Показники бронхіальної прохідності

Форсована ЖЄЛ (ФЖЄЛ) – об’єм повітря, видихнутого після максимального вдиху при сильному швидкому видиху.

Найбільш інформативним показником форсованого видиху є об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁) і виражається у відсотках до ФЖЄЛ. В нормі складає не менш 70 % ЖЄЛ.

Коефіцієнт Тіффно – відсоткове співвідношення ОВФ₁/ЖЄЛ в нормі дорівнює 70-75 %.

МОШ₂₅ – максимальна об'ємна швидкість повітря на рівні видиху 25 % ФЖЄЛ.

МОШ₅₀ – максимальна об'ємна швидкість повітря на рівні видиху 50 % ФЖЄЛ.

МОШ₇₅ – максимальна об'ємна швидкість повітря на рівні видиху 25 % ФЖЄЛ.

СОШ_25-75 – середня об'ємна швидкість форсованого видиху за період вимірювання від 25 до 75 % ФЖЄЛ відбиває прохідність дрібних бронхів і є найбільш інформативним для виявлення ранніх обструктивних порушень у порівнянні з діагностичним значенням ОВФ_1.

Проба Вотчала – відсоткове відношення повітря, що видихається, на другій секунді форсованого видиху і в нормі складає 94 %.

Проба Комро – відсоткове відношення повітря, що видихається, на третій секунді форсованого видиху і в нормі складає 97 %.

Найбільш інформативними є показники ОВФ₁ і коефіцієнта Тіффно.

При оцінці спірографічних показників можливо діагностувати різні типи вентиляційних порушень (табл. 2.43). Вентиляційна недостатність поділяється на такі типи порушень: обструктивний (порушення бронхіальної прохідності), рестриктивний (порушення еластичності легеневої тканини), змішаний (обструктивно-рестриктивний).

Таблиця 2.43

Типи вентиляційних порушень за спірографічними показниками

Тип вентиляційної недостатності	Показники спірограми
Обструктивний	ЖЄЛ>ОФВ1 >ОФВ1/ЖЄЛ ЖЄЛ=ОФВ1 >ОФВ1/ЖЄЛ
Рестриктивний	ЖЄЛ<ОФВ1 <ОФВ1/ЖЄЛ
Змішаний	ЖЄЛ=ОФВ1 <ОФВ1/ЖЄЛ ЖЄЛ>ОФВ1 <ОФВ1/ЖЄЛ

 

Обструктивний тип порушення вентиляції легенів (табл. 2.44) обумовлений утрудненням проходження потоку повітря по бронхіальному дереву внаслідок:

· спазму гладкої мускулатури,

· запальної інфільтрації і набряку слизової трахеобронхіального дерева,

· наявності секрету в бронхах і порушень його евакуації,

· деформації і експіраторного колапсу бронхів (хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма).

Таблиця 2.44

Ступені вентиляційних порушень при обструктивному типі

Показник	Обструктивні порушення
Відсутні	Легкі	Помірні	Тяжкі	Вкрай тяжкі
ЖЄЛ, %	>80	>80	>80	Знижена	Різко знижена
ОФВ1/ЖЄЛ, %	>75	60-75	40-60	<40	<40
ОФВ1	>80	70-79	50-59	36-50	<36
МВЛ, %	>80	65-80	45-65	30-45	<30
ЗЄЛ, %	80-120	120-150	150-175	>200	>200

 

Обструктивний тип може виникати в разі звуження як великих, так і дрібних бронхів. Внаслідок дистальної обструкції (звуження дрібних бронхів) знижується МОШ_50-75, збільшується ЗЄЛ, ЖЄЛ не змінюється. Внаслідок центральної обструкції (звуження великих бронхів) різко знижується ОФВ₁, ЖЄЛ, коефіцієнт Тіффно, збільшується ЗО/ЗЄЛ ізольовано ЗЄЛ.

Рестриктивний тип порушення вентиляції легенів обумовлений зменшенням дихальної поверхні легенів або зниженням еластичності легеневої тканини внаслідок:

· інфільтративних і дегенеративних змін легеневої тканини і плеври (пневмонія, пневмосклероз, пневмофіброз, емфізема легенів, ателектаз легені, гідроторакс, злипливий і випітний плеврит, емпієма плеври);

· деформацій грудної клітки (кіфоз, лордоз, сколіоз, рахітичні зміни грудної клітки, човнувата і лійкоподібна грудні клітки);

· порушень діяльності дихальної мускулатури;

· застійних явищ у легенях при хронічній серцевій недостатності;

· збільшенні об’єму черевної порожнини (асцит, велика пухлина).

Для рестриктивного типу характерне зменшення ЖЄЛ і ЗЄЛ, ЗО не змінюється, незначне зниженням ОВФ₁ при незміненому коефіцієнті Тіффно (табл. 2.45).

Таблиця 2.45

Ступені вентиляційних порушень при рестриктивному типі

Показник	Обструктивні порушення
Відсутні	Легкі	Помірні	Тяжкі	Вкрай тяжкі
ЖЄЛ, %	>80	60-80	56-60	30-40	<35
ОФВ1/ЖЄЛ, %	>75	>75	>75	>75	>75
МВЛ, %	>80	>80	>80	60-80	<60
ЗЄЛ,%	80-120	80-120	70-80	60-70	<60

 

Змішаний тип порушення вентиляції легенів характери-зується сполученням обструктивного і рестриктивного типів. Під час спірографічного дослідження відзначається зменшення ЖЄЛ, ЗЄЛ, підвищення ЗО, зменшення ОВФ₁ і МОШ_50-75.

Існують відмінності характеристик обструктивного і рестриктивного типів вентиляційних порушень (табл. 2.46).

Таблиця 2.46

Порівняльні характеристики обструктивного

і рестриктивного типів вентиляційних порушень

Показник	Рестриктивний тип	Обструктивний тип
ФЖЄЛ	різко знижена	знижена
ОФВ1	різко знижена	різко знижена
ОФВ1/ЖЄЛ,%	норма	різко знижено
СОС25-75%	різко знижена	різко знижена
ООЛ	знижена	підвищена
ФОЕ	знижена	підвищена
ЗЄЛ	знижена	підвищена

Пневмотахографія (ПТГ) – метод графічної реєстрації швидкості руху потоку повітря при спокійному диханні і виконанні дихальних навантажень. ПТГ або аналіз кривої потік-об’єм є високоінформативним методом діагностики ступенів і типів вентиляційних порушень по кількісним і якісним показником ПТГ, в порівнянні зі спірографією.

Методика: в положенні сидячи пацієнт дихає через трубку по відкритому контуру, потім після максимального глибокого вдиху необхідно швидко зробити сильний видих в обсязі повної ЖЄЛ. При цьому на пристрої, що реєструє, формується крива потік-об’єм, де на осі абсцис відкладається ФЖЄЛ, а на осі ординат – потік повітря в літрах за секунду.

Діагностика типу вентиляційних порушень по аналізу пневмотахографічній кривій потік-об’єм. Обструктивний тип вентиляційних порушень центральних дихальних шляхів характеризується різким зниженням об'ємної швидкості форсованого видиху на початку спадної частини кривої потік-об’єм: ПОШ і МОШ₂₅ знижуються більш виражено, чим МОШ₅₀ і МОШ₇₅. Обструктивний тип порушень периферичних дихальних шляхів характеризується більш-менш вираженим плавним прогином низхідної частини кривої, що зростає наприкінці видиху: ПОШ нормальна або незначно знижена, МОШ₂₅ знижена помірно, різке зниження МОШ₅₀ і МОШ₇₅, експіраторна крива зміщена вліво.

Рестриктивний тип вентиляційних порушень характеризується зменшенням горизонтальних (об'ємних) розмірів петлі при нормальних вертикальних розмірах, при цьому крива нагадує нормальну, однак відзначається зсув праворуч і зменшення розмірів.

Пікфлоуметрія – метод моніторування пікової швидкості видиху (ПШВ), вимірюваної в л/сек або л/хв, який є важливим параметром оцінки ступеня обструкції дихальних шляхів.

ПШВ можливо оцінити по кривій потік-об’єм, однак для результатів моніторування необхідний пікфлоуметр, який можна використовувати як у домашніх умовах, так і в умовах стаціонару.

Основні задачі пікфлоуметрії:

1. Оцінка необхідності лікування обструктивних захворювань бронхолегеневої системи;

2. Прогнозування загострень обструкції;

3. Оцінка ступеня реактивності бронхів;

4. Визначення оборотності обструкції;

5. Оцінка ефективності лікування бронходилятаторами і інгаляційними глюкокортикоїдами;

6. Діагностика бронхіальної астми;

7. Ідентифікація факторів, які провокують бронхоспазм.

Методика: пікфлоуметр перед початком дослідження повинний бути зафіксований на позиції «0». Потім у визначеному положенні, сидячи або стоячи, пацієнт робить максимальний глибокий вдих, після чого щільно зафіксувавши мундштук пікфлоуметра губами, робить швидкий максимальних видих у прилад. Показник ПШВ реєструється на шкалі приладу. Дослідження проводять ранком і ввечері щодня, записуючи дані ПШВ, що надалі представляється у вигляді графіка.

Під час оцінки графіка ПШВ звертають увагу на форму графіка, максимальні значення ПШВ, та добові/тижневі коливання ПШВ.

Діагностичне значення пікфлоуметрии відповідно до задач дослідження:

1. Для оцінки необхідності лікування обструктивних захворювань бронхолегеневої системи обчислюють коефіцієнт ефективності лікування (ДО) за формулою:

ДО=((ПШВ_{найбільше}-ПШВ_{найменше}): ПШВ_{найбільше})×100%;

 

ПШВ_{найменше} і ПШВ_{найбільше} визначають за графіком протягом одного тижня. Чим більше ДО, тим нижче ефективність лікування і більш тяжкий перебіг захворювання в даного пацієнта.

2. Прогнозування загострень обструкції. Суб'єктивні та об'єктивні відчуття бронхоспазма не збігаються в часі. На графіку пікфлоуметричного дослідження реєструється зниження показника ПШВ або поява «ранкового провалу» за кілька днів до появи об'єктивних симптомів бронхообструкції. Це дає можливість лікареві попередити розвиток обструкції.

3. Оцінка ступеня реактивності бронхів. За даними пікфлоуметрії, ознакою синдрому гіперреактивності бронхів є зниження ранкових показників ПШВ у порівнянні з вечірніми більш, ніж на 20 %, що одержало назву «ранкового провалу».

4. Визначення оборотності бронхіальної обструкції (БО) проводиться з використанням β₂-агониста швидкої дії (беротек, сальбутамол) за формулою:

БО=(ПШВ₂ - ПШВ₁):ПШВ₁ ×100%; де

ПШВ₁ – значення перед проведенням тесту,

ПШВ₂ – це показання пікфлоуметра через 15 хвилин після інгаляції β₂-агоністом.

При значенні БО >25 % ступінь оборотності бронхіальної обструкції висока, при БО = 15-24 % – середня, при БО = 10-14 – низька, при БО <10 % реєструється відсутність оборотності обструкції.

5. Для оцінки ефективності лікування бронходилятаторами та інгаляційними глюкокортикоїдами вимірюють ПШВ до і після прийому препарату. Якщо після прийому препарату, ПШВ складає менш 80 % від належного і реєструється відхилення добових коливань ПШВ більш 20 % («ранковий провал»), то необхідно проведення більш активної терапії або госпіталізація в спеціалізоване відділення.

6. Для діагностики професійної бронхіальної астми аналізують двотижневий або місячний графік ПШВ. При наявності професійної патології відзначається чітке збільшення ПШВ у вихідні і святкові дні і його зниження протягом робочого тижня.

7. Для ідентифікації факторів, що провокують бронхоспазм, ПШВ вимірюють кожні 2 години, і на графіку відзначають усе те, що (на думку пацієнта) може впливати на стан його здоров'я (прийом їжі, фізичне та емоційне навантаження, контакт з алергеном, зміни погоди, тощо). По зміні кривої визначають негативні фактори бронхообструкції, що надалі дозволить коректувати спосіб життя пацієнта.