рак прямої або сигмоподібної кишки).

Для виявлення в калі схованої кровотечі, при якій не змінюється колір калу, використовується бензидинова проба.

Хімічне дослідження

Метою хімічного дослідження є дослідження реакції калу, визначення стеркобілину, білірубіну та білка.

Дослідження реакції калу (норма рН калу 6,0-8,0). При перевазі процесів шумування відбувається зсув рН в кислу сторону (вуглеводна їжа). При посиленні процесів гниття – в лужну сторону (перевага білкової їжі).

Визначення стеркобілину. В нормі реакція калу на стеркобілін позитивна. Нормальний вміст стеркобіліну в добовій кількості калу коливається в межах 200-600 мг %. Якісну реакцію на стеркобілін роблять в тих випадках, коли кал не має властивого йому коричневого забарвлення. Повна відсутність стеркобіліну в калі (ахолічний кал) має місце при обтурації жовчної протоки (жовчнокам’яна хвороба, пухлина), а також у важких випадках вірусного гепатиту. Підвищення стеркобіліну спостерігається при посиленому гемолізі еритроцитів (гемолітична анемія, В₁₂-дефіцитна анемія).

Визначення білірубину: в нормі білірубін в калі відсутній. Він може бути при ентеритах, дисбактеріозах..

Визначення білка (методом Трибуле): в нормі білок відсутній. Наявність розчинного білка в калі свідчить про запальні процеси в слизовій оболонці кишечнику, виразках, що супроводжуються клітинним розпадом і кровотечею. Харчовий білок при відсутності прискореної перистальтики майже цілком піддається розщепленню.

Мікроскопічне дослідження

Дані мікроскопічного дослідження можуть дати уявлення про здатність кишечника переварювати білки, жири і вуглеводи, про стан слизової оболонки (головним чином товстого кишечника), про наявність гельмінтів і кишкових найпростіших. Обов'язкова умова проведення мікроскопії – відсутність синдрому прискореного випорожнення (3-4 рази на добу).

Метою мікроскопічного дослідження є визначення м'язових волокон сполучної тканини, нейтральних жирів, жирних кислот, рослинної клітковини і крохмалю.

М'язові волокна в калі здорової людини не виявляються. Наявність їх (креаторея) свідчить про недостатню функцію підшлункової залози, зниження секреторної функції шлунка.

Сполучна тканина. В нормальному калі сполучна тканина не виявляється. Наявність її в калі свідчить про анацидний стан шлункової секреції.

Жир, що надійшов з їжею в помірній кількості (не більш 10 г), засвоюється майже цілком (90-95 %). Виявлення великої кількості нейтрального жиру (стеаторея) є наслідком зниження ліполітичної функції підшлункової залози.

Жирні кислоти виявляються при порушенні надходження жовчі в кишечник, тобто при мікроскопії ахолічного випорожнення.

Переварена клітковина в нормі відсутня. Виявляється вона при анацидному стані.

Крохмаль при нормальному травленні відсутній. Присутність його (амілорея) вказує на недостатність функції підшлункової залози.

Елементи слизової оболонки кишечника: слиз, еритроцити, лейкоцити, епітеліальні клітини.

· Слиз – кількість слизу збільшується при захворюваннях кишечнику (коліт, дизентерія, виразкові процеси).

· Лейкоцити – вказують на запальні процеси кишечнику (дизентерія, виразковий коліт, глистна інвазія та ін.).

· Еритроцити – виявляються в калі при виразкових, запальних процесах, розпаді пухлини товстого кишечнику

· Епітеліальні клітини циліндричного кишкового епітелію з'являються при запаленні слизової оболонки товстого кишечнику.