Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Діагностика базується на вивченні характеру скорочення окремих локальних зон міокарду стінок серця.

ЕхоКГ ознаки ішемічної хвороби серця (в М- та В-режимах):

– зміна товщини міжшлуночкової перетинки: зменшується систолічне потовщення, зрідка – звуження її товщини в систолу;

– зниження амплітуди руху стінок серця, іноді — припинення руху стінок, а згодом можливе вибухання цієї стінки в систолу (постінфарктний період);

– визначення зон гіпо- або акінезії міокарда стінок та міжшлуночкової перетинки;

– при ранніх формах ішемічної хвороби серця зону асинергії вдається виявити в процесі дозованого фізичного навантаження.

 

Інфаркт міокарду

Діагностичне значення має в основному В-режим, рідше – М-режим. Діагностика базується на виявленні морфологічних змін міокарду:

– зміна руху уражених ділянок міокарду (стінок, в основному лівого шлуночка);

– зміна розмірів лівого шлуночка в систолу і діастолу;

– виявлення зон нормо-, гіпо- та акінезї, компенсаторної зони гіперкінезії;

– можливе виявлення аневризм стінок лівого шлуночка (в зоні верхівки), відрив папілярних м’язів, розрив міжшлуночкової перетинки, вільне балотування стулок мітрального клапана.

 

Дилятаційна кардіоміопатія

Дилятаційна кардіоміопатія характеризується дифузним ураженням міокарду з розширенням порожнин серця і різким зниженням скорочувальної здатності.

ЕхоКГ ознаки дилятаційної (застійної) кардіоміопатії (в М- та В-режимах) (рис. 110):

– різке розширення порожнин (особливо лівого шлуночка), збільшення КДР, КСР, КДО, КСО;

– зменшення товщини стінок порожнин серця з ділянками гіпо- та акінезії;

– за рахунок дилятації лівого шлуночка можливе виникнення відносної недостатності мітрального клапана: різнонаправленність руху стулок мітрального клапана, систолічна «сепарація», «прогинання», «провал» стулок клапана;

– можливе виявлення внутрішньопорожнинних тромбів.

 

Рис. 110. Дилятаційна кардіоміопатія:

а – М-режим; б – В-режим.

 

Гіпертрофічна кардіоміопатія

ЕхоКГ ознаки гіпертрофічної кардіоміопатії (в М- та В-режимах) (рис. 111):

– потовщення стінок лівого шлуночка (симетричне або асиметричне), папілярних м’язів;

– потовщення стінок правого шлуночка (рідко).

– зменшення амплітуди руху і ступеня систолічного потовщення гіпертрофованих відділів, компенсаторна гіперкінезія протилежно їм розміщених зон;

– зменшення порожнини лівого шлуночка;

– збільшення порожнини лівого передсердя;

– при обструкції вихідного відділу лівого шлуночка – систолічний передній рух передньої стулки мітрального клапана, середньосистолічне прикриття стулок аортального клапана.

 

Рис. 111. Гіпертрофічна кардіоміопатія:

а – М-режим; б – В-режим.

Пролапс мітрального клапана

Пролапс мітрального клапана – це порушення структури та функції мітрального клапана, яке супроводжується своєрідною клінічною картиною та мітральною регургітацією різного ступеня.

ЕхоКГ ознаки пролапсу мітрального клапана (в М- та В-режимах):

– провисання (систолічно-задній рух) однієї або двох стулок мітрального клапана в порожнину лівого передсердя в період систоли лівого шлуночка. Розрізняють три ступені пролапса мітрального клапана: І ступінь – 3-6 мм; ІІ ступінь – 6-9 мм; ІІІ ступінь – більше 9 мм;

– систолічне тріпотіння стулок мітрального клапана (М-режим);

– рух стулок мітрального клапана у систолу вище площини мітрального кільця (В-режим).

Для кращого виявлення пролапсу використовують провокаційні проби з нітрогліцерином, амілнітрітом, ізопротеренолом; пробу Вальсальві, які зменшують наповнення лівого шлуночка і натяг папілярних м’язів.

 

Рухома міксома (тромб) лівого передсердя

Рухома міксома – це утворення на ніжці, що найчастіше кріпиться до міжпередсердної перетинки. Це утворення рухається з течією крові, проникаючи в діастолу в лівий шлуночок через мітральний клапан з імітацією мітрального стенозу.

ЕхоКГ ознаки рухомої міксоми (в М- та В-режимах) (рис. 112):

– міксома різної форми, яка в систолу локується в лівому передсерді, а в діастолу в лівому шлуночку на рівні стулок мітрального клапана;

– зменшення швидкості раннього діастолічного прикриття передньої стулки мітрального клапана;

– збільшення порожнини лівого передсердя.

 

Рис.112. Рухома міксома:

а – В-режим (наприкінці систоли); б – В-режим (наприкінці діастоли); в – М-режим.

Ексудативний перикардит

ЕхоКГ-ознаки ексудативного перикардиту (в М- та В-режимах):

– наявність Ехо-вільного простору навколо серця;

– збільшення екскурсії зовнішніх контурів серця;

– зменшення амплітуди руху перикарду;

– збільшення глибини локаціі передньої стінки правого шлуночка;

– деформація камер серця, зміна форми та швидкості рухів стулок клапанів.

 

Констриктивний перикардит

ЕхоКГ ознаки констриктивного перикардиту (в М- та В-режимах):

– нормальні або зменшені розміри порожнин серця;

– потовщення, та ущільнення перикарда, іноді з ознаками кальцифікації;

– зменшення руху задньої стінки в період повільного наповнення лівого шлуночка;

– переривчасте закриття мітрального клапана;

– ознаки підвищення тиску в нижній порожнистій вені.

 

Легенева гіпертензія

ЕхоКГ ознаки легеневої гіпертензії (в М-режимі):

– збільшення розмірів правого шлуночка;

– характерні зміни руху стулок клапана легеневої артерії: зменшення або зникнення хвилі А (ослаблення систоли правого передсердя), середнє систолічне наближення стулок легеневого клапана, сплощення або передній рух в діастолу;

– подовження періоду пересування та скорочення часу правошлуночкового вигнання крові в легеневу артерію.

ЕхоКГ ознаки легеневої гіпертензії (в В-режимі):

– збільшення розмірів порожнини правого шлуночка і правого передсердя, діаметру легеневої артерії;

– парадоксальний рух міжшлуночкової перетинки.

Артеріальна гіпертензія

ЕхоКГ ознаки артеріальної гіпертензії (в М- та В-режимах):

– порушення співвідношення товщини міжшлуночкової перетинки до задньої стінки лівого шлуночка > 1 (при злоякісній артеріальній гіпертензії – > 1,3);

– збільшення порожнини лівого шлуночка;

– зменшення фракції скорочення міокарду в систолу;

– переважна симетрична гіпертрофія стінок лівого шлуночка.

 

Допплер-ехокардіографія

Метод допплер-ехокардіографія (допплер-ЕхоКГ) дослідження базується на фізичному ефекті Допплера, який полягає в тому, що частота сигналу від предмета, який рухається, змінюється залежно від напрямку джерела сигналу.При допплер-ехокардіограпфічному дослідженні таким предметом є клітини крові, що рухаються. Цей метод надає можливість визначати ламінарний та турбулентний потоки крові в серці та судинах. Для здорового серця характерна ламінарна течія крові з швидкістю, яка не перевищує 1,5 м/с. При наявності стенозу потік крові змінюються на турбулентний, що можна прослідити за допомогою ЕхоКГ Додатково встановлюється ступінь звуження отворів серця, тому що існує чітка залежність швидкості течії крові від градієнта тиску в камерах серця. ЕхоКГ вважається інформативним методом для виявлення аномальних напрямків течії крові при мітральній або аортальній регургітації.

Існують такі різновиди допплер дослідження: постійний імпульсний, кольоровий, енергетичний.

Принцип роботи енергетичного допплера полягає в наявності двох п'єзоелектричних пластин, одна з яких є постійним випромінювачем ультразвукових хвиль, інша сприймає відбиті ультразвукові хвилі від рухомих об'єктів. Ця інформація проводиться через аналізатор частотного спектру та відображається на екрані у вигляді графіка швидкості потоку крові в часі. При застосуванні імпульсного допплера одночасно використовують п'єзоелектричні пластини як випромінювачі, так і приймачі ультразвукової енергії. По ходу променя здійснюється ехозондування рухомих об'єктів (в основному еритроцитів крові). Відмінністю кольорового допплера є спосіб реєстрації інформації – відбувається накладання інформації з великої кількості точок на двомірне зображення серця у вигляді кольорової гами, що відображає напрямок руху потоків еритроцитів та їх швидкість. Рух в одному напрямку подається в червоно-жовтому кольорі, у зворотному – у синьо-голубому. Технічною особливістю енергетичного допплера є отримання сигналів від еритроцитів, що потім аналізуються за ступенем їх інтенсивності. Цим способом можливо оцінити не тільки кровонаповнення серця, але й судин, а також рівень їх перфузії.

Катетеризація серця

Катетеризація (зондування) серця проводять з метою отримання інформації про внутрішньосерцевий тиск, газовий склад крові, характер кровотоку, насичення крові киснем. Дослідження проводять під ретгенологічним контролем в умовах асептики спеціальним зондом, який вводится в праві відділи серця через великі периферичні вени, а в ліві відділи серця через стегнову артерію, аорту. За допомогою спеціального пристрою реєструють графічно тиск в камерах серця В нормі в правому шлуночку визначаються такі показники: систолічний тиск – 15-30 мм рт. ст, діастолічний – 0-8 мм рт. ст.; в легеневій артерії відповідно 15-30 і 3-12 мм рт. ст., в лівому передсерді і лівому шлуночку – 100-140 і 60-80 мм рт. ст. Насичення крові киснем в нормі: в правому передсерді, в правому шлуночку, в легеневій артерії – 75%, в лівому передсерді – 95-99%. При вроджених та набутих вадах серця змінюється крива тиску. У хворих з мітральним стенозом зростає тиск в лівому передсерді, при аортальній недостатності – в лівому шлуночку. У хворих з вродженими вадами серця відбуваються зміни газового складу крові в залежності від скиду крові.

Ангіокардіографія

Ангіокардіографія – це метод рентгенологічного дослідження серця та судин після введення в них контрастної речовини. Показаннями для проведення цього дослідження є вади серця, ураження судин з клінічними ознаками оклюзії.

Коронарографія

Коронарографія – метод дослідження коронарних артерій за допомогою введення контрастної речовини та серіі рентгенівських знімків, зроблених по мірі заповнення артерій контрастом. Аналіз знімків дозволяє зробити висновки стосовно наявності, локалізації, поширеності оклюзії коронарних судин. Цей метод дослідження має велику діагностичну цінність для верифікації атеросклеротичного ураження судин, відіграє вирішальну роль при визначенні показання для проведення операції аорто-коронарного шунтування.